Механізми забезпечення раціонального використання та збереження водних ресурсів

Скачати

Актуальність теми дослідження. До основних напрямів, спрямованих на вирішення завдань економічного і соціального розвитку України віднесені подальше посилення охорони навколишнього середовища та раціональне використання природних, зокрема, водних ресурсів. Це пов’язано з їх обме-женістю, забрудненістю, а також різноманітністю напрямків використання.
Нагальною є науково-обґрунтована система ведення водного господар-ства, яка б включала оптимізацію водокористування, економне та раціональ-не використання води, переведення промислового і сільськогосподарського виробництва на безводні і маловодні технології, проведення більш ефектив-ної водоохоронної діяльності. Реалізації потребують заходи спрямовані на охорону і відтворення водних ресурсів, суттєве зниження непродуктивних втрат води, удосконалення еколого-економічної оцінки об’єктів водокори-стування, цінової та тарифної політики.
Однак, на сьогодні існує дефіцит фінансових ресурсів для розвитку вод-ного господарства, експлуатуються водогосподарські системи та об’єкти, які потребують значних витрат на обслуговування та ремонти. Подібна ситуація пояснюється нинішньою кризою та попередньою політикою екстенсивного, затратного водокористування, без урахування еколого-економічних чинників.
Таким чином, удосконалення механізмів забезпечення раціонального ви-користання та збереження водних ресурсів передбачає необхідність інститут-ційних перетворень у сфері водокористування, підвищення економічної ефе-ктивності проектів і заходів, пов’язаних з капіталовкладеннями в водогоспо-дарський комплекс. Саме тому вирішення зазначених проблем є актуальним науково-практичним завданням, яке має важливе господарське значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана за тематикою науково-дослідної роботи Національного університе-ту водного господарства та природокористування: „Економіко-екологічне обґрунтування використання природних ресурсів (на прикладі підприємств Західного регіону України)” (номер державної реєстрації 0106U010488), в рамках якої автор здійснив оцінку ефективності функціонування водогоспо-дарського комплексу регіону а також „Дослідження проблем регіонального господарства на основі комплексної економічної оцінки природоресурсного потенціалу Рівненської області” (номер державної реєстрації 0190U018294)”, де автор обґрунтував механізми раціонального використання та збереження водних ресурсів.
Мета і завдання досліджень. Мета дисертаційної роботи полягає у роз-робці теоретичних та прикладних засад вдосконалення механізму забезпеч-чення раціонального використання і збереження водних ресурсів.
Реалізація визначеної мети обумовила необхідність постановки та вирі-шення таких завдань:
- дослідити концептуальні засади забезпечення раціонального викорис-тання водних ресурсів в Україні;
- визначити місце та роль ресурсозбереження у системі сталого водокори-стування;
- дослідити методичні підходи до еколого-економічної оцінки об’єктів во-докористування;
- провести діагностику процесів раціонального використання та збере-ження водних ресурсів на регіональному рівні;
- визначити інституційні засади забезпечення раціонального використання та збереження водних ресурсів у регіоні;
- дослідити процеси програмно-цільового планування розвитку водонос-подарського комплексу регіону;
- обґрунтувати регіональну систему моніторингу раціонального викорис-тання та економії водних ресурсів.
Об’єкт дослідження – процеси формування та розвитку механізму раціо-нального використання та збереження водних ресурсів на регіональному рів-ні.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні та прикладні положення вдосконалення механізмів забезпечення раціонального використання та збе-реження водних ресурсів.
Методи дослідження. Основу дисертаційного дослідження складають  наукові напрацювання вітчизняних та закордонних вчених у галузі економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, регіональної економіки. Наукове дослідження здійснювалося на основі методів аналізу та синтезу для вивчення теоретико-методологічних основ раціонального вико-ристання та збереження водних ресурсів; методів економіко-статистичного аналізу для оцінки ефективності функціонування водогосподарського ком-плексу регіону; методів аналогії, індукції та дедукції для визначення напря-мів забезпечення раціонального використання та збереження водних ресур-сів.
При написанні дисертаційного дослідження використано нормативно-правові документи, статистичні звіти, результати власних досліджень автора.
Науковою новизною отриманих результатів дисертаційного дослі-дження є теоретичні висновки та практичні рекомендації, які дають змогу забезпечити раціональне використання та збереження водних ресурсів в ме-жах окремого регіону. Їх суть полягає у наступному:
вперше:
- розроблено інноваційний підхід до оцінки ефективності капіталовкладень у регіональні водозберігаючі програми, сутність якого полягає у врахуванні дина-міки водовіддачі, що на відміну від існуючих підходів, дає можливість обирати варіант інвестування з максимальним екологічним ефектом (с. 134-140);
