Екологічне виховання

Навчальні матеріали з екології, реферати з екології
Матеріали екологічних конференцій
Екологічна бібліотека

 

Скачати реферат з екології у форматі doc:
 
Екологічне виховання
       Cучасні масштаб екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей. Забруднення атмосферного повітря у багатьох містах України досягло критичного рівня.
         “Гадаємо, - писав В.Сухомлинський, - що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поновлювати природні багатства, які маємо”.
         Екологічні проблеми, що особливо загострились в останні десятиріччя, викликають стурбованість і тривогу чесних людей Землі. Рішенням міжнародного Стокгольмського форуму з 1972 року в календарі з'явився особливий день. Дата 5 червня закликає людство загалом і кожного зокрема зробити все, щоб зберегти дивосвіт кольорів на планеті.
         Захистити весняну квітку і спів солов’я, степову балку і поліське болото, молоду вербиченько і могутній віковий дуб, чисте повітря і чисту воду – все це і буде надійною гарантією збереження самого життя в усій його красі і гармонії. Без сьогоднішніх наших колективних зусиль надія на виживання людської цивілізації стає проблематичною.
         На жаль, ми поводимось на рідній землі як завойовники і погані квартиранти, а не як дбайливі господарі. Надто укорінились такі небезпечні девізи: “Моя хвата скраю”, “Після нас хоч потоп”, “На наш вік вистачить”, “Після нас хоч траві не рости”. Тож часто і в прямому, і в переносному розумінні трава після нас не росте. Замість добрих сходів і соковитого зела щедро проростає бур'ян байдужості, жорстокості, безкультур’я, неповаги до Землі – матінки, до рідного народу, Батьківщини.
         В екології, як і у вихованні, все пов’язане з усім. Або в юному, найбільш сприятливому для добра, віці через спілкування з природою ми посіємо гуманізм, повагу до життя і готовність його захистити, або цю юну душу заглушить чортополох.
         Ось чому Стокгольмська міжнародна конференція з навколишнього середовища, скликана з ініціативи ООН, рекомендувала встановити Всесвітній день охорони навколишнього середовища для загострення уваги громадськості до болючих проблем захисту природи. Варто нагадати, що форум прийняв такі важливі документи, як Декларація про навколишнє середовище і План дій у сфері міжнародного співробітництва.
         Для активізації і координації були створені: спеціальний орган – ЮНЕП, а також координаційна рада з навколишнього середовища.
         Зараз однією з найавторитетніших міжнародних організацій є програма “Людина і біосфера”.
         Охоронці природи об’єднуються для здійснення найрізноманітніших акцій міжнародного масштабу.
         Екологія – один з найефективніших напрямків народної дипломатії, зусиллями ентузіастів і підтримкою національних і міжнародних організацій вдалося зрушити кригу застою.
         В 1989 році вже не в перший раз проводиться акція добровільної екологічної праці “Зелена хвиля”.
         Її витоки – екологічні суботники в національному парку “Лосиний острів”, “Зелена хвиля” пройшло не тільки по Європі, а й майже по всіх материках, об’єднаними зусиллями тисяч ентузіастів, які доклали рук до того, щоб на Землі стало менше бруду, а більше краси.
         В Державних документах “Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), “Базовий компонент дошкільної освіти в Україні”, Закон України “Про шкільну освіту” приділяється велика роль екологічному вихваленню дошкільників, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля. Зокрема, в Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні сфера “Природа” зазначається, що метою є формування елементів екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, розвиток у дитини позитивного емоційного – ціннісного ставлення до природного довкілля, формування реалістичних уявлень про явище природи, практичних умінь, дбайливого ставлення до її компонентів.
         Людина невід’ємна від природи. Їй ми завдячуємо своїм існуванням, досконалістю, своєю силою і красою. Але із самою природою відбуваються нині разючі переміни, метаморфози, що несуть загрозу нашому здоров’ю.
         Останнім часом збільшилась кількість повідомлень у пресі, по радіо, телебаченню про негативний вплив екологічного забруднення навколишнього середовища на організм людини, рослини і тварини. Вирубуються ліси, замулюються озера, убожіє світовий океан, пустелі поглинають родючі землі. У процесі виробництва в ріки, озера, моря щороку потрапляють забруднена вода, шкідливі речовини.
         Атмосфера Землі, азоту, оксидом вуглецю насичується, двооксидом сірки. Все це – небезпечні отруйні речовини.
         Забруднення повітря, води, землі внаслідок бездумної господарської діяльності, в гонитві за виконанням планів, отриманням премій, збагаченням будь-якою ціною несприятливого впливає на умови життя і здоров'я населення. І найбільш незахищеними виявляються діти. На їхньому здоров’ї передусім конче негативно позначається дефіцит чистого повітря, води, продуктів харчування. Як може розвиватися нормально підростаюче покоління, коли майже 70 процентів новонароджених з першого дня мають відхилення в здоров’ї?
         Ми маємо безрадісні факти щодо зменшення приросту населення на Україні, однією з причин чого є екологічне забруднення навколишнього середовища. Стає системою патологія родів. Нерідко діти народжуються з різними недугами, багато з них стають інвалідами на все життя.
         Хворобливі, слабенькі малюки приходять в дитячі заклади. І скільки доводиться працівникам садків докласти зусиль, щоб разом із батьками забезпечити нормальний розвиток тієї чи іншої дитини.
         Починають, як правило, із зміцнення їхнього здоров'я, використовуючи найрізноманітніші засоби фізичного виховання. Дбають про підвищення опору дитячого організму.
 
