Еколого-економічна оцінка водокористування в басейнових водогосподарських комплексах України

Скачати

Використання водних ресурсів без дотримання екологічних вимог в процесі економічного та соціального розвитку України призвело до корінної перебудови водних систем, зниження стійкості екосистем річкових басейнів, їх здатності до самоочищення і самовідновлення.
Проблеми водогосподарського комплексу обумовлені, в першу чергу, кардинальними змінами інституційних умов у державі, послабленням системи державного управління, багаторазовим зменшенням обсягів фінансування водогосподарських заходів щодо забезпечення його екологобезпечного функціонування й розвитку. Критичне зношення основних фондів водного господарства є причиною негативних наслідків у сфері водозабезпечення, а збиток, нанесений об’єктам економіки та населенню в цьому зв’язку, значно перевищує суму коштів, необхідних для їх попередження.
В сучасних умовах особливої актуальності набуває проблема раціонального водокористування, коли потреби населення і галузей економіки повинні задовольнятись в повній мірі зі збереженням якості і природного відтворення водних джерел.
Певний внесок у дослідження проблем економіки природокористування, у сферу еколого-економічної оцінки використання, охорони та відтворення водних ресурсів в басейнових водогосподарських комплексах (ВГК) зроблено такими вітчизняними та зарубіжними вченими: А.Б. Авакяном, І.К. Бистряковим, О.О. Веклич, А.Л. Велікановим, С.Л. Вендровим, Г.В. Воропаєвим, Л.М. Горбач, Л.Н. Горєвим, К.Г. Гофманом, Б.М. Данилишиним, Я.В. Ковалем, Д.Н. Коробовою, О.Т. Лебедєвим, М.Я. Лемешевим, А.С. Лисецьким, Л.Г. Мельником, В.С. Міщенком, Я.Б. Олійником, А.В. Пращикіною, В.Г. Пряжинською, Л.Ф. Сотниковою, А.В. Степаненком, В.М. Степановим, В.М. Федоровим, Т.С. Хачатуровим, М.А. Хвесиком, Є.В. Хлобистовим, І.Л. Храновичем, В.Я. Шевчуком, А.В. Яциком та ін.
Трансформація водогосподарського комплексу України по новому ставить питання щодо еколого-економічної оцінки басейнових ВГК і приведення їх до нових вимог економіки.
Виникає необхідність подальшого поглиблення комплексної оцінки рівня водоспоживання, визначення шляхів збалансованого водокористування, розробки основних напрямів управління водними ресурсами, що дозволить захистити водні екосистеми, середовище існування людини і саму людину від негативних наслідків сьогодення.
Актуальність дисертаційної роботи визначається тим, що вона спрямована на вирішення еколого-економічних пріоритетів розвитку водогосподарського комплексу, удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання водокористування та підвищення еколого-економічної ефективності водокористування басейнових ВГК, останнім і обумовлено вибір теми дисертації, визначено мету, структуру та зміст дослідження.

Метою дисертаційного дослідження є удосконалення наукових засад раціонального водокористування та організаційно-економічного механізму його регулювання, обґрунтування напрямів підвищення еколого-економічної ефективності використання водних ресурсів у басейнових ВГК України.
Для досягнення мети поставлені і вирішувались наступні основні задачі:

  • поглибити теоретичні засади раціонального водокористування в басейнових ВГК;
  • удосконалити теоретико-методологічні підходи щодо визначення сутності поняття “басейновий ВГК” та його місця у загальній системі водокористування;
  • розробити методичні підходи щодо еколого-економічної оцінки ефективності водокористування та оцінити його вплив на екологічний стан водних ресурсів річкових басейнів;
  • дати оцінку рівня раціональності водокористування у річкових басейнах України та ефективності діючого економічного механізму його регулювання;
  • удосконалити організаційно-економічний механізм регулювання водокористування у басейнових ВГК;
  • визначити шляхи оптимізації рівня антропогенного навантаження на річкові басейни України;
  • обґрунтувати стратегічні напрями підвищення еколого-економічної ефективності водокористування в басейнах річок України.

Об’єктом дослідження є процес водокористування у басейнових ВГК України в сучасних умовах господарювання.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади еколого-економічної оцінки водокористування та підвищення його ефективності у басейнових ВГК України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, екології, економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, законодавчі та нормативні акти щодо регулювання водокористування.
У дисертаційному дослідженні використані загальнонаукові та специфічні методи дослідження, зокрема: системного підходу, системного та структурного аналізу – для оцінки басейнових ВГК, як цілісного структурного утворення; статистико-економічного аналізу – для визначення динаміки та процесів водокористування в басейнових ВГК; монографічного підходу – для узагальнення теоретико-методологічних засад формування раціональної структури об’єкту дослідження; балансового – для визначення ефективності водокористування в басейнових ВГК; економіко-математичного аналізу – для обґрунтування основних напрямів оптимізації антропогенного навантаження на водні екосистеми. У роботі застосовані прийоми порівняння, узагальнення тощо.
Наукова новизна одержаних результатів. Викладені положення, висновки і рекомендації розв’язують важливе наукове завдання – поглиблення теоретико-методичних основ раціонального водокористування у басейнових ВГК на основі удосконалення еколого-економічного механізму його регулювання, що має важливе значення для забезпечення екологічно збалансованого використання водних ресурсів населенням і галузями економіки в умовах ринкових відносин.
Наукова новизна полягає у наступному:
вперше

  • визначено роль і місце басейнових ВГК у загальній системі водокористування, що дає можливість забезпечити сприятливі умови для збалансованого водозабезпечення соціально-економічного розвитку держави, збереження водних екосистем та середовища існування людини;
  • запропоновано шляхи оптимізації рівня антропогенного навантаження на річкові басейни, включаючи поетапне зниження водомісткості продукції та впровадження системи ефективної очистки води до стандартів якості, яка б  відповідала європейським нормам;