удосконалено:
- методичні підходи до розрахунку платежів за водокористування на ос-нові витратної й рентної концепцій при формуванні регульованого ринку во-ди, які, на відміну від існуючих, завдяки введенню екологічного коефіцієнта  враховують надходження коштів для покращення екологічного стану басейну водного об’єкта (п. 1.3, с. 91-92);
- систему показників моніторингу стану та розвитку водного сектора України, яка, на відміну від існуючої, включає еколого-економічний компо-нент визначення раціонального використання та збереження водних ресурсів  (с. 24-27);
набули подальшого розвитку:
- механізм управління водокористуванням регіону, який, на відміну від існуючого, передбачає децентралізацію державного управління і перенесення прямих управлінських впливів на регіональний рівень із збереженням басей-нового принципу (п. 3.1);
- інституційні засади процесу управління водокористуванням регіону, які, на відміну від існуючих, забезпечують більш повну координацію суб’єктів мо-ніторингу довкілля в рамках новоствореного науково-інформаційного центру (п. 3.3).
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційно-го дослідження впроваджено в Рівненському обласному управлінні Мелора-ції і водного господарства (довідка № 01 / 218 від 12.03.09 р.), Державній ін-спекції з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему України (довідка № 377 Д 01 / 472 від 07.10.08 р.), Державному управлінні охорони на-вколишнього природного середовища в Рівненській області  (довідка № 127 / Д від 17.12.2008 р.), РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» (акт впровадження від 27.02.2009 р.).
Окремі положення наукових досліджень впровадженні в інноваційних проектах „Екологобезпечне збереження твердих побутових відходів м. Ост-рога Рівненської області” (затверджений на сесії міської Ради № 518 від 11.11.2008 р.) та „Видобуток екологічно чистої відновлювальної енергії на основі комплексного освоєння малих річок” (затверджений на сесії обласної Ради № 610 від 16.01.2008 р.), розділ „Науково-методичні підходи до прогно-зу водного режиму на довготерміновій основі” (довідка № 24 від 25.02.2009 р.).
Особистий внесок здобувача. Усі наукові положення, розробки, виснув-ки та практичні рекомендації, викладені в дисертаційній роботі, одержані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати ди-сертаційної роботи доповідались і були схвалені на міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція “Про-блеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу України в контексті Єв-роінтеграції” (8-9 жовтня 2004 р., м. Рівне), ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу Украї-ни в контексті Євроінтеграції” (19-20 жовтня 2006 р., м. Рівне), Міжнародна науково-практична конференція “Відтворення господарського комплексу регі-ону: методологія, механізми, інструментарій” (22-23 лютого 2007 р., м. Черні-вці), ІV Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми природокори-стування, сталого розвитку та техногенної безпеки регіонів” (2-5 жовтня 2007 р., м. Дніпропетровськ), Десятий з’їзд українського географічного товариства “Географія в інформаційному суспільстві” (26-29 березня 2008 р., м. Київ), Міжнародна науково-практична конференція “Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (20 травня 2008 р., м. Київ).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 15 науко-вих праць. З них 10 статей у фахових збірниках наукових праць та журна-лах, 4 тези доповідей, 1 стаття в інших виданнях. 
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи - 156 сторінок комп’ютерного тексту. Вона містить 19 таблиць і 14 рисунків на 27 с., 7 додатків на 22 с. Список використаної літератури налічує 132 найменування і розміщений на 13 с. Повний обсяг дисертації становить 191 сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі дисертаційного дослідження „Теоретико-методологічні основи раціонального використання та збереження водних ресурсів” відображено концептуальні засади забезпечення раціонального використання водних ресурсів в Україні, визначено місце та роль ресурсозбереження в системі сталого водокористування, досліджуються  методичні підходи до еколого-економічної оцінки об’єктів водокористування.
Рівень водозабезпеченості населення різних регіонів світу, яке має доступ до води, зменшується. Основними причинами такого явища виступають нерівномірний розподіл водних ресурсів на території планети та зростаюче забруднення водних об’єктів. В той же час за попереднє століття загальне водоспоживання збільшилось в 7 разів, а в сфері промислового виробництва — у 21 раз. Такі тенденції пояснюються інтенсивним його розвитком та зростанням водоємності виробництва.
Україна також відноситься до числа країн, які мають проблеми з якістю та кількістю водних ресурсів, а отже проблема їх ефективного використання є дуже актуальною. Основним завданням держави у цьому питанні є структурна перебудова економіки та врахування вимог екологічної безпеки при її здійсненні, інституційні перетворення з метою формування нового правового й економічного механізму регулювання взаємодії державних органів різних рівнів і природокористувачів, а також розвиток економічних методів регулювання природокористування.