Закон України
 
про охорону навколишнього природного середовища
         Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, створення екологічно безпечних умов для життєдіяльності людини – невід’ємна умова розвитку України.
         З цією метою Україна здійснює екологічну політику на своїй території, основою якої є забезпечення безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, охорона життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії економіки і екології, охорона, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
         Цей закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
         За статистичними даними в дитячих закладах протягом останніх років в цілому склалася тенденція до зниження рівня захворюваності малят.
         Найбільше випадків ураження грипом, ангіною, гострими респіраторними захворюваннями.
         Проте насторожують цифри у графі виявлення інших недругів. Про що йдеться? Питання ще не проаналізовано на належному рівні.
         По-перше, при поглиблених оглядах дітей у дитсадках лікарями-фахівцями вихователі не отримують конкретних порад медиків щодо стану здоров'я своїх вихованців у кожній віковій групі. Це шкодить роботі з батьками. А вихователь несе персональну відповідальність за стан здоров'я кожної дитини в своїй групі.
         На превеликий жаль, і в зонах жорстокого контролю, що зарясніли в нас після аварії на Чорнобильській АЕС, ні педагоги-дошкільники, ні батьки не мають конкретних рекомендацій медиків щодо роботи в екологічно забруднених зонах.
         Проблем у нас зараз багато, а економічних можливостей – обмаль. Але ж діти не можуть чекати поки відбудуться кардинальні зміни в підготовці медичних і педагогічних кадрів. Ми повинні ростити підростаюче покоління здоровим і загартованим.
         Педагоги займаються самоосвітою, поглиблюють знання з психології, народної педагогіки, фізіології, санітарії, медицин. Але без всебічних знань у сучасних екологічних умовах майже нікому нам не обійтися. І шукати відповіді на всі питання, що ставить перед нами життя треба невідкладно.
         Екологічне виховання в дошкільному віці, як і збереження здоров'я дітей – справа не лише батьків, вихователів, а й науковців, керівників підприємств. Кожен на своєму місці, в міру своїх можливостей і знань повинен докласти максимум зусиль, аби захистити землю, природу, допомагати виростити здорове молоде покоління.
         Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. Дітей, що не вміють ще ходити, - треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттями радості, і покладе основи любові до рідної природи.
         Виховуючи у малят любов до природи, рідної землі, навчають їх оберігати і примножувати навколишню красу, ми формуємо зачатки екологічної і моральної свідомості, духовності, гуманізму. Виховані в любові юні громадяни України, які житимуть у третьому тисячолітті, мають бути позбавлені жорстокості, користолюбства, усвідомлювати, що святий обов’язок кожного – не завдати шкоди живому світові.
         Питання екологічного виховання та освіти населення, а особливо наймолодших, - одне з найважливіших.
         Бажано, щоб вихователі всіх дитячих закладів, за можливістю, батьки скористалися методичними рекомендаціями “Дошкільник і екологія”, підготовленими кандидатом педагогічних наук Н.В.Лисенко, “Український фольклор та народні традиції в житті дошкільника” (укладачі М.Бальон, О.Максимова. – Чернівці, 1996 р.). У цих та інших публікаціях визначені мета та завдання екологічної освіти, і виховання в дитячих закладах, які можна сформулювати таким чином:
-         формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори в розвитку живої природи та очевидні взаємозв’язки і залежності;
-         виховувати у дітей діяльну любов до природи, вміння піклуватися про рослини і тварини, нетерпеливість до безглуздого псування рослин, знищення тварин;
-         формувати у дошкільників вміння пізнавати взаємозв’язки у природі;
-         розвивати вміння класифікувати живу природу на основі безпосереднього сприймання та аналізу зовнішніх ознак, способів їх живлення та взаємодії із середовищем;
-         знайомити дітей з живими барометрами природи, пристосовуваннями рослин і тварин до змін у природі;
-         знайомити дітей з перлинами народної мудрості про дбайливе ставлення до природи;
-         вчити культурно поводитись у природі, та найголовнішими завданнями є формування постійної потреби в зміцненні та охороні власного здоров'я і здоров'я інших. Про це часто забувають педагоги і батьки.
Під час здійснення екологічної освіти педагог-дошкільник, по-перше, повинен використовувати такі цікаві форми роботи:
-          заняття-вистави “Цілюще зілля”, “Дідусь Лісовичок”, акторами в яких виступають діти;
-         прогулянка, екскурсії в природу, в музеї, на поля, в ліс;
-         робота дитячих організацій, гуртків, студій: “Зелена аптека”, “Природа і фантазія”, “Юні друзі природи”;
-         перегляд кінофільмів, діафільмів, діапозитивів на природничу тематику;
-         збирання лікарських рослин, приготування чаїв та коктейлів;
-         організація роботи на городах, проведення дослідів з рослинами і тваринами;
-         вивчення казок, легенд, загадок, народних прикмет, обрядів та свят;
-         використання художньої літератури відповідного змісту.
Почуття дитини значно випереджають появу знань, які потім сприяють їх зміцненню, зародженню нових або, навпаки, пригашенню тих, що виникли. 
Найбільший емоційний відгук на вплив навколишнього середовища спостерігається у віці до п’яти років, а тому цей період найбільш сприятливий для розвитку почуттів.
Дуже важливо, які враження залишаються від першої зустрічі з твариною, рослиною, явищем природи. Дорослий повинен правильно зазвати об’єкт і дати оцінку – зміст її залежить від віку дітей. Так, трирічній дитині досить сказати лише про виразні й виразні й одразу помітні ознаки: “Це сніг, сніг білий і чистий, дуже гарний”.
Чотирирічній уже доступна ширша естетична оцінка: “Сніг сліпучо-білий, навіть очам трохи боляче”. На сонці сніжинки сяють. Вся земля немов би вкрита білою пухнастою ковдрою”. Доцільно також навідними запитаннями спонукати робити це самому. “Чим подобається тобі сніг? З чим його можна порівняти?”
У старшому дошкільному віці завдяки цілеспрямованому виховному впливу діти свідомо оцінюють природне оточення, відчувають задоволення від перебування в ньому.
Але це ставлення ще не стійке, потрібна підтримка дорослого – схвалення, зосередження уваги на інших ознаках: можна запропонувати розглянути форму сніжинок чи простежити за їх рухом.