удосконалено

  • теоретико-методологічні підходи щодо визначення сутності поняття “басейновий ВГК”, який розглядається як цілісна просторова одиниця, що охоплює територію басейну річки, характеризується сукупністю водокористувачів, які функціонують на основі соціо-еколого-економічних зв’язків;
  • методичні підходи до еколого-економічної оцінки ефективності водокористування, що на відміну від наявних враховують економічні, екологічні та соціальні аспекти і ґрунтуються на показниках водокористування, які характеризують процес природного відтворення водних ресурсів та забезпечення населення і суб’єктів господарювання водою в необхідних об’ємах та відповідної якості;
  • модель організаційно-економічного механізму управління водними ресурсами, в основу якого, на відміну від існуючого, покладено басейновий принцип і систему рентного регулювання водокористування;

дістали подальший розвиток

  • теоретичні засади раціонального водокористування в басейнових ВГК, які базуються на еколого-економічному підході до його оцінки, який задовольняє екологічні вимоги (забезпечення охорони водних ресурсів, підтримка природної рівноваги) та реалізує економічний принцип – досягнення високої економічної ефективності при одночасному зниженні рівня витрат ресурсів;
  • комплексна оцінка сучасного рівня водокористування в річкових басейнах України, результати якої дозволяють більш обґрунтовано визначити інтенсивність впливу господарської діяльності на стан водноресурсного потенціалу річкових басейнів та пріоритетні напрями державної водної політики;

