Агроландшафт – природно-антропогенна система, яка є об'єктом сільськогосподарської діяльності і водночас середовищем життєдіяльності людини, а також формування агрофітоценозів [10]. Грунт є одним з найважливіших елементів агроландшафта.
Удобрення сільськогосподарських культур – один з найважливіших факторів підвищення врожайності та поліпшення якості продукції. На практиці використовують багато видів органічних (гній ВРХ, торфогнойові компости і ін.) добрив.
Одним із невід’ємних факторів впливу розробки нерудних кар’єрів є значне забруднення атмосферного повітря у процесі виробничої діяльності. Це питання вивчається вже досить давно [2, 4]. Багато наукових робіт присвячено питанням аерології кар’єрного простору, розглядається склад кар’єрної атмосфери, основні джерела її забруднення та швидкість винесення пилу і шкідливих газів за межі кар’єру [1, 3].
Ґрунти є природно – історичними тілами, які виникли на певному відрізку еволюції планети в результаті взаємодії встановлених ще В.В. Докучаєвим чинників ґрунтоутворення. Вони характеризуються певними ознаками і виконують притаманні їм функції. На підставі наявності у ґрунті певних генетичних горизонтів і ознак цих горизонтів здійснюється діагностика ґрунтів з віднесенням їх до певного типу, підтипу, роду і так далі.
Північно-західне Причорномор’я посідає одне із провідних місць на Україні щодо наявності сприятливих природно-кліматичних умов, унікальних природних лікувальних ресурсів для відпочинку та покращення здоров’я людей. Серед них особливо цінними є лікувальні пляжі, які в поєднанні з прилеглою морською акваторією можливо віднести до природних лікувальних ресурсів.
На початку 2011 року набрав чинності Закон України «Про Основні засади (Стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» (№2818-17). Згідно з цим законом антропогенне і техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники у розвинутих країнах світу. Стан земельних ресурсів України близький до критичного. За період проведення земельної реформи значна кількість проблем у сфері земельних відносин не лише не розв'язана, а й загострилася [1].
Проблема забезпечення людства якісними продуктами харчування у ХХІ сторіччі стане ще гострішою і може бути вирішеною лише за умов модернізації сільськогосподарського виробництва, розробки і реалізації національної аграрної політики, що базується на основі екологічних підходів.
Сільське господарство України - найбільш природомістка галузь, що має могутній природно-ресурсний потенціал, який включає 41,84 млн. гектарів сільськогосподарських угідь (69,3 % території України), в тому числі 33,19 млн. гектарів ріллі (55 %), 7,63 млн. гектарів природних кормових угідь - сіножатей і пасовищ (12,6 %)
Більше 70% території України сьогодні зайнято сільськогосподарськими угіддями, рілля складає близько 55% або 32,5 млн. га, проте їх екологічний стан викликає стурбованість. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, односторонньо орієнтована на хімізацію, сприяла забрудненню навколишнього середовища, а екстенсивне використання сільгоспугідь, незбалансованість внесення і винесення органічної речовини в ґрунті привели до того, що щорічні втрати ґрунту становлять близько 600 млн. т, середньорічні гумусу - біля 41,8 млн. т [12].
Масштабне застосування синтетичних мінеральних добрив для відновлення природного балансу речовин у штучних екосистемах породжує ряд екологічних проблем. Найгостріша з них – це забруднення довкілля залишковими агрохімікатами [1]. Одним із перспективних рішень даної проблеми є створення капсульованих мінеральних добрив.
Агроландшафт – природно-антропогенна система, яка є об'єктом сільськогосподарської діяльності і водночас середовищем життєдіяльності людини, а також формування агрофітоценозів [10]. Грунт є одним з найважливіших елементів агроландшафта.
Північно-західне Причорномор’я посідає одне із провідних місць на Україні щодо наявності сприятливих природно-кліматичних умов, унікальних природних лікувальних ресурсів для відпочинку та покращення здоров’я людей. Серед них особливо цінними є лікувальні пляжі, які в поєднанні з прилеглою морською акваторією можливо віднести до природних лікувальних ресурсів.
Проблема забезпечення людства якісними продуктами харчування у ХХІ сторіччі стане ще гострішою і може бути вирішеною лише за умов модернізації сільськогосподарського виробництва, розробки і реалізації національної аграрної політики, що базується на основі екологічних підходів.