Завдання дорослого – навчити дитину бачити красиве у природі не тільки у виразному або і в іншому, непомітному або незаслужено засуджуваному. До “поганих” і “негарних” діти найчастіше відносять представників класу комах, земноводних. деякі трав’янолисті рослини. Тому з боку дорослого потрібна тривала, кропітка робота. Для цього доцільно провести спостереження (жаба), бесіди, розповіді (змія). В ході спостереження за жабою слід звернути увагу дитини на пристосованість кінцівок до пересування у певних умовах (короткі передні й довгі задні ноги полегшують стрибання у густій траві), органів живлення до здобуття поживи (великий рот, довгий липкий язик для ловлення комах), забарвлення шкіри до навколишнього середовища.
Про змію необхідно розказати, що вона ніколи не нападає на людину перша, а вкусити може лише з метою самозахисту. Краса ж її очевидна: пружне тіло вкрите лускою різних відтінків, воно – гнучке – то згортається, як канат, то раптово випростовується й легко ковзає по землі й стовбуру дерева.
Діти мають пересвідчитися у розмаїтті барв, форм і звуків у природі. Їм треба показати, як використовують люди красу природи у своєму житті. На багатьох речах ужитку можна знайти візерунки з рослинними елементами, із зображенням тварин: світильник формою нагадує дзвіночок чи лілею. У звуках музики також часто чути голоси тварин, шум вітру, пісню струмка та ін. Ми повторюємо красу природи у різних проявах, наближуючи її до себе. Формування ставлення до природи неможливе без виховання чуйності, співчуття, доброти, гуманізму.
Сумно, але факт: нині ми опинилися в стані не лише економічної, але екологічної кризи, яка загрожує всій нашій планеті. І щоб вийти з неї, щоб не допустити можливої катастрофи, потрібні негайні спільні дії мільйонів свідомих громадян, усього суспільства.
Та чи всі це усвідомлюють? На жаль, маємо досить підстав твердити протилежне. І часто це не провина людей, а їхня біда. Бо ж не навчили їх розуміти нерозривність і взаємозалежність складових природи, своє місце в природному середовищі, не прищепили елементарних навичок спілкування з усім живим і неживим, що нас оточує. Тому виховання у малят бережного ставлення до природи, формування природоохоронних навичок набувають сьогодні особливого значення і в дошкільних закладах, і в сім'ї.
Що ж можуть зробити дорослі, щоб їхня дитина не просто вміла бачити красу квітки, окремого дерева або куща, не тільки милувалася мальовничими пейзажами, а й була здатна відчувати біль кожної зламаної гілки, знівеченого куща, щиро бажала допомогти їм? Найперше – якомога більше бувати з малюком на лоні природи. Показувати йому, яке чудове будь-яке творіння – від каменя до тварини, від хмарки до придорожньої трави. Розповідати, як живе все на землі й під землею, у воді і в повітрі.
Навіть 5-6 річна дитина здатна зрозуміти, що на твердій, сухій, некопаній землі нічого не може вирости, що, коли повирубують дерева, ніде буде жити птахам, то й ніхто не захистить садок від гусені, а значить, на яблука й сливи нічого чекати, а якщо перед зимовими холодами не вкрити або не перенести в приміщення квіти, то вони загинуть від холоду.
         У маленьких “чомучок” кожне повідомлення викликає справді ланцюгову реакцію допитливості: тож батьки і вихователі мають добре знати рідну природу, цікавитися історією свого краю, народними прикметами і звичаями, завжди тісно пов’язаними з життям природи, щоб точно і водночас дохідливо розповісти про це дітям, відповідати на їхні запитання.
Та це лише один аспект виховної роботи. Не менш важливо щоб дитина бачила особистий приклад рідних і страшних прикладів вони не повинні показувати. Наприклад, скільки разів чує від мами або тата дитина під час прогулянки в парку чи сквері: “Не рви квіти! Не бігай по траві! Не ламай кущик” А вона не розуміє чому, бо ж минулої неділі в лісі їй не тільки не забороняли все це робити, а й самі дорослі нарвали багато квітів (а потім на пероні викинули їх), ламали гілки, щоб відмахуватися від комашні.
Чому ж тепер не можна?
“Бо в парку це люди посадили”, - терпляче пояснює мама. Значить, коли люди зробили – не можна, а коли саме виросло – будь-ласка? Але ж і ті, і ці однаково живі. Маля замислюється. Один раз, другий, третій, а там, дивись, й вирішить: мама з татом усе знають, все правильно роблять, тож і я так робитиму. А за кілька років батьки щиро дивуватимуться: звідки в їхній дитині така черствість до всього живого? – так само щиро забувши про свої власні вчинки, які справляють значно більший вплив, аніж найкращі, найправильніші слова.
Збираючись на природу з малюком, необхідно насамперед продумати всі нюанси прогулянки, щоб вона була приємною і красивою для всіх членів сім'ї, а для молодшого – особливо.
Милуються з ним чудовими краєвидами, розглядають рослини і при цьому неодмінно підкреслюють: “Оцю квіточку ніколи не зривай – вона занесена до “Червоної книги”, - ще й розкажуть про інші рослини з цієї сумної енциклопедії. Якщо трапиться зламаний кущ або деревце, їх обов’язково “полікують”, а наступного року не забудуть навідати.
Ще більш можна зробити, прилучаючи дітей до посиленої праці у природі. Ясна річ, малята, які живуть у селі, впевненіше почуваються у спілкуванні з природними об’єктами: сад, город, ліс і лука, поле й річка – все поруч, все звичне. Але це зовсім не означає, що старші не повинні пояснювати їм, як слід поводитись з рослинами, прилучати до посильної участі у праці на землі, турботи про неї. Добре, коли в дошкільника є свої підопічні – квіти, городні культури, які він доглядає, допомагає дорослим поливати їх, полоти тощо, пізнаючи в процесі роботи, що саме потрібно зеленим друзям для нормального розвитку.
У місті з цим дещо складніше. Але чимало сімей, які проживають у місті, мають нині садові ділянки, багато хто відвозить дітей на літо в село до бабусь. Та й відпустка, проведена разом з дитиною в будь-якому куточку країни, дає достатній простір для екологічного виховання, формування природоохоронних навичок. Зрештою, навіть у звичайній міській обстановці в квартирі можна створити зелений куточок хоча б на підвіконні, щоб син або донька на власному досвіді пересвідчувалися, як життєво необхідні найменшій рослинці тепло, світло, волога, щоденний догляд. І бачили, як вона віддячує за це: красивою квіткою, зеленню до столу, вітамінами.
Нехай малюк відчуває відповідальність за стан доручених йому рослин. Ні в якому разі не можна виконувати за нього роботу, але й лаяти, якщо він забув, наприклад, вчасно полити або розпушити землю у горщику, теж не варто. Краще тактовно нагадати, поспівчувати спраглій квіточці.
Пропоную вихователям прости заняття на тему “Праця в кутку природи”.
 