Раціональне використання та збереження водних ресурсів в Україні регулюється нормативно-правовими актами. Основним документом у цій галузі є Водний кодекс України. Державою визначені пріоритетні принципи розвитку водного господарства, прийнята загальнодержавна Програма розвитку водного господарства України. Реалізація Програми базується на здійсненні науково-дослідних, проектно-вишукувальних та будівельно-монтажних робіт, спрямованих на виконання поточних та перспективних заходів. Неприпустимо обмежуватися лише окремими джерелами її фінансування.
Особливе місце в забезпеченні сталого водокористування займає збереження водних ресурсів. В дисертації визначено, що в процесі раціонального використання водних ресурсів доцільно використовувати загальні підходи до збереження всіх видів ресурсів: природних, трудових, матеріальних, фінансових, інформаційних тощо.
В межах теоретичного дослідження простежено процес еволюції поняття ресурсозбереження. Увага приділена висновкам таких вчених неокласичної школи як Дж. Хікс, А. Пігу, Д. Медуз, М. Месарович, Е. Пестель. Вивчалися праці науковців ХХ століття. Зокрема, вчених О.А. Кролі, Г.М. Покарева, Н.І. Конищевої. Як складову ресурсозбереження подано принципи та підходи природокористування, що задекларовані у Кіотському протоколі.
Механізм ресурсозбереження передбачає систему взаємозалежних економічних елементів, спрямованих на стимулювання економії матеріально-технічних, паливно-енергетичних, трудових, фінансових і інших ресурсів, упровадження ресурсозберігаючих заходів, що є, головним чином, досягненням науково-технічного прогресу, для забезпечення випуску конкурентоздатної продукції з мінімальними витратами ресурсів у грошовому і натуральному вираженні.
Розглядаючи природокористування та ресурсозбереження з точки зору дослідження водних ресурсів автор визначає збереження як заощадження в процесі користування водними ресурсами; стан, коли не втрачаються якісні властивості водних об’єктів. Пропонуються конкретні шляхи вирішення даної проблеми.
Зазначено, що для забезпечення раціонального використання як поверхневих так і підземних вод потрібно широкого впроваджувати водозберігаючі технології у всіх галузях національної економіки; скорочувати обсяги водоспоживання і водовідведення; впроваджувати інтенсивний спосіб ведення водного господарства; зменшувати витрати води і скидання забруднених стічних вод; удосконалювати технологічні процеси у металургійній, коксохімічній, гірничодобувній та інших галузях промисловості; скорочувати використання води промисловістю; застосовувати оборотну і повторно використовувану воду на рівні 97 - 97,5 % від загального обсягу води, що споживається промисловими підприємствами;   припинити використання в господарській діяльності більших об’ємів підземних водних ресурсів тощо.
Для досягнення екологічно безпечного стану водних об’єктів, тобто для гарантії їх здатності до самоочищення та самовідтворення, необхідно знижувати вміст у водних об’єктах біогенних речовин, нафтопродуктів, пестицидів, іонів важких металів, радіонуклідів та інших шкідливих речовин; припинити засмічення водних об’єктів; удосконалити нормативно-правову та еколого-економічну базу з метою поліпшення якісного стану водних об’єктів; удосконалити систему обліку, моніторингу та контролю за забрудненням поверхневих і підземних вод; розробити та ввести в дію систему ідентифікації та інструментального контролю за всіма стаціонарними джерелами забруднення поверхневих вод, створити відповідну інформаційну базу даних тощо.
В дисертації виділені економічні, соціальні, екологічні та інформаційні методи регулювання водокористування. Всю їх сукупність поділяють на прямі та непрямі методи. До прямих методів відносять макроекономічні плани „водних” галузей та економіки в цілому; нормативи, ліцензії, квоти на використання природних водних ресурсів; тарифну політику, галузеві цільові комплексні програми тощо. Непрямі – це нормативно-законодавчі акти, інноваційні програми та пріоритети розвитку економіки, сертифікація виробництва та продукції, встановлення стандартів якості тощо.
Особливий акцент робиться на удосконалення системи спостереження за станом та використанням водних ресурсів і створення відповідної оперативної інформаційної бази даних. Обґрунтована  необхідність окремо здійснювати моніторинг раціонального використання водних ресурсів та окремо моніторинг водозбереження. Для цього запропоновано систему індикаторів вказаних показників (рис.1). 
В дисертаційному дослідженні визначено поняття об’єкта водокористування як водного басейну та водозабірної площі. Звідси визначено поняття водокористування як процес залучення та використання водних ресурсів, або вплив на водні системи. У контексті досліджуваної проблематики є важливим питання цінності використовуваних водних ресурсів. Розроблено методичні підходи до еколого-економічної оцінки об’єктів водокористування. При цьому автор наводить економічний та екологічний підходи до визначення цінності водних об’єктів.