обґрунтовано

  • пріоритетні напрями підвищення ефективності водокористування у річкових басейнах України, які, порівняно з існуючими, ґрунтуються на басейновому плануванні, зниженні шкідливого антропогенного впливу на водні об’єкти та повсюдному водозбереженні.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені та обґрунтовані дисертантом висновки і практичні рекомендації дають можливість відповідним державним органам влади і місцевого самоврядування застосовувати їх при розв’язані проблем управління водними ресурсами у басейнових ВГК, забезпечення населення та галузей економіки водою відповідної якості і в достатніх обсягах. Впровадження в практику обґрунтованих напрямів розвитку водного господарства надає можливість покращити екологічний стан водних об’єктів і підвищити еколого-економічну ефективність водокористування у басейнових ВГК України.
Окремі результати дисертаційного дослідження відображені у комплексних розробках Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України відповідно до планів науково-дослідних робіт (довідка 01-11/321 від 25.04.07).
Викладені в роботі наукові результати щодо підвищення еколого-економічної ефективності водокористування в басейнах річок були впроваджені при розробці Загальнодержавної програми розвитку водного господарства України (довідка № 214 від 23.04.07).
Окремі положення дисертації використані Міністерством охорони навколишнього природного середовища при підготовці “Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2004 році” (довідка №5863/11-5 від 25.05.07).
Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, в якій вирішене важливе наукове завдання – удосконалено методологію та практичні підходи до еколого-економічної оцінки водокористування в басейнових ВГК.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на наукових та науково-практичних конференціях, семінарах.
Результати дисертаційного дослідження обговорювались і отримали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях “Сучасні проблеми охорони і раціонального використання водних ресурсів та очистки природних і стічних вод” (Миргород, 22-25 квітня 2002 р.), “Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) об’єктів будівництва. Регіональні, галузеві проблеми: практика проведення ОВНС” (Коктебель, Крим, 27–31 травня 2002 р.),  “Наукові засади сталого розвитку водного господарства та меліорації земель в сучасних умовах” (Київ, 21–22 грудня 2005 р.), “Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку” (Київ, 20 квітня 2007 р.); міжнародних науково-практичних конференціях “Водні ресурси на рубежі ХХІ ст. Проблеми раціонального використання, охорони та відтворення” (Київ, 22–25 квітня 2003 р.), “Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу України в контексті євроінтеграції” (Рівне, 8–9 жовтня 2004 р.), “Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития” (Мінськ, 2–3 жовтня 2004 р.), “Еколого-економічні проблеми Дністра” (Одеса, 4–6 жовтня 2006 р.), “Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах” (Київ, 17 травня 2007 р.), “Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу України в контексті євроінтеграції” (Рівне, 19–20 жовтня 2006 р.); Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком” (Рівне, 22–23 травня 2003 р.), (Рівне, 20–21 травня 2004 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Географічна наука і освіта: екологічні та соціальні ризики” (Київ, 17–18 жовтня 2005 р.); Міжнародних водних форумах “АКВА Україна – 2003” (Київ, 4–6 листопада 2003 р.), “АКВА Україна – 2004” (Київ, 21–23 вересня 2004 р.), “АКВА Україна – 2005” (Київ, 4–7 жовтня 2005 р.), “АКВА Україна – 2006” (Київ, 19–20 вересня 2006 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 24 друковані праці, з них 2 монографії і 3 брошури у співавторстві та 8 статей у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій складає 107,2 др.арк., в т.ч. авторські – 19,5 др.арк.
Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 192 стор. комп’ютерного тексту, який включає 16 таблиць і 18 рисунків. Список використаних джерел із 190 найменувань викладено на 17 стор., 10 додатків – на 10 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, основні завдання, окреслено предмет та об’єкт дослідження, методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, їх апробацію та використання, подано відомості про публікації автора, структуру й обсяг дисертації.
В першому розділі “Теоретико-методологічні засади раціонального водокористування” досліджені теоретичні основи водокористування в річкових басейнах, методологічні підходи до оцінки басейнових ВГК як системи забезпечення раціонального водокористування, сутність та критерії оцінювання еколого-економічної ефективності водокористування.
Доведено, що система водокористування в басейнових ВГК повинна забезпечити повне відтворення водних ресурсів території або водного об’єкту по якості й кількості. У випадку порушення цих параметрів через певний проміжок часу водні ресурси басейну річки будуть метаморфізовані й значною мірою господарське використання водних об’єктів значно ускладниться.
У Водному кодексі України поняття “водокористування” трактується як “використання водних об’єктів для задоволення потреб населення і національної економіки з вилученням і без вилучення вод”. Проте зазначене поняття – це процес безпосереднього впливу суспільства на водні екосистеми. Таке розуміння цього визначення має передбачати не тільки використання водноресурсного потенціалу, але і його відтворення та охорону. Саме тому термін “водокористування” повинен визначатись як з точки зору використання так і відтворення водноресурсного потенціалу, створення запасів води, проведення екологічних заходів тощо.
Найбільш ефективні підходи до раціонального водокористування і задоволення суспільних потреб дозволяє визначити системна оцінка басейнових ВГК. В даній роботі басейновий ВГК розглядається як цілісна просторова одиниця, що охоплює територію басейну річки та характеризується сукупністю водокористувачів, які функціонують на основі соціо-еколого-економічних зв’язків. Саме в ньому доцільно формувати систему раціонального водокористування, оскільки виключно в межах басейну замикається кругообіг речовин і реалізується більшість природних балансів.
Проблеми раціонального водокористування тісно пов’язані з ефективністю управління водоресурсним потенціалом держави. Задоволення потреб населення і галузей економіки високоякісною водою можливе на основі створення у межах річкових басейнів великих комплексних систем управління використанням й охороною водних ресурсів. Саме басейновий ВГК є тією просторовою одиницею, управління якою є перспективним напрямом розвитку водоохоронної діяльності.
Директивні методи управління в цілому на протязі багатьох років обумовили складну еколого-економічну ситуацію. Це питання стосується і водного господарства України, оскільки сформована в ті часи система управління водними ресурсами була нездатна забезпечити ефективне функціонування водогосподарського комплексу і вона потребує удосконалення шляхом створення такої управлінської структури, яка б створила належні умови для природного відтворення водних об’єктів, забезпечення населення та галузей економіки водою відповідної якості та в достатніх обсягах.
Встановлено, що вирішення існуючих еколого-економічних проблем у басейнових ВГК можливе при функціонально-цільовому підході конструювання системи управління водокористуванням (рис. 1).
Сутність даного підходу полягає в тому, що до проблемної ситуації ставляться цілі, які визначаються певними функціями та впроваджуються новими управлінськими структурами, які дають можливість ліквідувати існуючі проблеми.
У ринкових умовах в основу територіально-галузевої організації використання води в річкових басейнах повинен бути покладений еколого-економічний підхід. Необхідність практичної реалізації даного підходу базується на загальній закономірності всебічної екологізації суспільного виробництва, яка визначає раціональне використання й охорону водних ресурсів. Еколого-економічний підхід до водокористування в басейнових ВГК одночасно задовольняє вимоги й екологічного принципу – забезпечення охорони водних ресурсів та водних об’єктів, підтримки природної рівноваги, і основного економічного принципу – досягнення найбільшої економічної ефективності при найменшому рівні витрат ресурсів, тобто зниження водомісткості продукції та збільшення продуктивності води.