Тема. Праця в кутку природи
 
 
(підготовча група)
         Мета. Уточнити знання дітей про те, що рослини живі, для їх росту й розвитку потрібні тепло, світло, повітря, вода і поживні речовини. Закріпити одержані раніше знання про засоби догляду за рослинами кутка природи: як поливати, розпушувати землю, обприскувати, мити листочки. Закріпити знання про кімнатні рослини: бегонія, фікус, мірта, барвінок, лілія амазонська, колеус, аспідистра, традесканція, Лівія, бальзамін, їх зовнішній вигляд.
         Розвивати зв’язку мову, мислення. Виховувати у дітей любов до кімнатних рослин, інтерес, бажання доглядати за ними.
         Матеріал: Кімнатні квіти, букет з весняних квітів, палички, відерця з водою, поливалки, ванночки, тряпочки для миття листочків, тряпочки для витирання столів, обприскувач, клейонка для накривання вазонів, миски, фартушки, віночки.
 
Хід заняття
         Загадування загадки про сонце:
 
                            Хто однаково всіх любить?
 
                            Всіх однаково голубить?
 
Кожний скоса тільки гляне,
 
А обняти не дістане
Вірно, діти, сонечко. Сонечко потрібно всім: і людям, і тваринам, і рослинам. Ось погляньте на цей букет із весняних квітів. Якими яскравими, веселими барвами він грає, милує наше око і душу. Тут не обійшлося без сонечка. Обігріло сонечко землю, ожило все навколо, і зацвіли такі чудові квіти.
- А що це за квіти, де вони ростуть? (у квітнику)
- Які ще є квіти? (польові, лісові, лугові)
- А що за квіти стоять на столах? (кімнатні)
- Чому ми їх так називаємо? (бо вони ростуть тільки в кімнаті)
Я не дарма завела розмову про квіти. Ми з вами сьогодні і поведемо розмову про наші кімнатні квіти і практично покажемо, як треба доглядати за ними.
Вихователь. Квіти – наші супутники і вдома й на вулиці. Вони супроводжують людину на всьому її життєвому шляху: зустрічають при народженні, прикрашають свято. Вони завжди потрібні людям, милуючи око весною й влітку, оживляючи сумовиту осінь, сповнюючи радістю квартири суворою зимою. Про квіти складено багато пісень, віршів.
(Лунає музика, заходять четверо дітей у віночках. Вони співають пісню “Пісня прохання квітів”).
 
         Виростаєм на віконці
 
Зацвітаємо на сонці.
 
Від водиці зеленієм.
 
Ви нас, діти, доглядайте,
 
І водою поливайте,
 
Щоб могли усі ми жити,
 
Треба землю розпушити.
 
Любі діти, час не гайте –
 
Наше листя протирайте,
 
В групі вашій для нас квітів
 
Найщиріші друзі – діти.
 
- Про кого розповідається у цій пісні?
- Що просять квіти?
- Хто є найкращими друзями для квітів?
- Квіти – це живі істоти, і вони потребують дбайливого, правильного догляду за ними.
- Діти, що потрібно для нормального розвитку і росту рослини? (світло, тепло, повітря, вода, поживні речовини).
- Назвіть будь-ласка квіти, які є у вашому куточку природи? (діти називають кімнатні рослини).
- Ось давайте ми з вами потрудимось біля наших квіточок, покажемо, як ми вміємо доглядати за ними (вихователь розподіляє дітей на групи і кожному дає завдання).
Виконання трудового доручення дітьми.
Запитання для дітей під час трудових дій:
- Для чого нам кімнатні рослини?
- Чи однаково поливають квіти взимку і навесні?
- Що дуже люблять рослини влітку? (щоб їх оприскували)
- А як ми помиємо аспарагус?
- Які ще квіти ми тільки обприскуємо? (мірту, барвінок, традесканцію)
- Чи можна поливати рослини холодною водою, чому?
- А якою водою можна поливати рослини? (відстояною, кімнатної температури).
- Чи можна обприскувати бегонію і колеус, чому?
- Для чого потрібно спушувати землю в горщиках?
- Як правильно треба тримати поливалку, підливаючи рослину?
Вихователь стежить за роботою дітей, дає вказівки, поради. Коли робота закінчена, діти все прибирають, ставлять на місце.
- Сьогодні ми всі разом доглядали за рослинами: мили, обприскували, поливали, розпушували землю. Придивіться які гарні, чисті наші рослини. Вони вдячні вам за піклування про них.
- А зараз послухайте правила для дітей, їх, напевно, не всі чули і не всі знають. Тож послухайте уважно і запам’ятайте.
- Квіткам сумно, коли їх мало, а тому треба посадити нові.
- Квіти хочуть пити – протирайте листочки.
В народі існує таке прислів’я: “Зробив діло – гуляй сміло!”
Якщо ми так гарно потрудились, то можемо і хоровод завести.
Діти виконують хоровод квітів.
 
