«Тверді відходи»

Навчальні матеріали з екології, реферати з екології
Матеріали екологічних конференцій
Екологічна бібліотека

 

Небезпека, що породжується господарською діяльністю людини, сьогодні вже перевищує всі розміри та результати природніх катастроф та катаклізмів. Вона з усіх боків підступила до життєвого середовища людини. На сьогодні існує реальна загроза подальшого існування людства. Підтвердженням цієї експертної оцінки американського еколога Б.Коммера ми бачимо в сучасному забрудненні світового океану та атмосфери, трансграничному перенесені забруднювачів, деградації ґрунтів, у зпустелюванні та обезлісованні окремих територій, в накопичуванні у біосфері шкідливих речовин, наслідками шкідливої дії для природи ми бачимо у зміні клімату за рахунок «парникового ефекту» та в періодичному випаданню кислотних дощів, а для - людини в онкозахворюваннях та у виникненні діатесів у кожної третьої людини.
     Абсолютно точного числа хімічних речовин, створених людиною або виділинних нею з природних джерел, невідомо. За науковими даними вважається, що їх число перевищило 6млн. речовин і постійно зростає на 3-5% від їх загальної кількості за один рік. Та тільки близько 80 000 речовин та їх сполук використовується людиною в господарстві та науковій діяльності, маючи певну комерційну цінність. Їх щорічний приріст становить від 500 до 1000 речовин та сполук. Багато з цих речовин володіють біологічною активністю, що проявляється в їх мутагенних, канцерогенних, тератогенних властивостях, які ведуть до системних змін в клітині, викликаючи порушення в її структурно-функціональних системах забезпечення життєдіяльності, зокрема в :
• генетичній
• мембранній
• ферментно-білковій.
     Використання людиною в повсякденній діяльності цих речовин та їх сполук неминуче веде до їх появи у відходах її життєдіяльності.
     Відходи – це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися в процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
     Відходи класифікують:
• за агрегатним станом відходів;
• за властивостями;
• за походженням;
• за джерелами забруднення.
     За агрегатним станом відходи поділяють на:
• тверді;
• рідкі;
• газоподібні.
     Відходи за властивостями поділяють на слідуючі категорії(класи):
• малонебезпечні;
• помірнонебезпечні;
• високонебезпечні;
• надзвичайно небезпечні.
     Відходи за походженням ділять на слідуючі види:
• промислові;
• сільськогосподарські;
• побутові;
• військові.
     Відходи за джерелами забруднення ділять на слідуючі види:
• фізичні;
• хімічні;
• біологічні.
     До фізичних відходів відносять: шум, ультразвук, вібрацію, випромінювання, електрохімічні поля, тощо.
     До хімічних відходів відносять: хімічні речовини та їх сполуки, що утворюються в процесах виробничої та інших видів діяльності, які підлягають утилізації та подальшій переробці.
     До біологічних відходів відносять: антибіотики, шкідливі мікроорганізми, віруси, гриби, спори рослин, тощо.
     Сучасна структура промислового виробництва в Україні характеризується високою питомою вагою ресурсо- та енергоємних технологій. Значні масштаби ресурсокористування економіки України спричиняють високі обсяги щорічного утворення та нагромадження твердих відходів виробництва і споживання.
     Основними джерелами утворення твердих відходів в Україні залишаються підприємства гірничорудного, хімічного, металургійного , машинобудівного, паливно-енергетичного та будівельного комплексів, які займають і будуть займати в найближчій перспективі провідне місце в структурі національної економіки. А значить, у найближчій перспективі не буде суттєвих структурних перемін в утворенні твердих промислових відходів.
     На сучасному етапі щорічно в Україні утворюється близько 1 млрд. тонн твердих відходів виробництва та споживання. Тільки десята частина із них застосовується як вторинні матеріальні ресурси, а решта попадає в сховища, шламонакопичувачі, терекони. Тверді промислові відходи на сучасному етапі займають площу 1600 км2,а загальний їх обсяг досяг 25 млрд. тонн, в тому числі 4,5 млрд. тонн високотоксичних. Вони являються одним з найбільш вагомих факторів забруднення довкілля і негативного впливу на всі його компоненти: інфільтрація сховищ, горіння териконів, пилоутворення та інших факторів, які зумовлюють міграцію токсичних речовин, приводять до забруднення підземних та поверхневих вод, погіршення стану атмосферного повітря, земельних ресурсів, тощо. А головне, впливають на самопочуття та здоров’я людей.
     В Україні на сучасному етапі не подолано розрив між прогресуючим накопиченням відходів та заходами по їх утилізації та знешкодженню. Загрожує поглибленням екологічної кризи.
     Ефективне вирішення екологічних проблем пов’язаних з ліквідацією чи обмеженням негативного впливу твердих відходів на довкілля та здоров’я людей можливе тільки на основі послідовної реалізації Законів України. «Про охорону навколишнього природнього середовища», «Про відходи», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» та інших нормативно-правових актів, державних стандартів України з охорони навколишнього природнього середовища, санітарних норм і правил та інших документів.
     Це привело до екологічної паспортизації підприємств, установ, організацій, регестрації та паспортизації джерел забруднення довкілля та опосередкованого впливу їх на здоров’я людей, введення єдиного державного класифікатора твердих відходів. А головне, до формування державних принципів вирішення проблеми твердих відходів на сучасному етапі являються:
• пріорітетний захист навколишнього природнього середовища та здоров’я людей від негативного впливу твердих відходів;
• забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних ресурсів;
• економія енергоресурсів ;
• науковообгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення твердих відходів та поводження з ними;
• поступова мінімізація виробництва твердих відходів, особливо високотоксичних;
• здійснення державного обліку твердих відходів щодо їх утворення та розміщення;
• здійснення загальнодержавного контролю та моніторингу за місцями і об’єктами утворення та розміщення твердих відходів для запобігання їх шкідливого впливу на довкілля та здоров’я людей.
1.Нормативне визначення основних термінів та понять у сфері поводження із твердими відходами.
     Згідно нормативно-правових актів та державних стандартів України в нашій державі у сфері поводження з твердими відходами використовуються слідуючі терміни, поняття та визначення:
     Тверді відходи це - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. 
     Небезпечні тверді відходи це - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природнього середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними. 
     Виробник твердих відходів це - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.
     Поводження з твердими відходами це - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.
     Збирання твердих відходів це - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення. 
     Зберігання твердих відходів це - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); 
     оброблення (перероблення) твердих відходів це - здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення. 
     Перевезення твердих відходів це - транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації чи видалення, яке здійснюється після обов’язкового страхування суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при їх перевезені. 
     Утилізація твердих відходів це-використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. 
     Видалення твердих відходів це - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації. 
     Знешкодження твердих відходів це - зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення.
     Захоронення твердих відходів це - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.
     Об’єкти поводження з твердими відходами це-місця чи об’єкти, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів. 
     Суб’єкт поводження з твердими відходами являються громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов’язана із поводженням з відходами.
     Спеціально відведені місця чи об'єкти це - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо),на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами. 
     Операції поводження з твердими відходами це - збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів.
     Розміщення твердих відходів це - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.
     Тверді відходи як вторинна сировина це - відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні або економічні передумови.
     Збирання і заготівля твердих відходів як вторинної сировини це -діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, прийманням, зберіганням, обробленням(переробленням),перевезенням, реалізацією і постачанням таких відходів переробним підприємствам на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері.
     Державний класифікатор відходів це - систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці з метою надання різнобічної та обґрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення),знешкодження та видалення відходів.
     Ліміт на утворення твердих відходів це – максимальний обсяг відходів, на який у суб’єкта права власності є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику для їх розміщення, утилізацію знешкодження і поховання.
     Нормативно допустимі обсяги утворення твердих відходів, що може утворитися в результаті технологічного процесу за умови дотримання встановленого технологічного регламенту.
     Ліміт на розміщення твердих відходів це – обсяг відходів кожного класу небезпеки на які у власника відходів є дозвіл на їх розміщення.
 