Вплив людської діяльності на водні екосистеми характеризується масштабним залученням водних ресурсів для потреб різних галузей економіки. З метою регулювання цього впливу необхідним є оцінювання рівня антропогенного навантаження на річкові басейни.
Подпись: Створення функціональних схем управління водними ресурсами у  річковому басейніПодпись: Впровадження басейнового принципу управління використанням, охороною та відтворенням водних ресурсівПодпись: Розробка нормативно-правової бази, що забезпечить реалізацію басейнового принципу управління водними ресурсамиПодпись: Розроблення нормативно-методичної бази еколого-інвестиційної діяльності і функціонування управлінської інфраструктури у басейні річкиПодпись: Впровадження взаємоузгодженої нормативно-методичної бази системи обліку, моніторингу та контролю за використанням, охороною та відтворенням вод-них ресурсів у річковому басейніПодпись: Створення басейнової геоінфор-маційної системи з банком екологічної й водогосподарської інформаціїПодпись: Удосконалення економічного механізму регулювання водокористуванняПодпись: Фінансування інвестиційних програм покращення якості води та відновлення водних ресурсівПодпись: Впровадження перспективних технологічних нормативів використання водних ресурсів
Рис. 1. Модель реалізації дій щодо вирішення водогосподарських та екологічних проблем у басейновому ВГК
На нашу думку, при вирішенні проблем оптимізації навантаження на водне середовище необхідно враховувати екологічну ємність річкових басейнів, що визначається здатністю водної екосистеми сприймати та переробляти максимально допустиму кількість речовини та енергії, не змінюючи при цьому своєї структури та функціональних властивостей і зберігаючи рівновагу та механізми саморегуляції. Як тільки водна екосистема нездатна протистояти шкідливим зовнішнім впливам, вона переходить у стадію вразливості, втрачаючи екологічну рівновагу.
Басейновим ВГК властивий постійний розвиток, оскільки на нього впливає ряд факторів зовнішнього середовища, яке безпосередньо змінюється. Відповідно його слід віднести до динамічних комплексів, тобто таких, які відзначаються зміною своїх характеристик за певний період часу. Тому басейновий ВГК буде характеризуватись саме станом динамічної рівноваги притоку і відтоку енергетичних, речовинних та інформаційних компонентів, які підтримують водну екосистему в якісно визначеному стані рівноваги або ведуть до закономірної заміни одного стану екосистеми іншим в ряді сукцесійного розвитку, характерного для річкового басейну в певний період часу. Згідно правила одного процента, вилучаючи і (або) забруднюючи водні ресурси річкового басейну об’ємом більше як на 1 % від річкового стоку, екосистема починає втрачати стан рівноваги. Вилучаючи водні ресурси об’ємом більше 10 % (правило десяти процентів або Закон піраміди енергій Р. Ліндемана), річкова екосистема втрачає здатність до самовідновлення.
Обсяги використання водних ресурсів у межах більшості річкових басейнів України протягом тривалого періоду перевищували десятивідсотковий об’єм річкового стоку. Наслідком таких дій стали деградація водних об’єктів, втрата ними відтворювальних властивостей. Виходячи з цього, для збереження станів річкових екосистем доцільно нормувати питоме навантаження на водні об’єкти. Проте при нормуванні навантаження на територію водозбірного басейну обов’язково необхідно враховувати те, що крім використання водних ресурсів використовуються й інші складові природного середовища – ліс, земля, мінеральні ресурси тощо, які тісно взаємопов’язані. Таке поєднання природних ресурсів притаманне будь-якому виробничому підприємству, підприємству сфери послуг тощо. Тому доцільно застосовувати систему інтегрованого управління природними ресурсами, що ґрунтується на узгодженні напрямів використання та охорони всіх компонентів природного середовища.
Таким чином, встановлення величини допустимого рівня антропогенного навантаження на водні об’єкти включає такі характеристики, як природні і кліматичні умови в басейні водного об’єкту, його цільове використання, гідрологічні властивості (морфо- і гідрометричні показники, тип живлення, наявність стратифікації, рівень мінералізації, трофності, показники сапробності, токсобності), екологічний стан (асиміляційна здатність, наявність специфічних забруднюючих речовин), санітарно-гігієнічні та рибогосподарські нормативи, екологічні критерії оцінки стану водного об’єкту, наявність заповідних та особливо охоронних територій тощо.
Отже, басейновий ВГК базується на єдності території, природно-ресурсних можливостях і соціальних факторах, тобто це взаємопов'язана, відносно збалансована цілісність функціонування економічної системи, що забезпечує раціональне використання природно-ресурсного потенціалу, вирішення соціально-екологічних проблем різних галузей економіки, що розташовані на території водозбірного басейну. Водночас за своєю сутністю басейновий ВГК – результат інтеграції виробничого процесу, соціальної сфери і природних ресурсів на території річкового басейну.
Елементи природно-економічної системи водокористування повинні забезпечувати як соціально-економічні потреби суспільства, так і підтримувати екологічні функції природного середовища. Тому для визначення доцільності використання водних ресурсів у басейнових ВГК запропоновано методичні підходи до еколого-економічної оцінки ефективності водокористування.
Ефективність водокористування визначається через еколого-соціо-економічну результативність використання водних ресурсів і експлуатації водного середовища. Для цієї оцінки за норматив прийнято ті значення показників водокористування, при яких відбувається природне відтворення водних ресурсів та забезпечення суб’єктів господарювання водою в необхідних об’ємах та відповідної якості.
Критеріями оцінювання ефективності водокористування в басейнових ВГК виступають: економічні показники водокористування – відображають ступінь водозабезпечення та розвиток галузей економіки, водомісткість продукції, що являється основним нормованим показником при водокористуванні; соціальні – забезпечення населення водою для питних та інших потреб необхідної якості та в потрібних об’ємах, доступ до цього життєво важливого ресурсу і стан здоров’я населення; екологічні – відображають стан та рівень виснаження водних джерел.
Використовуючи зазначені показники можна більш повно оцінювати всі аспекти водокористування, кількісно оцінювати його соціально-екологічні наслідки, заходи щодо охорони, відтворення та збереження водних джерел.
Співставлення рівнів територіальної водозабезпеченості й територіально-галузевої концентрації водокористування з показниками їх економічної, соціальної та екологічної ефективності дає змогу визначити оптимальну структуру водокористування в даних басейнах річок та конкретних умовах.
Другий розділ“Еколого-економічна оцінка водокористування у басейнових ВГК України” присвяченийдослідженню особливостей територіально-галузевої структури водокористування у річкових басейнах України. Значна увага приділена оцінці системи управління водними ресурсами та механізму регулювання водокористування в Україні.
На протязі 1991–2006 рр. забір та використання водних ресурсів мали тенденцію до скорочення, що сприяє зменшенню навантаження на водоресурсний потенціал у басейнах річок. Така динаміка пояснюється значним скороченням виробничих водопотреб у промисловому секторі, а також значним зменшенням витрат води в сільському господарстві, частковим переходом на зворотне та повторно-послідовне водокористування, частка якого у повному водоспоживанні поступово зростає. Саме зворотне водопостачання сприяє зменшенню забору свіжої води, навантаженню на водні ресурси, що, в свою чергу, збільшує здатність водних ресурсів до відновлення.
Проте це ще не свідчить про високу ефективність водокористування у басейнових ВГК, оскільки високими залишаються показники скиду забруднюючих речовин у водні об’єкти та безповоротного водоспоживання (відповідно й водомісткості продукції), тобто навантаження на водоресурсний потенціал. Рівень навантаження на водні ресурси в роботі запропоновано визначати за коефіцієнтом виснаження водоресурсного потенціалу (Квисн), який відображає відношення фактичних показників виснаження водних ресурсів річкового басейну до науково обґрунтованого нормативу забору води з джерела (при умові скидання чистих стічних вод). За норматив забору води взято 10 %-вий об’єм води від річкового стоку за рік.