      Дуже важливим є стан дитини, коли вона спостерігає за змінами в рослині. Не відмахуйтесь від дитини, коли вона в захваті тягтиме вас до неї. Відкладіть свої найтерміновіші справи на п’ять хвилин, подивіться на першу бруньку чи новонароджений паросток, порадійте разом: це вагоміше виховання, аніж десяток бесід взагалі.
       Слід частіше читати дітям вірші й оповідання про природу, а потім привертати увагу малят до того, як точно, образно описано у творі все, що є довкола нас.
      Читаючи казки, пояснити, що в багатьох із них рослини, тварини і інші природні об’єкти наділені людськими якостями: це тому, що в народі споконвіку живе внутрішнє відчуття єдності з навколишнім світом.
       Давньою доброю традицією у нас є садіння дерева з нагоди важливих родинних подій. Шкода, що тепер цей чудовий звичай дещо забутий. Чи не варто його відродити? Адже це теж неабияк сприятиме формуванню поваги й любові до природи.
      В процесі ознайомлення дітей з природою досить широке використання методів, які забезпечують наочне сприймання. Це забезпечують наочне сприймання. Це зумовлюється характером пізнавальної діяльності дітей: основною формою мислення дошкільників є наочно-образне. Але в процесі пізнання чуттєве і раціональне тісно взаємодіють. Тому важливе значення має використання словесних методів. Серед них – використання художньої літератури природничого характеру, бесіда, розповідь вихователя.
      Свого часу видатний німецький педагог, засновник дитячих садків Ф.Фребель зазначив: “Хороший майстер розповідати – неоцінний скарб для вихованців”. Видатні педагоги К.Д.Ушинський і В.О.Сухомлинський вважали, що володіння мистецтвом розповідати має бути неодмінним професійним умінням кожного вихователя.
      Чим же цінна розповідь, що ознайомлює дошкільників з природою, спрямована на екологічне виховання?
     Насамперед – оперативністю! Володіючи знаннями про різні явища, об’єкти природи, вихователь може задовольнити дитячу допитливість і відповідно сформувати ставлення у своїх підопічних до об’єктів природи.
      По-друге – цінність розповіді в тому, що вихователь використовує її у найбільш оптимальних педагогічних ситуаціях, коли у самих дітей викникає інтерес до того чи іншого об’єкта природи. А це надзвичайно важливо з точки зору гуманізації процесу навчання.
     По-третє, позитивною стороною розповіді є те, що найчастіше до неї вдаються при наочному сприйманні об’єкта природи чи його зображення на картинці. Це забезпечує тісний взаємозв’язок між наочністю і словом.
     І, нарешті, ще одна перевага: вихователь завжди може побудувати розповідь з урахуванням віку дітей, їхнього загального розвитку, простежуючи, як сприймають вони ті чи інші явища в природі.
      Розповідь вихователя, який є авторитетом для дітей, глибоко западає у їхню пам'ять, душу. Тому розповідь про природу повинна відповідати вірогідним багатьом вимогам:
-         вона обов’язково має формувати вірогідні знання про навколишній світ;
-         у доступному для дитячого сприймання формі розкривати зв’язки і залежності у природі;
-         і що дуже важливо – розповідь ця повинна бути образною, емоційною, цікавою. Тільки тоді вона формуватиме в дітей розумне, добре ставлення до природи.
      Розрізняють сюжетні та описові розповіді, та з більшим інтересом дошкільника сприймають сюжетну розповідь вихователя, в ході якої він формує у малечі знання і ставлення до живого світу.
     Після вихідного дня, коли діти одержали нові враження, вихователь спонукає їх розповісти про те, що їх найбільше вразило. Самому вихователю теж слід розпочати розповідь з якогось цікавого випадку, що трапився з ним під час прогулянки. Так, я розповіла дітям слідуючи: “У неділю я з друзями пішла на озеро купатися. Лежу на березі і раптом бачу, як на мою сумочку виповзла якась комаха. Придивилася – личинка метелика. Мабуть, настав час їй перетворитися на дорослу, а сумочка моя нагрілася на сонечку і привабила комаху. Я вирішила не сполохати личинку. Спостерігаю, що ж буде далі. Спочатку помітила, як шкірка її на спині луснула і через тріщинку метелик почав поступово виповзати. Мабуть, йому важко було це робити. Тому часом вона відпочивала. Поступово метелик розправляв крильця, перетворювався на красеня. Цілий день ми з друзями були на озері і, спостерігаючи за ним, помітили, що лише надвечір, коли крильця у метелика розправилися, затверділи, він знявся у свій перший політ. Я проводила його очима: нехай прикрашає нашу природу, ловить мошок і мух”.
      Активне святкування з природою народжує і зміцнює у дошкільника безцінну якість – доброту. І, як зазначав В.Сухомлинський, “треба розвивати в дитини дбайливе і турботливе ставлення до безпомічних істот, яких так легко образити, але захистивши яких відчуваєш себе добрим і сильним. Тож і потрібно навчити своїх вихованців не на словах, а насправді любити якусь маленьку живу істотку, вчити про неї турбуватися”. А це можна зробити завдяки куточку живої природи, де діти доглядають за тваринами, птахами, рослинами.
Пропоную момент заняття з дітьми старшої групи на тему “Ознайомлення з комахою”.
 
Тема: Ознайомлення з комахами весною
 
 
(старша група)
Мета: Розширити знання дітей про ознаки весни та зміни, що настали в живій та неживій природі (в житті тварин, комах, птахів). Вчити помічати в природі ці зміни, оберігати корисних комах. Розвивати спостережливість. любов і бережливе ставлення до природи.
Матеріал:
Збірник “Мій краю рідний”
О.Копиленко “Прокинулись” ст. 70
В.Сухомлинський “Фіалка і бджілка”
Картинки-ілюстрації: жук-сонечко, бджоли, мурашки.
 
Хід заняття:
         Діти сидять на килимку вільно, невимушено, вихователь сидить серед них. Дитина читає вірш “Жук” М.Демидова.
 
Жук літає жу-жу-жу!
 
Всіх сьогодні розбужу.
 
Прокидайтеся від сну
 
Зустрічати йдем весну!
 
А травиця шепче “Шу-у-у”
 
Я рости спішу, шу-шу”
         - Догадалися, діти, про що іде розмова?
         - Так, про весну, про комах.
         - Чи бували ви весною в парку, в лісі, в саду?
         - Які зміни зараз сталися? Якою стала погода, небо? Як гріє сонечко? На яких деревах найбільше помітно зміни? (У верби – котики, у берези – сережки).
         - Діти, давайте собі уявимо, що ідемо стежкою в лісі. Пригріло весняне сонечко, розтанув сніг, бруньки не деревах набубнявіли, повітря свіже, тепле.
         (Звучить музика “Пори року” Чайковського, або голоси птахів в природі.)
Читання вірша І.Франка “Навесні”.
Надійшла весна прекрасна,
Многоцвітна, тепла, ясна,
Ніби дівчина в вінку.
Ожили луги, діброви,
Повно гомону, розмови
І пісень в чагарнику.
         - Правда, в лісі гарно? Ой, тут весна для нас лист залишила! Раптом “ж-ж-ж”. Хто це, діти?

