Завершення реформування третього рівня екологічної освіти в Україні потребує запровадження екологічних структурованих программ та змін у науковій та освітній підготовці аспіранта. Обов’язковим елементом має бути формалізація навчально-наукового процесу з визначеною кількістю кредитів, яка забезпечуватиме як мобільність докторантів у рамках обраної тематики досліджень так і контроль за якістю здобутих знань, навиків самостійної науково-дослідницької діяльності та інтеграції в науковому просторі України та країн Європейського Союзу. Доцільним є ініціювання процесу наближення програми підготовки в аспірантурі до структурованих програм докторських шкіл, а саме розроблення міждисциплінарних і спеціалізованих курсів на базі регіональних наукових центрів МОНМС та НАН України як доповнення до уже існуючих.
Основним критерієм, який визначає якість підготовки фахівця – випускника вищого навчального закладу є готовність до виконання певних виробничих функцій, тобто формування певних компетенцій. Актуальність компетентнісного підходу у навчанні є загальновизнаною. Більшість педагогів вважають, що компетенція не зводиться ні до знань, ні до умінь. У загальновживаному значенні компетенція визначається як знання й досвід фахівця певної галузі, як обсяг повноважень. Найбільш вдалим з відомих у педагогічній науці, на нашу думку, є твердження, що “компетентність у певній галузі це наявність у людини необхідних знань і здібностей, які дають змогу аналізувати, робити висновки та приймати ефективні рішення, а також раціонально діяти, реалізовуючи вказанні рішення” (за О.М. Дахіним). І якщо визначення і характеристики, так званих, ключових компетенцій є загальновизнаними, то визначення загальнопредметних, і особливо, предметних компетенцій залишається дискусійним. Наприклад, перелік предметних компетенцій з хімії, самі автори вважають таким, що потребує доопрацювання і вдосконалення, спробою окреслити основні предметні компетенції [1].
Те, що формування, почасти й розвиток екологічної свідомості, відтак же й науки екологічної, значною мірою коріниться у свідомості релігійній та досягненнях біології, є аксіомою загальновизнаною. Роль і значення художньої літератури, натурфілософської лірики зокрема, в цім сенсі хоча й визнається, але наголошується менше. Ще менше – досліджується. Між тим якби таке широкоформатне дослідження, почавши з основоположного шедевру давньогрецького автора Гесіода з його поемою «Труди і дні» й до українця ХХ ст. Богдана-Ігоря Антонича з його «Зеленою Євангелією», було виконане, перед нами відкрилась би вражаюча панорама глибоких, доказових, емоційно проникливих і в сукупності своїй системних сутнісно екологічних уявлень та максим.
У розвитку сучасної освіти формування системного наукового світогляду набуває особливої актуальності. “Сьогодні неможливо зрозуміти будь-якої проблеми, не співвідносячи її з тим, що відбувається у світі в цілому” – зазначено у публікаціях В.Кременя [4; 5, с. 3]. Нині у вищій школі, що орієнтована на дисциплінарне вивчення і модульну побудову курсів, важко сформувати в студентів цілісне уявлення про навколишній світ. Тільки у деяких провідних навчальних закладах університетського типу, де існують міцні наукові школи, фізико-математичні і гуманітарні факультети можна простежити реалізацію інтегративних процесів через різноманітні форми організації навчання.
Лекції МДУ ім.Ломоносова і МДІМВ з екології, сталого розвитку та відновлюваної енергетики
Лекции МГУ им. Ломоносова и МГИМО по экологии, устойчивому развитию и возобновляемой энергетике
Людина і природа – це одвічний зв’язок ще від біблейської древності і до нинішньої чорнобильської катастрофи, яка позначила трагічним знаком ХХ століття. Саме вона, людина, якщо вона не агресивна, може налагодити гармонійне існування людей і навколишнього середовища.
Садово-паркова освіта та проблеми підготовки фахівців потребують істотного вдосконалення [2]. За останні тисячоліття людством накопичено великий досвід у садово-парковому мистецтві.
Мета цієї статті розглянути взаємозв’язок між екологічною освітою інженерів гірничого профілю, та наслідками гірничої діяльності на природне середовище на прикладі ліквідації шахт Луганської області у м. Краснодоні. Виявити вплив діяльності гірників на стан природного середовища та роль екологізації гірничої освіти.
У наслідок нераціонального та неконтрольованого використання природних ресурсів дедалі чіткішими стають прикмети екологічної катастрофи. Наукові та технологічні досягнення в різних галузях народного господарства роблять екологічні ситуації все більш катастрофічними.
Завершення реформування третього рівня екологічної освіти в Україні потребує запровадження екологічних структурованих программ та змін у науковій та освітній підготовці аспіранта. Обов’язковим елементом має бути формалізація навчально-наукового процесу з визначеною кількістю кредитів, яка забезпечуватиме як мобільність докторантів у рамках обраної тематики досліджень так і контроль за якістю здобутих знань, навиків самостійної науково-дослідницької діяльності та інтеграції в науковому просторі України та країн Європейського Союзу. Доцільним є ініціювання процесу наближення програми підготовки в аспірантурі до структурованих програм докторських шкіл, а саме розроблення міждисциплінарних і спеціалізованих курсів на базі регіональних наукових центрів МОНМС та НАН України як доповнення до уже існуючих.
У розвитку сучасної освіти формування системного наукового світогляду набуває особливої актуальності. “Сьогодні неможливо зрозуміти будь-якої проблеми, не співвідносячи її з тим, що відбувається у світі в цілому” – зазначено у публікаціях В.Кременя [4; 5, с. 3]. Нині у вищій школі, що орієнтована на дисциплінарне вивчення і модульну побудову курсів, важко сформувати в студентів цілісне уявлення про навколишній світ. Тільки у деяких провідних навчальних закладах університетського типу, де існують міцні наукові школи, фізико-математичні і гуманітарні факультети можна простежити реалізацію інтегративних процесів через різноманітні форми організації навчання.
Людина і природа – це одвічний зв’язок ще від біблейської древності і до нинішньої чорнобильської катастрофи, яка позначила трагічним знаком ХХ століття. Саме вона, людина, якщо вона не агресивна, може налагодити гармонійне існування людей і навколишнього середовища. 
