В процесі переробки деревної сировини утворюється значна кількість тирси та стружки. Одним із шляхів їх використання є виробництво паливних гранул. Гранулювання полягає в отриманні гранул певної форми, в яких за умови мінімального об'єму концентрується максимальна кількість деревної речовини, що максимізує їх теплотворну здатність. Важливим є те, що на відміну від вугілля гранули з деревних відходів практично не містять сірки. Виготовлені із деревних відходів паливні гранули створюють можливість отримання енергії та забезпечують можливість збереження паливних копалин. Так, спалювання 5 т деревних відходів економить 1 т мазуту або 1000 м3 газу, спалювання 1м3 деревних відходів дозволяє отримати від 1 до 1,4 Гкал тепла.
Склад підприємств машинобудівної галузі м. Дніпропетровська включає в себе підприємства з повним та неповним технологічним циклами, серед яких лідером за кількісним та якісним складом продукції, яка виробляється, являється виробниче об'єднання “Південний машинобудівний завод” (ВО ПМЗ).
На території України накопичено значний об’єм (понад 21 тис. тонн) непридатних до використання та заборонених до застосування пестицидних препаратів (ПП). Остаточна їхня кількість навіть на сьогоднішній день (не зважаючи на проведену інвентаризацію станом на 01.01.2003р.) не встановлена, що вказує на негативний стан їх обліку та зберігання. У більшості областей зафіксована лише загальна кількість та наявність пестицидів категорії "А", "Б" та "В", а їх товарна номенклатура взагалі відсутня, що значно ускладнює можливість їх переробки.
При цьому найбільшу небезпеку складають заборонені, найбільш стійкі та токсичні хлорвмісні пестицидні препарати. Найбільш часто в пробах ґрунту по залишковим концентраціям виявляються такі пестициди: ТХАН (88 % проб), ПХП ПХК (83%), Сімазін (80%), Алерокс і Атразін (74%). Більш ніж у 50% зразків ґрунту виявлена наявність ще 11 препаратів, що вказує на критичний стан забруднення ґрунтів України залишковими кількостями пестицидів.
За прийнятою в екологічному менеджменті класифікацією зварювальне виробництво належить до суттєвих джерел можливого забруднення довкілля на різних стадіях виробництва продукції: підготовка матеріалів, зварювальні процеси, випробування і заключні технологічні операції.
Однією з гострих екологічних проблем сьогодення є забруднення навколишнього середовища нафтопродуктами. В останні роки з’являються технології, що дають змогу видалити вуглеводневі забруднення за допомогою продуктів мікробного синтезу (поверхнево-активні речовини, або біосурфактанти, і полісахариди, яким притаманні емульгувальні властивості). Найвідомішим біоемульгатором полісахаридної природи є екзогенний ліпополісахарид емульсан, синтезований штамом Acinetobacter calcoaceticus RAG-1. Емульгувальні властивості цього ЕПС зумовлені наявністю у його складі 7-14 % залишків жирних кислот. Емульсан знайшов практичне використання для очищення поверхні води та берегів водойм від нафтових забруднень, а також для видалення нафти з танкерів, барж, трубопроводів, цистерн.
Зростання народонаселення і його добробут вимагає інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва, яке у наш час досягається не за рахунок збільшення посівних площ, а завдяки використанню мінеральних добрив. Особливе значення мають фосфорні добрива.
Підземні гірничі роботи в Центральному районі Донбасу чинять шкідливий вплив на великі ділянки територій. Чим крутіше падіння пластів, тим менше значення граничного кута з боку падіння і зона впливу окремої виробки – еліпсоподібна мульда зрушення стає витягнутою у напрямі навхрест простягання на декілька кілометрів. Оскільки процес підробки в таких умовах практично ніколи не припиняється – в 80-і роки на шахтах одночасно працювало більше 20 крутопадаючих лав, – це мульди зрушення зливаються і в результаті відбувається складне комплексне перетворення території.
Кріплення очисних виробок на шахтах Центрального району Донбасу (ЦРД), які розробляють крутопадаючі пласти, здійснюється дерев’яною кріп’ю. Витрати лісоматеріалів для їх зведення становить в середньому 85 м3 на1000 т видобутку вугілля.
Головною особливістю дерев’яної крепі є те, що вона не підлягає вилученню і залишається в відпрацьованому просторі лав, де під дією повітря та вологи окислюється з виділенням значної кількості шкідливого газу СО2, який забруднює рудничне повітря. Для розбавлення забрудненого рудничного повітря до нормативної концентрації СО2 в шахту подають додатково чисте повітря, що пов’язано з підвищеними витратами електроенергії.
З метою заміни крепі вченим ДонНДІ сумісно з ДонНТУ, ДГУ створена на принципово новому технічному рівні кріп-пневмокостри для пластів 0,4-1,2 м. В порівнянні з дерев’яними кострами вони мають ряд переваг: в 10...15 раз більший початковий розпір бічних порід, малу вагу та вартість, надійність в експлуатації. Технологічна схема використання пневмокострів представлена рис.1.
Процеси цинкування часто використовуються в виробництві. Цинкові покриття найбільш поширені серед металевих покриттів. Більше половини з них наносяться електрохімічним методом. Тому проблема вилучення цинку з промивних являється досить актуальною. Існуючі реагентні методи очистки промивних вод [1] недостатньо ефективні. Метод іонного обміну використовується не досить широко. Головна причина цього – складність переробки та утилізації регенераційних розчинів. Тому ціллю даної роботи було вивчення процесів сорбції та десорбції іонів цинку на катіоніті КУ-2-8 для визначення прийнятних умов регенерації іоніту, котрі дозволяють забезпечувати високі значення робочої об’ємної ємності іоніту, забезпечують багаторазове використання регенераційного розчину.
Значне подорожчання високореакційних енергоносіїв викликає необхідність пошуку альтернативних джерел енергопостачання, які можуть бути використані для теплофікаційних котельних, для побутових потреб, а також для енергогенеруючих установок.
Склад підприємств машинобудівної галузі м. Дніпропетровська включає в себе підприємства з повним та неповним технологічним циклами, серед яких лідером за кількісним та якісним складом продукції, яка виробляється, являється виробниче об'єднання “Південний машинобудівний завод” (ВО ПМЗ). 
За прийнятою в екологічному менеджменті класифікацією зварювальне виробництво належить до суттєвих джерел можливого забруднення довкілля на різних стадіях виробництва продукції: підготовка матеріалів, зварювальні процеси, випробування і заключні технологічні операції. 
Зростання народонаселення і його добробут вимагає інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва, яке у наш час досягається не за рахунок збільшення посівних площ, а завдяки використанню мінеральних добрив. Особливе значення мають фосфорні добрива. 
Значне подорожчання високореакційних енергоносіїв викликає необхідність пошуку альтернативних джерел енергопостачання, які можуть бути використані для теплофікаційних котельних, для побутових потреб, а також для енергогенеруючих установок.