2. Історико-екологічний аспект проблеми твердих відходів.
     За твердженням авторитетного британського журналу «The Economist, на границі XX і XXI століть тверді відходи стали екологічною проблемою антропогенного забруднення навколишнього середовища, вирішенням якої найбільш стурбовані жителі розвинутих країн. Та як зволікання у вирішенні цієї проблеми неминуче веде до кризи відходів або кризи сміттєзвалищ. 
     Вперше заговорили про дану проблему в кінці IX століття у США. 
     Першопричинами її виникнення являється: 
• Зростання ціни на землю;
• Зростання кількості твердих відходів;
• Зростання питомої ваги твердих відходів на одного жителя;
• Урізноманітнення складу твердих відходів та зростання в них екологічно небезпечних елементів;
• Зростання ціни на їх утилізацію;
• Невдоволення населення, яке проживає поблизу сміттєзвалищ, так як виникають екологічні проблеми та загрози їх життю;
• Зростання екологічних вимог до них.
     Цей перелік причин можна продовжити, але всі вони взаємозв’язані, тому їх вирішення можливе в площині комплексного розв’язання. 
     Історично, що в полі зору екологів завжди находились рідкі та газоподібні відходи, які ставали об’єктами першочергового екологічного контролю та врегулювання, так як їх джерела виникнення та функціонування не можна було змінити чи скрити.
     В той же час тверді відходи старалися забрати із-перед очей будь-яким доступним шляхом:
• Перевезенням на сміттєзвалища;
• Захороненням на полігонах;
• Закопуванням в землю;
• Скиданням у води морів та океанів.
     Узагальнюючою властивістю твердих відходів являється їх переміщення.
     Так, за роки радянської влади на території України своєчасно не перероблялися та не утилізовувалися промислові тверді відходи, що привело до утворення териконів біля вугільних шахт, «не рукотворних » гір гірничодобувної промисловості, озер із мільйонним тоннажем осадів після виробництва соди, мінеральних добрив та ще інших багатотоннажних хімічних виробництв.
     Як наслідок цього недбайливого відношення до довкілля стала техногенна катастрофа на Стебниківському калійному комбінаті, який знаходиться на Львівщині. У 1983 році на цьому підприємстві була зруйнована гребля відстійника, в результаті чого 4.5 мільйона м3 висококонцентрованих розсолів калійного виробництва потрапили в р.Дністер, що привело до руйнування доріг та мостів, було знищено понад 2 млн. кг товарної риби та малька, виникли перебої у водозабезпеченні Чернівців та інших міст. Лише у Новодністровському водосховищі, що знаходиться на відстані 500 км. від Стебника, була зупинена руйнівна сила калійних солей, які осіли товстим пластом на глибині 14-15 метрів.
     Ця екологічна катастрофа набатом б’є у дзвони про необхідність поважливого і поміркованого ставлення до твердих відходів, які в останні роки піддаються екологічному контролю та регулюванню їх впливу на навколишнє середовище та здоров’я людей. 
     Раз і назавжди потрібно позбутися бездумного складування твердих відходів на відкритих територіях, закопування їх в землю та розміщенням на сміттєзваливащ, що приводить до перекладання вирішення сучасних екологічних проблем на прийдешні покоління. 
     На сучасному етапі розвитку економіки незалежної України питання по контролю та регулюванню утворення та захоронення твердих відходів здійснюється згідно вимог закону України «Про відходи», за порушення якого наступають адміністративні міри покарання, а у окремих випадках – кримінальна відповідальність.
 