 

Рис. 1. Система індикаторів моніторингу раціонального використання та збереження водних ресурсів

Одним із найголовніших механізмів раціонального використання та збереження водних ресурсів є обґрунтоване встановлення плати за водокористування. В роботі розроблена економіко-математична модель розрахунку ставок плати за водокористування, що базується на економічній оцінці водно-ресурсного потенціалу басейну ріки. Для цього використовується модель оптимального планування розподілу водних ресурсів у межах басейну річки.
Пропонується встановлювати плату за використання водних ресурсів на основі поєднання витратного та рентного підходів в рамках басейнового агентства. Наведено відповідний алгоритм розрахунку ставки плати та водного рентного податку. Плата за водокористування в межах басейну водного об’єкту є сумою ставки плати і водного рентного податку. Автор зазначає, що отримані кошти мають використовуватися для покращення якості водних ресурсів в межах водного об’єкту та на фінансування державних цільових програм з раціонального використання та збереження водних ресурсів.
У другому розділі дисертаційної роботи „Діагностика процесів раціонального використання та збереження водних ресурсів” характеризується водоресурсний потенціал регіону, оцінена ефективність функціонування водогосподарського комплексу регіону, проаналізовані процеси формування цінової та тарифної політики у сфері водоспоживання.
Рівненська область є найбільш забезпеченою водними ресурсами в Західному Поліссі України. Як свідчать матеріали таблиці 1 вона має найбільший річковий стік, одночасно найменшу частку місцевого стоку.  Загальні ресурси складають в середньому 7,0 км3. Дослідження водоресурсного потенціалу Рівненської області показало, що водозабезпечення її населення і галузей економіки вирішується через регулювання водного стоку та його перерозподілу. Для забезпечення населення необхідною кількістю води на Рівненщині збудовано 12 водосховищ загальним об'ємом понад 51 млн. м3 та з площею водного дзеркала 3284 га і 642 ставки загальним об'ємом 78,84 млн. м3 та з площею водного дзеркала 7072 га. Природними водосховищами є 53 озер, які розташовані на території регіону. Найбільші з них - Нобель (4,7 км2) та Біле (4,5 км2). Гідрографічну мережу Рівненської області складає 171 річка, загальною довжиною 4459 км. Всі вони належать до басейну великої річки Прип’яті, яка протікає на північно-західній окраїні Рівненської області впродовж 20 км та площа водозбору якої складає понад 50 тис. км2. Найбільші її притоки – Горинь, Случ, Замчисько, Устя, Стир та Іква, які належать до середніх річок (площа їх водозбору від 2 до 50 тис. км2). Крім того, на території області протікає 1204 невеликих струмків довжиною від 0,5 до 10 км загальною протяжністю понад 3,29 тис. км.
Поряд з цим існують проблеми з водопостачанням питною водою багатьох населених пунктів регіону. Наявні водозабори працюють з перевищенням потужностей та норм водовідбору.
Таблиця 1
Ресурси річкового стоку і водозабезпеченість Західного Полісся України


Адміністративна область

 

Сумарні ресурси
річкового стоку,
м3 в рік за забезпече-ністю

 

Місцеві ресурси річкового стоку,
млн.м3 в рік за забезпече-ністю

 