            Vбп + Vносв + Vбосв
Kвисн = –––––––––––––         ,                                     (1)
                                                 Vнз

де Vбп – об’єм безповоротного водоспоживання; Vносв – об’єм недостатньо очищених стічних вод; Vбосв – об’єм стічних вод без очистки; Vнз – нормативний об’єм забору води з річкового басейну.
Проведені розрахунки за Квисн по басейнах річок України показали, що найбільшого навантаження зазнали водні об’єкти у басейні Сіверського Дінця, оскільки в цьому регіоні зосереджене водомістке виробництво з високими показниками безповоротного водоспоживання та недостатньо очищених стічних вод (рис. 2). У басейнах річок Дніпра, Південного Бугу, Криму та Приазов’я зазначений показник перевищує норматив у 1,5 рази, поясненням цього є все ще висока водомісткість продукції, незадовільний технічний стан водопровідно-каналізаційних мереж, застарілі водоочисні технології, відповідно низька якість очищення стічних вод.

Рис. 2. Оцінка динаміки екологічної ефективності водокористування за Квисн у річкових басейнах України
Водні об’єкти річкових басейнів Дніпра, Сіверського Дінця, Південного Бугу, річок Криму та Приазов’я зазнали значного антропогенного навантаження і їх відтворення можливе лише при зменшенні останнього. Різниця фактичного до екологобезпечного навантаження на водоресурсний потенціал річкових басейнів показує, який обсяг води при водокористуванні необхідно скоротити, щоб створити сприятливі умови для відтворення водних ресурсів (табл. 1).
Як видно з таблиці, значного екологічного збитку водним екосистемам річкових басейнів завдають забруднені стічні води. При умові нормативного очищення всіх стічних вод, необхідно скоротити об’єми безповоротного водоспоживання у басейнах річок Дніпра на 7,4 %, Південного Бугу – 9,3, Сіверського Дінця – на 266 %, або в 3,7 рази. Таким чином, постає завдання у зменшенні об’ємів безповоротного водоспоживання, зокрема в басейнах Сіверського Дінця, Дніпра та Південного Бугу, відповідно й водомісткості продукції, а також забезпеченні очистки стічних вод.
Таблиця 1
Еколого-економічна оцінка гранично-допустимого навантаження на водні екосистеми України


Басейни річок

Фактичне навантаження на водоресурсний потенціал річкових басейнів, млн. м3 (сума об’ємів безповоротного водоспоживання та забруднених стічних вод)

Екологобезпечне навантаження на водоресурсний потенціал річкових басейнів, млн. м3 (10 % об’єм води від річкового стоку за рік)

Різниця фактичного до екологобезпечного навантаження на водоресурсний потенціал річкових басейнів, млн. м3

Безповоротне
водоспоживання

Скинуто
забруднених стічних вод

Всього

Дніпро

3758

1862

5620

3500

-2120

Дністер

400

77

477

660

183

Сіверський Донець

769

315

1084

210

-874

Південний Буг

153

30

183

140

-43

Дунай (вкл. Тису і Прут)

356

51

407

530

123

Західний Буг

-103,3

173,4

70

40

-30

Ріки Криму та Приазов’я

-162

502

340

196

-144

Всього

3209

3445

6654

5590

-1064

Вирішення наявних проблем щодо зниження антропогенного навантаження на водні екосистеми та ступеня залучення водних ресурсів у господарський оборот повинно здійснюватись на державному рівні з урахуванням нових інституційних умов. Проте на сьогодні існуюча система управління водногосподарським комплексом України не забезпечує належного рівня управління водами в річкових басейнах, неефективним виявився механізм регулювання водокористування. Потребує удосконалення система платного водокористування, зокрема оптимізації нормативної бази і підвищення регулюючої ролі платежів за спеціальне водокористування, удосконалення механізму фінансування заходів з охорони і відтворення водних ресурсів, застосування програмно-цільових підходів до реалізації завдань розвитку водогосподарського комплексу. Відповідно до сучасних умов повинна бути політика сталого водокористування, яка має базуватися на екосистемному підході до планування водокористування й здійснення водоохоронної та водогосподарської діяльності, мінімізації антропогенного впливу на водні об’єкти, балансі між екологічними та економічними пріоритетами при управлінні водними ресурсами, узгодженні інтересів водокористувачів, збереженні стійкості природних водних екосистем, попередженні й зниженні небезпек, запобіганні надзвичайних ситуацій, що виникли внаслідок нераціонального використання водних ресурсів або шкідливого впливу вод, платності і повному відшкодуванні використання водних та інших ресурсів (біологічних, гідроенергетичних та ін.) водних об’єктів.
У третьому розділі“Напрями підвищення ефективності водокористування у басейнових водогосподарських комплексах” запропонованіосновні шляхи реалізації державної політики у сфері раціонального водокористування, охорони і відтворення вод, удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання водокористування, напрями підвищення еколого-економічної ефективності водокористування в басейнових ВГК.
На основі проведеного аналізу водокористування у басейнових ВГК встановлено, що кризовий екологічний стан водних об’єктів та складні водогосподарські умови вимагають застосування еколого-економічного підходу до удосконалення системи управління водними ресурсами, реалізація якого можлива при впровадженні басейнового принципу, як це зазначено у Водному кодексі України та Законі України “Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства України” від 17.01.2002 № 2988-III. Переваги зазначеного принципу полягають в тому, що він не лише створює умови для раціонального використання водних ресурсів, а й передбачає надійні фінансові джерела для проведення заходів по водоохоронній діяльності. Зазначений принцип передбачає створення басейнових водогосподарських управлінь, які будуть здійснювати в межах водозбірних басейнів функції планування, координації і контролю (рис. 3). Основу цих управлінь складає дворівнева система управління водними ресурсами – законодавча і виконавча. Законодавча функція реалізується басейновою радою, яка виступає законодавцем з усіх водних проблем басейну і повинна включати відповідальних представників водогосподарських організацій, водокористувачів, місцевої адміністрації та населення. Виконавча функція реалізується шляхом створення незалежних від місцевої влади басейнових водних агентств, що можна було б організувати на базі басейнових водогосподарських об’єднань, сфера діяльності яких має бути визначена у законодавчому порядку.
Для скорочення скиду забруднених вод у природні сфери та підвищення внутрішньої їх стійкості до негативного впливу на них необхідно забезпечити економічну зацікавленість суб’єктів господарювання шляхом впровадження економічних стимулів таких, як пільгові позики для водоохоронного та водозберігаючого інвестування основного капіталу водокористувачів (безпроцентні, низькопроцентні), цільові податкові кредити, надання субсидій на придбання та відновлення  водопостачального обладнання, прискорена амортизація основних фондів для очисних споруд та екотехнологій, звільнення від сплати податків окремих категорій платників, які здійснюють водоохоронні заходи, компенсація витрат на проведення водоохоронних робіт тощо.