3. Тверді відходи та джерела їх утворення.
     Тверді відходи в залежності від місця їх утворення поділяють на дві категорії:
1. промислові;
2. побутові, або відходи міського господарства.
3.1 Тверді промислові відходи.
     Відходи, що утворюються в процесі видобування корисних копалин, їх збагачення у виробничих процесах називаються промисловими.
     До твердих промислових відходів відносять відходи металу, дерева, пластмас, резини та інших матеріалів, осади стічних вод після їх обробки, шлами пилу в системах мокрого очищення газів, а також промислове сміття.
3.1.1. Джерела утворення твердих промислових відходів.
     Основна маса твердих промислових відходів утворюється на підприємствах:
• гірничої промисловості (шлаки, відвали та ін.);
• чорної та кольорової металургії (шлаки, шлами, відходи металу, колошниковий пил та ін.);
• металообробна промисловість (металева стружка, браковані вироби, лом, тощо);
• лісової та деревообробної промисловості (лісозаготівельні відходи, відходи деревини при виготовленні меблів, паркету, дверей, вікон та інших дерев’яних виробів, відходи клеїв, формальдегідних смол, лакофарбових матеріалів та ін.);
• енергетики (шлаки, попіл, жужелиця, які утворюються на теплових електростанціях);
• хімічної та суміжних галузей промисловості (фосфогіпс, галіт, недогарок, шлами, шлаки, скло, цементний пил, гума, пластмаси та ін.);
• харчової промисловості (кості, шерсть та ін.);
• легкої промисловості (шматки тканини, шкіри, гуми, пластмаси та ін.);
     До твердих промислових відходів належать також:
• осади стічних вод;
• шлами пилу в системах мокрого очищення газів;
• промислове сміття.
3.1.2. Екологічні аспекти проблеми утворення твердих промислових відходів та шляхи її вирішення.
     Проблеми з накопиченням та утилізацією твердих промислових відходів виникають і потребують свого вирішення в кожній цивілізованій країні. Не являється виключенням і Україна.
     На сьогоднішній день в нашій державі накопичено 25 млрд. тон твердих промислових відходів. Які займають площу 1600 км2 або рівну п’ятій частині площі Чернівецької області.
     Інвентаризація та статистична звітність за останні 10 років свідчить, що на підприємствах України щороку утворюється 1 млрд. твердих промислових відходів. Із них 100 млн. тон токсичних, а 2,5-3,5 млн. тонн високотоксичних, які за європейськими стандартами відносяться до першого класу небезпеки. Кількість підприємств, на яких віксують токсичні відходи перевищує 2500. Загальний обсяг накопичення токсичних відходів становить 4,5 млрд. тонн, а поточні витрати на їх утримання становлять щорічно більше 25% від вартості виробленої продукції.
     За обсягами утворення домінують токсичні відходи, які містять важкі метали (хром, свинець, нікель, кадмій, ртуть). Переважно це відходи підприємств чорної і кольорової металургії, хімічної промисловості, машинобудування (гальванічні виробництва), гірничо-хімічні комбінати та інші.
     Окрему групу твердих токсичних відходів становлять непридатні до використання та заборонені до застосування хімічні засоби захисту рослин. За даними офіційної статистики, кількість цих відходів, накопичених в Україні, становить близько 13500 тонн. Вони зосереджені по всій території України, нерідко знаходяться у непристосованих приміщеннях, а подекуди просто неба.
     В нашій державі нараховується близько 300 накопичувачів твердих токсичних відходів, які побудовані без належного технічного захисту і стали джерелом екологічної небезпеки регіонального масштабу. Не вистачає обладнаних сховищ для зберігання токсичних відходів і установок для їх знешкодження та регенерації.
     В Україні на сьогоднішній день неподолану розриву між прогресуючим накопиченням твердих токсичних відходів і заходами з їх утилізації та знешкодження загрожує поглибленням екологічної кризи.
     Ефективне вирішення всього комплексу питань, пов’язаних з ліквідацією чи обмеженням негативного впливу твердих токсичних відходів на навколишнє природнє середовищє та здоров’я людини можливе тільки на основі реалізації законів України «Про відходи » та «Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами». Якими передбачається:
• послідовне скорочення обсягів накопичення твердих токсичних відходів шляхом утилізації, знешкодження та видалення;
• обмежене утворення твердих токсичних відходів шляхом реконструкції виробництва. Впровадження маловідходних технологій та процесів замкнутого циклу;
• очищення забруднених територій від твердих токсичних відходів;
• створення мережі спеціалізованих підприємств з утилізації та видалення твердих токсичних відходів;
• здійснення утилізації та видалення переважної частини непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин;
• будівництво цілого ряду заводів на базі типових модульних комплексів з утилізації та видаленні твердих промислових відходів;
• знешкодження небезпечних місць розміщення твердих промислових відходів в обсягах, що визначаються економічними та технологічними можливостями;
• розроблення та впровадження технологічних рішень щодо утилізації та знешкодження відходів гальванічних виробництв;
• розроблення базових технологій, проектних рішень та устаткування у сфері поводження з твердими промисловими відходами;
• розроблення та впровадження технологічного обладнання:
o установки по утилізації відходів лакофарбових матеріалів;
o установки для термохімічного знешкодження твердих промислових відходів;
o установки для переробки гальванічних шламів;
o установки по рекуперації хрому в шкіряному виробництві.
     Однак вирішення цих задач знаходиться в стадії виконання, тому ми можемо говорити тільки про стабілізацію сучасних екологічних проблем в Україні.
3.1.3. Раціональне використання сировини та вторинна переробка твердих промислових відходів.
     На сучасних вітчизняних підприємствах гірничої та гірничорудної промисловості здійснюється розробка корисних копалин на 5 тис. родовищ. Однако їх добування та використання проводиться не раціонально. Застосування застарілих методів їх видобутку приводить до того, що в надрах Землі залишається 50% солей, 40% кам’яного вугілля, 25% руди металів. Лише третина одержаних корисних копалин використовується за прямим своїм призначенням, а дві третини попадають у відвали та підсипання. Не дивлячись нате, що потенційно можуть використовуватись в якості сировини або вторинних матеріальних ресурсів у гірничо-хімічній промисловості для одержання цінних матеріалів, в будівництві для одержання штучних гальки і щебеню з подальшим їх використанням як наповнювача бетонних сумішей, в будівництві брукованих доріг, для підсипання залізничних насипів, для одержання керамічних виробів і т.д.. 
     Більш повного використання сировинно-матеріальних ресурсів добиваються в гірничо-хімічній промисловості. Прикладами можуть служити електрохімічні виробництва, комплексне використання апатита-нефілінової породи, та хімічна переробка вугілля, нафти, сланців, торфу та деревини. Якщо раніше при коксуванні вугілля єдиним продуктом був кокс, то на сучасних коксохімічних підприємствах по мимо коксу одержують ароматичні вуглеводні, аміак, водень, метали та інші органічні речовини. Їх кількість становить понад 300 видів органічних сполук. Значне зменшення кількості відходів в даному виробництві знизило антропогенне навантаження на навколишнє природнє середовищє.
     На підприємствах кольорової металургії для зниження кількості відходів використовують метод комбінування, сутність якого полягає в поєднанні основного виробництва з підприємствами сірчанокислотної промисловості, які переробляють флотаційний колчедан (хвости флотації поліметалевих сульфідних руд) та пічні вихідні гази, що містять діоксид сірки.
     Великий обсяг твердих відходів утворюється і на підприємствах чорної металургії. Так, при виплавлені однієї тонни сталі утворюється 650-700 кг твердих відходів-шлаків, шламів та відходів металу. Шлаки та шлами використовуються у будівельній індустрії для виробництва будівельних матеріалів, а відходи металу направляються на повторну переплавку. Тому на сьогоднішній день потребує вирішення проблема бережливого та раціонального використання металу та виробів із нього. 
     Раціональне використання металу необхідно здійснювати на підприємствах металообробної промисловості, добиваючись зниження металоємкості виробів, умілого використання металопрокату, зменшення випуску бракованих виробів, здійснення всіх мір по його максимальному використанню,дбайливого ставлення до відходів металу.Згідно державних стандартів відходи металу діляться на лом та відходи.
     Ломом металів називаються зношені деталі та ті,що вийшли з вжитку, а також вироби з металу і сплавів.
     Відходи металів називаються промислові відходи всіх стадій переробки металу або сплаву від його виплавлення до механічної обробки,які становлять 80-85 % відходів металообробних заводів.
     Відходами лісової галузі являється деревина,яка не може бути використана в деревообробній промисловості та в будівництві.Використовують її , як екологічно чисте паливо.
     Відходи деревообробної промисловості використовують для виготовлення товарів широкого вжитку та культурно побутового призначення, ДВП та ДСП, карболітових та каролітових плит.
     Відходи шлаку та золи, які утворюються в процесі експлуатації ТЕС, запаси яких оцінються в десятки мільйонів тонн, використовують як сировину для виробництва будівельних матеріалів. 
     Тверді відходи хімічної та суміжних з нею галузей промисловості складають щорічно більше 500 млн тонн. Близько 120 видів із них включно до вторинних матеріальних ресурсів.
     Зупинемось на характеристиці найбільш важливих відходів хімічної промисловості та їх використання. 
     При отриманні сірчаної кислоти з колчедану залишається твердий відхід - піритний недогарок. На кожну тонну сірчаної кислоти утворюється близько 0,6 тонни недогарку, що містить близько 58% заліза, до 3% міді, сульфату кальцію, невеликих кількостей срібла, золота і деяких інших цінних компонентів. Піритні недогарки з успіхом використовуються у виробництві цементу, скла, кераміки та в будівельній індустрії для одержання штучних гальки та щебеню, для регенерації металів. 
     Одним з можливих шляхів переробки недогарка є хлорне випалення.
     При отриманні фосфорної кислоти утворюється фосфогіпс, склад фосфогіпса (у %), отримуваного полугідратним і дигідратним методами, в перерахунку на 100% Р2 О5 приведений нижче:
Полугідритний Метод Дигідритний Метод
SO3 42,9 34
CaO 30,6 24,4
Р2О5 0,5 0,4
F 0,2 0,15
H2 O 24,8 40
Інші компоненти 1,0 0,7

      Крім перерахованих компонентів фосфогіпс містить сполуки магнію, кремнію і рідкісних металів. На 1 т фосфорної кислоти утворюється від 4,5 до 8,4 т фосфогіпсу.