Забезпеченість місцевим
річковим стоком,
тис.м3 в рік за забезпеченістю

Частка місцевого стоку в загальному об’ємі ресурсів річкового стоку, %

 

50 %

 

95 %

        50 %

     75 %

      95 %

      50 %

75 %

95 %

на 1 км2

на 1 людину

на 1 км2

на 1 людину

  Україна:

45310

36550

27270

14743

10824

7253

107

1,93

53

0,95

33

Волинська

4080

1800

1835

2213

 1362

803

110

2,08

40

0,76

54

Рівненська

6490

4447

2850

2594

 1821

1231

129

2,21

61

1,05

40

Житомирська

3630

2170

1140

2520

1427

678

85

1,7

23

0,46

69

В процесі дослідження було визначено місце і роль річкового басейну річки Устя у водозабезпечення міста та його проблематику. Вода в р. Устя погіршилася та втратила здатність до самоочищення. В регіоні має місце підтоплення територій. Головними причинами виявлених проблем є  незадовільний стан мереж водопостачання та каналізації. За таких умов відсоток втрат та технологічних витрат води в регіоні знаходиться в межах 40 %.
В пошуках шляхів покращення експлуатаційних характеристик водного господарства області, а відтак і здійснення належного водопостачання, в роботі були дослідженні наступні показники: вартість виконання ремонтних робіт, кількість відремонтованих гідротехнічних споруд, очищена площа відкритої міжгосподарської мережі від мулу, обкошена площа каналів та дамб водогосподарського комплексу регіону. Виявлено, що в Рівненській області в основному експлуатується фізично та морально застаріле обладнання та споруди. В зв’язку з цим існує потреба їх періодичного ремонту. Постійно зростають витрати на їхнє обслуговування. Вкрай потрібні інноваційні технології для оновлення існуючої матеріально-технічної бази водогосподарського комплексу регіону. Між тим, у водному секторі регіону гостро відчувається брак фінансових коштів для переобладнання та розвитку техніко-технологічної бази.
У дисертаційному дослідженні зазначено, що завдяки зусиллям облводоканалу покращується співвідношення нарахованих та оплачених населенням послуг. Проте, за існуючої системи фінансування водогосподарського комплексу регіону, РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» отримані кошти використовує на оплату праці, податків та придбання матеріальних ресурсів. Коштів для покращення якості питної води та удосконалення технології очищення стоків не вистачає. При фінансуванні міської програми розчищення і впорядкування малих річок та охорони підземних вод від забруднення на 2007 – 2010 роки частка міського бюджету, в середньому, знаходиться в межах 13 % (табл. 2). Надходження коштів на водозберігаючі заходи з міського бюджету здійснюється за залишковим принципом.
Таблиця 2
Фінансування заходів виконання міської програми розчищення і впорядкування малих річок та охорони підземних вод від забруднення на 2007 – 2010 роки

 

Показники

2007

2008

2009*

2010*

тис.грн.

%

тис.грн.

%

тис.грн.

%

тис.грн.

%

Загальна вартість робіт, всього

 

13130

 

100

 

25490

 

100

 

25065

 

100

 

13825

 

100

в т.ч. за джерелами фінансування:
- міський бюджет;

 

 

2285

 

 

17

 

 

2645

 

 

10

 

 

2680

 

 

11

 

 

1890

 

 

14

- власні кошти виконавця;

495

4

345

2

35

0,2

35

0,3

- інші кошти.

