Еколого-економічне обґрунтування раціонального водокористування у промисловому комплексі України

Скачати

Актуальність теми. Інтенсивна антропогенна перебудова природного середовища, великі об’єми залучення у господарський обіг водних ресурсів, забруднення їх відходами виробництва призвели до низки протиріч між традиційним водокористуванням і вимогами екологічно збалансованого природокористування. Результати аналізу водогосподарської й екологічної ситуації в Україні зосереджують увагу на необхідності перебудови державної політики на засадах сталого соціально-економічного розвитку та забезпеченні екологічно збалансованого водокористування, поліпшенні якості водопостачання населення і галузей економіки на найближчу та подальшу перспективу.
Особливе місце займає проблема підвищення ефективності використання вод промисловим комплексом України. В умовах становлення економічної самостійності суб’єктів господарювання (підприємств, регіонів), недостатності бюджетного фінансування, зниження ефективності державного контролю, необхідності зменшення негативного впливу екологічно шкідливих виробництв на природне середовище, особливо на водні екосистеми, важливим стає впровадження нових інструментів економічного регулювання водокористуванням, встановлення дієвого механізму управління розвитком водного господарства держави на ринкових засадах. Разом з цим актуальними залишаються питання економічного стимулювання ресурсозбереження, впровадження екологічно чистих і природовідновлюваних техніко-технологічних систем у промисловості.
Сучасні тенденції і перспективи використання природних ресурсів взагалі і водноресурсного потенціалу зокрема висвітлені в роботах таких вчених: І.К.Бистрякова, Б.М.Данилишина, М.І.Долішнього, С.І.Дорогунцова, Я.В.Коваля, А.С.Лисецького, В.С.Міщенка, М.М.Паламарчука, В.М.Трегобчука, С.К.Харічкова, М.А.Хвесика, В.Я.Шевчука, А.В.Яцика та ін. Питання збалансованого еколого-економічного розвитку промислового комплексу досліджуються в працях О.І.Амоші, Л.В.Дейнеко, А.В.Степаненка, Г.О.Сухорукова, Н.В.Тарасової, М.І.Фащевського, Л.Г.Чернюк та ін.
Доцільність дослідження особливостей водокористування галузями промислового комплексу обумовлена необхідністю поглиблення науково-теоретичних розробок стосовно сучасних вимог раціонального природокористування та їх практичної реалізації в умовах утвердження ринкових засад економіки. Актуальність, теоретична і практична значущість вирішення проблем якісного і кількісного рівня забезпечення водними ресурсами галузей промисловості, недостатній рівень дослідження проблеми зумовили вибір теми дисертаційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у відповідності з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема, з науково-дослідними темами 3.1.5.63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу” (номер держреєстрації 0100U000657), в межах якої автором виконані прогнозні розрахунки щодо рівня водокористування галузями промислового комплексу; Загальнодержавній програмі розвитку водного господарства України (затверджена Верховною Радою України Законом України “Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства” від 17.01.2002 №2988-ІІІ), в якій головна роль автора полягала в обґрунтуванні проблем водозбереження та визначенні заходів щодо зниження показників промислового водокористування; 3.1.5.64 “Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України”, номер держреєстрації 0101U007882, в якій роль автора полягала в обґрунтуванні принципів розвитку водного господарства та визначенні шляхів удосконалення еколого-економічних засад водогосподарського комплексу; 3.1.5.76 “Методологічні основи регіональної оцінки господарської освоєності водноресурсного потенціалу” (номер держреєстрації 0101U007870), де внеском автора є обґрунтування теоретико-методологічних основ використання вод промисловістю (використовується Державним комітетом України по водному господарству, лист № ВС/01-1032 від 05.10.2004 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка наукових засад еколого-економічного обґрунтування раціонального водокористування у промисловому комплексі України.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення наступних найважливіших задач:

  • удосконалення теоретико-методичних засад формування еколого-економічної моделі промислового водокористування в сучасних умовах господарювання;
  • обґрунтування наукових підходів і визначення місця водного фактору в системі оптимізації промислового виробництва;
  • дослідження та оцінка рівня антропогенного впливу галузей промисловості на екологічний стан водноресурсного потенціалу;
  • визначення та обґрунтування пріоритетних напрямів щодо забезпечення раціонального водокористування у промисловості в межах басейну річок Приазов’я;
  • визначення шляхів зменшення рівня використання та забруднення вод в процесі виробничої діяльності;
  • розробка пропозицій щодо удосконалення механізму регулювання водокористування у промисловості з урахуванням економічних чинників впливу.