Рис. 3. Структура управління водними ресурсами України
Економічне стимулювання раціонального водокористування є одним з головних механізмів управління водними ресурсами і вимагає впровадження науково обґрунтованої системи оцінок ефективності всіх видів водокористування і збитків, нанесених водним об’єктам, а також розробки відповідної системи тарифів, штрафів і заохочень. В основі формування реальної величини платежів має бути економічна оцінка водоресурсного потенціалу, методологічний та методичний апарат якої має ґрунтуватись насамперед на рентному підході, який враховуватиме природно-географічні, соціально-економічні та екологічні фактори використання водних ресурсів.
Відповідно до проведеного дослідження виокреслюються наступні напрями подальшого розвитку водного господарства та підвищення еколого-економічної ефективності водокористування в Україні: басейнове планування і територіальне адміністрування водогосподарської діяльності; поетапний перехід до самофінансування водогосподарського сектору економіки; постійне і планомірне зниження шкідливих впливів на водні об’єкти, водозбереження.
Реалізація зазначених напрямів повинна ґрунтуватись на відповідній державній водній політиці, що має спрямовуватись на перехід до повного самофінансування водного господарства з укріпленням незалежного і самостійного статусу басейнових водогосподарських управлінь. Платність водокористування повинна забезпечити ефективне використання водних ресурсів, а розміри платежів повинні стимулювати раціональне водокористування, охорону, збереження і відтворення водноресурсного потенціалу. Система платежів за водокористування та забруднення вод має стати головним джерелом фінансування водоохоронних заходів, реконструкції і підтримання в належному стані водогосподарських об'єктів та заходів щодо запобігання шкідливих дій вод.
Основними шляхами підвищення еколого-економічної ефективності водокористування повинні бути розробка державної політики по раціональному використанню, збереженню водоресурсного потенціалу річкових басейнів й розвитку водного господарства України, удосконалення організаційно-економічного механізму та модернізація нормативно-правової бази водокористування, а також розвиток системи моніторингу водних об’єктів, стратегічне планування розвитку галузі водного господарства, розвиток системи водогосподарського страхування, залучення інвестицій та фінансування водогосподарських і водоохоронних заходів, інноваційний розвиток галузі, науково-технічне забезпечення водогосподарського комплексу, поглиблення міжнародного співробітництва, програмне забезпечення державної політики та ін.
Екологічна політика повинна стати пріоритетом національної політики держави, базуватись виключно на національних інтересах, комплексному вирішенні економічних та екологічних проблем у процесі подальшого соціально-економічного розвитку, впровадженні екологічно обґрунтованої стратегії регулювання водокористування, а також узгоджуватись із загальноприйнятим міжнародним екологічним правом.

Висновки
У результаті проведеного дослідження отримано нові науково обґрунтовані результати, які розв’язують наукове завдання – поглиблення еколого-економічних засад раціонального водокористування у басейнових ВГК України. Це дало змогу зробити наступні висновки теоретичного і науково-прикладного спрямування.
1. Дослідженням встановлено, що найбільш доцільною просторовою одиницею, в межах якої можна досягти екологічно збалансованого розвитку території, є басейн річки, в межах якого формується басейновий ВГК і розглядається як цілісна просторова одиниця, що охоплює територію басейну річки та характеризується сукупністю водокористувачів, які функціонують на основі соціо-еколого-економічних зв’язків.
2. Комплексна оцінка рівня водокористування в басейнових ВГК базуються на еколого-економічному підході, основою якого є забезпечення охорони водних ресурсів, підтримки природної рівноваги, задоволення водопотреб населення і галузей економіки та досягнення високої економічної ефективності при одночасному зниженні рівня витрат ресурсів.
3. Еколого-економічна оцінка ефективності водокористування у басейнових ВГК включає економічну (характеризує розвиток галузей економіки, що впливають на якість та кількість водних ресурсів), соціальну (характеризує якісне та кількісне забезпечення населення водою) та екологічну (характеризує наявні водні ресурси, виснаження і забруднення водних екосистем) складові. Основою оцінки виступають показники водокористування, які характеризують процес природного відтворення водних ресурсів та забезпечення населення і суб’єктів господарювання водою в необхідних об’ємах та відповідної якості.
4. Дослідженням встановлено, що вирішення проблеми забезпечення водою населення і суб’єктів господарювання можливе за рахунок впровадження басейнової структури управління водними ресурсами, яку можна створити на базі басейнових водогосподарських об’єднань, надавши статусу басейнових водогосподарських управлінь, що реалізовуватимуть законодавчу і виконавчу функції.
5. Визначено, що басейновий принцип управління водними ресурсами не лише створює умови для раціонального використання водних ресурсів, а й передбачає надійні фінансові джерела для проведення заходів по водоохоронній діяльності.
6. Необхідність вирішення проблем забруднення та виснаження водних ресурсів в міжнародних річках обумовлює створення на міжнародному рівні управлінської структури, яка поєднуватиме басейнове планування і територіальне (по державам) адміністрування водогосподарської діяльності.
7. Основою удосконалення механізму регулювання водокористування є стимулювання водокористувачів до скорочення антропогенного навантаження на водні об’єкти, головні важелі якого ґрунтуються на принципі платності водокористування, що діє через систему платежів і штрафів. Основою формування величини платежів має бути економічна оцінка водоресурсного потенціалу, методика якої має ґрунтуватись на рентному підході.
8. Проведені розрахунки рівня водокористування у басейнових ВГК України показали, що надмірного антропогенного навантаження зазнають басейни Дніпра, Сіверського Дінця, Південного Бугу, річок Криму та Приазов’я, відтворення їх водоресурсного потенціалу можливе лише при зменшенні антропогенного навантаження на їх екосистеми, яке не повинне перевищувати 10 % від об’єму річкового стоку маловодного року.
9. Ґрунтовний аналіз рівня водокористування в басейнових ВГК показав, що пріоритетними напрямами підвищення його ефективності є басейнове планування і територіальне адміністрування водогосподарської діяльності; постійне та планомірне зниження шкідливих впливів на водні об’єкти, водозбереження; поетапний перехід до самофінансування водогосподарського сектору економіки.
10. Підвищенню еколого-економічної ефективності водокористування сприятимуть модернізація нормативно-правової бази водокористування, розвиток системи моніторингу водних об’єктів, стратегічне планування розвитку галузі водного господарства, розвиток системи водогосподарського страхування, залучення інвестицій та фінансування водогосподарських і водоохоронних заходів, інноваційний розвиток водного господарства, науково-технічне забезпечення водогосподарського комплексу, поглиблення міжнародного співробітництва, програмне забезпечення державної політики.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Розділи у колективних наукових виданнях