     Фосфогіпс використовують для отримання сірчаної кислоти і цементу, для обробки засолених грунтів, для виробництва будівельних матеріалів. Переробка фосфогіпса на вказану продукцію вимагає значних матеріальних затрат на створення і експлуатацію відповідних виробництв, проте витрати в цьому випадку менші, ніж витрати на отримання тієї ж продукції з традиційної сировини, а також зберігання і транспортування фосфогіпсу.
     Враховуючи масштаби відходів фосфогіпсу, що утворюються, раціональне використання його має величезне народногосподарське значення.
     При отриманні концентратів фосфорної сировини утворюється значна кількість хвостів збагачення (1,7-2 т на 1 т готової продукції). Утилізація цих відходів є частиною проблеми комплексного використання сировини. Так, наприклад, з апатитової руди можна виділити нефеліновий, титано-магнієвий та інші концентрати, які служать сировиною для отримання кольорових і рідкісних металів. 
     Вельми важливе значення мають переробка галітових відходів, що утворюються на збагачувальних фабриках калійних комбінатів (1,8-2,6 т на 1 т хлориду калія). Складування цих відходів вимагає відчуження великих сільськогосподарських угідь, створюючи загрозу їх засолення, підвищення ступеня мінералізації підземних вод на прилеглій території. В той же час галітові відходи можна успішно застосувати для отримання хлориду натрію (харчової, технічної та кормової солі).
     Собівартість цієї солі буде значно вище за звичайну. Тому до цих пір не наладжується її виробництво, а здійснюють поховання цих відходів у вироблених шурфах копалень.
     Велика кількість відходів утворюється в содовій промисловості у вигляді так званої дистилярної рідини (на 1 т готової продукції близько 8 т відходів). Основними компонентами відходів содового виробництва є хлориди натрію і кальцію. Розроблено декілька варіантів утилізації дестилярної рідини з отриманням хлоридів кальцію і натрію, вапняної муки, товарного і будівельного вапна та інших матеріалів. 
     Цим переліком далеко не вичерпуються відходи хімічної промисловості. Не названі відходи азотної промисловості, виробництв органічного синтезу та ін. В даний час всі ці відходи все більше і більше використовуються як сировина для отримання нових продуктів. Але все ще значна частина твердих відходів хімічної промисловості не використовується на сьогоднішній день. 
     До твердих промислових відходів відносять і промислове сміття, щорічні обсяги накопичення якого у масштабах нашої держави досягають десятки мільйонів тонн. Поділ його на компоненти виявся економічно недоцільним.Тому на сучасному етапі розвитку вітчизняної промисловості використовують дві системи його обробки:
• переробка;
• утилізація за допомогою високотемпературного піролізного реактора.
     Так, у Запоріжжі розроблена і з успіхом використовується система переробки промислового сміття в будівельні матеріали та в комбіновані добрива.
3.1.4.Знешкодження та захоронення твердих промислових відходів.
     Всі тверді промислові відходи в залежності від їх впливу на грунти, підземні грунтові води, атмосферу та здоров’я людини поділяють на чотири класи токсичності:
I - надзвичайно небезпечні;
II - високо небезпечні;
III- помірно небезпечні;
IV- мало небезпечні.
     До I класу токсичності відносяться надзвичайно небезпечні тверді промислові відходи :
• малорадіактивні;
• ртуть та її сполуки;
• миш’як та його сполуки ;
• цианіди;
• та інші надзвичайно отруйні речрвини.
     До II групи токсичності відносять високо небезпечні тверді промислові відходи :
• важкі метали та їх солі;
• хром та його солі ;
• кадмій та його солі ;
• свинець та його солі;
• відходи гальванічних виробництв;
• осад стічних вод промислових підприємств;
• шлам пилу із систем мокрого очищення газів.
     До III групи токсичності відносять помірно –небезпечні тверді промислові відходи (які утворюються на підприємствах хімічної промисловості і не відносяться до перших двох груп токсичності ) 
• сода та дистилярна рідина ;
• розчини солей;
• пластмаси та інші.
     До IV групи токсичності відносять мало небезпечні тверді промислові відходи :
• деревина;
• зола;
• шлами;
• продукти збагачення мінеральної сировини .
     В залежності від класу токсичності тверді промислові відходи знешкоджують та проводять їх захоронення.
     Основними методами знешкодження та захоронення твердих промислових відходів являються:
1. біологічне окислення ;
2. термічна обробка;
3. складування у поверхневих сховищах;
4. захоронення високотоксичних речовин та їх сполук в поверхневих шарах землі .
     Біологічне окислення використовують для знешкодження та стабілізації осадів стічних вод на очистних спорудах. В результаті його застосування утворюється біогаз та органічні добрива. Біогаз використовують для одержання тепла та електроенергії,а органічні добрива в сільському господарстві .
     В останній час все більше застосування для знешкодження та утилізації твердих промислових відходів знаходять термічні методи їх обробки на сміттяспалювальних заводах та полігонах. Незалежно від конструкції застосованих печей спалювання вони повинні забезпечувати:
1. хороше перемішування відходів в процесі горіння для забезпечення більш повного їх згорання;
2. збереження і підтримка достатньо високих температур,що забезпечить повне знешкодження токсичних компонентів.
     Спалювання помірно та мало небезпечних твердих промислових відходів можна здійснювати в печах різної      конструкції ( камерні, барабанні, із зваженим шаром та інші), але в кожній із них повинні існувати слідуючі температурні зони:
• Підсушування ( до 250 0С )
• Підготовка віддходів до спалювання ( 250-6000С)
• Запалення (6000С)
• Горіння (600-9000С)
• Допалювання ( 11000С)
• Випалювання ( 1100-16000С)
• Перспективними напрямками термічної обробки твердих промислових відходів являються.
• Низькотемпературний піроліз;
• Високотемпературний піроліз.
     Піролізні продукти з успіхом використовуються в якості спровини для виробництв органічного синтезу або палива.
     Процес низькотемпературного піролізу проходить при температурах від 300 до 9000С в стаціонарних вертекальних циліндричних печах (ретортах). В якості теплоносія використовуються рідкі продукти розкладання твердих горючих матеріалів, розплави солей та інші матеріали. Використовують також нагрівання за допомогою електричної дуги та струму високої частоти.
     Склад газоподібних продуктів процесу можна змінювати в широких межах залежно від складу твердих промислових відходів , температури і кількості кисню в реакційній зоні. Часто для попередження утворення вуглецю в реакційну зону вводиться водяний пар. Твердий залишок низькотемпературного піролізу використовуєють як наповнювач при виробництві гумотехнічних та пластмасових виробів або як сорбент.
