Теоретичні засади розробки екологічних паспортів агроландшафтів

Агроландшафт – природно-антропогенна система, яка є об'єктом сільськогосподарської діяльності і водночас середовищем життєдіяльності людини, а також формування агрофітоценозів [10]. Грунт є одним з найважливіших елементів агроландшафта.

Грунт – один з найцінніших природних компонентів, який в останні десятиліття зазнає значних змін. Якщо характеризувати сучасний стан українських ґрунтів (71 % охоплено тим чи іншим видом господарської діяльності, близько 80 % сільськогосподарських земель займає рілля, 40 % всіх земель належить до забруднених, а 30 % – до дуже забруднених, внаслідок деградації ґрунтів щорічний щорічний дефіцит гумусу становить 110 кг/га [14]), то його можна визнати як незадовільний. Загрозливий стан агросфери вимагає негайного вирішення. Одним з можливих рішень є тотальна екологічна паспортизація агроландшафтів.

Екологічний паспорт – документ, що складається з метою забезпечення державного обліку об’єктів, які шкідливо впливають на стан навколишнього природного середовища, контролю за станом екологічної безпеки, відвернення та ліквідації негативного впливу господарської та інших видів діяльності [12].

Екологічний паспорт – це нормативно-правовий документ, що містить вичерпні данні про місце знаходження, функції, характеристику об’єкта, ступінь використання природних та інших ресурсів, їх вплив на основні компоненти довкілля; документ, що фіксує специфіку та динаміку розвитку екологічної проблеми та містить необхідну для ефективного вирішення природоохоронних питань інформацію [2,4,7,9].

Та для створення екологічного паспорта агроландшафту необхідні теоретичні, науково-методичні засади та практичні напрацювання.

Мета дослідження – теоретичне обґрунтування щодо створення екологічного паспорта агроладшафта, як нормативно-правового документа, для підвищення рівня його екологічної безпеки.

Матеріали та методи досліджень. Використані сучасні вітчизняні теоретично-методичні підходи до вивчення та моніторингу агроландшафтів. Методи досліджень – аналітичний, статистичний, картографічний, літературний, теоретико-методологічний.

Результати досліджень. Перші спроби створити екологічний паспорт, що були ініційовані Міністерством охорони навколишнього середовища, відбулись ще у 90-х роках ХХ ст. Та через брак фінансів та недосконалу законодавчу базу проект екологічного паспорта було «заморожено» [2,4]. Та в останні роки намітилась тенденція в українській політиці до інтеграції в Європу (і як наслідок екологізації виробництва), що дало можливість відновити дослідження по екологічній паспортизації [5,11,13].

Метою екологічного паспорта є:

  • забезпечити облік об’єктів, що шкідливо впливають на стан навколишнього середовища;
  • контроль за станом екологічної безпеки, відвернення та ліквідація негативного впливу господарської та інших впливів діяльності;
  • оцінка впливу на довкілля конкретного об’єкта та визначення плати за природокористування;
  • встановлення для об’єкта ГДВ, ГДС, гранично допустимих навантажень та інших екологічних показників;
  • планування об’єктом природоохоронних заходів та оцінка їх ефективності;
  • підвищення ефективності використання природних ресурсів;
  • контроль за об’єктами чинного природоохоронного законодавства, екологічних норм і стандартів [2, 7].

При створенні екологічного паспорта ставлять такі завдання:

  • створення державної системи обліку та моніторингового контролю за станом суб’єктів господарювання;
  • застосування в системі державного екологічного управління для всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, єдиного інформаційного документа для відображення видів шкідливого впливу суб’єктів на природні ресурси та оцінки їх комплексного впливу на довкілля;
  • створення інформаційної бази для оцінки екологічності використовуваних на виробництві технологій;
  • забезпечення інформаційної основи для ліцензування природокористування;
  • забезпечення інформаційної основи для впровадження економічних механізмів стимулювання діяльності підприємств у напрямку екологізації використовуваних технологій, економії природних ресурсів та енергозбереження [11] .

Екологічний паспорт агроландшафта має складатись із 6 розділів [2, 4, 7, 9]: «Загальні відомості», «Фізико-географічна характеристика», «Природні умови», «Екологічний стан», «Фактори збалансованого розвитку», «Пропозиції з охорони та раціонального використання».