Об’єктом дослідження є організаційно-економічний механізм водокористування у промисловому комплексі України в умовах утвердження ринкових засад економіки.
Предметом дослідження є теоретико-методичні основи використання та охорони водних ресурсів у промисловому комплексі України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, економіки природокористування та охорони навколишнього природного середовища, дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених стосовно механізмів використання та охорони вод у промисловому виробництві, ресурсозбереження і розвитку економіки.
Для вивчення проблем промислового водокористування використані загальнонаукові та специфічні методи дослідження, зокрема: наукової абстракції – для визначення найбільш суттєвих сторін об’єкту дослідження; монографічного і системного підходів, аналізу і синтезу – для визначення місця і ролі промислового комплексу у структурі економіки та формування закономірностей його еколого-економічного розвитку; економіко-математичного моделювання – для обґрунтування еколого-економічної моделі промислового водокористування; на базі економіко-статистичного, математичного та порівняльного аналізу обґрунтовані напрямки зниження антропогенного тиску промисловості на водні екосистеми; історичного і логічного аналізу – для обґрунтування поняття екологічної оптимізації промислового виробництва та шляхів розвитку промисловості з урахуванням водного фактору. За допомогою методів декомпозиції та статистичних групувань здійснено еколого-економічну оцінку водокористування у промисловому секторі економіки.
Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі та нормативно-правові акти України з питань природокористування, ресурсозбереження і перспектив розвитку промислового комплексу, матеріали Державного комітету України по водному господарству, Державного комітету статистики України та результати досліджень проектних і науково-дослідних установ.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні сформульовано положення, висновки і рекомендації, які в сукупності розв’язують важливе наукове завдання – поглиблення теоретико-методичних основ раціонального водокористування у промисловому комплексі України на основі удосконалення економічного механізму регулювання водокористування, що має важливе значення для забезпечення екологічно збалансованого використання вод та належного рівня водозабезпечення населення і галузей економіки в умовах утвердження ринкових засад економіки.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в наступному:

  • поглиблено і конкретизовано теоретико-методичні підходи до формування

еколого-економічної моделі водокористування у промисловості, в основу якої покладено критерій водозбереження, що характеризується показниками водоємності, зносу основних виробничих фондів природоохоронного призначення, часткою забруднених стічних вод;
– поглиблено сутність поняття “екологічна оптимізація промислового виробництва”, яке на відміну від існуючих розглядається як процес приведення виробничої системи до оптимального стану екологічної рівноваги за критерієм оптимальності з метою максимізації чистого економічного ефекту чи мінімізації загальних виробничих витрат на природоохоронні заходи і, відповідно, зменшення вірогідності ризику промислових аварій;

  • здійснено класифікацію галузей промисловості за рівнем водокористування і водовідведення, на основі якої визначено стратегію забезпечення збалансованого розвитку промислового комплексу за водним фактором;