10350

79

22500

88

22350

88,8

11900

85,7

* - прогнозні показники

В рамках аналітичних досліджень автором проведений аналіз процесів формування цінової та тарифної політики у сфері водоспоживання. Встановлено, що для забезпечення раціонального використання та збереження водних ресурсів плата за водокористування має пріоритетне  значення. Завдяки їй досягається економія ресурсів, зменшення їх забруднення. Вона має враховувати диференціальну цінність водних ресурсів. Саме тому потрібно розробити шкалу плати за використання надлімітних обсягів водних ресурсів. У випадку відсутності потреби використовувати встановлений об’єм води плата повинна зніматися за фактичне водокористування.
Формування та концентрація платежів за водні ресурси має відрізнятися за регіонами. Крім того, доцільно знімати плату за використання підземної води. Оцінку підземних вод потрібно проводити з урахуванням ренти, яка виникає при її використанні, якості та можливої дефіцитності водних ресурсів.
Пропонується встановлювати тариф за використання води на основі витратного та рентного підходів. Тариф розраховується як сума плати за забір води з водного об’єкту, витрат на транспортування до водоспоживача, ренти водогосподарського комплексу та ренти споживача в розрахунку на обсяг водокористування. До складу тарифу введено екологічний коефіцієнт. Його призначення – компенсація витрат водопостачального підприємства на надання воді споживчих властивостей. 
У третьому розділі дисертаційної роботи „Напрями забезпечення раціонального використання та збереження водних ресурсів” подаються пропозиції щодо вдосконалення інституційного забезпечення та програмно-цільового планування розвитку водогосподарського комплексу регіону, запропонована регіональна система моніторингу раціонального використання та економії водних ресурсів.
В дисертації зазначено, що найбільш ефективною інституцією в системі управління водними ресурсами є регіональні басейнові агентства (об'єднання, асоціації, союзи). Завданнями цього формування є координація діяльності його учасників в процесі корпоративного управління. До його функцій віднесені очищення  стічних вод, запобігання забруднення водних об’єктів, акумуляція надходження капіталовкладень тощо.
Авторське бачення організаційної схеми управління водокористуванням в Україні представлена на рисунку 2. Її особливістю є єдність басейнового і регіонального підходів.
Розглянуті інституційні перетворення потребують створення в регіоні екологічного науково-інформаційного центру, завдання якого є залучення вчених, населення й підприємців до раціонального використання та збереження водних ресурсів. Зрозуміло, що для своєчасного поновлення інформації необхідна ефективна система спостереження.

Подпись: Водокористувачі

Рис. 2. Організаційна схема управління водокористуванням в Україні

У дисертаційному дослідженні встановлена необхідність єдиної концепції державної політики в організації програмно-цільового планування ведення водного господарства та механізму його фінансування. Предметом державного планування мають бути  якісні й кількісні характеристики стану водних об'єктів. Планування водогосподарської діяльності має відбуватися для басейну, як основної територіальної одиниці державного управління водними ресурсами. 
На думку автора, потрібно розвивати такі види програм: загальнодержавні або проблемно-орієнтовані програми;  міжрегіональні комплексні програми, побудовані за басейновим принципом; окремі (водні) розділи програм комплексного соціально-економічного розвитку регіону. Вони вирішують екологічні проблеми об’єктів водокористування; сприяють запобіганню забруднення, удосконаленню систем водопостачання та технології очищення води, залученню інвестицій.
В дисертації пропонується диференціація програм за блоками: програма розвитку системи водопостачання виробничо-комунального підприємства ВКГ «Рівнеоблводоканал»; програма розвитку системи водопостачання Рівненської області; програма розвитку каналізаційного господарства Рівненської області. Передбачена необхідність розробки і реалізації комплексної програми реформування і розвитку ВГК регіону. Ключовим моментом у цьому процесі є формування програми технічного розвитку підгалузі.
Для оцінки економічної результативності та екологічного ефекту реалізації цільових програм автором запропоновано використання комплексного показника визначення рівня їх інноваційності. В основу його розрахунку покладено аналітичні аспекти динаміки водовіддачі. Різниця темпу приросту обсягу виконаних робіт () та темпу приросту споживання водних ресурсів () зумовлюється добутком коефіцієнта оновлення основних фондів (Кон) і коефіцієнта інноваційності програми. Таким чином,  коефіцієнт інноваційності регіональних водозберігаючих програм розраховується (1):

                                                                  .                                                            (1)

