Предметні компетенції з екологічного інспектування як складова ключових компетенцій держекоінспектора

Основним критерієм, який визначає якість підготовки  фахівця – випускника  вищого навчального закладу є готовність до виконання певних виробничих функцій, тобто формування певних компетенцій. Актуальність компетентнісного підходу у навчанні є загальновизнаною. Більшість педагогів вважають, що компетенція не зводиться ні до знань, ні до умінь. У загальновживаному значенні компетенція визначається як знання й досвід фахівця певної галузі, як обсяг повноважень. Найбільш вдалим з відомих у педагогічній науці,  на нашу думку, є твердження, що “компетентність у певній галузі ­ це наявність у людини необхідних знань і здібностей, які дають змогу аналізувати, робити висновки та приймати ефективні рішення, а також раціонально діяти, реалізовуючи вказанні рішення” (за О.М. Дахіним).   І якщо визначення і характеристики, так званих, ключових компетенцій є загальновизнаними, то визначення загальнопредметних, і особливо, предметних компетенцій залишається дискусійним. Наприклад, перелік предметних компетенцій з хімії, самі автори  вважають таким, що потребує доопрацювання і вдосконалення, спробою окреслити основні предметні компетенції [1].

Зважаючи на зазначене, пропонуємо розглянути основні предметні компетенції з екологічного інспектування, як однієї з нормативних дисциплін навчального плану підготовки фахівців зі спеціальності “Екологія та охорона навколишнього середовища”.

Безперечна актуальність проблеми компетентнісного підходу у навчанні студентів згаданої  спеціальності  знаходить підтвердження авторів у процесі восьмирічної спільної роботи у системі післядипломної освіти (підвищення кваліфікації) державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища - спеціалістів територіальних органів Державної екологічної інспекції України (Держекоінспекції України), які здійснюють   екологічний та радіологічний  контроль вантажів у пунктах пропуску через державний кордон України та в зоні діяльності митниць. Чисельність таких спеціалістів складає більше половини загальної чисельності державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища (держекоінспекторів) по Україні. Щороку до лав держекоінспекторів вливається все більше випускників різних вишів — спеціалістів та магістрів з екології.

Для виконання обов'язків держекоінспектора спеціаліст повинен володіти ключовими, до яких відносять, зокрема: соціальні, полікультурні, комунікативні, інформаційні, та предметними компетенціями.    

 
Якими ж предметними компетенціями вони повинні володіти фахівці-екологи для виконання інспекторських функцій? Як справедливо зазначено Т.А.Білою та Г.П.Марчук, предметні компетенції мають містити не лише пізнавальну й операціональну складову, а й мотиваційну, соціальну й поведінкову [1].

Зміст таких компетенцій з екологічного інспектування витікає з переліку основних завдань Держекоінспекції України визначених Указом Президента України від 13 квітня 2011 року

N 454/2011 у Положенні про Державну екологічну інспекцію України.
Згідно з Положенням, основними завданнями Держекоінспекції України є:

 а) внесення міністрові  пропозицій  щодо  формування   державної політики  зі  здійснення  державного  нагляду  (контролю)  у сфері охорони   навколишнього   природного   середовища,   раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

 б) реалізація державної   політики   зі   здійснення  державного нагляду (контролю) за  додержанням  вимог  законодавства  у  сфері охорони   навколишнього   природного   середовища,   раціонального використання,   відтворення   та   охорони   природних   ресурсів; додержанням  режиму  територій  та  об'єктів  природно-заповідного фонду;  за екологічною та радіаційною безпекою  (у  тому  числі  у пунктах  пропуску  через  державний  кордон  і  в  зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту,  експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою  щодо  біологічних  об'єктів  природного  середовища  при створенні,   дослідженні  та  практичному  використанні  генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі;  поводженням з відходами   (крім   поводження   з   радіоактивними  відходами)  і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами.

Для кращого розуміння проблеми слід нагадати сутність поняття “інспектування”.     

 
Інспектувати (лат. оглядаю, розглядаю) ­ перевіряти правильність дій, здійснювати інспекторський нагляд.

Екологічне інспектування — це метод здійснення контролю (державного та громадського)   за  додержанням  вимог  законодавства  у  сфері охорони   навколишнього   природного   середовища та екологічної безпеки, перевірка діяльності суб'єкта господарювання

На нашу думку, після вивчення курсу екологічне інспектування студенти повинні бути компетентними, щоб:

    • спланувати проведення та провести перевірку суб’єкта господарювання;
    • виявити порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
    • узагальнити та оформити результати перевірки;
    • виконати обчислення шкоди завданої довкіллю внаслідок порушення природоохоронного законодавства;
    • обґрунтувати та оформити притягнення до відповідальності порушників природоохоронного законодавства.