  • Загальні відомості. В цьому розділі пропонується розглядати такі питання: назва агроландшафта; площа та характер конфігурації; загальна картосхема розташування; короткий опис агроландшафта, форма власності із зазначенням конкретного землевласника (рекомендується при складанні екологічного паспорта не враховувати межі, що закріплені за певним власником чи господарством, а використовувати природні межі агроландшафта); підпорядкування, поштова адреса та реквізити підприємства чи власника даного об’єкта.
  • Фізико-георафічна характеристика. В цей розділ пропонується включити інформацію про родючість ґрунтів та їх агроекологічний стан. Він розроблятиметься на основі матеріалів агрофізичного, агрохімічного, радіологічного, фітобіотичного, мікробіологічного, фітовірусологічного, популяційно-генетичного, гідроекологічного, лісо екологічного, токсикологічного, біологічного, санітарно-гігієнічного та соціально-екологічного моніторингів [1, 3, 6].

За С. Веремеєнко виділяють такі види грунтово-екологічного моніторингу: перспективний, віддалений, оперативний.

З допомогою перспективного моніторингу визначають:

  • гранулометричний склад –  вміст фізичної глини та піску, співвідношення фракцій за горизонтами;
  • хімічний склад – валовий вміст макро- та мікроелементів, важких металів, фракційний склад мікроелементів;
  • мінералогічний склад – кількісний та якісний склад мінералів мулистої фракції.

Віддалений моніторинг:

  • оцінка гумусного стану ґрунту – вміст гумусу, валові запаси гумусу, якісний склад гумусу, баланс органічної речовини;
  • оцінка темпів спрацювання торфових ґрунтів – потужність органогенного горизонту та запаси органіки, зольність та ступінь розкладу торфу, ступінь гуманізації торфу;
  • біологічна активність – азотфіксація, нітрифікація та денітрифікація, целюлозолітична активність, загальна біологічна активність, фермативна активність.

Оперативний моніторинг:

  • поживний режим – вміст рухомих форм макро- та мікроелементів, використовувані запаси мікроелементів;
  • водний режим – вологість ґрунту, запаси продуктивної вологи; режим РГВ на меліоративних землях;
  • температурний режим – температура ґрунту, індекс прогрівання, сума активних та ефективних температур;
  • оцінка агроекологічного стану – збалансованість за поживними елементами, щільність радіоактивного забруднення, вміст рухомих форм важких металів, вміст пестицидів;
  • оцінка інтенсивності проявів ерозії – розвиток водної лінійної та площинної ерозії, дефляція та виникнення пилових бур, іригаційна ерозія;
  • оцінка фізико-хімічного стану ґрунту – рН сольове та водне, гідролітична кислотність, ступінь катіонного обміну, ступінь насичення основами [7, 8].

Також до цього розділу варто долучити і розміщення території об’єкта в системі фізико-географічного, геоботанічного, агрохімічного та агробіологічного районування.

  • Природні умови. В цьому розділі рекомендується надати характеристику природних умов та ресурсів: метеорологічні умови, гідрологічні умови, характеристика ґрунтового та рослинного покриву.
  • Екологічний стан. До цього розділу входить: джерела, обсяги і види забруднення території об’єкта на основі комплексного екологічного моніторингу; комплексна екологічна безпека агроландшафта; радіаційна безпека; прогнозування та ліквідація надзвичайних екологічних ситуацій, рекомендації щодо підвищення рівня екологічної безпеки.
  • Фактори збалансованого розвитку. Соціально-економічні умови: загальна соціально-економічна характеристика; кількість населення, що проживає на території агроландшафта, його трудова зайнятість; рівень екологічної освіти і культури місцевого населення.

Екологічні умови – екологічні умови проживання населення, встановлення норм, екологізація природокористування, екологічний менеджмент.

  • Пропозиції з охорони та раціонального природокористування. Внесення пропозицій щодо раціонального природокористування та охорони агроландшафтів.

В кінці паспорта наводяться відомості про виконавця та дата складання екологічного паспорта і термін його дії [2].

Дія екологічного паспорта 5 років (та в залежності від типа агроландшафта потрібно враховувати такі фактори як сівозміни).