Автором доведена необхідність розробки систем моніторингу довкілля. Першим етапом реалізації регіональної системи моніторингу довкілля є підписання угоди про згоду учасників системи на спільну діяльність. В дисертаційному дослідженні проаналізована діяльність суб’єктів системи моніторингу, їх функції та завдання. Виявлено, що актуальним питанням є визначення процедури обміну інформацією. Забезпечити координацію діяльності її учасників для вирішення поточних проблем має регіональна комісія системи моніторингу навколишнього природного середовища.
Поряд з цим, варто створити комплексну регіональну систему  моніторингу водних ресурсів, яка б змогла забезпечити визначення ефективності діяльності у сфері їх раціонального використання та збереження. Система моніторингу раціонального використання та збереження водних ресурсів має поширюватися на всіх водокористувачів та водоспоживачів. З метою інституційного забезпечення реалізації завдань системи екологічного моніторингу автор пропонує створити в регіоні відповідний науково-інформаційний центр.
Регіональна система моніторингу довкілля  має відповідати європейським стандартам, передбачати розробку і впровадження техніко-технологічних напрямів раціонального використання та збереження водних ресурсів. Для успішної його діяльності потрібно розробити технічні завдання, положення про регіональний центр моніторингу, проекти регіональних програм проведення моніторингу.
Аналогічно має функціонувати моніторинг водних ресурсів. Його потрібно організувати таким чином, щоб уникнути різного роду протиріч в отриманні інформації, а також її дублювання. Вся інформація, яка надходитиме до центру має відповідним чином оброблятися згідно з запропонованими індикаторами показників раціонального використання та збереження водних ресурсів. Результати повинні оприлюднюватися з метою прийняття місцевими органами влади обґрунтованих рішень, а також для інформування населення, громадських організацій тощо.

