Экологический мониторинг

Із кожним роком швидкі темпи урбанізації міських територій призводить до погіршення екологічної ситуації у місті. Забруднення атмосфери, грунтів та водойм часто сягає критичного рівня. Як альтернатива покращення ситуацій у містах є озеленення міських територій та збільшення кількості зелених зон. Проте щільна забудова та негативні антропогенні умови для життєдіяльності рослин призводять до витіснення та зникнення зелених насаджень. Тому актуальним на сьогодні постає питання удосконалення системи моніторингу зелених насаджень для покращення санітарно-гігієнічних, рекреаційних та художньо-декоративних умов у сучасних містах.

Мониторинг радиационной обстановки в зоне санитарного контроля АЭС является актуальной задачей обеспечения безопасности эксплуатации ядерных объектов и населения прилегающих территорий. Существующая система размещения пунктов контроля нуждается в наукоемком обосновании и оптимизации  морфологии таких распределений.
При осуществлении мониторинга окружающей природной среды на Южно-Украинской АЭС радиационный (гамма) фон отслеживается на 44 постах в 30-километровой зоне наблюдения и на контрольном посту в с. Рябоконево (33,5 км от атомной станции).

Розробка та експлуатація нафтогазових родовищ, наявність нафтовидобувної та переробної інфраструктури, розвинута мережа нафтогазопроводів є факторами постійної та потенційної  загрози для навколишнього середовища та здоров’я людини. Нафтові забруднення важко розкладаються у зв’язку з їх складною хімічною природою, високою стійкістю до дії факторів навколишнього середовища. Ґрунти, що забруднені нафтою та нафтопродуктами, характеризуються порушеною структурою та негативною зміною основних фізико-хімічних параметрів. Вони набувають гідрофобності, що порушує газообмін і водне живлення, призводить до різкого зниження кількісного і якісного складу ґрунтової фауни і флори, значного зменшення біопродуктивності ґрунтів. Забруднення нафтопродуктами має токсичний, мутагенний вплив на навколишнє середовище, сільськогосподарські, харчові продукти та здоров’я людини [1,2] .

Вступ. В Україні експлуатують підприємства хімічної, харчової, житлово-комунальної та інших галузей господарства з потенційно небезпечними виробництвами, на яких виробляються, зберігаються та застосовуються газоподібні токсичні речовини, такі як хлор і аміак. З точки зору безпеки навколишнього природного середовища ці підприємства належать до категорії «кризових».

Метою цієї роботи було створення і випробування кризової системи екологічного моніторингу газонебезпечних підприємств на базі вітчизняного аналітичного обладнання, простої, надійної і дешевої в експлуатації та обслуговуванні.

На даний час на підприємствах впроваджено локальні системи контролю і нейтралізації витоків шкідливих речовин, які забезпечують безпечну експлуатацію обладнання і захист персоналу від  витоків токсичних речовин на технологічних дільницях, складах і території підприємства. Нині  у разі виникнення кризових ситуацій (викиди токсичних речовин у повітря, аварії, тощо) екологічні служби населених пунктів не мають оперативної інформації для проведення заходів із захисту населення і навколишнього природного середовища від наслідків таких ситуацій. Для проведення ефективного екологічного моніторингу потенційно небезпечних підприємств фахівцями інституту було створено систему екологічного моніторингу з орієнтацією на «кризову» ситуацію (надалі – система) для постійного спостереження за станом повітря оточуючого природного середовища  в районі розташування об’єкту спостереження і попередження про критичні ситуації, шкідливі і небезпечні для здоров’я людей та одночасного надання цієї інформації службам підприємства, які відповідають за безпечну роботу його обладнання і обслуговуючого персоналу. Систему було випробувано на об’єкті спостереження - складі хлору Дніпровської водопровідної станції (ДнВС) ПАТ «АК» Київводоканал».

На рубежі століть різко загострились проблеми, які пов’язані зі станом навколишнього природного середовища (НПС). Погіршення якості і вичерпання природних ресурсів, особливо життєзабезпечуючих (повітря, вода, земельні ресурси та інші), не лише негативно відбиваються на стані здоров’я людей, а й є причиною загострення міждержавних відносин, регіональних проблем.

На П’ятій конференції «Навколишнє середовище для Європи», що відбулася у Києві, в 2003 році, міністри по охороні навколишнього середовища підкреслили важливість системного подання інформації з навколишнього середовища для формування політики й забезпечення інформування громадськості, розуміючи, що не всі країни використають механізми, засновані на екологічних показниках, для своїх періодичних екологічних оцінок, а також оцінки ефективності екологічної політики й процесу прийняття рішень.

В країнах Східної Європи, Кавказу й Центральної Азії (СЄКЦА) основним інструментом для проведення оцінки стану навколишнього природного середовища є екологічні індикаторні показники (ЕІП) [1]. Обрані належним чином показники, що засновані на достатніх тимчасових рядах даних, можуть не тільки відбивати основні тенденції, але й сприяти опису причин і наслідків сформованої екологічної обстановки, а також дозволяють спостерігати за ходом здійснення екологічної політики в країні й оцінювати її ефективність [2].