Показники екологічної стійкості ландшафтів міст Північно-Західної України

        Закономірна взаємодія процесів техногенного впливу на природні ландшафти і реактивної самокомпенсації біогеоценозів визначає міру рівноваги екосистеми як об'єктивну характеристику її стійкості. З геофізичної та інженерно-екологічної позиції суть екологічних проблем зводиться до порушення стійкості екосистеми, яка безпосередньо впливає на її здатність до самовідновлення. Тому настільки важливим є визначення потенційної стійкості екосистем для прогнозування можливих наслідків, напрямів та масштабів антропогенного впливу на них. Особливо актуальним питанням є розробка теорії та методології прикладних засобів оцінки стійкості урбоекосистем. 
       Одним із критеріїв, що визначають регіонально-екологічну стійкість території площею S, служить показник геодинамічного потенціалу Gг, що характеризує ступінь схильності освоюваної території до деградаційних процесів (геологічних, гідрогеологічних, гідрохімічних і ін.) і визначається відношенням Sу/S (де Sу – площа території, ураженої несприятливими екологічними процесами). Геодинамічний потенціал є ймовірнісною характеристикою, бо Sу  змінюється випадковим чином. Він визначає можливість виникнення того чи іншого деградаційного процесу в рамках локалізованої екосистеми чи ландшафту в цілому, що може відбутися у випадку порушення геологічного середовища, грунтово-рослинного шару, зміни гідрологічного режиму, забруднення (понад ГДК) атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод тощо. 
       У цьому випадку стійкість W урбоекосистеми є величиною, обернено пропорційною геодинамічному потенціалу. Геодинамічний потенціал також можна представити як різницю ймовірностей перебування системи в стійкому незміненому стані і зміненому стані. Це дозволить нам визначити область значень і визначення геодинамічного потенціалу, накласти вихідні умови. Представлення в такій формі є дуже зручним для практичної реалізації характеристики геодинамічного потенціалу як міри стійкості екосистеми. У більш загальній інтерпретації міра відносної стійкості екосистеми може бути визначена на основі розрахункової моделі, характеристикою стану якої є величина екологічної потенційної енергії як функція координат системи W (?і, rі). Поняття екологічно потенційної енергії природно-технічної геосистеми дозволяє формалізувати задачу визначення стійкості системи, використовуючи для цієї мети аналітичні методи розрахунку. У той же час, це поняття логічно ув’язується із процесами, що протікають у реальних екосистемах, зокрема: наявністю двох протилежних фізично виражених процесів: ?і – потоку техногенної дії, що впливає на об'єкти природи та rі – реактивної функції захисту екосистеми (потенціалу самовідновлення природного ландшафту; кількісним представленням узагальнених показників – координат (?і, rі) протилежних процесів і кількісною обумовленістю рівноважного стану екосистеми в цілому від співвідношення цих показників. Інший показник стійкості системи – стійкість ландшафтів до антропогенного впливу. Наш підхід при аналізі стійкості ландшафтів урбоекосистем полягає в тому, що ми враховуємо при оцінці стійкості і геодинамічний потенціал і стійкість ландшафтів до антропогенного впливу. Це дозволило побудувати математико-картографічну модель, тобто серію інформативних карт по оцінці екологічної стійкості ландшафтів міст. До неї входять карти геодинамічно-потенціальної стійкості (рис. 1 у тексті доповіді), потенціалу самоочищення й екологічної стійкості території.  Карта геодинамічно-потенціальної стійкості побудована для типового міста Північно-Західної України – м. Рівного. Запропоновану нами методику можна використати і для інших міст. Розглянуті умови стійкості виходять із представлення урбоекосистем як лінійних динамічних систем. Оскільки в силу своєї складності динаміка цих систем явно є нелінійною, то аналіз їх динаміки вимагає заглибленого дослідження динаміки розвитку екосистем для широкого діапазону техногенних впливів і тенденцій антропогенних змін по різних об’єктах природи. Комплексна оцінка стійкості вимагає розробки теорії та методології оцінки потенціалу самоочищення території та визначення екологічної стійкості як результуючої  потенціалу самоочищення та геодинамічно-потенціальної стійкості.
 
Показники екологічної стійкості ландшафтів міст Північно-Західної України  / Мольчак Я.О., Фесюк В.О., Мисковець І.Я., Панькевич С.Г. // І-й Всеукраїнський з’їзд екологів: міжнар. наук.-техн. конф., 4–7 жовтня 2006 р.: тези допов. – Вінниця, 2006. – С. 223.
МНПК “Перший Всеукраїнський з’їзд екологів”,  4-7 жовтня, 2006 р.
Вінницький національний технічний університет
Секція 5 “Інженерні шляхи вирішення екологічних проблем України. Альтернативні (відновлювальні) джерела енергії ”.
Скачати в форматі pdf: 
Оцінка: 
0
No votes yet