Радіаційна ситуація в аграрній сфері України через 20 років після аварії на Чорнобильській АЕС і проблеми сільськогосподарської радіоекології

        У колі проблем, що виникли після аварії на Чорнобильській АЕС – медичних, соціальних, економічних, найважливіше місце займають екологічні, тому що саме радіонуклідне забруднення навколишнього середовища стало первинним, яке породило решту проблем. І серед об’єктів довкілля першочергова роль належить забрудненню сільськогосподарських угідь, яке стало одним з найтяжчих наслідків аварії.  
       Прийнято вважати, що радіаційна ситуація з роками від часу аварії покращується. Дійсно, час ніби працює на дезактивацію середовища – йде фізичний розпад радіонуклідів; із верхніх шарів ґрунту вони вимиваються у глибинні шари і стають менш доступними для кореневої системи рослин – первинної ланки численних трофічних ланцюгів; Дніпро переносить радіонукліди з місця аварії у південні моря, де вони розбавляються до мізерних концентрацій і стають менш небезпечними. Наслідком цього є багатократне зниження радіаційного фону у зоні безпосереднього впливу аварії аж до певної умовної норми в інших регіонах. Проте не радіаційний фон визначає радіаційну небезпеку. Натепер населення, що мешкає на забруднених радіонуклідами територіях, до 90 % дози одержує за рахунок внутрішнього опромінення з продуктами харчування – переважно продукцією рослинництва і тваринництва, що містить радіонукліди. Саме тому відповідальність за радіаційну безпеку населення практично покладається на виробників цієї продукції – працівників сільського господарства. Рівні ж її радіонуклідного забруднення в десятки і сотні разів перевищують доаварійні. Декілька сот господарств півночі України виробляють молоко – основний дозоутворюючий продукт харчування, вміст 137Cs у якому в багато разів перевищує діючі санітарно-гігієнічні нормативи. Спостерігаються масові випадки перевищення цих нормативів і в іншій продукції, зокрема картоплі – одного з основних продуктів харчування у Поліссі, яка часом безконтрольно експортується по всій країні. Все це у значній мірі є наслідком фактично повного припинення застосування науково-обґрунтованих, розроблених і випробуваних радіозахисних технологій-контрзаходів: вапнування кислих ґрунтів, внесення підвищених норм фосфорно-калійних добрив, покращення луків і пасовищ, застосування ентеросорбентів у тваринництві та інших. І є всі підстави вважати, що у деяких регіонах, особливо прилісних, де населення постійно вживає у їжу продукцію лісу, доза опромінення у теперішній час вища за ту, яка формувалася 15 років тому – доведено, що реалізація будь-якого з цих прийомів дозволяє зменшити кількість радіонуклідів в продукції в 2-5 разів і більше, а в комплексі дозволяє навіть на ґрунтах, забруднених за 137Cs до 555 кБк/м2 і 90Sr до 11,1 кБк/м2 одержувати продукцію, що відповідає допустимим рівням. 
       Як і раніше, основним дозоутворюючим радіонуклідом залишається 137Cs. Проте з часом відбувається його зв’язування в ґрунті і він стає менш доступним для рослин – „старіє”. Щодо 90Sr, то, навпаки, йде його вилуджування з паливних частинок – основних його носіїв. Саме тому в регіонах, де випадіння 90Sr було суттєвим (південний слід) спостерігаються випадки перевищення вмісту цього радіонукліду у деяких видах продукції. Зростає також відносна і абсолютна частка у дозоутворенні особливо небезпечних альфа-випромінювачів – ізотопів трансуранових елементів, в першу чергу, плутонію і америцію.
       Дотепер сільське населення, яке мешкає на забруднених радіонуклідами територіях, за рахунок споживання продукції, що виробляється в підсобних господарствах, а також дикоростучих грибів, ягід та дичини, одержує в 2-14 разів більш високу дозу опромінення, ніж населення міст. Наслідком цього є більш високий рівень захворюваності як на специфічні, так і неспецифічні хвороби, пов’язані з послабленням імунітету. Простежується певна залежність між рівнем забруднення території і рівнем захворюваності.
 
Радіаційна ситуація в аграрній сфері України через 20 років після аварії на Чорнобильській АЕС і проблеми сільськогосподарської радіоекології / Гудков І.М. // І-й Всеукраїнський з’їзд екологів: міжнар. наук.-техн. конф., 4–7 жовтня 2006 р.: тези допов. – Вінниця, 2006. – С. 137.
МНПК “Перший Всеукраїнський з’їзд екологів”,  4-7 жовтня, 2006 р. 
Вінницький національний технічний університет
Секція 3 “Проблеми загальної екології та захисту біосфери. Агроекологія та радіоекологія”.
Скачати в форматі pdf: 
Оцінка: 
0
No votes yet