Забезпечення питною водою - неусвідомлена проблема України

Ще порівняно недавно вважалося що запаси питної води в Україні безмежні. Загальні прогнозі експлуатаційні ресурси прісних підземельних вод за підрахунками на 1982 рік становлять 57 млн. м 3/добу . Такі запаси більше ніж в двічі перевищують потребу.
Можливо саме такі „ підрахунки” і приспали увагу фахівців до проблеми. Якщо ще відбір прісних підземельних вод якось контролюється і узгоджується, то їх поновлення ніким і нічим  не регулюється.
       На даний час поверхні прісні води, а вони є основним постачальником питних вод для міст України,  є настільки забрудненими, що навіть після чисельних очищень питними їх називати важко. Колись безмежні запаси підземних вод також виявилися часто обмеженими і не такими вже прісними, як були раніше. В результаті Україна ввійшла у трійку найменше забезпечених водою країн Європи – після Португалії і Греції.
       Така ситуація виникла в результаті значного погіршення водорегулюючої функції ґрунтів. Саме від ґрунтів залежить, яка кількість атмосферних опадів надходить з водорозділів в річки в вигляді поверхневого стоку, а яка – у вигляді ґрунтового.
       Наші дослідження, проведені на чорноземах Кіровоградщини, показали що лише ґрунт  під лісовою формацією унеможливлює поверхневий стік весняних талих  вод і літніх зливових дощів. Пористість верхнього 0 - 10 см шару ґрунту складає 68 % і глибше, до 80 см вона поступово знижується до 50 %, а потім до глибини 150 см знову зростає до 55 %. Проте лісопокритих площ в області лише 7 % . Сільськогосподарські угіддя в області займають 83 % від загального земельного фонду. А їх структурі 86,5 % складає рілля. Водорегулюючі функції цих угідь значно гірші. Пористість верхнього шару ґрунту  на ріллі  (після збору  зернових) на рівні 45 %. Навіть на 10 -  річному перелозі цей показник для верхнього колишнього орного шару не перевищує 50 %, а підорний шар до 80 см залишається на рівні 41 – 42 %.
Частина сільськогосподарських угідь утримується в стані цілинних ділянок. Це схили балок, які використовуються як випаси. Наявність природної степової рослинності захищає ґрунти від ерозії, проте не переводить вологу атмосферних опадів у ґрунтовий стік, оскільки пористість верхнього горизонту знаходиться в межах 44 –  48%.
       За таких умов землекористування 2/3 суми атмосферних опадів транспортуються в гідрологічну мережу в формі поверхневого стоку. Лише наявність численних ставків і водосховищ підтримує відносно стабільний рівень підземних вод. Проте по цій же причині ці води виявляються забрудненими.
       Для вирішення проблеми забезпечення питною водою необхідно значно збільшити площі лісів. Об`єктивна можливість для такого збільшення є. В області є понад 500 тис. га деградованих і ерозійно небезпечних земель.
       Згідно науково-обґрунтованих норм землекористування для збереження довкілля, в тому числі і запасів якісних прісних вод, необхідно 30% території зберігати у природному незайманому стані, а площі сільськогосподарських угідь не повинні перевищувати 35 %. Звичайно, різке скорочення ріллі повинно супроводжуватись таким же різким зростанням урожайності сільськогосподарських культур. Для цього є всі підстави. На даний час на найбільш родючих чорноземних ґрунтах урожайність зернових не перевищує 30-40 ц/га, що є і 2-3 рази нижче біологічно можливого за умови дотримання агротехніки.
       Після засадження території лісом до змикання крон у лісокультурах необхідно 8-12 років, а для відновлення інфільтраційних властивостей ґрунтів потрібні десятиліття. Оскільки Кіровоградщина є типовою центрально українською областю, яка знаходиться на межі Лісостепу і Степу, то спостереження і висновки можна в першому наближенні поширювати на більшість рівнинних територій України. Ми усвідомлюємо, що для здійснення такого об`єму робіт необхідно надзвичайно багато матеріальних, духовних (адже необхідне усвідомлення важливості проблеми) і часових ресурсів. Якщо гідрологи і ґрунтознавці не скажуть свого слова як фахівці, або до їх слів не прислухаються політики і практики, то недалекий час, коли Україна буде залежною від водопостачання з інших країн.
 
Забезпечення питною водою – неусвідомлена проблема України / Топольний Ф.П., Топольний  С.Ф. // І-й Всеукраїнський з’їзд екологів: міжнар. наук.-техн. конф.: тези допов. – С. 274.
МНПК “Перший Всеукраїнський з’їзд екологів”
Вінницький національний технічний університет
Секція 6 “Екологія людини. Хімія довкілля та екотоксикологія”
Скачати в форматі pdf: 
Оцінка: 
0
No votes yet