Вплив антропогенних факторів на стан грунтів та шляхи збереження агроекосистем в землеробстві

Вплив людини на природні екосистеми у процесі сільськогосподарської діяльності набув масштабів, які не можуть не викликати занепокоєності в науковому середовищі і в цілому суспільстві. Ерозійні процеси ґрунту і евтрофікація води ( накопичення у воді біогенних речовин азоту, фосфору) прогресивно зростають і втрачають локальний характер.
Безповоротно гине флора і фауна. До основних негативних наслідків відноситься хімізація сільськогосподарського виробництва. Основними забрудниками при цьому є мінеральні добрива, тваринницькі комплекси, пестициди. Останнім часом увагу вчених все більше привертають проблеми забруднення сільськогосподарських угідь важкими металами, які містяться в хімічних засобах захисту рослин, меліорантах і мінеральних добривах. Ґрунт, як один із найскладніших організмів постійно розвивається і змінюється. В ньому безперервно відбуваються процеси творення і руйнування. Вченими підраховано, що для створення шару ґрунту завтовшки 2 – 3 сантиметри при сприятливих умовах потрібно від 200 до 1000 років. Проте талі води, дощ і вітер можуть за 20 – 30 років знищити те, що створювалось природою тисячоліттями. Від ерозії людство щодня безповоротно втрачає понад 3 тисячі гектарів родючих земель.
       Земельний фонд Черкаської області становить близько 2092,1 тис. га, площа сільськогосподарських угідь станом на 2005р. – 1456 у тому числі ріллі – 88 %. Сільськогосподарські угіддя характеризуються різноманітністю ґрунтового покриву, який складається з багатьох відмін ґрунтів, що належать до декількох генетичних груп. Їх інтенсивне використання без урахування екологічних аспектів призводить до порушення загальної агроекологічної ситуації.
       У всіх напрямках сучасного землеробства для збереження родючості ґрунту підтримання фітосанітарного стану рослин і ґрунту пропонується поліпшення складу культур у сівозмінах з урахуванням нестійких погодних умов та кон’юктури ринку. Організація сівозмін, які склалися у минулі роки, орієнтувалась на те, щоб забезпечити найкращі умови для ефективного використання техніки на польових роботах. Для цього створювалися великі масиви сівозмін з метою концентрації посівів на полях з прямокутними межами. Але такий підхід до організації сівозмін не відповідає сучасним вимогам землеробства в районах із складним рельєфом і певною строкатістю ґрунтової родючості. Це пов’язано з тим, що землеробство тут ведеться на полях невеликої площі, неправильної конфігурації, розташованих на схилах складної форми і крутизни. В зв’язку з цим в окремих господарствах виникає необхідність до щорічного розподілу посівних площ. Одним з основних джерел забруднення оточуючого середовища є мінеральні добрива і пестициди. Частина внесених у грунт добрив мігрує через зону аерації у водоносні горизонти і впливає на формування хімічного складу підземних вод.
       Разом з мінеральними добривами у грунт поступають такі баласти речовини як свинець, цинк, кадмій, фтор та інші. Це призводить до значного хімічного навантаження ґрунту і згубно впливає на екологічний стан. Навантаження пестицидів при вирощуванні культур досягли значних обсягів. В зв’язку з негативним впливом хімічних пестицидів на навколишнє середовище опрацьовуються нові технологічні методи, які дають змогу частково або повністю замінити синтетичні агрохімікати. При цьому використовують мікробіологічні природні продукти та генетичні біохімікати.
       За даними лабораторії в роки масового застосування пестицидів (1970-1990 рр.) кількість забрудненої сільськогосподарської продукції: зерна, картоплі, овочів, була незначною і складає 2-3% від досліджених зразків. Завдяки значній кількості в ґрунтах Черкащини органічної речовини (гумусу та кальцію всі забруднювачі (радіонукліди, пестициди, солі важких металів) знаходяться в ґрунті у зв’язаному стані. Одним із факторів, що сприяють зростанню значних ерозійних процесів, є високий рівень розорювання угідь. На сьогодні у Черкаській області розорано понад 90% сільськогосподарських угідь. Такий високий рівень розораності угідь, а також розширення площі просапних культур більш як у 2 рази і призвели до розвитку інтенсивних ерозійних процесів.
 
Вплив антропогенних факторів на стан грунтів та шляхи збереження агроекосистем в землеробстві / Зубачов А.Р., Фантух О.О. // І-й Всеукраїнський з’їзд екологів: міжнар. наук.-техн. конф., 4–7 жовтня 2006 р.: тези допов. – Вінниця, 2006. – С. 125.
МНПК “Перший Всеукраїнський з’їзд екологів”,  4-7 жовтня, 2006 р. 
Вінницький національний технічний університет
Секція 3 “Проблеми загальної екології та захисту біосфери. Агроекологія та радіоекологія”.
Скачати в форматі pdf: 
Оцінка: 
0
No votes yet