  • Водне господарство України: сучасний стан та перспективи розвитку / Дорогунцов С.І., Хвесик М.А., Яроцька О.В. та ін. – К.: РВПС України НАН України, 2002. – 56 с. (особистий внесок – оцінка регіональних особливостей водокористування в Україні).
  • Водні ресурси / Хвесик М.А., Головинський І.Л., Яроцька О.В. та ін. // Концепція і стратегія розвитку та розміщення продуктивних сил України. – К.: РВПС України НАН України. – 2003. – С. 56–68 (особистий внесок – обґрунтування стратегічних напрямів розвитку водогосподарського комплексу України).
  • Хвесик М.А., Яроцька О.В. Управління водними ресурсами України. – К.: РВПС України НАН України, 2003. – 54 с. (особистий внесок – оцінка рівня антропогенного впливу на водоресурсний потенціал, аналіз системи управління водними ресурсами та визначення шляхів її удосконалення).
  • Водні ресурси / Хвесик М.А., Головинський І.Л., Яроцька О.В. та ін. // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України до 2015 року. – К.: РВПС України НАН України. – 2004. – С. 103–114 (особистий внесок – розробка стратегічних напрямів щодо забезпечення раціонального водокористування в Україні).
  • Водні ресурси / Хвесик М.А., Радкевич Н.М., Яроцька О.В. та ін. // Стратегічні напрями та перспективи розвитку продуктивних сил України. – К.: РВПС України НАН України. – 2004. – С. 34–38 (особистий внесок – розробка стратегії забезпечення населення та галузей економіки водними ресурсами).
  • Водні ресурси / Хвесик М.А., Головинський І.Л., Рижова К.І., Кирпач І.М., Яроцька О.В., Кулаковський Ю.П., Степчин М.В. // Схема-прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Рівненської області на період до 2015 року. – К.: РВПС України НАН України, 2005. – 199 с. (особистий внесок – удосконалення системи управління водними ресурсами області).
  • Водні ресурси на рубежі ХХІ ст.: проблеми раціонального використання, охорони та відтворення / М.А. Хвесик, О.В. Яроцька, І.Л. Головинський, П.П. Пастушенко, М.В. Степчин, І.М. Кирпач, К.І. Рижова, Ю.Г. Чередниченко, Н.Е. Ковшун. За ред. М.А. Хвесика. – К.: РВПС України НАН України. – 2005. – 568 с. (особистий внесок – оцінка місця водних ресурсів в системі регіоналізації і глобалізації, обґрунтування шляхів вирішення основних проблем водокористування в Україні).
  • Хвесик М.А., Головинський І.Л., Яроцька О.В. Водне господарство України в контексті інтеграційних процесів. – К.: РВПС України НАН України, 2005. – 187 с. (особистий внесок – оцінка механізмів регулювання водоохоронної діяльності та міжнародного співробітництва у сфері водного господарства).
  • Природно-ресурсна сфера України: проблеми сталого розвитку і трансформацій / Під заг. ред. чл.-кор. НАН України Б.М. Данилишина. – К.: ЗАТ “Нічлава”, 2006. – 704 с. (особистий внесок – оцінка водного фактору у стратегії розвитку продуктивних сил).

Статті у наукових фахових виданнях

  • Яроцька О.В. Регіональні проблеми використання та охорони водних ресурсів і шляхи їх вирішення // Ресурсний потенціал АПК: концептуальні засади і механізми збалансованого відтворення та ефективного використання: Зб. наук. праць / НАН України. – Ін-т економіки. Редкол.: В.М. Трегобчук та ін. – Київ, 2002. – С. 125–131.
  • Яроцька О.В. Основні тенденції використання водних ресурсів в Україні та її регіонах // Економіка природокористування і охорони довкілля. – К.: РВПС України НАН України. – 2002. – С. 225–232.
  • Хвесик М.А., Головинський І.Л., Яроцька О.В. та ін. Водний фактор у стратегії розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів у ХХІ ст. // Науковий вісник Волинського державного ун-ту ім. Лесі Українки. Сер. “Економічні науки”. – Луцьк: Вежа, 2003. – С. 35–41 (особистий внесок – оцінка регіонального водокористування в Україні).
  • Хвесик М.А., Яроцька О.В., Степчин М.В. Проблеми регіонального управління водокористуванням та шляхи його вдосконалення // Зб. наук. праць “Вісник УДУВГП”, вип. 1 (20). – Рівне: РВЦ УДУВГП, 2003. – С. 619–624 (особистий внесок – обґрунтування шляхів удосконалення системи управління водними ресурсами).
  • Яроцька О.В. Удосконалення управління водними ресурсами в системі соціально-економічного розвитку України // Зб. наук. праць “Вісник УДУВГП”, вип. 2 (26). – Рівне: РВЦ УДУВГП, 2004. – С. 630–635.
  • Яроцька О.В. Екологічна інтеграція та регулювання міжнародних відносин в сфері використання та охорони водних ресурсів // Зб. наук. праць “Вісник УДУВГП”, вип. 4 (28). – Рівне: НУВГП, 2004. – С. 370–376.
  • Яроцька О.В. Основні підходи до удосконалення регулювання водокористування в ринкових умовах // Науковий вісник Волинського державного ун-ту ім. Лесі Українки. – 2006. – № 7. – С. 150–153.
  • Яроцька О.В. Оцінка еколого-економічної ефективності водокористування в басейнових водогосподарських комплексах // Економіка природокористування і охорони довкілля. – К.: РВПС України НАН України. – 2006. – С. 317–324.