     Високотемпературний піроліз використовують для утилізації лаків, фарб, клеїв, пластмас та інших відходів, до складу яких входить хлор та його сполуки для запобігання утворення діоксину. В результаті цоьго процесу одержуємо: горючий газ, пірокарбон і рідку смолу.
     Горючий газ використовують як альтернативне джерело теплової енергії, полікарбон – як сировину для виробництва різних полімерних матеріалів.
     Одним з основних способів захоронення великотоннажних твердих відходів є їх складування в поверхневих сховищах.
     Для їх створення потрібно:
• виділення землі органами місцевого самоврядування;
• проведення геолого-екологічної експертизи виділеної ділянки;
• походження на її розміщення з екологічною інспекцією та державним санітарним наглядом;
• віддалення її від населених пунктів та відкритих водоймищ;
• незатопленністю її тереторії паводковими водами;
• низьким рівнем грунтових вод;
• наявності водотривкого глинистого шару;
• проектна документація на її будівництво;
• будівництво та експлуатація сховища відповідно до екологічних та санітарних вимог.
     В них зберігають піритний недогарок, фосфогіпс, галітові відходи, дистилярну рідину та інші відходи.
     Як правило, складовані у поверхневих сховищах відходи не відносять до категорії токсичних, але у разі неправильного їх зберігання та при наявності недоліків в конструкції можуть привести до значного забруднення грунту та водоймищ.
     Основними типами поверхневих сховищ являється шламонакопичувачі та шламосховища.
     Шламонакопичувачі – це відкриті земельні ємності, які розташовані поза тереторією заводів і призначені для накопичення проектної кількості шламів. Шлам подається трубопровідним транспортом або підвозяться автомашинами.
     Вони можуть бути в залежності від місця утворення слідуючих типів: 
  • Балково-ярового;
  • Насипні.
     Після заповнення шламонакопичувача його консервують шляхом засипання піском (товщина шару 0,6 м) та грунтом (товщина шару 0,5) та передаються для використання у сільському господарстві.
     Шламосховища – це відкриті земельні ємності, які розташовані поза тереторією підприємств і призначені для накопичення шламів, які подаються трубопровідним транспортом.
     За конструкцією вони бувають насипного типу.Їх розміщують на спеціально спланованих майданчиках і обгорожують валами трапецієподібної форми.Їх висота залежить від виду, властивостей та кількості осаду. Найчастіше вали роблять із грунту,взятого із чаші шламосховища, що дозволяє збільшити його об’єм.
     Кожне шламосховище повинно мати дренажні пристрої, що збільшують міцність греблі та покращують процес зневоднення шламів.Він дозволяє також відводити забруднені стоки з сховища для знешкодження або повторного використання.
     При похованні високотоксичних твердих відходів в поверхневі шари землі (шурфи, печери, свердловини і т.д.) їх зазделегіть стабілізують розчинами рідкого скла,бетону,бітуму. Отримані блоки поміщають у поверхневі шари землі. Цей спосіб використовується для захоронення малорадіактивних відходів, ртуті та її солей, миш’яку, цианідів,арсенідів, солей важких металів, гальванічних шламів та інших відходів, які відносяться до I і II групи небезпеки.
3.2.Тверді побутові відходи.
     Питання сміття або твердих побутових відходів (ТБВ), як слід їх термінологічно коректно називати, актуальне в будь-якому місті нашої планети, і потребує як найшвидшого свого вирішення. Ціна цього рішення вимірюється не тільки вартісними показниками, які становлять мільярди доларів, а й чистотою навколишнього середовища та здоров’ям людей.
     Та як показує життя, маніціпальні чиновники, які повинні щоденно її вирішувати, «відвертають» від неї ніс, як в переносному,так і буквальному значені.
3.2.1.Сучасні аспекти проблеми ТПВ.
     На сьогоднішній день ТПВ представляють собою суміш, яка складається з різноманітного непотребу.Але більш прискіпливий аналіз показує, що вона складається з :харчових відходів, паперу, картону, деревини, металобрухту чорних і кольрових металів, кісток, шкіри, гуми, текстиля, скла, полімерних матеріалів. Але разом з тим, в цій суміші можна знайти солі ртуті з батарей, фосфоро-карбонати з флюорисцентних ламп, токсичні хімікати, які містяться в залишках фарб та розчинників,лаків та аерозолей, акумуляторах і т.п.
     Його кількість залежить від: пори року, побутових та харчових потреб людини, розвитку економіки товарів народного вжитку, тари та інших чинників.
     Так, осінню кількість твердих побутових відходів зростає за рахунок опавшого листя з дерев та відходів фруктів та овочів.
     Зростанню кількості ТПВ сприяють товари одноразового використання; товари народного споживання з короткочасним терміном служби людині, які ми купуємо, споживаємо та викидаємо не дивлячись на їх залишкову вартість.
     Сприяє росту потоку сміття і тара, яка до тогож видозмінює його. Так за останні п’ятдесять років в твердих побутових відходах зменшилась кількість скла та жестяних банок, в той же час значно зросла кількість пластику та інших полімерних матеріалів.На сучасному етапі розвитку суспільства кожна людина за даними статистики в середньому за одну добу створює від 2 до 3 кг твердих побутових відходів .І мають тенденцію до постійного зростання, що заставляє муніципальну владу всіх міст постійно шукати оптимальні шляхи утилізації відходів своїх громадян.
     Найкращим із них являється шлях по елементного збирання відходів, який дає змогу оптимально вирішувати проблему їх утилізації та всебічного використання вторинних ресурсів сировини та матеріалів.
     Другим шляхом утилізації ТПВ, являється їх вивіз до санітарних зон, де вони сортуються для одерження вторинної сировини і спалюють в спеціальних печах для отримання енергії.
     Третім шляхом утилізації твердих побутових відходів являється їх захоронення на спеціальних сміттєзвалищах або полігонах.
     Четвертим шляхом утилізації ТПВ являється його зберігання на відкритих площадках, яке приводить до розмноження гризунів та забруднення атмосфери, підземних і поверхневих вод.
3.2.2. Проблеми ТПВ в Україні.
     Проблеми накопичення та утилізації твердих побутових відходів виникають і потребують свого вирішення в кожній цивілізованій країні на протязі трьох останніх століть. Неявляється виключенням і Україна.
     На сьогоднішній день щорічний об’м викидів твердих побутових відходів в Україні становить близько 50,5 млн тонн, або 200 млн м3 і мають тенденцію до зростання.
     Приблизний склад твердих побутових відходів в Україні на 2005 рік становить: 