– обґрунтовано напрями екологобезпечного використання водних ресурсів у промисловості в межах басейну річок Приазов’я, що сприятиме покращенню водогосподарського балансу і оздоровленню екологічної ситуації в регіоні;
– удосконалено механізм управління використанням та охороною вод в процесі виробничої діяльності, що порівняно з існуючим враховує програмно-цільову організацію інвестиційного процесу, пріоритетність економічних важелів регулювання водних відносин;
– визначено основні шляхи удосконалення системи водокористування у промисловості, які поєднують комплекс адміністративних та економічних чинників з наданням пріоритетності стимулюючим економічним інструментам (амортизаційним, інвестиційним, кредитним) регулювання розвитку водного господарства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що реалізація обґрунтованих напрямів підвищення рівня ефективності використання вод у промисловому комплексі України з урахуванням здійснення організаційних, екологічних та економічних заходів дасть можливість покращити екологічний стан водних об’єктів і підвищити технологічний рівень водокористування. Визначені у формі практичних рекомендацій заходи і пріоритети в організації збалансованого водокористування є базою для формування регіональних (басейнових) програм соціально-економічного і технологічного розвитку та удосконалення економічного механізму регулювання водокористування.
Наукові висновки і пропозиції, що стосуються оцінки використання та охорони вод у промисловому комплексі, використані в Раді по вивченню продуктивних   сил   України   НАН   України, зокрема при підготовці розділів
“Водноресурсний потенціал” в темі 3.1.5.63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу” та “Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України (довідка № 25/212–19–4 від 11.04.2005 р.), при розробці нормативно-правових документів в частині охорони та відтворення земель промислового комплексу України (довідка №14–05–11/2382 від 01.04.2005 р.);
при підготовці матеріалів щодо характеру і оцінки галузевого водокористування до Загальнодержавної програми розвитку водного господарства України (затверджено Законом України від 17.01.2002 р. №2988–ІІІ) (довідка №25/279–19–4 від 12.05.2005 р.).
Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові положення, висновки, рекомендації та пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком.
Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій розв’язане важливе наукове завдання – поглиблення теоретико-методичних основ раціонального водокористування у промисловому комплексі України в умовах утвердження ринкових засад економіки.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідались на наукових та науково-практичних конференціях, семінарах.
Результати дисертаційного дослідження обговорювались і отримали позитивну оцінку на наукових і науково-практичних конференціях та семінарах: науково-практичних конференціях “Сучасні проблеми охорони і раціонального використання водних ресурсів та очистки природних і стічних вод” (Миргород, 22-25 квітня 2002р.) та “Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) об’єктів будівництва. Регіональні, галузеві проблеми: практика проведення ОВНС” (Коктебель, Крим, 27-31 травня 2002р.);  міжнародних науково-практичних конференціях “Внесок академіка В.І.Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил” (Київ, 12-13 березня 2003р.), “Водні ресурси на рубежі ХХІ ст. Проблеми раціонального використання, охорони та відтворення” (Київ, 22-25 квітня 2003р.) та “Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу України в контексті євроінтеграції” (Рівне, 8-9 жовтня 2004 р.); п’ятій міжнародній науково-практичній конференції “Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития” (Мінськ, 2-3 жовтня 2003 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком” (Рівне, 20-21 травня 2004 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 друкованих праць, загальним обсягом 13,2 д.а., у тому числі 8 статей, з яких 5 авторських статей опубліковано у наукових фахових виданнях.
Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 199 стор. комп’ютерного тексту. Він включає 20 таблиць і 8 рисунків, із загальної кількості яких лише 2 займають усю площу сторінки. Список використаних джерел (181 найменування) викладено на 15 стор., додатки – на 24 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі “Теоретико-методичні основи формування еколого-економічних моделей водокористування” досліджено ступінь вивченості проблем використання та охорони вод галузями економіки, розглянуто методологічні основи оцінки водокористування у промисловості, обґрунтовано основні етапи для побудови моделі водокористування в результаті виробничої діяльності.
Дослідження всієї сукупності реакцій водного об’єкта на змінні антропогенні навантаження і природні умови базуються на моделюванні виробничої діяльності в рамках екологічно збалансованого природокористування. У відповідності з можливими варіантами стратегій розвитку (в межах промислового комплексу, басейну чи ділянки річки) створено ряд еколого-економічних моделей водокористування з метою пошуку шляхів раціонального управління розвитком виробництва як комплексу природно-технічних об’єктів, сукупності виробничих процесів, системи з обробки та утилізації відходів тощо.
Методологічні основи оцінки водокористування у промисловості передбачають визначення системи показників, які відображають стан, процеси і проблеми водокористування у промисловості. Основними характеристиками впливу промислового виробництва на водні ресурси басейну є показники забору води з поверхневих водних об’єктів і підземних джерел з урахуванням повернення води та концентрації забруднюючих речовин, скинутих зі стічними промисловими водами у водний об’єкт. Показники водоємності продукції, існуючі норми водокористування і водовідведення є важливою складовою порівняльного аналізу окремих підприємств, галузей економіки та регіонів на національному і міждержавному рівнях, основою для обґрунтування спецводокористування, розробки норм водокористування і водовідведення на базі науково-технічних досягнень.
При проведенні водозберігаючих і водоохоронних заходів на виробництві доцільно дотримуватись наступних етапів вирішення задачі: проведення екологічного аудиту суб’єкта природокористування; формулювання основних цілей заходу; відбір найбільш вагомих чинників впливу і формування на цій основі параметрів еколого-економічної моделі; визначення методів і інструментів знаходження рішення; економіко-екологічне прогнозування, передбачення ходу реалізації планованих капіталовкладень; вибір оптимальних проектів і варіантів вкладення коштів; вироблення управлінських рішень.
У процесі дослідження конкретизовано теоретико-методичні підходи до формування еколого-економічних моделей водокористування у промисловості з метою визначення шляхів мінімізації сукупних витрат виробництва в результаті залучення водного ресурсу (рис. 1). Промисловість розглядається як основний учасник водогосподарського комплексу, що впливає на формування водного режиму і водозабезпечення території, еколого-економічну цінність водних ресурсів басейну, перш за все, за показниками виснаження (водозабір, безповоротне використання вод) і забруднення (скид стічних вод, кількість забруднюючих речовин) вод. Регулювання, управління і контроль за діяльністю досліджуваного об’єкта залежить від ефективності функціонування економічних інструментів стимулювання раціонального природокористування (системи платежів і штрафів, дієвості ринкових, фінансових, фіскальних інструментів). Дана модель сприяє розробці стратегічних водогосподарських програм суб’єктами господарювання для обґрунтування об’ємів і пріоритетних напрямів інвестування у природоохоронні заходи.
Використовуючи фактичні і розрахункові показники водокористування і водовідведення в результаті виробничої діяльності запропоновано цільову функцію управління водокористуванням за критерієм водозбереження, що характеризується як процес вибору шляхів мінімізації використання і відведення вод у промисловості, перш за все, за показниками водоємності, рівня зносу основних виробничих фондів природоохоронного призначення та часткою забруднених стічних вод. Визначення рівня ефективності водокористування на виробництві доцільно проводити за коефіцієнтом використання вод наступним чином:

,
,   

де: W – об’єм  валових  водопотреб,  Wс – загальний об’єм скинутих стічних вод, Q – обсяг виробленої продукції у рік, Kd і Kz – коефіцієнти використання питної води та забруднених стічних вод, W1 – об’єм фактично використаної прісної води, Wd і Wz – об’єми фактично використаних питних та скинутих забруднених стічних вод.