Матеріали наукових конференцій

  • Яроцька О.В. Регіональні водогосподарські комплекси: проблеми управління та оцінки впливу на навколишнє середовище // Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) об’єктів будівництва. Регіональні, галузеві проблеми: практика проведення ОВНС: Матеріали третьої науково-практичної конференції (Коктебель, 27–31 травня 2002р.). –  К.: Знання, 2002. – С. 54–56.
  • Яроцька О.В. Басейновий принцип – основа управління водними ресурсами // Аква Україна – 2004: Матеріали науково-практичної конференції ІІ Міжнародного Водного Форуму (Київ, 21–23 вересня 2004 р.). – К.: СПД Коляда О.П., 2004. – С. 58–59.
  • Яроцкая О.В. Усовершенствование системы управления водными ресурсами как неотъемлемая часть устойчивого социально-экономического развития страны // Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития: Материалы IV международной научной коференции (Минск, 2–3 октября 2004 г.). – Минск: НИЭИ Министерства экономики Республики Беларусь, 2004. –С. 202–203.
  • Яроцька О.В. Основні аспекти інтегрованого управління водними ресурсами // АКВА Україна – 2005: Матеріали науково-практичної конференції ІІІ Міжнародного форуму (Київ, 4–7 жовтня 2005 р.). – К., 2005. – С. 70–71.
  • Яроцька О.В. Управління басейновими водогосподарськими комплексами – шлях до збалансованого водокористування в Україні // АКВА Україна – 2006: Матеріали науково-практичних конференцій ІV Міжнародного форуму (Київ, 19–21 вересня 2006 р.). – К., 2005. – С.82-84.
  • Яроцька О.В. Водоохоронне значення лісу у басейнах річок // Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку: Матеріали науково-практичної конференції (Київ, 20 квітня 2007 р.). – К.: РВПС України НАН України, 2007. – С. 166–168.
  • Яроцька О.В. Рента у системі управління водними ресурсами України // Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 17 травня 2007 р.). – К.: РВПС України НАН України, 2007. – част. І. – С. 189–193.

АНОТАЦІЯ
Яроцька О.В. Еколого-економічна оцінка водокористування в басейнових водогосподарських комплексах України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 − економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2007.
У дисертаційній роботі досліджено теоретичні основи водокористування в річкових басейнах, методологічні підходи до оцінки басейнових водогосподарських комплексів як системи забезпечення раціонального водокористування, сутність та критерії оцінювання еколого-економічної ефективності водокористування. Досліджено особливості територіально-галузевої структури водокористування в річкових басейнах України. Значна увага приділена оцінці системи управління водними ресурсами та механізму регулювання водокористування в Україні. Запропоновано основні напрями реалізації державної політики у сфері раціонального водокористування, охорони і відтворення вод, удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання водокористування, напрями підвищення еколого-економічної ефективності водокористування в басейнових водогосподарських комплексах.
Ключові слова: водокористування, басейновий водогосподарський комплекс, управління водними ресурсами, еколого-економічна оцінка водокористування, ефективність водокористування.

АННОТАЦИЯ
Яроцкая О.В. Эколого-экономическая оценка водопользования в бассейновых водохозяйственных комплексах Украины. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06 – экономика природопользования и охраны окружающей среды. – Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2007.
В диссертационной работе исследовано теоретические основы водопользования в речных бассейнах, методологические подходы к оценке бассейновых водохозяйственных комплексов как системы обеспечения рационального водопользования, сущность и критерии оценивания эколого-экономической эффективности водопользования. Усовершенствовано теоретико-методологические подходы к определению сущности понятия бассейновый ВХК, согласно которым бассейновый ВХК (водохозяйственный комплекс) рассматривается как целостная пространственная единица, охватывающая территорию бассейна реки и характеризующаяся совокупностью водопользователей, которые функционируют на основе социо-эколого-экономических связей. Определено место бассейновых ВХК в общей системе водопользования, что даёт возможность обеспечить благоприятные условия для сбалансированного водообеспечения социально-экономического развития государства и сохранения водных экосистем.
Усовершенствовано методические подходы к эколого-экономической оценке эффективности водопользования, которые рассматриваются с экономической, экологической и социальной сторон и основываются на тех показателях водопользования, при которых происходит естественное воспроизведение водных ресурсов и обеспечение населения и субъектов хозяйствования водой в необходимых объемах и соответствующего качества.
Исследовано особенности территориально-отраслевой структуры водопользования в речных бассейнах Украины. Особое внимание уделено оценке системы управления водными ресурсами и механизма регулирования водопользования в Украине.
Предложено приоритетные направления реализации государственной политики в сфере рационального водопользования, охраны и воспроизведения вод, усовершенствования организационно-экономического механизма регулирования водопользования, направления повышения эколого-экономической эффективности водопользования в бассейновых водохозяйственных комплексах.
Ключевые слова: водопользование, бассейновый водохозяйственный комплекс, управление водными ресурсами, эколого-экономическая оценка водопользования, эффективность водопользования.

ANNOTATION
Yаrotska O.V. Ecological and Economic Assessment of Water Utilization in Basin and Water-Management Complexes of Ukraine. - Manuscript.
Thesis for scientific degree of candidate of economy sciences at speciality 08.00.06 – economy of nature use and environmental protection, the Counsel for Studying of  Productive Forces of Ukraine, NAS of Ukraine, Kiev, 2007.
Theoretical basis of water management in river basins, methodological approaches to assessing basin and water- management complexes as the system of provision of a rational water use, the essence and criteria of evaluation of ecological and economic effectiveness of water use were explored in thesis. The peculiarities of territory and branch structure of water use in river basins of Ukraine were researched. Great emphasis is made on estimation of the system of management of water resources and mechanism of control of water use in Ukraine. The author of thesis offered main courses for realization of the state policy in the sphere of rational water use, protection and reproduction of water, improvement of economical organizational mechanism of water use control, directions of increasing ecological and economic effectiveness of water use in basin and water- management complexes.
The Keywords: water use, basin and water- management complexes, management of water resources, ecological and economic estimation of water-management, effectiveness of water management.

 

Скачати

Види навчальних матеріалів: 
Оцінка: 
0
No votes yet