ВИСНОВКИ
Дисертація є закінченою науково-дослідною роботою, у якій виконано те-оретико-методологічне узагальнення механізмів забезпечення раціонального використання та збереження водних ресурсів.
У процесі виконання роботи отримані такі підсумкові наукові висновки і практичні результати:
1. Механізми раціонального водокористування, які застосовуються на да-ний час в Україні, є неузгодженими. Існує кризова водогосподарська екологі-чна ситуація, відбувається подальше загострення проблем водозабезпечення. Нагальна потреба в забезпеченні раціонального використання та збереження водних ресурсів вимагає відмовитися від неефективних принципів державної водогосподарської політики. Необхідно уникати екстенсивного, технічно примітивного, екологічно неврівноваженого, економічно нерегульованого водокористування. Проблема задоволення суспільства у високоякісних вод-них ресурсах безперервно загострюється, а її розв’язання ускладнюється і дедалі дорожчає.
2. Дослідження теоретичних положень дозволяє стверджувати, що серед основних завдань раціонального водокористування - структурна перебудова водного господарства та врахування екологічних вимог, інституційні пере-творення з метою формування нового правового і економічного механізму регулювання взаємодії державних органів різних рівнів і водокористувачів, а також розвиток механізмів забезпечення раціонального використання та збе-реження водних ресурсів.
3. На основі критичного аналізу встановлено, що досягнення поставлених завдань можливе завдяки використанню підходів ресурсозбереження.  Воно є важливим елементом сучасної світової економіки. Завдяки впровадженню ресурсозберігаючих механізмів та технологій підвищується прибуток підпри-ємств, збільшується конкурентоспроможність продукції, покращується еко-логічна ситуація в регіоні. Тому підходи ресурсозбереження необхідно вико-ристовувати при веденні водного господарства.
4. Дієвим інструментом еколого-економічного механізму раціонального використання та збереження водних ресурсів є впровадження системи моні- торингу та аналізу стану водних ресурсів. Ґрунтуючись на системному підло-ді удосконалено систему показників моніторингу стану та розвитку водного сектору України. Запропонований еколого-економічний компонент містить показники та індикатори раціонального використання та збереження водних ресурсів.
5. Запропоновано порядок розрахунку плати за водокористування, що ба-зується на економічній оцінці водно-ресурсного потенціалу басейну ріки. Тарифи запропоновано розраховувати на основі рентного та витратного під-ходів. В процесі формування тарифів та плати за водокористування введено екологічні коефіцієнти, які враховують якість води в межах басейну та по-треби на покращення споживчих властивостей водних ресурсів.
6. Для досягнення ефективного водокористування поєднано басейновий та територіальний принципи управління водним господарством. На цій осно-ві запропоновано створити регіональне басейнове агентство та розроблено організаційну схему управління водокористуванням на території регіону.
7. Для забезпечення раціонального використання та збереження водних ресурсів запропоновано створити регіональний екологічний центр монітори-нгу водних ресурсів. Його завданнями є проведення моніторингу за запропо-нованою системою показників і залучення до водоохоронної діяльності вче-них, населення та підприємців.
8. З метою практичної реалізації водозберігаючих заходів запропоновано розробляти різнорівневі програми раціонального використання та збереження водних ресурсів. Їх обґрунтування вдосконалено шляхом введення комплекс-ного показника інноваційності програм, який враховує динаміку водовіддачі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті в наукових фахових виданнях
1. Ревко Т.В. Проблеми ресурсозбереження в економіці України / Т.В. Ре-вко // Вісник НУВГП: збірник наукових праць. – 2004. - Випуск 4 (28). Економіка. Частина 4. - С. 302-310.                                
2. Ревко Т.В. Сучасні ресурсозберігаючі механізми / Т.В. Ревко // Вісник НУВГП: збірник наукових праць. – 2006. – Випуск 2 (34). Економіка. - С.187-193.
3. Ревко Т.В. Ретроспективний аналіз процесів ресурсозбереження / Т.В.  Ревко // Вісник НУВГП: збірник наукових праць. – 2006. - Випуск 1 (33). Економіка. - С. 100-106.
4. Ревко Т.В. Використання ціноутворення для збереження природних ресурсів / Т.В. Ревко // Вісник НУВГП: збірник наукових праць. – 2006. -  Випуск 4 (36). Економіка. Частина 2: Проблеми, механізми та інвестиційне забезпечення раціонального природокористування. – С. 131-138.
5. Ревко Т.В. Формування стратегії ефективного використання ресурсів в умовах Євроінтеграції та світової глобалізації / Т.В. Ревко // Культура народов Причерноморья: научный журнал. – 2006. - № 86. - С. 44-48.
6. Ревко Т.В. Ресурсозбереження в забезпеченні екологічної безпеки краї-ни / Т.В. Ревко // Актуальні проблеми економіки: науковий економічний жу-рнал. – 2007. - № 12 (78). –  С. 61-66.               
7. Ревко Т.В. Чинники та інструменти державного регулювання викорис-тання водних ресурсів в Україні / Т.В. Ревко // Економіка природокористу-вання і охорони довкілля: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України, 2007. – 367 с. – С. 210-218.
8. Ревко Т.В. Формування сучасних підходів до управління водними ре-сурсами / Т.В. Ревко // Всеукраїнський науково-виробничий журнал: Іннова-ційна економіка. - 2007 [6]. - № 4. – С. 175-179.
9. Ревко Т.В. Врахування закордонного досвіду для удосконалення раціо-нального використання водних ресурсів в Україні / Т.В. Ревко // Всеукраїнсь-кий науково-виробничий журнал: Інноваційна економіка. - 2008 [7]. - №1. – С. 181-184.
10. Ревко Т.В. Досвід еколого-економічного регулювання процесів ресур-созбереження у світі / Т.В. Ревко // Міжнародний науковий журнал: Механізм регулювання економіки. – Суми: ВТД / «Університетська книга», 2008. -  №1(33). – С. 198-203.
Тези доповідей
11. Ревко Т.В. Формування підходів до вирішення проблеми збереження водних ресурсів / Т.В. Ревко // Проблеми природокористування, сталого роз-витку та техногенної безпеки регіонів: матеріали четвертої міжнародної науково-практичної конференції. Частина ІІ. (м. Дніпропетровськ, Україна, 02-05 жовтня 2007 р.) / Редкол.: А.Г. Шапар (голов. ред.) та ін. – Дніпропе-тровськ, 2007. – 122 с. – С. 80-81.
12. Ревко Т.В. Врахування міжнародного досвіду для забезпечення стало-го розвитку регіонів / Т.В. Ревко // Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Чернівці: Книги – XXI, 2007. - Т.1. - 392с. - С.185-188.
13. Ревко Т.В. Удосконалення тарифної політики держави на водні ресур-си / Т.В. Ревко // Стратегія забезпечення сталого розвитку України: матеріали міжнар. наук.-практ. конф.: у трьох частинах (м. Київ, 20 травня 2008 р.). – К.: РВПС України НАН України, 2008. - Ч.2. – 334 с. – С. 51-52.
Інші видання
14. Ревко Т.В. Водні ресурси, як фактор екологічно безпечного розвитку людства / Т.В. Ревко // Географія в інформаційному суспільстві: зб. наук. праць: у 4 т. (X з’їзд Українського географічного товариства 26-29 березня 2008 р.). – К.: ВГЛ Обрії, 2008. – Т. ІІІ. – 360 с. – С. 75.
15. Ревко Т.В. Формирование новых подходов к решению экологических проблем / Т.В. Ревко // Современный научный вестник: научно-теоретический и практический журнал. Серия: Экономика. – 2006. - №5 (6). - С. 5-13.

Скачати

Види навчальних матеріалів: 
Оцінка: 
0
No votes yet