Вступ. Для України характерне як кількісне, так і якісне виснаження водних ресурсів через їх забруднення. Забезпеченість населення України ресурсами річкового стоку досить низька. У розрахунку на одного жителя показник водозабезпеченості в Україні у 2-8 разів менший, ніж у країнах, розташованих на пострадянському просторі. На одну людину річна водозабезпеченість ресурсами місцевого стоку становить 1,1 тис. м3. В нашій країні близько 75 % населення споживає воду з відкритих водоймищ, а із загальної кількості водопроводів 6 % не відповідають санітарним нормам. Ця проблема є надзвичайно гострою. Найбільш кризова ситуація сьогодні склалася у Луганській та Донецькій областях [1]. В цих областях зосереджена велика кількість підприємств, в результаті роботи яких утворюються великі об’єми шахтних вод. Шахтні води характеризуються підвищеної кислотністю, великою концентрацією різноманітних солей та високим вмістом сульфат-іонів. Отже, необхідно шукати різноманітні шляхи і засоби для вирішення цих проблем.
Одними з найефективніших методів в практиці водоочищення шахтних вод є реагентні методи, що передбачають застосування реагентів – коагулянтів. Як коагулянти найчастіше застосовують солі алюмінію і феруму: хлориди і гідроксохлориди алюмінію, а також сульфати і хлориди феруму, алюмінат натрію.