Цілий день вона літає,
І з квіток нектар збирає.
Буде в місті й на селі
Мед солодкий на столі.                                     (бджілка)
 
         Бджола дуже працьовита. Цілий день вона літає з квітки на квітку, збираючи нектар з квітів. Несе його у вулик, там багато збирається нектару, з нього чудовий, цілющий, солодкий мед утворюється. Ви куштували мед? Чи бачили ви, діти, вулики? (Показ малюнка). Люди будують для бджіл будиночки-вулики. Там де багато вуликів – це називається пасіка. Бджоли – корисні комахи, їх оберігають. Коли людина дуже працьовита, про неї кажуть, що вона працьовита, як бджола.
         А ще є така прикмета весни: “Якщо бджоли рано вилітають, то весна буде тепла”. “Бджоли раді квітам, а люди – бджолам”.
         А тут, дітки, є ще щось для нас. Читання оповідання В.Сухомлинського “Фіалка і бджілка”:
         Подружили бджілка і фіалка. Фіалка в полі дивилась на світ своїм радісним фіолетовим оком. А бджілка жила у вулику. Багато разів на день прилітала бджілка до фіалки – брала пилок і нектар. Раділа фіалка своїй подрузі.
         Та ось прилетіла бджілка, дивиться, а фіалка закрила свою квітку, схилила журливо голівку.
         - Чому це ти, Фіалко, зажурилася, чому квітку свою закрила? – питає бджілка.
         - Ой лети, бджілко, додому, бо негода наближається. Буде великий дощ.
         Прилетіла бджілка додому. І справді пішов дощ. Отже фіалки на дощ закривають свої пелюстки і цим сповіщають про негоду”.
         Читання вірша “Ромашка” М.Познанської.
 
На стрункій високій ніжці
Біля річки на лужку
У косинці-білосніжці
Стрів я квіточку таку.
Ясним оком жовтуватим
Посміхалася мені.
Я хотів її зірвати,
А бджола сказала: - Ні!
 
         - Діти, а чому бджола не дозволила зірвати ромашку?
У листі для нас ще щось є. (У конверті ілюстрація жука-сонечка). Як називається цей жук? Хто хоче розповісти про нього? Якого він кольору?
     Цей жук маленький і дуже гарний. Живе в парках, садах, лісах, на городі. Всюди, де є шкідник попелиці. Така мала комаха, а стільки користі приносить, рятуючи від шкідливої попелиці сади, квіти. Хоча вона і яскравого кольору, але птахи не їдять жука-сонечка. А знаєте чому? Бо цей жук, коли пташка розкриває дзьоба, щоб схопити його, випускає до рота пташки їдучу смердючу рідину. Довго буде недосвідчений птах пам’ятати, що жук-сонечко не тільки не їстівний для них, а ще може бути отруйним. Але для людей завжди приємний і корисний цей жучок. Він зимує під корінням дерев, опалим листям, а ранньою весною прокидається, щоб допомогти людям звільнити сади, городи від дрібних шкідників, жучків-попелиці. Жука-сонечку можна зустріти усюди: в полі, в лісі, на лузі. Нерідко він крізь вікно залітає в кімнату.
       Яку загадку знову весна загадала:
- “Одного разу діти пішли на екскурсію в парк. Там розцвіли весняні квіти: мати-й-мачуха, підсніжники. Набубнявіли бруньки дерев. Раптом серед трави Михась побачив яскравого червоного жука. Який же гарний – подумав Михась. Він зловив жука і сховав його у кишеню. Тільки хотів вийти з парку, а кущик бузку його зачепив і щось сказав. Михайлик випустив жука”.
- Що сказав Михайлику кущик?
- Чому він відпустив жука?
      Виймається із конверта ще один малюнок, де зображено мурашник. Через стежинку снують мурашки, погляньте який будинок вони збудували собі. Як він називається?
- А з чого будують собі мурашник малі мурашки?
      Де ви бачили мурашок? Мурашки такі малі, а тягнуть більші за себе гілочки. Живуть дружно мурашиною сім’єю, серед них ледачих немає. Тисячі доріг вони прорили під землею, від цього легше дихати. Мурашки багато років будують своє житло. Вони дуже корисні для лісу, поля. Руйнувати мурашники не можна. Їх потрібно обходити. Люди не можуть жити без домівки, мурашкам теж потрібна домівка – їхній мурашник.
     Є цікава прикмета – якщо мурашки сильно клопочуться біля мурашника буде тепла погода, а якщо ховаються – буде дощ.
     Бачите, яка цікава наша стежина. Ми зустріли бджолу, жука-сонечку і мурашку, чули голоси птахів у лісі. Яка весна-красна. Всіх розбудила від зимового сну (звучить мелодія танцю, діти танцюють).
     Після таночку запропонувати дітям намалювати свої враження від побаченого і почутого. Для цього заздалегідь на столах підготовлено папір, олівці, фарби. Діти за бажанням сідають за столи.
 
