Після конференції в Ріо-де-Жанейро було прийнято багато міжнародних документів, де підкреслюється необхідність інтеграції принципів сталого розвитку в системи освіти на дошкільному, шкільному і на рівні вищої школи, включаючи неформальну і освіту [1,2,3]. Принципи сталого розвитку повинні бути включені у всі освітні програми і мають розглядатись як елемент постійного і неперервного навчання і виховання, тобто повинні формувати особливий освітній напрям – освіту в інтересах сталого розвитку (ОСР).
Економічний розвиток довгий час вважався ключовим фактором прогресу та в даному контексті розглядався відокремлено від соціальної справедливості (не лише в часових межах одного покоління) та екологічної безпеки розвитку. Хоча опосередковано питання сталого розвитку підіймалися ще у 18-19 століттях (коли Т.Мальтус, Д.Рікардо оцінювали можливість впливу дефіцитних природних ресурсів призвести до затримки розвитку економіки, зростання населення та рівня якості його життя), теорія сталого розвитку набула всесвітнього визнання лише в другій половині 20-го століття. З цього часу у світі активно починають пропагуватися ідеї ресурсозберігаючих технологій, екологічно безпечних виробництв та ін., та заходи спрямовані на досягнення стабільного розвитку трьох складових: екологічної, економічної та соціальної, практична реалізація яких, у свою чергу, потребує відповідних джерел фінансування.
На межі тисячоліть розвиток цивілізації при існуючій позитивній інтелектуальній динаміці набув негативного значення щодо взаємовідносин Людина – Природа. Про перевищення споживання над природовідновленням все частіше чути тривожні думки навіть щодо, здавалось би, такого невичерпного ресурсу як вода.
Світовий соціально-економічний розвиток у ХХ столітті характеризувався нестримним прагненням людства до забезпечення безупинного зростання валового внутрішнього продукту.
Кожен очікуваний рай насправді виявляється остаточно якщо і не пеклом, то в усякому випадку зовсім не раєм. Можна цього порядку не змінювати і вірити черговому пророку, чи самим намагатися на такого пророка перетворитись. Ось і зараз: глобальна криза, екологи предрікають самознищення людства. Щодо глобальності: всі спільноти, державні чи релігії, завжди вважали себе і свої проблеми глобальними. На цей раз ми впевнені, що сталий і збалансований розвиток нас і все людство від всього захистить, всіх і все збереже, головне, що для цього не доведеться відмовлятися від того, що у нас вже є.
Надзвичайно важливим фактором довгострокової перспективи існування держави (який враховує і якість життя окремої особи, і здоров'я населення, і ступінь корисного використання природних ресурсів, і багато чого іншого) є екологічний стан і рівень екологічної безпеки території країни.
Прийнявши за основу майбутнього розвитку України засади та принципи стійкого розвитку, постала необхідність в оцінці територій адміністративних одиниць різного рівня, а також країни в цілому.
Ряд останніх робіт у напрямку вдосконалення методології вимірювання сталого розвитку розкривають багатообіцяючі можливості застосування тут теорії природного капіталу.
Проаналізована концепція та система індикаторів сталого розвитку. В контексті сталого розвитку запропонований набір екологічних індикаторів, що характеризують забруднення поверхневих вод (річок Дніпро та Десна) і питної води міста. розглянутий взаємозв’язок індикаторів якості води міста Києва з міжнародними оцінками (ESI – 2005).
Проекти спільного впровадження – це один із гнучких механізмів Кіотського протоколу, який дозволяє українським підприємствам залучати додаткові інвестиції в проекти, що приводять до скорочень викидів парникових газів.
Після конференції в Ріо-де-Жанейро було прийнято багато міжнародних документів, де підкреслюється необхідність інтеграції принципів сталого розвитку в системи освіти на дошкільному, шкільному і на рівні вищої школи, включаючи неформальну і освіту [1,2,3]. Принципи сталого розвитку повинні бути включені у всі освітні програми і мають розглядатись як елемент постійного і неперервного навчання і виховання, тобто повинні формувати особливий освітній напрям – освіту в інтересах сталого розвитку (ОСР).
На межі тисячоліть розвиток цивілізації при існуючій позитивній інтелектуальній динаміці набув негативного значення щодо взаємовідносин Людина – Природа. Про перевищення споживання над природовідновленням все частіше чути тривожні думки навіть щодо, здавалось би, такого невичерпного ресурсу як вода.