Економія питної води у виробничих процесах та зменшення об’ємів забруднених стічних вод відбуватиметься за умови, коли Kd і Kz наближатимуться до одиниці. Отримані за даною формулою результати дозволяють визначати оптимальні шляхи зменшення обсягів використання вод галузями промисловості.

Подпись: Виснаження вод (водозабір, безповоротне використання вод)Подпись: Забезпечення необхідних обсягів вод  Дотримання показників якості водПодпись: Виснаження вод (водозабір, безповоротне використання вод)Стрелка вниз: Програмно-цільовий підхідСтрелка вниз: Системний підхід

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Схема удосконалення використання вод у промисловості в межах водогосподарського комплексу
За допомогою логічного аналізу обґрунтовано поняття “екологічної оптимізації промислового виробництва”, яке розглядається як процес приведення виробничої системи до оптимального стану екологічної рівноваги за критерієм оптимальності з метою максимізації чистого економічного ефекту (з урахуванням впливу виробництва на здоров’я населення і навколишнє середовище) чи мінімізації загальних виробничих витрат на природоохоронні заходи і, відповідно, зменшення вірогідності ризику промислових аварій.
        У другому розділі “Еколого-економічна оцінка водокористування у промисловому комплексі України” проведенокомплексну оцінку використання вод промисловістю в галузевому розрізі, що дало підстави для обґрунтування шляхів вирішення двох основних ресурсно-екологічних проблем: відновлення порушеної екологічної рівноваги та запобігання відповідному порушенню екосистеми.
Зазначено, що промисловість, як найпотужніший водокористувач, щороку споживає 46–48% загальних водопотреб, використовує близько 50% загальних обсягів свіжої води, безповоротно споживає 19% води і майже 100-відсотково формує показник обсягів залучення вод в оборотні і повторно-послідовні системи водозабезпечення. Вона має найбільші обсяги скидів стічних вод – близько 50% загальних об’ємів, з яких 80% припадає на  недостатньо очищені та неочищені стічні води (табл. 1).
Таблиця 1
Динаміка використання водних ресурсів у промисловості по роках, млн. м3

 

Показник

 

1995

 

2000

 

2001

 

2002

 

2003

2003 до 2000, %

 

Забір води, всього

 

11608

 

 8439

 

 8123

 

 7668

 

 7085

 

84

  У тому числі
   - з поверхневих джерел

 

  8918

 

 6276

 

 6148

 

 5775

 

 5123

 

82

Використано води на виробничі потреби

  7993

 5479

 5540

 5199

4546

83

Безповоротне споживання води у процесі виробництва

 

  1317

 

    516

 

   726

 

   647

 

   681

 

132

Втрати при транспортуванні

      89

   137

   126

   129

   125

  91

Скинуто води, всього

  7986

  6285

 6024

 5708

 5351

  97

У тому числі забрудненої

  2113

  1829

 1776

 1759

 1776

  97

Потужність очисних споруд

  3740

  3098

  3103

 2986

 2918

  94

Оборотне і повторно-послідовне водопостачання

49378

40844

40619

40425

41721

 102

Водоємність промислового виробництва, м3/тис. грн.:

  • по свіжій воді

–   загальна

 

    51
  354   

 

    37
  304   

 

     33
   266   

 

     27
   230

 

     22
   218

 

     60
     72

Джерело: Державний комітет України по водному господарству.

 

Для комплексної оцінки рівня впливу промисловості на екологічний стан водних об’єктів використано еколого-економічні розрахункові коефіцієнти (табл.2). Аналіз отриманих результатів дав підстави стверджувати, що за  останні роки не відбулось докорінних змін існуючої тенденції екстенсивного розвитку водного господарства. Негативними факторами є зростання відсотку транспортних втрат води та обсягів скинутих забруднених вод (Кс), викликаних переважно значною зношеністю і низьким технологічним рівнем галузевих систем водоочистки і водовідведення, зниженням обсягів введених в дію потужностей для очищення стічних вод (на 57 % у 2003 р. порівняно з 1995р.). При цьому капітальний ремонт основних засобів природоохоронного призначення здійснюється загалом за рахунок власних коштів суб’єктів господарювання (близько 90% витрат, з яких частка витрат на очищення стічних вод і раціональне використання водних ресурсів складає 52%).
Позитивним фактором у системі промислового водокористування є збільшення відсотку економії свіжої води за рахунок потужностей оборотних систем водопостачання (до 93%) та зменшення обсягів безповоротного водокористування.
Таблиця 2
Розрахункові показники використання вод у
промисловому комплексі України

 

Показник

 

1995

 

2000

 

