Актуальність нашого дослідження випливає з його спрямованості на розв’язання суперечності між вимогами до рівня біологічної та хімічної освіченості сучасного еколога та практикою підготовки у вищих навчальних закладах фахівця-еколога до здійснення професійних функцій. Абсолютною у формуванні екологічного світогляду є пріоритетність природничих наук.
Вдосконалення якості вищої освіти та обґрунтування тенденцій на її оптимізацію можуть бути здійснені завдяки формулюванню сучасного світогляду майбутнього фахівця. Досягнення цієї мети передбачає створення національної технології вищої освіти і підготовку висококваліфікованих, компетентних фахівців, а це, у свою чергу, включає впровадження розробленого та апробованого нового механізму навчання.
Кризова екологічна ситуація диктує свої вимоги щодо швидкої підготовки такого фахівця, який би міг самостійно та відповідально ухвалювати рішення, наслідки яких не руйнують природне середовище. Як зазначає І. Д. Бех, “нині перед вищою школою стоїть дилема: або “штампування” функціонерів, або формування розвиненої особистості. Від вибору у цій ситуації залежить місце і місія вищої освіти в суспільстві: в першому випадку вища освіта плентатиметься позаду суспільства, у другому – забезпечуватиме його розвиток” [1].
Сучасна техногенна цивілізація почала швидкими темпами вступати в епоху планетарної кризи. Протистояння екологічній катастрофі є головною задачею в ХХІ столітті. Людству потрібно вибрати новий курс еколого-економічного розвитку, спираючись на екологічний імператив.
В 1993 году в Таврическом университете на географическом факультете кафедре геоэкологии была открыта специальность «Экология и охрана окружающей среды». В течение 13 лет существования специальности учебный план претерпевал неоднократные изменения, постоянно совершенствовался.
Скільки не живи на світі, а все не перестаєш дивуватися диву життя, природи і тому, як міцно ми з нею пов’язані. І якщо ми хочемо бачити нашу планету екологічно здоровою, то екологом повинен бути кожний у своєму житті, в своїй професії. І розумний спосіб вирішення проблеми – екологічна освіта і виховання екологічної культури.
Екологічна культура – це своєрідне, специфічне сполучення знань та загальнолюдських рис (людяності, гуманності, совісливості, відповідальності, бережливості та ін.), які реалізуються в конкретних історичних та соціально-екологічних умовах буття людини і виявляються у ціннісному ставленні до навколишнього світу, а також у збереженні навколишнього середовища, традицій, звичаїв, обрядів, примноженні довкілля.
В поняття екологічної культури вчителя мають входити такі аспекти:
1) загальноосвітні та спеціальні екологічні знання;
2) правила техніки безпеки і поведінки учнів у навколишньому середовищі;
3) уміння вчителів планувати проведення екологічних ігор;
4) уміння педагогів провести та оцінити якість виховного екологічного заходу;
5) уміння вчителів робити аналіз обліку часу і матеріалів для екологічного виховання учнів у поза навчальний час.
Метою даної роботи є проаналізувати стан підготовки фахівців для сталого розвитку (СР) України в рамках Проекту “ЕКОМЕН-К” (Підготовка кадрового екологічного менеджменту для реалізації стратегії СР України) та намітити пріоритети переходу України на засади СР. Сталий (стійкий екологічно безпечний, збалансований, гармонійний, ноосферний) розвиток – це такий розвиток, який задовольняє нинішні потреби суспільства, не ставлячи під загрозу можливість майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.
Розв’язання екологічних проблем великою мірою залежить від рівня екологічної свідомості та культури населення. Як зауважив Ж.Б.Ламарк: “Невігластво – ось, без сумніву, перше і основне джерело майже всього нашого нещастя, особливо відтоді, коли ми почали жити суспільним життям”.
Багато видів тварин зараз стали рідкісними у зв'язку з великим антропогенним пресом і потребують збереження їхнього генофонду та відновлення природних популяцій. Порівняно недавно сформувався самостійний напрямок охорони тваринного світу.
Актуальність нашого дослідження випливає з його спрямованості на розв’язання суперечності між вимогами до рівня біологічної та хімічної освіченості сучасного еколога та практикою підготовки у вищих навчальних закладах фахівця-еколога до здійснення професійних функцій. Абсолютною у формуванні екологічного світогляду є пріоритетність природничих наук. 
Скільки не живи на світі, а все не перестаєш дивуватися диву життя, природи і тому, як міцно ми з нею пов’язані. І якщо ми хочемо бачити нашу планету екологічно здоровою, то екологом повинен бути кожний у своєму житті, в своїй професії. І розумний спосіб вирішення проблеми – екологічна освіта і виховання екологічної культури. 
Розв’язання екологічних проблем великою мірою залежить від рівня екологічної свідомості та культури населення. Як зауважив Ж.Б.Ламарк: “Невігластво – ось, без сумніву, перше і основне джерело майже всього нашого нещастя, особливо відтоді, коли ми почали жити суспільним життям”. 
Багато видів тварин зараз стали рідкісними у зв'язку з великим антропогенним пресом і потребують збереження їхнього генофонду та відновлення природних популяцій. Порівняно недавно сформувався самостійний напрямок охорони тваринного світу.