     Інформація про зв’язок рослинного і тваринного світу з умовами життя допомагає дітям розуміти зв’язки у природі, закладає системні знання, що є основою екологічного виховання.
     Сьогодні є очевидним для всіх, що екологічне виховання дошкільників – це не тільки подання відповідних знань, а й спрямування на усвідомлення екологічної цінності природного середовища у єдності його з людиною. Таке усвідомлення ґрунтується на розумінні залежностей, які існували і існують у природі, впливу людської діяльності на неї і необхідність дбайливого ставлення до її об’єктів. Дошкільникам необхідно подавати знання, які спонукають пізнавати навколишнє у доступній для них формі. Ці знання повинні мати розвиваюче та виховне значення. Організація систематичних спостережень, праці у природі, найпростіших дослідів розкриють дітям закономірності розвитку живого об’єкта. Обрані форми і методи роботи повинні мати цілісну систему для забезпечення природних знань у дошкільників.
     За вимогами сьогоднішнього дня щодо екологічного виховання дітей – прищеплення бережливого ставлення до природи – важливе місце відводиться дослідницькій пошуковій роботі. Дітям не вслід відразу давати відповідь, а пропонувати самим знайти її. Не менш цікаве й використання проблемних ситуацій, логічних завдань. Наприклад: “Метелик і бабка краще літають чи ходять? Чому повільно ходять?”, “Назви хижаків? Чим вони харчуються?”
     Істотне значення для засвоєння дітьми знань про розмаїття тваринного світу мають такі ефективні методи і прийоми навчання, практичне експериментування, ігри з плаваючими і літаючими моделями, специфічно побудоване обговорення результатів дій з ними для засвоєння знань про пристосування тварин до навколишнього середовища, проблемні ситуації, розв’язання яких потребує актуалізації набутих знань: дидактичні ігри і вправи, завдання дітям для самостійних спостережень.
     Ніколи в своїй роботі по ознайомленні дітей з природою, вихованні любові до неї, вихователь не обходиться без художньої літератури, яка сприяє збагаченню мови, формуванню уміння образно мислити, відтворювати свої враження, розвиває інтерес до природи. Через художню літературу діти вчаться любити природу, бачити в ній прекрасне, глибше і тонко відчувати її красу. Прослухавши вірш, оповідання, перейнявшись його теплом, діти починають уважніше придивлятися до рослин, до всього, що живе довкола них.
     Діти охоче сприймають від дорослих не лише довідкову інформацію про навколишнє, а й казки, легенди, пісні, вірші про природу. Ось чому майже в кожному дитячому садку нашого міста по краплині збирають цей матеріал. Наприклад: Народні прикмети про весну: (3-4), літо (2-3), зиму (2-3), осінь (2-3); вірші про природу (2-3).
     Під час роботи на заняттях я пропонувала своїм підопічним різноманітні завдання: розповісти про що шепоче дерево, яким вони бачать літо, зиму, весну... Дівчата й хлопчики фантазували, складали невеличкі розповіді, не схожі на розповіді товаришів. Це сприяло розвитку мислитель них процесів, монологічного мовлення, комунікабельності.
     Готуючись до зустрічей з вихованцями, я щоразу намагалась принести їм щось нове, цікаве – загадку, приказку, пісню або вірш.
 
Збережемо деревце в долині,
Щоб шуміло на тугих вітрах, -
Стане більше цвіту Україні,
В нім зів’є своє гніздечко птах.
Збережімо річку і криницю.
Пізнаваймо глибше, до пуття
Відкриваймо кожну таємницю,
Зберігаймо землю і життя.
 
     В зміст бесід за літературними творами варто включати запитання, за допомогою яких виявляється можлива поведінка дитини в подібних ситуакціях: “Як би ти поступив, коли б побачив кошеня, що потрапило в біду?” Діти, хоч подумки, але знаходять способи протистояти поганому, і в цьому цінність їх міркувань.
      З дітьми середньої групи можна провести “Бесіду про живу і неживу природу”.
 
Тема: Бесіда про живу і неживу природу.
 
Дидактична гра “Живе – неживе”
 
 
(середня група)
         Мета: Формувати у дітей поняття про живі і неживі об’єкти природи та про їх значення для людини, виховувати любов до природи, бережне ставлення до неї.
         Обладнання: Горщики з висадженими насінинами і камінцем.
 
Хід заняття:
         На столі два горщики.
         - Діти, що ми садили в горщики? (Насінинку в один горщик, а камінець – в другий).
         - Що змінилось у горщику, де покладено камінець?
         - А що змінилось у горщику, де посаджено насінинку?
         (З’явилось тендітне стебельце, насінина проросла).
         - Чому насінина росте, а камінь – ні?
         - Тому, що насінина жива, а камінець неживий. Все, що існує в природі, діти, поділяється на живе і неживе. Що в кімнаті живе? Що живе є надворі? Чи є в кімнаті неживі предмети? Які неживі предмети є на ділянці?
         - Все живе, діти, живиться і має дитинчат. Це рослини, тварини, люди. Вода, земля, пісок, повітря – неживі.
         - І живу й неживу природу потрібно любити і берегти.
         - Чи можуть рослини, тварини і люди жити без повітря?
         Якщо люди будуть піклуватися про природу, вона завжди буде квітучою і щедрою і всім буде добре жити.
         Гра “Живе – неживе”.
         Коли я називатиму живий предмет, плескайте в долоні, коли неживий – не плескайте.
         - Сніг, чорнобривці, дощ, коза, шпак, земля, глина, морква, вода, метелик і т.д.
 
         Підсумок заняття.
 
     В дошкільному закладі, де я працюю, вихователям допомагають ознайомлювати малят з народними традиціями творча група з питань екологічного виховання і клуб “Берегиня”. Мені випала можливість спостерігати відтворення місцевого звичаю толоки-“лупая”.
     Учасниками цього обряду були вихователі і найстарші вихованці садка; а молодші діти з інтересом спостерігали за всім.
     Присутні дізналися, що раніше основним харчовим продуктом жителів Буковини була кукурудза. З неї випікали коржі – малаї, варили кулешу, готували й інші поживні страви. Кукурудзи сіяли багато і збирали великі урожаї, тож качани треба було вчасно облущити, щоб змолоти зерно на крупи і борошно й заготувати на зиму. Робота ця копітка і односельці допомагали один одному. Спочатку збиралися гуртом в одній хаті: обчищали качани, найкращі лишали на “косу” (до наступної сівби), окремо відкладали кукурудзяні рильця (бо вони є ліками), а потім лущили зерно. Працюючи, жінки співали, розповідали різні цікавинки, ділилися секретами господарювання: яке зерно добре на посів, коли його слід кидати в землю.
     Така толока по-справжньому відбувалася в дитячому садку – і як показ, і як реальна справа. Діти посильно допомагали дорослим, вбраним у колоритний національний одяг і, заглядаючи в очі, ловили кожне слово. По роботі ґаздиня почастувала присутніх кулешем, і веселі коломийки завершили “лучай”. Здавалося б, нічого особливого діти не побачили. Але де б іще вони мали змогу побути серед такого розмаїття народних костюмів, де б почули, що вишивка на сорочках – це теж рідна природа, тут і звивисті ріки, і високі гори, і ласкаве сонце, і зелені ліси. Де б дізналися, що таке кукурудзяна “коса” і чому її вивішують під дахом восени, особливо там, де росте хлопчик (бо про те, що в домі є дівчинка, свідчить калина). І хто б розповідав, що кукурудзу слід висівати тоді, коли закумкали перші жаби...            Працівники дитячого садка ведуть “Літопис творів творчої групи”, “Щоденник природи”, за матеріалами яких можна простежити, як змінюється територія дитячого садка на протязі року, коли було висіяне те чи інше насіння, як воно проростало, цвіло і т.д. Тут же записуються розповіді дітей, коротенькі художні твори природничого змісту.
 