2001

 

2002

 

2003

1. Коефіцієнт використання свіжої
води, Kp

 

1,02

 

1,01

 

1,06

 

1,06

 

1,05

2. Коефіцієнт  використання підземних вод, Kv

 

0,16

 

0,16

 

0,14

 

0,14

 

0,15

3. Коефіцієнт безповоротного використання води, Kb

 

0,02

 

0,01

 

0,02

 

0,01

 

0,01

4. Коефіцієнт обороту води, Ko

0,81

0,83

0,83

0,84

0,85

5. Коефіцієнт скиду забруднених стічних вод, Кс

 

1,36

 

1,41

 

1,42

 

1,45

 

1,50

6. Коефіцієнт ефективності використання очисних споруд, Ко

 

0,55

 

0,50

 

0,47

 

0,47

 

0,54

7. Відсоток економії свіжої води за рахунок оборотного водопостачання, %

 

84,49

 

85,48

 

85,71

 

92,87

 

93,08

8. Відсоток транспортних витрат води, %

  1,20

  1,24

  1,18

  1,36

  1,40

В процесі дослідження простежується чітка залежність погіршення екологічної ситуації від загальних техніко-технологічних й організаційних показників суспільного виробництва, основних виробничих фондів та рівня фінансування  водоохоронних  заходів.  Порівняно  з  1990 р. обсяги природоохоронних капітальних вкладень у 2000 р. зменшились у 2,5 рази, обсяги інвестування у водоохоронні заходи знизились майже у 3 рази. Впродовж останнього десятиріччя спостерігається різке зниження показника технічного оновлення виробництва та економії первинної сировини – впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій скоротилося майже у 6 разів. Зазначені негативні наслідки виробничої діяльності призводять до зростання загального рівня екологічної небезпеки промислового виробництва в країні.
На основі проведених досліджень здійснено класифікацію галузей промисловості за рівнем споживання і відведення вод. До галузей, які мають найбільший вплив на виснаження водних екосистем належать електроенергетика, металургія, хімічна і нафтохімічна промисловість. Частка забраної ними води становить – 71 %, використаної прісної і питної води – 89 і 41 % відповідно, забруднених стічних вод – 66 %. Значний вплив на водні ресурси зумовлений галузями машинобудування, харчової та добувної промисловості – частка забраних вод і скинутих стічних вод становить по 12%, забруднених стічних вод – 31 %, з яких 28 % стоків припадає на вугільну промисловість. Інші галузі (легка та целюлозно-паперова промисловість, виробництво деревини та виробів з деревини) мають незначний вплив на загальні обсяги забору вод та скиду стічних вод.
Для дослідження рівня впливу промисловості на екологічний стан певної території вибрано басейни річок Приазов’я, як регіону з потужною промисловістю, високим рівнем урбанізації та найбільш напруженим водогосподарським балансом. Невідповідність розміщення промислового потенціалу країни водним ресурсам регіону, функціонування великої кількості водоємних, багатовідходних підприємств, що потребують значних об’ємів води і належної систематичної очистки забруднених стічних вод, зумовили основні екологічні проблеми у Приазов’ї. Різке скорочення (у 2 рази) попиту на воду і зменшення на 45% обсягів водовідведення за останнє десятиріччя супроводжувалось істотним збільшенням (у 3,5 рази) об’ємів забруднених стоків, скинутих у річки. При цьому найбільша їх кількість (близько 64%) формується на території Донецької області, що є причиною використання річок, особливо в межах даної області, як поверхневих колекторів стічних вод.
Результати проведеного аналізу свідчать про необхідність вирішення питань економного ставлення до ресурсу води на основі врахування економіко-екологічних показників виробництва, необхідності впровадження екологоорієнтованих технологій на найбільших виробництвах–забруднювачах (галузях хімічної, металургійної промисловості та машинобудуванні). Невідкладним є пошук резервів свіжої води потрібної якості, створення збалансованого і ефективного водокористування, зорієнтованість діючих технологій виробництва на економію ресурсів і охорону водних джерел. Вирішення зазначених питань дає можливість комплексно використовувати матеріально-сировинні ресурси, знижувати собівартість продукції та зводити до мінімуму викиди забруднюючих речовин у довкілля.
У третьому розділі “Основні напрями оптимізації водокористування у промисловому комплексі України” визначено шляхи інтенсифікації використання вод промисловістю та основні напрями організаційно-економічного стимулювання раціонального водокористування.
Аналіз комплексної оцінки водокористування у промисловості України свідчить про необхідність удосконалення її економічної, організаційної і технічної систем на принципах стимулювання, регулювання та відповідальності. Зниження промислового навантаження на водні екосистеми є найбільш ефективним за умови прямої економії водних ресурсів в циклах їх експлуатації за рахунок впровадження новітніх наукових досягнень, ресурсозберігаючих технологій і маловідходних виробничих процесів; підвищення технологічного рівня водокористування та удосконалення виробничої системи управління. Раціональному та екологічно безпечному використанню водних ресурсів сприяє орієнтація структури виробництва на збільшення частки галузей легкої і харчової промисловості, обмеження розвитку ресурсоємних виробництв, розширення виробництва високотехнологічної продукції.
Сучасна позиція світового співтовариства зосереджена на зменшенні об'єму емісій у водне середовище та активізації будівництва очисних споруд; рості державних витрат на охорону довкілля; значному прямому бюджетному фінансуванні ресурсозберігаючих, водоохоронних заходів. Така діяльність позитивно впливає на реструктуризацію виробництв-забруднювачів – удосконалення їх структур, оновлення фондів, екологізацію технологічних процесів; впровадження різних форм власності; закриття нерентабельних підприємств, застосування ресурсозберігаючих технологій, маловідходних замкнутих виробничих циклів.
Досягнення позитивних результатів водокористування можливе за умови спільного використання адміністративних та економічних методів управління з чітким розмежуванням сфер їх діяльності. Підвищення ефективності роботи механізму водокористування потребує удосконалення економічного механізму водокористування, нормативно-правової бази та системи управління використанням та охороною вод (рис. 2).
Формування економічного механізму у водогосподарській діяльності в Україні згідно із Законом України “Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства” покликано, перш за все, на забезпечення акумулювання коштів та цільове фінансування природоохоронних заходів. Розробка обґрунтованої системи платежів і штрафів за забруднення водних екосистем (з урахуванням історії забруднення, процесів самовідновлення природи), механізмів обліку, лімітування використання вод (з урахуванням їх ресурсної і відновлюваної спроможності), погодження та видачі дозволів на спецводокористування сприятиме формуванню збалансованої системи водокористування, запобіганню забруднення водних екосистем та поліпшенню екологічної ситуації в басейнах річок.