Папір 37%
Скло 3%
Метали 3%
Пластик 6%
Текстиль 2%
Гума і шкіра 2%
Деревина 2%
Харчові відходи та овочеві очистки 25%
Будівельні матеріали 10%
Інші 10%

      В порівнянні з 1990 роком в ТПВ зросла питома частка бумаги та пластику, а знизились – скла ,металів та харчових продуктів. Ці зміни складу ТПВ підтверджують світову тенденцію до збільшення кількості паперу та пластику в побутових відходах за рахунок сучасних видів упаковки товару.

     Вище приведені цифри свідчать про необхідність вирішення питань із збиранням, утилізацією, переробкою та захороненням твердих побутових відходів.Для їх вирішення необхідно здійснювати комплексний підхід по управлінню відходами.
3.2.3. Комплексне управління твердими побутовими відходами.
     Комплексне управління відходами починається із змін поглядів на те, чим являються побутові відходи.
Цей новий погляд ми бачимо в афористичному формулюванні Пола Коннета «сміття – це не речовина, а мистецтво змішувати разом корисні речі та придмети, визначаючи їм місце на сміттєзвалищі.Змішуючи корисні речі з непотребом, токсичні речовини з безпечними, горючі речовини та ті які не піддаються горінню, ми не повинні дивуватись, що одержана суміш безкористна, токсична і погано горить.Ця суміш і буде називатись твердими побутовими відходами».І буде представляти собою небезпеку для людей і навколишнього середовища куда б не попала вона: на сміттєсховище,сміттєспалювачі чи на сміттєпереробний завод.
     Традиційні підходи до поблеми твердих побутових відходів орієнтувались на зменшення небезпечного впливу їх на навколишнє середовищє шляхом ізоляції сміттєзвалища від грунтових вод ,очистка викидів сміттєспалювальних заводів і т.п.
     Нетрадиційний підхід до проблеми твердих побутових відходів орієнтується на вхідний контроль побутових відходів.
• Основна концепція комплексного управління відходами передбачає,що побутові відходи складаються з різних компонентів, які в ідеальній ситуації не повинні змішуватися між собою, а повинні утилізуватися окремо один від одного найбільш вигідними екологічно-економічними методами.
• Комбінація технологій і заходів, включаючи скорочення кількості відходів, вторинну переробку і компостування, захоронення на полігонах та сміттєспалювання повинні використовуватися для утилізації тільки того чи іншого спецефічного компонента ТПВ. Всі технології та заходи повинні використовуватися в комплексі, взаємодоповнюючи одне одного.
• Муніципальна система утилізації твердих побутових відходів повинна розроблятися з урахуванням конкретних місцевих проблем та базуватися на місцевих ресурсах. Досвід в утилізації ТПВ повинен здобуватися шляхом розроблення та виконанням невеликих програм.
• Комплексний підхід до переробки відходів повинен базуватись на стратегічному довгостроковому плануванні для забезпечення гнучкості та адаптації до майбутніх змін у складі та кількості твердих побутових відходів і доступності технологій утилізації.
• Участь місцевої влади, а також всіх груп населення (сміттєвиробників) в реалізації програми комплексного управління твердими побутовими відходами.
     Концепція комплексного управління відходами передбачає, що на додаток до традиційних методів утилізації твердих побутових відходів (сміттєспалювання та захоронення) повинні стати їх невід’ємною частиною заходи по скороченню кількості відходів, вторинна переробка відходів і компостування.Тільки комбінація декількох способів може сприяти ефективному рішенню проблеми твердих побутових відходів.
3.2.4.Основні етапи та технології по утилізації твердих побутових відходів.
     Комплексна система управління твердими побутовими відходами передбачає слідуючу схему розв’язання проблеми з їх утилізацією.
1. роздільний збір небезпечних компонентів твердих побутових відходів;
2. скорочення відходів;
3. вторинна переробка відходів;
4. спалювання відходів;
5. захоронення твердих побутових відходів.
     Виконуючи вимоги Законів України «Про відходи» та «Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами» в нашій державі з 2001 року організовано роботу по прийманню особливо небезпечних високотоксичних компонентів твердих відходів:
  • акумуляторів та батарейок;
  • люмінісцентних ламп.
     Але їх мережа ще недостатньо розвинута.
     Під скороченням відходів ми розумієм не тільки зменшення їх загальної кількості,але й зменшення їх токсичності та інших шкідливих властивостей.
     Суттєвого скорочення твердих побутових відходів на сучасному етапі можна досягти виконуючи триєдину задачу:
1. Видалення з твердих побутових відходів небезпечних токсичних компонентів(акумулятори, батарейки,люмінісцентних ламп.) через відокремлене їх збирання.
2. Видалення з твердих побутових відходів через відокремлене збирання відходів будівництва та будівельного сміття.
3. Скороченням відходів паперу та пластику, які є домінуючими компонентами в твердих побутових відходах, складаючи 40-45% від їх кількості. Для цього необхідно:
  • Зменшити вагу та об’єм паперової та пластикової упаковки товару
  • Використовувати оптимально необхідну кількість матеріалів на упаковку товару
  • Використовувати тару багаторазового використання або таку, яку легко переробити
  • Віддавати перевагу упаковці, для виготовлення якої використовували екологічно чисті матеріали.
     Згідно постанови Кабінету Міністрів України №668 «Про програму використання відходів виробництва і споживання» здійснюємо вторинну переробку твердих побутових відходів,яка передбачає виконання слідуючих задач:
1. Відбір компонентів, які можна використати в якості вторинного матеріального ресурсу.
2. Відбір органічних компонентів твердих побутових відходів (залишки харчових продуктів, очисток овочів та фруктів, тощо) для компостування.
3. Відбір залишків лаків, фарб, клеїв, пластмас, пластику та інших продуктів органічного синтезу для високотемпературного піролізного спалювання.
4. Відбір відходів, які не піддаються спалюванню.
     Значна кількість компонентів твердих побутових відходів з успіхом переробляється в корисні матеріали та товари.
     Скло переробляють шляхом подрібнення та переплавлення.Якщо скляний бій одного кольору та задовільної якості то його використовують як вторинний матеріальний ресурс для виготовлення виробів з скла.Якщо він не одного кольору та низької якості, то його використовують як наповнювач при виготовленні будівельних матеріалів.В багатьох містах існують підприємства по відмиванню і повторному використанню скляного посуду.
     Сталеві та алюмінієві банки видаляють з твердих побутових відходів і переробляють з метою одержання відповідного металу.
     Папір та паперові відходи видаляють з відходів і використовують як вторинний матеріальний ресурс у виробництві паперу.
     Відходи будівництва та будівельне сміття використовують як вторинний матеріальний ресурс для одержання щебеню та піщано-гравійної маси.
     Харчові відходи, очистки овочів та фруктів, листя та інші органічні відходи використовують для компостування або біотехнологічної переробки.
     Компостування здійснюють на відкритому повітрі з утворенням компостних куп різного розміру та доступу кисню повітря до них за допомогою періодичного їх перекідання або застосування спеціальної аерації. В результаті одержують компост через 2 тижні обо три роки в залежності від застосованої технології компостування.
     Більш преспективною технологією переробки твердих побутових відходів являється компостування без доступу кисню повітря.Для цього бетонні ємкості або колодязі заповняють відходами харчування, очистками овочів і фруктів, гноєм, листям, тирсою й т.п., щільно закривають їх, щоб не було доступу повітря. Через певний період починається бродіння суміші внаслідок життєдіяльності метанобактерій і виділення ними біогазу(суміші метану та чадного газу) який використовують як вторинний енергетичний ресурс.Після закінчення процесу бродіння отримуєм компост-знежарений, без запаху, цінніший за гній. Його використовують як високо ефективне органічне добриво.
     Слідуючим етапом вторинної переробки твердих побутових відходів являється відбір залишків лаків, фарб, клеїв, пластмас, пластику, ліноліему та інших продуктів органічного синтезу до складу яких входить або може входити хлор, спалювання яких не допускається при температурі 600-9000С, так як утворюються діоксин. Існує 75 видів діоксинів. Всі вони токсичні.Добове надходження їх в організм людини одної мільярдної грама підвищує ризик онкологічних захворювань. А при спалюванні 1 кг полівінілхлориду, з якого виготовляють багато видів лінолєумів, шпалер, пластикових віконних рам та бутилок, утворюється до 50 кг діоксину.Цієї кількості досить для інтенсивного розвитку онкологічних пухлин у 50000 лабораторних тварин.
     Тому потрібно хлормісткі побутові відходи спалювати при температурі більше 12000С, щоб не допустити утворення діоксинів.
     Заключним етапом вторинної переробки твердих побутових відходів являється видалення із них компонентів, які не піддаються горінню. В більшості випадків цими компонентами являється будівельне сміття, яке використовують для виготовлення щебеню та пісчано-гравійної маси(суміші).
     Спалювання твердих побутових відходів використовують для зменшення їх обсягів та для одерження тепла і еклектроенергії.
     У світовій та вітчизняній практиці використовують чотири методи термічного знешкодження та утилізазії твердих побутових відходів :
1. шарове спалювання непідготовлених твердих побутових відходів у топках сміттєспалювальних котлів
2. Шарове або камерне спалювання підготовлених твердих побутових відходів (звільненних від баластових складових) у топках енергетичних котлів
3. низькотемпературний піроліз твердих побутових відходів з їх підготовкою або без неї
4. високотемпературний піроліз твердих побутових відходів з їх підготовкою або без неї.
     Принципи дії та технологічне описання яких приведене у попередньому розділі роботи. 
     Кожний із них, втій чи іншій мірі зменшує об’єм перероблених відходів: від 2% при високотемпературному піролізі до 30% при шаровому спалюванні непідготовлених відходів.
     Принципи їх дії та застосування приведенні у попередньому розділі роботи(див.п.3.1.4.).
     Слід зазначити, що сучасні сміттєспалювальні установки забезпечені системою газової очистки та електрогенератором. Вони використовуються в комплексі з іншими методами утилізації твердих побутових відходів або у випадку їх великого потоку.
     Захоронення твердих побутових відходів використовуються як міра їх утилізації в слідуючих випадках:
1. високотоксичності матеріалів;
2. негорючості компонентів відходів та не можливість їх переробки в будівельні матеріали;
3. залишки горючих компонентів відходів;
4. всі побутові відходи у випадку відсутності установки для їх спалювання.
     Захоронення здійснюється на санітарних полігонах, які відповідають екологічним вимогам та санітарно-епідеміологічним нормам і являють собою сучасну складну інженерну споруду, обладнану системами боротьби із забрудненнями грунту, води, повітря.
     До розміщування та функціювання сучасних санітарних полігонів включають слідуючі вимоги:
• геологічні(не допускається розміщення полігону на тектонічних розломах та сейсмічно небезпечній зоні);
• гідрологічні(віддаленність від відкритих водоймищ,низький рівень грунтових вод, незатопленність їх тереторії паводковими водами);
• санітарні(будівництво та експлуатація полігону згідно санітарних правил та вимог);
• Екологічні(недопустити розміщення полігону в природо-охоронній зоні, екологічна експертиза проекту, експлуатація полігону,функціювання його згідно екологічних норм і правил, зменшення його впливу на навколишнє природнє середовище та здоров’я людей, державна регістрація його як джерела екологічного лиха, план виводу його з експлуатації та рекультивації земель зайнятих під ним, контроль і моніторинг навколишнього природнього середовища на полігоні і його санітарній зоні).
• Фінансові(надання фінансових гарантій безпечного функціонування полігону, страхування на випадок екологічного лиха).
     Санітарні полігони ще тривалий час будуть залишатися основним способом переробки твердих побутових відходів. Альтернативою йому може стати первинна покомпонентна утилізація відходів.
 
