Стійкі органічні забруднювачі екосистеми

        Екологічно небезпечна ситуація для довкілля та населення України пов’язана з сучасною діяльністю потужного гірничодобувного, металургійного, енергетичного, хімічного та машинобудівного комплексів країни. Значну складову негативного впливу при цьому складають старі залишки рідких ракетних палив ВПК (гептил ~ 5 тис. тон; аміл, меланж – 18 тис. тон); непридатні пестицидні препарати сільського господарства (~ 14 тис. тон); відходи хімічних виробництв (гексахлорбензол 11 тис. тон; кислі гудронні залишки –лише в 2002/2003 роках у Львівську область їх було завезено ~ 20 тис. тон; мільйони кубічних метрів відходів збагачення уранової руди, с. Таромське Дніпропетровської області).
       Враховуючі вищеозначене, нами наведена класифікація найбільш токсичних то стійких органічних хлорвмісних забруднювачів довкілля (Persistent Organic Pollutants):
  • високотоксичних пестицидних препаратів (Алдрин, Ділдрин, Ендрин, Гептахлор, Хлордан, Мірекс, Токсафен, ДДТ, ТХБ);
  • промислових поліхлорованих біфенілів (ПХБ);
  • відходів високотемпературних хімічних виробництв: поліхлорованих дибензо-пара-діоксинів (ПХДД) та поліхлорованих дибензофуранів (ПХДФ), 
  • сполуки якої згідно до Стокгольмської конвенції (17.05.2004) входять до “брудної дюжини”

       Зроблені узагальнення та виділені найбільш важливі фізико-хімічні і токсикологічні властивості сполук [1, 2]:

  • висока хімічна та термічна стійкість до впливу навколишнього середовища;
  • спроможність до міграції через ґрунтові води, земну кору та атмосферу повітря;
  • висока молекулярна маса сполук та високий процентний вміст хлору у їх складі (50-78% мас.);
  • кумулятивні властивості цих сполук за рахунок високої їх розчинності у жирових тканинах теплокровних тварин та людини;
  • наявність канцерогенних, мутагенних, нейротоксичних, імунотоксичних, тератоксичних властивостей, що вражають нирки, печінку, кров та психіку людину; порушують гормональну та репродуктивну системи, спричиняють хворобам Дауна та аналогам СНІДа.
       Розглянуто та проаналізовано всі існуючі методи знезараження стійких органічних забруднювачів [3, 4]:
  • реагентні методи знезараження;
  • електрохімічні методи;
  • піролітичні методи (піроліз та каталітичний піроліз; плазмений піроліз);
  • окислювальні методи (процеси спалювання в технологічних пристроях різної конструкції);
  • методи ультразвукових (кавітація рідин) та НВЧ-мікрохвильових хімічних технологій;
  • методи радіаційного і фотохімічного дехлорування;
  • біотехнічні методи.
Література
1. Безпамятнов Г.П., Кротов Ю.А. Предельно допустимые концентрации химических веществ в окружающей среде. – Л.: Химия, 1985. – 528 с.
2. Измеров Н.Ф., Саноцкий И.В., Сидоров К.К. Параметры токсикометрии промышленных ядов при однократном воздействии: Справочник. М.: Медицина, 1977. – 240 с.
3. Занавескин Л.Н., Аверьянов В.А. Полихлорбифенилы: проблемы загрязнения окружающей среды и технологические методы обезвреживания // Успехи химии. – 1998. – Т. 67, № 8. – С. 788-800.
4. Петрук В.Г., Яворська О.Г., Ранський А.П. Сучасні екологічно чисті технології знезараження непридатних пестицидів. – Універсум-Вінниця, 2003. – 245 с.
 
Стійкі органічні забруднювачі екосистеми / Ранський А.П., Ткачук М.Ф., Герасименко М.В., Ільченко В.І., Петрук Р.В., Москаленко Г.І., Тарасенко О.І., Шебітченко Л.Н.  // І-й Всеукраїнський з’їзд екологів: міжнар. наук.-техн. конф.: тези допов. – С. 287.
МНПК “Перший Всеукраїнський з’їзд екологів”
Вінницький національний технічний університет
Секція 6 “Екологія людини. Хімія довкілля та екотоксикологія”
Скачати в форматі pdf: 
Оцінка: 
0
No votes yet