Скругленный прямоугольник: Заходи щодо зменшення рівня виснаження і забруднення поверхневих і підземних водПодпись: Економічного, нормативно-правового характеру

Адаптація водного законодавства до законодавства ЄС

 Подпись: Організаційно-технічного і технологічного спрямування

 

 

 

 

 

 

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.2. Основні напрями удосконалення механізму використання та охорони вод у промисловості

Сучасна природоохоронна нормативно-правова база є потужним інструментом  регулювання відносин у сфері використання та охорони водних ресурсів, запобігання шкідливій дії вод, поліпшення екологічного стану водних об’єктів та якості води. Чинні законодавчі акти в достатній мірі узгоджені із законодавством Європейського Союзу. Проте близько 30% нормативних актів, переважно в галузі стандартизації та метрології, розроблені за часів Радянського Союзу і потребують перегляду питань щодо безпеки водокористування та здійснення водоохоронних заходів на підприємствах.
Удосконалення організаційної структури управління водокористуванням пов’язане з вирішенням питань щодо встановлення чіткого поділу компетенції між багатьма відомствами з відповідною координацією та узгодженістю їх дій, недосконалістю господарського механізму, заснованого на бюджетному фінансуванні. Важливим аспектом, який визначає необхідність створення інтегрованих систем управління, є реалізація принципу узгодженого розвитку технологій виробництва, обробки та утилізації відходів. Використання маловодоємних технологій у поєднанні з ефективними технологіями обробки стічних вод та утилізації осаду дозволяє гармонійно поєднувати цілі розвитку виробництва і навколишнього середовища. За таких умов водоохоронна діяльність перестане бути затратною і досягнення водоохоронних цілей супроводжуватиметься істотним зниженням витрат на виробництво.

 

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично узагальнені й розроблені заходи по вирішенню наукового завдання – поглиблення теоретико-методичних засад раціонального водокористування у промисловому комплексі України на основі удосконалення економічного механізму регулювання водокористування. Це дало змогу зробити висновки теоретичного і науково-практичного спрямування, основними з яких є:

  • Сучасний промисловий комплекс України за своєю структурою, технологіями і рівнем природокористування залишається брудо- і ресурсоємним, екологічно незбалансованим. Як найпотужніший водокористувач промисловість щороку споживає близько 47% загальних водопотреб, 50% всіх обсягів свіжої води, скидає 50% загальних об’ємів стічних вод, з яких 80% є забрудненими. При цьому обсяг стічних вод, що потребує очищення становить 68% пропускної спроможності очисних споруд, а завантаженість очисних споруд – близько 47%. Зниження промислового водокористування впродовж останнього десятиріччя докорінно не змінили тенденції екстенсивного розвитку водного господарства, хоча за рахунок збільшення потужностей оборотних систем водопостачання економія води досягала понад 65% загалом в Україні, а в окремих галузях промисловості – 80–90%.

