У зв’язку з широким використанням ультрафільтрації, особливо в харчовій і фармацевтичній промисловості для обробки стічних вод і технологічних розчинів, все більше значення набуває задача зменшення забруднення мембран і збільшення тривалості їх роботи. Важливим класом добре відомим в області полімерних мембран є полісульфони (ПС). Високі плівкоутворюючі властивості, хімічна та термічна стійкість, стабільність при низьких та високих значеннях рН забезпечують перспективність використання ароматичного полісульфонy для одержання функціональних полімерів та мембран на їх основі [1]. Однак, не зважаючи на цінні технологічні характеристики таких мембран, їх гідрофобність, в значній мірі, обмежує можливості застосування таких мембран для деяких практичних задач. Хімічне та фізико-хімічне модифікування гідрофобних мембран дозволяє, з одного боку, гідрофілізувати їх поверхню (в т.ч. поверхню пор), а з іншого – надати мембранам специфічні розділювальні характеристики за рахунок утворення на їх поверхні тих чи інших функціональних груп [2]. Проблема модифікування поверхні гідрофобних мембран є істотним чинником, який впливає на рівень її забруднення і сприяє підвищенню тривалості експлуатації модифікованих мембран.