Крім того,  держекоінспектори, які виконують функції державного екологічного контролю  на пунктах  пропуску  через державний  кордон   і   в   зоні діяльності  митниць  призначення  та відправлення,  повинні контролювати додержання міжнародних угод (Базельської конвенції, Монреальського протоколу, Ковенції CITES, ДОПНВ) під час імпорту, експорту та транзиту відходів, озоноруйнівних речовин, об’єктів тваринного і рослинного світу, інших небезпечних вантажів.

Окремим важливим завданням для таких держекоінспекторів  є здійснення радіаційного (радіологічного) контролю вантажів і транспортних засобів з використанням радіометрів-дозиметрів. Такий контроль здійснюється з метою запобігання несанкціонованому обігу радіоактивних матеріалів та радіоактивного забруднення довкілля. У  разі коли підозрюваний матеріал/об'єкт  виявлено  під  час  здійснення екологічного   та радіологічного  контролю в пунктах пропуску через державний кордон та в зонах діяльності митниць держекоінспектор зобов'язаний провести заходи первинного обстеження виявленого підозрюваного матеріалу/об'єкта  та попереднього встановлення меж контрольованої зони та підготувати висновки про  основні  параметри радіаційної обстановки на місці виявлення підозрюваного матеріалу/об'єкта, де зазначаються тип радіоактивних матеріалів,   їх характеристики   і  можливість  зовнішнього  та внутрішнього опромінення персоналу та населення,  а також  у  разі потреби - рекомендації щодо якнайшвидшого приведення радіоактивних матеріалів у безпечний для населення  і  навколишнього  природного середовища стан [2].

Отже, держекоінспектор у пункті  пропуску  через державний  кордон   і   в   зоні діяльності  митниць  призначення  та відправлення повинен бути компетентним, щоб здійснювати екологічний та радіаційний контроль вантажів і транспортних засобів.

У такого держекоінспектора мають бути сформовані уміння:

  • проводити радіаційно-дозиметричні вимірювання;
  • захистити себе і оточуючих від впливу радіації;
  • достовірно оцінити радіаційну обстановку на місці виявлення підозрюваного матеріалу/об'єкта;
  • надати обґрунтовані   висновки про  стан радіаційної безпеки  вантажу і  довкілля та рекомендації  щодо  протирадіаційного захисту;
  • визначати небезпечні властивості відходів, інших вантажів, та    способи їх безпечного перевезення;
  • визначати заборонені для використання і перевезення озоноруйнівні речовини;
  • визначати об’єкти  рослинного і тваринного світу, які можуть бути перевезені через державний кордон України лише з дозволу відповідних державних органів.

 Безперечно, що зазначені уміння можуть бути сформовані за наявності знань з хімії, фізики, біології, екологічної безпеки, основ радіоекології, природоохоронного законодавства,  в решті решт  української мови.

Зміст мотиваційної та поведінкової складової компетенцій держекоінспектора визначається  також вимогами  та положеннями Закону України “Про державну службу”, зокрема ст.5, де виписані вимоги до етики поведінки держслужбовця, та статтях 3, 4, 10. 29, де виписані положення, які мають безпосередній вплив на формування мотиваційної складової. Наприклад, у ст. 4 зазначено, що право на державну службу мають громадяни України, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку.

 Тож предметні компетенції з екологічного інспектування, на нашу думку,  слід розглядати як суму певних знань і умінь, які формуються на базі загальновизнаних ключових компетенцій.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Біла Т.М., Марчук Г.П. Предметні компетенції з хімії як складова  ключових компетенцій особистості : матеріали навчально-методичного семінару [“Особливості організації навчально-виховного процесу підготовки фахівців за напрямом “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природоористування”], (Херсон, 17- 19 вересня 2009 р.) / М-во освіти і науки України. Херсон. держ. аграр. ун-т. – Херсон: Олді-плюс, 2009. – С. 1-8.
2. Постанова КМУ Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. N 813 «Про затвердження Порядку взаємодії органів виконавчої влади та юридичних осіб, які провадять діяльність у сфері використання ядерної енергії, в разі виявлення радіоактивних матеріалів у незаконному обігу» [Електронний ресурс] : Законодавство України. – Режим доступу : http://portal.rada.gov.ua/.
3. Закон України “Про державну службу” / Відомості Верховної Ради України, 1993. – № 52. – С. 490.

УДК 378.14 : 504 (073)
Тимошенко М.М. Предметні компетенції з екологічного інспектування як складова ключових компетенцій держекоінспектора [Електронний ресурс]  / [Тимошенко М.М., Євсєєв В.П., Камишина Є.В.] // Збірник наукових статей “ІІІ-го Всеукраїнського з’їзду екологів з міжнародною участю”. – Вінниця, 2011. – Том.2. – С.657–659. Режим доступу: http://eco.com.ua/

Скачати в форматі pdf:

Оцінка: 
0
No votes yet