4. Правила лімітування підприємств щодо утворення та розміщення твердих відходів.
4.1 Загальнодержавні задачі у сфері поводження з твердими відходами.
     Відповідно до вимог Конституції України, Законів України «Про охорону навколишнього природнього середовища », «Про відходи», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про поводження з радіоактивними відходами», «про металобрухт», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів», нормативно-правових актів та державних стандартів України з охорони навколишнього природнього середовища, санітарних норм і правил та інших документів суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з твердими відходами повинні виконувати наступні загальнодержавні задачі:
1. Всебічний захист навколишнього природнього середовища та здоров’я людей від негативного впливу відходів;
2. Обґрунтоване узгодження економічних та екологічних інтересів суспільства щодо утворення, розміщення, утилізації та захронення твердих відходів.
3. Здійснення комплексу наукових, технічних, технологій та маркетингових досліджень по виявленню ресурсної цінності твердих відходів;
4. Проводити максимально можливу утилізації твердих відходів шляхом прямого, повторного та альтернативного використання їх ресурсної цінності;
5. Зведення до мінімуму утворення та зберігання твердих відходів та зниження токсичності;
6. Організація роздільного збору небезпечних (високо токсичних) компонентів твердих відходів;
7. Проведення екологічної паспортизації суб’єктів господарської діяльності;
8. Здійснювати науково-технічне обґрунтування лімітів на утворення та розміщення твердих відходів під час виробництва суб’єктами господарської діяльності;
9. Проведення загальнодержавної класифікації та паспортизації твердих відходів;
10. Здійснювати державний облік твердих відходів щодо їх утворення і розміщення через органи статистики;
11. Здійснювати загальнодержавний контроль та моніторинг за місцями та об’єктами утворення та розміщення твердих відходів для запобігання їх шкідливого впливу на навколишнє природнє середовищє та здоров’я людей.
4.2. Основні напрямки роботи, права та обов’язки суб’єктів господарської діяльності у сфері поводження з твердими відходами.
     Суб’єктами господарської діяльності у сфері поводження з твердими відходами являються: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації всіх форм власності, робота і діяльність яких пов’язана з поводженням з твердими відходами.
     Основними напрямками роботи суб’єктів господарської діяльності у сфері поводження з твердими відходами, які обумовлені їх правами та обов’язками, являються:
1. Організовувати екологічну перевірку технологічних процесів, виробничого обладнання та устаткування на предмет утворення твердих відходів.
2. Встановлення джерел забруднення твердими відходами навколишнього природнього середовища, їх реєстрація та паспортизація.
3. Проведення детального фізико-хімічного аналізу утворених твердих відходів на основі якого встановлюється їх якісний та кількісний характер.
4. Проведення класифікації та паспортизації утворених твердих відходів.
5. Здійснення розрахунку та науково-технічного обґрунтування проектів лімітів на утворення та зберігання твердих відходів. Їх погодження з державними службами: охорони природи і санітарно-епідеміологічною та затвердження обласною державною адміністрацією.
6. Проведення екологічної паспортизації суб’єкта господарської діяльності.
7. Забезпечення своєчасного і повного збирання твердих відходів.
8. Створення тимчасових місць зберігання твердих відходів, експлуатація яких не впливає на довкілля та здоров’я людей.
9. Організація роздільного збору, зберігання та утилізації небезпечних (високо токсичних) твердих відходів.
10. Здійснення обліку утворення та зберігання твердих відходів. Своєчасна і правдива звітність з даного питання в державну службу статистики.
11. Не допускати зберігання відходів у несанкціонованих місцях.
12. Не допускати змішування твердих відходів.
13. Не допускати знищення та псування твердих відходів, які мають вторинний ресурсний резерв і існує технологія по їх переробці.
14. Не допускати надлімітне утворення твердих відходів.
15. Своєчасно утилізовувати тверді відходи згідно заключених договорів та контрактів.
16. Своєчасно в установленому порядку вносити плату за розміщення відходів.
17. Здійснювати контроль за тимчасовими місцями зберігання твердих відходів.
18. Призначити відповідальних осіб у сфері поводження з твердими відходами.
19. Надавати місцевим органам виконавчої влади та місцевого самоврядування інформацію про тверді відходи та пов’язану з ними діяльність.
20. Здійснювати комплекс науково-технічних та маркетингових досліджень для виявлення ресурсної цінності твердих відходів.
21. Сприяти максимально можливій утилізації твердих відходів шляхом прямого, повторного та альтернативного використання ресурсної цінності твердих відходів.
22. Постійно працювати над мінімізацією утворення та зберігання твердих відходів та зниження їх токсичності.
23. Забезпечувати суворе дотримання правил екологічної безпеки при поводженні з твердими відходами.
24. Розробити в разі необхідності й виконувати план практичних дій на випадок виникнення надзвичайної ситуації пов’язаної з поводженням із небезпечними твердими матеріалами.
25. Виконувати інші види робіт у сфері поводження з твердими відходами, які передбачені законодавчими та нормативними документами та в разі виникнення ситуації забруднення навколишнього середовища твердими відходами.
4.3. Правила лімітування підприємств, щодо утворення та розміщення твердих відходів.
     Лімітування підприємств щодо утворення та розміщення твердих відходів здійснюється на основі Законів України «Про відходи», «Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку розроблення, затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів».
     Ліміт на утворення твердих відходів визначається їх власником у процесі діяльності на підставі дозволу на розміщення твердих відходів та договору (контракту) на їх передачу іншому власнику.
     Ліміт на утворення твердих відходів розраховується на підставі нормативів утворення для кожного виду відходів за класами їх небезпеки і повинні дорівнювати сумарному обсягу твердих відходів, розміщених на своїй території та переданих іншому власнику. Він не може перевищувати нормативно допустимі обсягу утворення твердих відходів.
     Норматив утворення твердих відходів визначається технологічним регламентом на підставі питомих показників утворення відходів.
     Звільняється від одержання лімітів на утворення та розміщення твердих відходів:
1. Власники твердих відходів, які отримали ліцензію на збирання і заготівлі окремих видів твердих відходів як вторинної сировини;
2. Власники твердих побутових відходів, якщо вони уклали договори на їх розміщення з підприємствами комунального господарства.
3. Власники твердих відходів, для яких платежі за розміщення твердих відходів усіх класів небезпеки не перевищує 10 гривень на рік.
     Власники твердих відходів, які здійснюють їх утворення та розміщення повинні до 1 червня поточного року подати в обласні управління охорони навколишнього природнього середовища заяву на одержання дозволу на розміщення відходів в наступному році.
     До заяви додаються наступні документи:
1. Проект лімітів на утворення та розміщення твердих відходів;
2. Довідка про наявність спеціально відведених в установленому законодавством порядку тимчасових місць розміщення твердих відходів;
3. Відомості про склад та властивості твердих відходів, що утворюються, їх ступінь небезпечності для навколишнього природнього середовища та здоров’я людини;
4. Довідка про нормативно допустимі обсяги утворення твердих відходів;
5. Довідка про типові показники утворення твердих відходів;
6. Довідка по наявність установок з видалення твердих відходів;
7. Довідка про наявність потужностей з утилізації твердих відходів;
8. Копії договорів (контрактів) на передачу твердих відходів іншим власникам;
9. Довідка про обсяги токсичних відходів за минулий рік:
• обсяги утворення;
• використання;
• поставки відходів як вторинної сировини;
• відходи виробництва за поточний рік.
10. Висновки санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об’єктів поводження з відходами;
11. Інформацію стосовно розміщення чи накопичення твердих відходів за попередні роки;
12. Наказ про призначення відповідальних осіб у сфері поводження з відходами;
13. Звіт про виконання планових заходів у сфері поводження з твердими відходами
за попередній рік;
14. Перспективний план заходів у сфері поводження з твердими відходами, спрямований на запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та запобігання їх негативного впливу на навколишнє природнє середовищє та здоров’я людини;
15. Ліцензія на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними твердими відходами у разі одержання лімітів на їх утворення та розміщення;
16. Дозвіл на експлуатацію об’єкта поводження з небезпечними твердими відходами на відповідній території, виданий органом місцевого самоврядування.
     На підставі представлених документів обласне управління з охорони навколишнього природнього середовища приймає аргументоване рішення про видачу дозволу на розміщення відходів або відмову в його видачі, вказуючи причини цього рішення, ліквідація яких приводить до видачі дозволу.
     На підставі одержаних дозволів власники твердих відходів готують скореговані проекти лімітів на утворення та розміщення твердих відходів, подають їх на погодження до обласного управління охорони навколишнього природнього середовища.
     Вразі погодження вони передаються державним обласним адміністраціям на затвердження.
     Ліміти на утворення та розміщення твердих відходів встановлюються терміном на 1 рік і доводяться власникам відходів до 1 жовтня поточного року.
     Дозвіл набирає чинності після затвердження лімітів на утворення та розміщення твердих відходів. Його корегування не допускається.
     В той же час, ліміти на утворення та розміщення твердих відходів можуть змінюватися, як в сторону збільшення їх, так в сторону зменшення. Підставами для їх перегляду являється:
• використання у виробництві нових видів сировини та матеріалів;
• випуск нових видів продукції;
• удосконалення технологічних процесів;
• модернізація устаткування;
• укладення нових договорів на передачу відходів іншим власникам;
• корегування плану виробництва.
     В разі утворення твердих відходів, що перевищують рівень затверджених лімітів, власник відходів повинен одержати на них окремий дозвіл.
     Відповідальність за правильність визначення нормативів утворення твердих відходів, визначення лімітів утворення та розміщення твердих відходів, несвоєчасне їх затвердження несе власник відходів.
     Контроль за правильністю визначення лімітів на утворення та розміщення відходів, їх дотримання здійснюють працівники екологічної інспекції.
 
