Те, що формування, почасти й розвиток екологічної свідомості, відтак же й науки екологічної, значною мірою коріниться у свідомості релігійній та досягненнях біології, є аксіомою загальновизнаною. Роль і значення художньої літератури, натурфілософської лірики зокрема, в цім сенсі хоча й визнається, але наголошується менше. Ще менше – досліджується. Між тим якби таке широкоформатне дослідження, почавши з основоположного шедевру давньогрецького автора Гесіода з його поемою «Труди і дні» й до українця ХХ ст. Богдана-Ігоря Антонича з його «Зеленою Євангелією», було виконане, перед нами відкрилась би вражаюча панорама глибоких, доказових, емоційно проникливих і в сукупності своїй системних сутнісно екологічних уявлень та максим.