Це вимагає застосування програмно-цільового підходу до модернізації систем використання та охорони вод в процесах виробничої діяльності, необхідності впровадження екологоорієнтованих водозберігаючих технологій на найбільших підприємствах–забруднювачах (у галузях хімічної і металургійної промисловості, електроенергетики та машинобудування), вироблення системи  заходів з економії вод на основі врахування економічних, соціальних і екологічних показників виробництва.

  • Шляхи мінімізації сукупних витрат виробництва в результаті залучення водного ресурсу запропоновано визначати за допомогою еколого-економічної моделі промислового водокористування в межах річкового басейну. Використання при цьому цільової функції управління водокористуванням за критерієм водозбереження, що характеризується, перш за все, показниками водоємності, рівня зносу основних виробничих фондів природоохоронного призначення та часткою забруднених стічних є необхідним для визначення рівня виснаження і забруднення вод галузями промисловості. Пошук оптимальних шляхів зменшення обсягів використання вод в процесах виробництва доцільно проводити з урахуванням запропонованого коефіцієнту використання вод.
  • Результати дослідження рівня впливу промисловості на екологічний стан басейну річок Приазов’я свідчать про напружену екологічну ситуацію на даній території, особливо в межах Донецької і Запорізької областей. Науково обґрунтовані заходи щодо скорочення обсягів водокористування і скиду стічних вод базуються на необхідності удосконалення технологічних процесів в основних галузях–водоспоживачах, застосуванні мало- і безводних технологій, замкнутих водооборотних систем; упорядкуванні існуючої системи водовідведення; розробки і впровадження дієвих заходів щодо посилення відповідальності за забруднення поверхневих та підземних вод. Розробка і впровадження відповідних цільових інвестиційних ресурсозберігаючих програм, ефективне використання науково-технічного та інноваційного потенціалу сприятиме значному зменшенню обсягів використання води (особливо питної) у виробничих процесах та скидів забруднюючих речовин, зниженню технологічних втрат води та втрат води при транспортуванні і, відповідно, зниженню загальної водоємності та собівартості продукції.
  • Обґрунтування ефективності і доцільності проведення водозберігаючих і водоохоронних заходів на виробництві повинно базуватись на аналізі результатів екологічного аудиту виробництва, чіткому формулюванні цілей водозберігаючих заходів, чинників впливу, методів й інструментів знаходження рішення. За таких умов передбачення ходу реалізації капіталовкладень, вибір оптимальних водозберігаючих проектів та вироблення відповідних управлінських рішень є найбільш ефективним з економічної та екологічної точок зору.

5. Значна невідповідність між обсягами відшкодування водоохоронних витрат і зборами за використання та забруднення вод потребує обґрунтованої системи платежів і штрафів за забруднення водних екосистем, визначення механізмів погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, нормування скидів забруднюючих речовин, лімітів використання вод (водозабору, безповоротного водокористування і скиду забруднюючих речовин) з урахуванням їх ресурсної і відновлюваної спроможності для забезпечення раціонального використання, відтворення та охорони водних екосистем.
6. Доведено, що система стимулювання скорочення водопотреб і скидів стічних вод сприяє упередженню виникнення забруднення на початкових стадіях процесу виробництва, підвищенню рівня екологічної безпеки водокористування шляхом надання підприємствам режиму прискореної амортизації, державного субсидування на природоохоронні заходи, пільгового кредитування, розробки і розподілу екотехнологій та інших економічних інструментів екологічної політики.
7. Визначено, що удосконалення існуючої організаційної структури управління водокористуванням на виробництві можливе за рахунок створення організаційних механізмів щодо розроблення та узгодження нормативно-методичної бази щодо обліку, моніторингу та контролю використання та охорони вод. Оптимальне поєднання при цьому економічних важелів регулювання водних відносин з організаційними та правовими заходами, розробка принципів формування економічних механізмів їх регулювання з урахуванням пріоритетів і законодавчих норм міжнародної спільноти у сфері використання і охорони водних ресурсів сприятиме впровадженню раціонального економічного механізму водокористування та водоохоронної діяльності.
8. Доведено, що основними принципами ресурсозбереження на виробництві повинні бути створення належних економічних і правових умов зацікавленості юридичних і фізичних осіб, поєднання методів економічного стимулювання і фінансової відповідальності, державного регулювання водоохоронної діяльності, мінімізація відходів виробництва на основі утилізації і рециркуляції, створення водо- та енергозберігаючої структури матеріального виробництва і господарювання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділи у колективних наукових виданнях

