Управління побудовою еколого-економічного підгрунтя активної соціальної політики

        За чотирнадцять років соціально-економічних перетворень в Україні склалася низка об’єктивних передумов, які засвідчують завершення в цілому становлення основ ринкової економіки, що отримало визнання у вигляді надання статусу ринкової економіки країнами Європейського союзу та США. Проте цей об’єктивно напрацьований потенціал нації, яка рухається до визначення належного місця в інтегрованому глобалізованому світі, використовується поки що, на жаль, досить  неефективно. Зволікання з реальною інтеграцією української економіки у світові економічні процеси веде до затримки у формуванні економічної моделі, заснованої на міжнародних економіко-правових нормах. Утримання протягом останніх років сприятливої зовнішньоекономічної кон’юнктури спонукало до “відтягування” політики структурних зрушень. Економіка залишалася значною мірою непрозорою, їй притаманні надмірна зарегульованість, бюрократизація, поширення корупції та тінізація. Економічне зростання 2000-2005 років створило об’єктивні передумови для зростання реальних доходів населення, підвищення рівня та якості життя. Значний “відкладений” соціальний ефект економічного зростання робить соціальну спрямованість завданням першочергової політичної та моральної значимості. Разом із тим, в стратегічній перспективі високі стандарти життя населення країни – це також забезпечення адекватного відтворення людського капіталу України – її головної перспективної конкурентної переваги, яке неможливе без встановлення реальної вартості робочої сили та відповідного підвищення заробітної плати та доходів населення. Важливим при цьому є створення ефективної дієздатної системи прийняття рішень, яка не залежатиме від політичних змін та уподобань груп політико-економічних впливів, натомість відповідаючи інтересам піднесення нації та забезпечуючи спадковість ідей, принципів та механізмів економічної політики. Відтак, основою нової парадигми економічної стратегії для України має стати перехід від балансування між альтернативними цілями соціального забезпечення та економічного зростання – до інтеграції підвищення добробуту нації та кожного громадянина із становленням в Україні конкурентоспроможної національної економіки, яка динамічно розвивається. Забезпечення конкурентоспроможності національної економіки – не лише суто внутрішнє завдання. Воно зумовлюється також низкою зовнішніх викликів, які роблять опановування сучасними чинниками конкурентоспроможності життєво необхідним для збереження незалежності та ідентичності національної економіки. Серед цих викликів є: майбутній вступ України до СОТ, посилення відкритості економіки та обмеження, які накладаються на економічну політику зобов’язаннями, взятими на себе Україною в рамках СОТ, що підвищує конкурентний тиск на українських виробників на внутрішньому ринку; розширення ЄС, яке відкриває перед Україною значні перспективи регіональної співпраці, проте використання позитивного потенціалу якого потребує опанування сучасними важелями конкуренції на зовнішніх ринках; інтеграційні процеси на пострадянському просторі і формування ЄЕП та необхідність протипоставити “стихійній інтеграції” та експансії російського капіталу прозору сучасну модель економічного зростання, яка дозволить поєднати вигоди економічної інтеграції з міжнародно-правовим регулюванням взаємин; непевність кон’юнктури світових ринків у середньо- та довгостроковій перспективі й очікуване посилення конкурентного тиску на традиційних ринках українського експорту, що може призвести до скорочення виробництв, орієнтованих на експорт, з відповідною втратою доходів, робочих місць та надходжень до бюджету. Радикальне підвищення продуктивності праці, ефективності та конкурентоспроможності національної економіки потребує зміцнення національного інвестиційного потенціалу, всебічного заохочення розвитку та примноження національного капіталу, який діє в прозорих економіко-правових рамках на благо нації. Як показує досвід практично усіх країн світу, надійні інвестори, які мають довгострокові програми, розраховані не на експлуатацію національних економічних ресурсів, а на взаємовигідне розкриття національних конкурентних переваг, не орієнтуються на пільги та преференції. Вони оцінюють, насамперед, рівень прозорості національного економічного середовища, стабільність перспектив соціально-економічного розвитку. Відтак, рівність умов та рівнодоступність стимулів для вітчизняних та іноземних інвесторів є важливою складовою позитивного інвестиційного клімату країни. 
 
Управління побудовою еколого-економічного підґрунтя активної соціальної політики / Небава М.І. // І-й Всеукраїнський з’їзд екологів: міжнар. наук.-техн. конф.: тези допов. – С. 297
МНПК “Перший Всеукраїнський з’їзд екологів”
Вінницький національний технічний університет
Секція 7 “Соціально-економічні проблеми сталого розвитку. Екологічна освіта, виховання і культура”
Скачати в форматі pdf: 
Оцінка: 
0
No votes yet