Забруднення навколишнього природного та антропогенного середовища викидами рухомих джерел (автомобілів) залишається проблемою, актуальність якої має в умовах України тенденцію до зростання. Основні впливи автодоріг на довкілля та населення пов’язані з шумом, викидами, пилом, стоками вод з проїжджої частини, порушенням умов існування та шляхів міграції фауни та знищення флори у смузі землевідведення. Загалом, вплив магістральних автодоріг на довкілля поширюється на відстань 2-3 км, в залежності від рельєфу, наявності штучних перешкод та природних бар’єрів.
Важливим об’єктом екологічного моніторингу гідросфери є джерела впливу на неї. Щороку мільярди кубічних метрів стічних вод частково очищених, чи неочищених, несуть з собою велику кількість мінеральних, органічних та біологічних забруднень.
В умовах погіршення екологічної ситуації та зменшення ресурсів енергоносіїв значну увагу необхідно приділити відновлювальним джерелам енергопостачання. Одним з перспективних джерел альтернативної енергії є біогаз, що виробляється шляхом анаеробної переробки органічних відходів господарств.
Рівень вуличних шумів визначається інтенсивністю, швидкістю руху, складом транспортного потоку, архітектурно-планувальним рішенням (профіль вулиці, щільність забудови, стан покриття дороги, наявність зелених насаджень тощо).
Об’єкти теплової енергетики, які в переважній більшості працюють на твердому паливі, є на даний момент часу найбільшими джерелами забруднення навколишнього атмосферного повітря. Зокрема, Бурштинська теплова електростанція (БуТЕС), яка працює по традиційній схемі з використанням паротурбінних установок, може в рік тільки по одній димовій трубі (а їх є три) викидати в навколишнє середовище до 100 000 т оксидів азоту. До недоліків таких енергетичних установок слід ще віднести і низьку маневреність. Це стає несприятливим фактором при роботі в умовах пікових навантажень.
Місто – це порівняно невелика автономна територія, що являє собою відкриту екосистему, елементи якої пов’язані між собою та з довкіллям потоками енергії, речовини, інформації
Площа міста Рівне складає 5,8 тис.га, населення – 244,8 тис.чол., щільність населення – 42,21 чол./км2.
З появою на планеті Земля біологічного виду найвищої організації – людини, з її розвитком, розмноженням, міграціями, адаптацією й активізацією діяльності в біосфері почали розвивалися процеси особливого антропогенного характеру. Основними джерелами надходження забруднень у повітряний басейн міста Рівне є промислові, побутові і транспортні викиди. Атмосфера забруднюється механічними (пил) і хімічними (газоподібні речовини, що вступають у реакцію з водяною парою і між собою) компонентами.
На північно-західних схилах Українського щита відкрито (Грицик, 1987) нову бентонітову провінцію, в межах якої розвідано декілька промислових родовищ магнієвого монтморилоніту, що діагностується як сапоніт.
В даний час мембранна технологія широко застосовується для вирішення багатьох технічних та екологічних проблем. Однак тривала експлуатація полімерних мембран в системах, які містять продукти біологічного та органічного походження приводить до їх забруднення, що тягне за собою зменшення продуктивності мембран, необхідності підвищення робочих тисків, частих промивок із застосуванням хімічних речовин. Утворені на поверхні та в порах мембрани гелеві шари є середовищем для розвитку мікроорганізмів, що викликають деструкцію мембран та вторинне забруднення очищеної води продуктами їх метаболізму.
Закономірна взаємодія процесів техногенного впливу на природні ландшафти і реактивної самокомпенсації біогеоценозів визначає міру рівноваги екосистеми як об'єктивну характеристику її стійкості. З геофізичної та інженерно-екологічної позиції суть екологічних проблем зводиться до порушення стійкості екосистеми, яка безпосередньо впливає на її здатність до самовідновлення. Тому настільки важливим є визначення потенційної стійкості екосистем для прогнозування можливих наслідків, напрямів та масштабів антропогенного впливу на них. Особливо актуальним питанням є розробка теорії та методології прикладних засобів оцінки стійкості урбоекосистем.
Для об’ємного пожежегасіння широко застосовують галогенпохідні насичених вуглеводнів С1, С2 (торгова назва хладони). В наукових дослідженнях останніх десятиліть було показано негативний вплив хладонів на озоновий шар Землі. Цей фактор спонукав світове співтовариство прийняти в 1987р. Монреальську угоду, згідно якої всі країни, які приєдналися до цієї угоди, зобов’язалися до 2010 р. припинити виробництво і використання хладонів, в тому числі для гасіння пожеж.
В якості засобів об’ємного пожежогасіння в останні 8-10 років почали використовувати аерозольні вогнегасячі системи (АВС), які отримують шляхом спалювання твердопаливних аероутворюючих зарядів в спеціальних пристроях – генераторах вогнегасячого аерозолю. АВС мають унікальні вогнегасячі властивості: вони в 7-9 разів ефективніші за інші засоби гасіння полум’я і є найбільш перспективним засобом об’ємного пожежогасіння і в майбутньому з успіхом зможуть замінити хладони.
Важливим об’єктом екологічного моніторингу гідросфери є джерела впливу на неї. Щороку мільярди кубічних метрів стічних вод частково очищених, чи неочищених, несуть з собою велику кількість мінеральних, органічних та біологічних забруднень. 
В умовах погіршення екологічної ситуації та зменшення ресурсів енергоносіїв значну увагу необхідно приділити відновлювальним джерелам енергопостачання. Одним з перспективних джерел альтернативної енергії є біогаз, що виробляється шляхом анаеробної переробки органічних відходів господарств.
Рівень вуличних шумів визначається інтенсивністю, швидкістю руху, складом транспортного потоку, архітектурно-планувальним рішенням (профіль вулиці, щільність забудови, стан покриття дороги, наявність зелених насаджень тощо). 
На північно-західних схилах Українського щита відкрито (Грицик, 1987) нову бентонітову провінцію, в межах якої розвідано декілька промислових родовищ магнієвого монтморилоніту, що діагностується як сапоніт.