  • Водні ресурси / Хвесик М.А., Головинський І.Л., Рижова К.І., Радкевич Н.М., Кирпач І.М., Яроцька О.В., Левицька С.П., Чередніченко Ю.Г., Вишнякова А.М., Пастушенко П.П. // Концепція і стратегія розвитку та розміщення продуктивних сил України. – К.: РВПС України НАН України, 2003. – С. 56–68 (внесок автора – обґрунтування стратегічних напрямків розвитку водного господарства).
  • Водні ресурси / М.А. Хвесик, І.Л. Головинський, К.І.Рижова, І.М.Кирпач, О.В.Яроцька, С.П.Левицька, Ю.Г.Чередніченко, П.Ф.Жолкевський, Ю.П.Кулаковський, М.В.Степчин // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України до 2015 року. – К.: РВПС України НАН України, 2004. – С. 103–114 (внесок автора – розрахунок прогнозних показників водопотреб у галузях промисловості)
  • Водні ресурси / Хвесик М.А., Головинський І.Л., Радкевич Н.М., Шевчук Л.В., Рижова К.І., Кирпач І.М., Митрофанова О.М., Яроцька О.В., Левицька С.П., Чередніченко Ю.Г., О.М. Федчак // Стратегічні напрями та перспективи розвитку продуктивних сил України. – К.: РВПС України НАН України, 2004. ­­­­– С.34–38 (внесок автора – визначення і обґрунтування шляхів зниження водокористування у промисловому комплексі України)

Брошури

  • Водне господарство України: сучасний стан та перспективи розвитку / Дорогунцов С.І., Хвесик М.А., Головинський І.Л., Кирпач І.М., Радкевич Н.М., Яроцька О.В., Левицька С.П., Краєвий О.Д., Янчук В.П. – К.: РВПС України НАН України, 2002. – 56 с. (внесок автора – аналіз стану водокористування у промисловості України).
  • Хвесик М.А., Кирпач І.М. Водні  ресурси у промисловому комплексі України. – К.: РВПС України НАН України, 2004. –  56 с. (внесок автора – визначення шляхів і перспектив розвитку промисловості з урахуванням водного фактору).

Статті в наукових фахових виданнях

  • Кирпач І.М. Сучасні аспекти регіонального розвитку промислового комплексу України з урахуванням водного фактора // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб.наук.пр. – К.: РВПС України НАН України. – 2002. – С. 289–296.
  • Кирпач І.М. Економіко-екологічні проблеми промислового водокористування // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб.наук.пр. – К.: РВПС України НАН України. – 2002. – Ч.2. – С. 191–199.
  • Кирпач І.М. Тенденції і шляхи досягнення економії води на промислових підприємствах // Економіка промисловості України: Зб.наук.пр. – К.: РВПС України НАН України. – 2003. – С. 92–99.
  • Водний фактор у стратегії розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів у ХХІ ст./ Хвесик М.А., Головинський І.Л., Кирпач І.М., Рижова К.І., Радкевич Н.М., Яроцька О.В., Левицька С.П., Чередніченко Ю.Г., Вишнякова А.М. // Наук. вісник Волинського державного університету ім. Л.України. – 2003.– Вип. 7. – С.30–41 (внесок автора – обґрунтування місця і ролі водного фактору в економіці держави).
  • Кирпач І.М. Управління природокористуванням на шляху до екологобезпечного розвитку // Вісник Українського держ. університету водного господарства та природокористування: Зб.наук.пр. – Вип. 2(26). – Рівне: УДУВГП. – 2004. – Ч.2. – С.493–499.
  • Кирпач І.М. Проблеми взаємодії промислового комплексу та водних екосистем України // Вісник Українського держ. університету водного господарства та природокористування: Зб.наук.пр. – Вип. 4(28). – Рівне: УДУВГП. – 2004. – Ч.4.– С.192–200.

Тези доповідей

  • Кирпач І.М. Оцінка впливу промислових об’єктів на водні екосистеми // Тези доп. наук.-прак. конф. “Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) об’єктів будівництва. Регіональні, галузеві проблеми; практика проведення ОВНС”. – К.: Тов. “Знання”. – 2002. – С. 30–32.
  • Кирпач І.М. Промисловий комплекс України: проблеми використання та охорони водних ресурсів // Тези доп. наук.-практ. конф. “Внесок академіка В.І.Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил” / Під ред. С.І. Дорогунцова. – К.: РВПС України НАНУ, 2003. – Ч.2. – С. 267–271.
  • Кирпач И.М. Водный фактор в прогнозах развития промышленного комплекса Украины // Тезисы докл. 4-й междунар. научн.конф. “Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития”: В 3 т. – Минск: ИИЭИ Мин-ва экономики Респ. Беларусь. – 2004. – Т.2. – С. 199–202.

Інші видання

  • Кирпач І.М. Еколого-економічна оцінка водокористування в Україні // Ресурсний потенціал АПК: концептуальні засади і механізми збалансованого відтворення та ефективного  використання: Зб.наук.пр. – К.:Ін-т економіки НАН України. – 2002. – С.108–115.
  • Хвесик М.А., Кирпач І.М., Степчин М.В. Водні ресурси і соціально-економічний розвиток у контексті ідей В.І. Вернадського // Екологія довкілля та безпека життєдіяльності. – № 3. – 2003. – С. 3–11 (внесок автора – аналіз рівня використання вод галузями економіки України).

Скачати

Види навчальних матеріалів: 
Оцінка: 
0
No votes yet