     Але проблему виховання природолюбів не розвіяти без допомоги батьків. Такий підхід до проблеми не випадковий, адже єдність сім'ї та дитячого садка необхідна там, де життєвий досвід і наукові уявлення дітей недостатні, потребують систематичного збагачення, вираження, відчуття новизни у сприйманні світу природи людських взаємин з нею. Сім'я є тим ланцюжком, який з’єднує здобуті дитиною у дитячому садку початкової уявлення про світ природи з її практичним досвідом у повсякденному житті, розширює, поглиблює педагогічний вплив на особистість, яка формується. Ми, вихователі, на батьківських зборах, в індивідуальних розмовах, в папках-пересувках, буклетах розповідаємо батькам, як вчити дітей правильно поводитися у природі, які знання їм треба давати, як виплекати стурбованість, виховати чуйність у ставленні по догляду за рослинами і тваринами.
     Також батьки залучаються до впорядкування території дитячого садка, висаджування дерев і кущів, догляду за мешканцями куточків природи, до проведення вікторин, природничого спрямування, збирання й оформлення довідкового матеріалу.
     Використовуючи різні методи і прийоми роботи з дітьми, вихователь пояснює і показує, що любов до природи – це не звичайне споглядання, відсторонене милування її красою, а й активна допомога, дбайливий догляд, розумне користування всім, чим вона багата.
      Треба пам’ятати і знати дітям, що природа потрібна всім людям і не тільки сьогодні, а й завжди. Природа дає свої скарби, а нам потрібно віддячити їй людською добротою і турботою. Тільки тоді, коли діти любитимуть природу, співчутливо ставитимуться до неї, привчатимуться до праці. ми менше говоритимемо про дефіцит милосердя й співчуття в нашому суспільстві.
        


 
Додаток
 
Тема: Чим березень поміж братами славен
 
 
(середня група)
         Мета: Продовжувати знайомити дітей з причинно-наслідковими явищами в природі, зокрема, місяця березня. Навчати дітей аналізувати, систематизувати ці явища, робити узагальнення шляхом запитань, порівнянь, пригадувань. Розвивати у дітей пам'ять, логічне мислення, свідоме сприймання, довільну увагу, зв’язне мовлення. Виховувати інтерес і любов до природи, бажання берегти її і примножувати її багатства.
 
Хід заняття
 
Встала весна, чорну землю
сонну розбудила,
уквітчала її рястом,
барвінком укрила.
І на полі жайворонок, соловейко в гаї
землю убрану весною вранці зустрічає.
 
         - Ось і настала весна, тепла, лагідна, сонячна. Почався перший місяць весни березень.
         - А чи знаєте, діти, чому цей місяць називається березнем?
         У цьому місяці тане сніг, пробуджуються від зимового сну всі рослини, пробуджуються і берези. Від сонячного тепла починає бродити сік, він стікає по стовбурі. Кажуть, що березень на весні “плаче” Плаче від тепла, від радості, що прийшла весна. Тому і перший місяць весни називається Березнем. У березні погода буває дуже різною: то сніг, то холод, то сонце, то дощ. Тому в народі кажуть: “Березень не вірний: то сміється, то плаче”.
         Вихователь звертає увагу дітей на погоду.
         - Яка сьогодні погода? Чи гріє сонечко?
         Дітям пропонується заспівати пісеньку “Вийди, вийди, сонечко”.
         (Виходить Сонечко – дитина старшої групи).
 
Я дарую вам тепло, щоб навколо все цвіло,
 
Щоб листочки зеленіли і щоб пташечка дзвеніла,
 
І росла травичка, розквітали квіточки,
 
І раділи діточки.
         Діти і вихователі дякують Сонечку за тепло і ласку.
         - А знаєте, діти, чому весною і влітку Сонечко так тепло гріє, а взимку тільки світить?
         Вихователь пропонує дослідницький експеримент сонця із земною кулею (сонце – це настільна лампа, за земну кулю служить м’ячик). Вихователь разом з дітьми практично демонструє прогрівання лампочкою м’ячика, асоціюючи це сонцем і землею.
         Сонечко. Ось ви вже знаєте, як я дарую тепло, щоб навколо все цвіло, а тепер давайте пограємо в гру “Сонечко і дощик” (Рухлива гра “Сонечко і дощик”).
         Вихователь. – Що ще відбувається в березні? – пропонує дітям розглянути бруньки на гілочках вишні, ліщини, каштана.
         - Що сталося з бруньками на гілочках?
         - Чому бруньки набухли, позеленіли, скоро тріснуть, з’являться листочки. Діти порівнюють ці гілочки з гілками, які ростуть надворі.
         - Яка між ними різниця?
         - Чим ще славен місяць Березень? (Навесні з теплих країв повертаються до нас птахи).
         - А які птахи повертаються до нас? (Діти відповідають, потім слухають спів птахів по грамзапису).
         - Послухайте загадку:
 
         У садочку біля тину я зробив йому хатину.
 
         Він навколо обкрутився, подививсь і оселився.
         - Хто оселився в хатині?
         - Так, це загадка про шпака. Шпаки дуже корисні птахи. Вони поїдають дуже багато шкідливих комах, що нищать рослини. Тому люди приваблюють шпаків до садів, щоб вони охороняли сади від гусені, жуків і черв’яків. Для цього роблять шпаківні. От і ми зараз повісимо на дерево шпаківню і будемо спостерігати, коли поселяться у них шпаки.
  
Скачати реферат з екології у форматі doc:

Навчальні матеріали з екології, реферати з екології
Матеріали екологічних конференцій
Екологічна бібліотека

 

Види навчальних матеріалів: 
Оцінка: 
0
No votes yet