Висновки

Екологічна паспортизація дозволить вирішити різного роду проблемні питання в сфері охорони довкілля, збереження та відновлення природних комплексів та екосистем.

Створення екологічного паспорта земель сільськогосподарського призначення дозволить:

  • чітко та вчасно оцінювати рівні антропогенних впливів на агроландшафт;
  • проводити екологічну оцінку рівнів впливів викидів та скидів від виробничого процесу;
  • сприяти проведенню екологічних експертиз;
  • визначати відповідальність за недотримання встановлених правових норм з питань природокористування.

Список літератури

  1. Агроекологія: Навч. посібник/ О.Ф. Смаглій, А.Т. Кардашов, П.В. Литвак та ін. – К.: Вища освіта, 2006. – 671 с.
  2. Білявський Г.О., Тимочко Т.В. Екологічна паспортизація об’єктів антропогенної діяльності – важливий засіб екологізації економіки та підвищення рівня національної екологічної безпеки / Білявський Г.О., Тимочко Т.В. // Матеріали ІІІ Українського екологічного конгресу «Структурна перебудова та екологізація економіки в контексті переходу України до збалансованого розвитку» – К.: Центр екол. освіти та інформації, 2009. – С. 41-46.
  3. Білявський Г.О., Мудрак О.В. Удосконалення екологічного моніторингу для забезпечення збалансованого розвитку агросфери Поділля / Г.О. Білявський, О.В. Мудрак // Вісник ХНАУ, 2009. – №3. – с. 175-183
  4. Гончарук В. Національна екологічна безпека та екологічна паспортизація водних об’єктів / В. Гончарук, Г. Білявський, М. Ковальов, Г. Рубцов. // Вісник НАН України, 2009. –  №5. – с. 22-29
  5. Дацько Л.В. Обґрунтування застосування мікробіологічних показників у системі агрохімічної паспортизації земель / Дацько Л.В. // Агроекологічний журнал, 2006. – № 4. – с. 65-67
  6. Екологічна безпека Вінниччини. Монографія/ За заг. ред. Олександра Мудрака. – Вінниця: ВАТ «Міська друкарня», 2008. – 456 с
  7. Інженерна екологія сільськогосподарського виробництва: Навч. посіб. / За редакцією Д.І. Мазоренка і В.Г. Цапка. – К.: Основа, 2007. – 392 с.
  8. Клименко М.О., Прищепа А.М., Вознюк Н.М. Моніторинг довкілля. К.: Академія, 2006. – 360 с.
  9. Мудрак О.В. Методика створення екологічних паспортів заповідних об’єктів / Мудрак О.В. // Наукові доповіді НУБіП – 2009 – №4 (16)
  10. О.Г. Тараріко. Агроландшафт. Екологічна енциклопедія: у 3 т./ Редколегія: А.В. Толстоухов (головний редактор) та ін. – К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2007. – С. 15
  11. Патика В.П., Тараріко О.Г. Агроекологічний моніторинг та паспортизація сільськогосподарських земель. – К.: Фітосоціоцентр, 2002. – 296 с.
  12. Размєтаєв С.В. Екологічний паспорт. Екологічна енциклопедія: у 3 т./ Редколегія: А.В. Толстоухов (головний редактор) та ін. – К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2007. – 325 с.
  13. Рідей М.Н. Оцінка радіологічних показників при екологічній паспортизації сільськогосподарських угідь / Рідей М.Н., Кіцно В.О., Наумовська О.І., Сквірська Д.В. // Агроекологічний журнал – 2007, №4. – С. 35-37
  14. Стан ґрунтів України. Серія: «Охорона навколишнього середовища» / наук. ред.. Тараріко О.Г. – К.: ТОВ «Видавництво»Аспект-Поліграф», 2005. – №3 (15). – 32 с.

УДК 504.03(477.44)
Ганчук М. М. Теоретичні засади розробки екологічних паспортів агроландшафтів  [Електронний ресурс]  / [Ганчук М. М.] // Збірник наукових статей “ІІІ-го Всеукраїнського з’їзду екологів з міжнародною участю”. – Вінниця, 2011. – Том.2. – С.473–476. Режим доступу: http://eco.com.ua/

Скачати в форматі pdf:

Оцінка: 
0
No votes yet