5. Основні принципи та шляхи вирішення проблеми твердих відходів на сучасному етапі.
     Основними принципами державної політики України у сфері вирішення проблем твердих відходів на сучасному етапі є пріоритетний захист навколишнього природнього середовища та здоров’я людини від їх негативного впливу, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів щодо утворення та використання твердих відходів.
     Основними напрямками вирішення проблеми твердих відходів на сучасному етапі являється:
• розроблення та затвердження загальнодержавної програми по вирішенню проблем твердих відходів;
• запровадження моловідходних та безвідходних технологічних процесів в переробці твердих відходів;
• забезпечення своєчасного збирання та знешкодження твердих відходів;
• дотримування правил екологічної безпеки при їх розміщенні, переробці та знешкодженні;
• зменшення токсичності твердих відходів у виробничих процесах;
• забезпечення комплексного використання твердих відходів;
• стимулювання роздільного збирання компонентів відходів;
• сприяння максимально можливій утилізації твердих відходів;
• постійне розширення переліку твердих відходів, які підлягають вторинному використанню;
• організація контролю та моніторингу за місцями та об’єктами розміщення твердих відходів, запобігання їх шкідливого впливу на навколишнє середовищє та здоров’я людей;
• обов’язковий облік твердих відходів на основі їх класифікації та паспортизації;
• створення загальнодержавної інформаційно-аналітичної системи та банку даних по утворенню, використанню та знешкодженню твердих відходів;
• розробка загальнодержавних нормативних документів, які регламентують та регулюють питання утворення, використання та знешкодження твердих відходів;
• погодження лімітів на утворення та розміщення твердих відходів;
• затвердження загальнодержавних санітарних норм і правил під час утворення, збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження та захоронення твердих відходів;
• встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції яка виготовлена із ресурсів вторинної сировини та видача гігієнічних сертифікатів на неї;
• моніторинг місць утворення, зберігання та видалення твердих відходів;
• заборонення вести будь-яку господарську діяльність з утворенням твердих відходів без затверджених лімітів на їх утворення;
• організація роздільного збору небезпечних (високотоксичних) компонентів твердих відходів.
 6.Задача
На підприємстві по виробництву мінеральних добрив утворилася 1тонна відходів, які мають у своєму складі наступні інгредієнти у відсотковому виражені:оксид кадмію,оксид кобальту,оксид марганцю,оксид стронцію, оксид свинцю.Визначити клас небезпеки промислових відходів (за величиною LD50)

Компоненти m.в.т. Розчинність S Тиск н.п. F LD50

CdO 0.15 0.00048 0.0000048 0 0 67
Co5O4 0.28 0 0 0 0 202
MnO2 0.5 0 0 0 0 550
SrO 0.22 0 0 0 0 667
PbO 0.30 0.2756 0.0027 0 217

Lg(LD50)і
K1= (S+0.1F+Cв)і

Lg 67 . 1.83
КCdO = 0.0000048+0.1*0+0.15 = 0.15 = 12.2

Lg 202 . 2.3
KMnO2 = 0+0.1*0+0.28 = 0.28 = 8.21

Lg 550 . 2.8
KSrO = 0+0.1*0+0.5 = 0.22 = 12.7

Lg217 . 2.33
KPbO = 0.002756+0.1*0+0.30 = 0.30 = 7.8

2К1 > К3

Умова виконується, тому для підрахунку суми індексу токсичності обераємо три значення:К1, К2, К3.

1 n
К ? = n2 ? К1 n = 3
і=1

1
K ? = 32 (5,4+7,8+8,21)= 2,35

Клас небезпеки, вказаного складу відходів II, а ступінь токсичності - високо небезпечні.

Література.
  1. В.А.Батлук «Основи екології»: Підручник.-К.:Знання, 2007.
  2. Г.О.Білявський та ін. «Основи екології»:Підручник.-К.: Либідь, 2004.
  3. В.С.Джигирей «Екологія та охорона навколишнього природнього середовища»:Навч.посіб.-5-те вид. випр. і доп.-К.: Т-во «Знання», КОО, 2007.
  4. Конституція України. Прийнята 28.06. 1996р. ВВР № 30.
  5. Закон України «Про охорону навколишнього природнього середовища» ВВР, 1991, № 41 .
  6. Закон України «Про відходи» ВВР, 1998, № 36-37.
  7. Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» ВВР 1998р, №22
  8. Закон України «Про ратифікацію Поправок до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар» ВВР, 1997, № 5.
  9. Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»ВВР, 2003, № 39.
  10. Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами»ВВР,1995, № 27.
  11. Закон України «Про екологічну експертизу»ВВР, 1995, № 8.
  12. Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» ВВР, 1995, № 12.
  13. Закон України «Про металобрухт» ВВР, 1999, № 25.
  14. Закон України «Про пестициди і агрохімікати» ВВР, 1995, № 14.
  15. Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію,знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» ВВР, 2000, № 12
  16. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» ВВР, 1994, № 27.
  17. Закон України «Про охорону земель» ВВР, 2003, № 39.
  18. Закон України «Про питну воду та питне водопостачання»ВВР, 2002,
  19. Закон України «Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами»ВВР 2000, № 44.
  20. Земельний кодекс України , 2002, № 3-4.
  21. Кодекс України про надра, ВВР 1994, № 36.
  22. Постанова Верховної Ради «Про основні напрями державної політики України в області охорони навколишнього природнього середовища,використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» ВВР 1998, №38-39.
  23. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1996 р. № 480 «Про Державну програму поводження з радіоактивними відходами»
  24. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р.№ 459  «Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення»
  25. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 р. № 1360
  26. «Про затвердження Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів»
  27. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1217
  28. «Про затвердження Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів»
  29. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1996 р. № 1274
  30. «Про Програму припинення в Україні виробництва та використання озоноруйнуючих речовин»
  31. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 30
  32. «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»
  33. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р.№ 554
  34. «Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку»
  35. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 1995 р. № 440
  36. «Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів»
  37. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1287
  38. «Про затвердження переліку особливо небезпечних хімічних речовин, виготовлення та реалізація яких підлягає ліцензуванню»
  39. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998р. №1216
  40. «Про затвердження порядку ведення реєстру місць видалення відходів»
  41. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998р. №1218
  42. «Про затвердження порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів»
  43. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997р. №668
  44. «Про програму використання відходів виробництва і споживання на період до 2005 року»
  45. ДСТУ 3041-95. Система стандартів у галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання ресурсів. Гідросфера. Використання і охорона води. Терміни та визначення.
  46. ДСТУ 180 14010-97. Настанови щодо екологічного аудиту. Загальні принципи. 13.030. Тверді відходи.
  47. ДСТУ 2195-99 (ГОСТ 17.9.0.2-99). Охорона природи. Поводження з відходами. Технічний паспорт відходу. Склад, вміст, викладення і правила внесення змін. - На заміну ДСТУ 2195-93 (ГОСТ 17.0.0.05-93).
  48. ДСТУ 3910-99. Охорона природи. Поводження з відходами. Класифікація відходів за генетичним принципом і віднесення їх до класифікаційних категорій.
  49. ДСТУ3911-99(ГОСТ 17.9.0.1-99). Охорона природи. Поводження з відходами. Виявлення відходів і подання інформаційних даних про відходи.

Навчальні матеріали з екології, реферати з екології
Матеріали екологічних конференцій
Екологічна бібліотека

 

Види навчальних матеріалів: 
Оцінка: 
0
No votes yet