Агроекологічні принципи створення системи землеробства на осушуваних заплавних грунтах гумідної зони

В умовах інтенсифікації сільськогосподарського виробництва виникає багато проблем, серед яких особливе місце посідає охорона довкілля. Ця проблема надто гостро стоїть в зоні осушувальних меліорацій, де проходить активна зміна водно-повітряного та мінерального режимів, мікробіологічних процесів і природних біогеоценозів.
Інтенсивна мінералізація торфовищ, внесення мінеральних добрив і отрутохімікатів за фільтраційних потоків води на осушуваних землях сприяє вимиванню легкорозчинних речовин в дренажні води і призводить до забруднення річок і ґрунтових вод. До того ж, за умов переосушення меліорованих земель та інтенсивного обробітку ґрунту на них майже кожного року спостерігається вітрова ерозія. Органогенні ґрунти не покриті рослинністю, легко розпилюються і переносяться вітром.
       Особливістю осушуваних торфовищ є надлишкове накопичення нітратного азоту в ґрунті (до 350-450мг на 100г сухого ґрунту) та підвищена рухомість інших поживних речовин, що сприяє значному накопиченню біогенних речовин у рослинах, а вирощену продукцію робить мало придатною для живих організмів.
       У зв’язку з вище зазначеними проблемами нами були проведені тривалі комплексні дослідження на осушуваних землях Полісся (заплава р.Ірпінь) і Лісостепу (заплава р.Супій) і встановлено такі основні принципи використання осушуваних земель:
       1. Влаштування вітроломних лісосмуг або суцільних лісових масивів уздовж каналів, доріг, міжгосподарських меж тощо.
       2. Підтримання водного режиму ґрунту в оптимальних межах (будівництво або реконструкція осушувально-зволожувальноих систем).
       3. Проведення смугового розміщення полів із багаторічними та однорічними культурами.
       4. Максимальне насичення сівозмін багаторічними травами (75-80%), а при посіві однорічних культур – поукісними та післяжнивними культурами.
       5. Неглибокі та добре мінералізовані торфовища слід використовувати під багаторічні травосумішки, а спрацьовані до критичної потужності (40-50см) – заорюють підстилаючим мінеральним ґрунтом у пропорції 2,4:1 в абсолютно сухій масі.
       6. На ґрунтах підданих вітровій ерозії замість гладких котків застосовують кільчасто-шпорові або гладкі в агрегаті з легкими боронами.
       7. На заплавах, які заливаються повеневими водами, оранку проводять весною або на зяб упоперек напрямку руху течії води.
       8. Меліоровані землі з незадовільним водним режимом, спрацьованим торфовищем, радіоактивно забруднені, а також ті, які потрібні для рекреаційних чи природоохоронних заходів повинні підлягати ренатуралізації, тобто поверненню до процесів болотного ґрунтоутворення але обов’язково з розробкою проектів та їх фінансуванням.
       9. Дози мінеральних добрив потрібно визначати за балансово-розрахунковим методом з урахуванням наявності поживних речовин у ґрунті.
       10. Необхідно переглянути організацію земельної території осушувальних каналів, малородючі землі вивести із сільськогосподарського використання і перевести в інші угіддя, що вимагає моніторингу, інвентаризації та паспортизації всіх осушуваних земель.
       Отже, перехід до проектування чи реконструкції мозаїчної структури меліоративного гігроморфного ландшафту з впровадженням природоохоронної системи землеробства слід розглядати як єдиний і безальтернативний шлях до гармонізації продуктивних та екологовідтворних функцій ґрунтового покриву гумідних територій України.
       Основним завданням проектування функціонування меліорованих агроландшафтів у ході меліорації земель повинна бути оцінка території з точки зору антропогенного навантаження на неї, а також оцінка ступеня придатності кожної з виділених площ до різних видів використання і здатності їх до саморегуляції.
 
Агроекологічні принципи створення системи землеробства на осушуваних заплавних ґрунтах гумідної зони / Слюсар І.Т. // І-й Всеукраїнський з’їзд екологів: міжнар. наук.-техн. конф., 4–7 жовтня 2006 р.: тези допов. – Вінниця, 2006. – С. 148.
МНПК “Перший Всеукраїнський з’їзд екологів”,  4-7 жовтня, 2006 р. 
Вінницький національний технічний університет
Секція 3 “Проблеми загальної екології та захисту біосфери. Агроекологія та радіоекологія”.
Скачати в форматі pdf: 
Оцінка: 
0
No votes yet