Застосування геоінформаційних технологій при оцінці використання земельних ресурсів агломерацій

В сучасних умовах все більшого значення набуває дослідження питання раціонального використання земельних ресурсів в умовах агломерацій. Крім того неефективний та хаотичний перерозподіл земель агломерованих поселень привів до порушення екологічної рівноваги та зниження інтенсивності використання цінних в сільськогосподарському відношенні угідь. Покращення екологічної ситуації можна спромогтись шляхом розробки та реалізації відповідних програм.

Для розв’язання цих проблем найкращим рішенням є застосування геоінформаційних технологій.

Аналіз досліджень і публікацій. Сучасна ситуація в Україні характеризується тим, що економічні зміни протягом останніх років вплинули на структуру, характер і тенденцію землекористувань. При цьому інтенсивно змінюються схеми землекористування, ускладнюється функціонально-планувальна структура, особливо в містах та прилеглих до них територіях. Цей процес прискорюється особливостями становлення ринкової економіки і проведенням реформування відносин власності в земельній сфері [2].

Значний внесок в дослідження питання раціонального використання, підвищення ефективності, відтворення та охорони земельних ресурсів зробили І.К.Бистряков, Д.С. Добряк, Ш.І. Ібатуллін, М.Г.Ступень, А.М. Третяк, М.А. Хвесик та ін. Водночас постає завдання екологобезпечного землекористування, створення сприятливих умов для проживання населення, збереження та охорони природних ресурсів на основі взаємодії агломерованих поселень із великими містами як полюсами регіонального розвитку. Крім того дане питання характеризується просторово розподіленим характером при оцінці й аналізу якого доцільно використовувати геоінформаційні технології.

Оцінка екологічних аспектів раціонального використання земельних ресурсів в межах Одеської агломерації із застосуванням геоінформаційних технологій на базі ліцензійного програмного пакету ArcGIS 9 поставили завдання досліджень наукової статті.

Результати досліджень. Сучасний стан використання земельних ресурсів території України характеризується значними диспропорціями, зокрема надзвичайно високим, економічно та екологічно необґрунтованим рівнем господарського освоєння, нераціональним розміщенням промислових та житлових територій, незначною часткою земель природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого, історико-культурного призначення. Як наслідок цього територія характеризується надмірним техногенним навантаженням на природне середовище, високим ступенем його забрудненості та природно-техногенної безпеки. Критичної точки цей процес набув у містах, приміських зонах великих міст та міських агломераціях, адже тут зосереджується ще й значний промислово-транспортний потенціал, який забруднює всі сфери навколишнього середовища.

Для ефективного моніторингу екологічного стану земельних  ресурсів території необхідно мати базове інформаційне забезпечення щодо топографо-геодезичних та картографічних матеріалів, інвентаризації джерел забруднення, аналізу сучасного стану використання ресурсів та екологічних умов території.

Урбанізація є одним із основних факторів зміни навколишнього природного середовища, збільшення потреби суспільства в території, ресурсах та продовольстві. Формування міської агломерації – скупчень міських поселень, які об`єднані складними зв`язками є важливою особливістю урбанізації на території Одещини. Так на території Одеської області вздовж морського узбережжя в центральній її частині простяглась Одеська агломерація. Головними чинниками її створення і функціонування є морські порти та потужний морегосподарський комплекс України, міжнародна торгівля, культурний, освітній, діловий та рекреаційний центри. Одеська агломерація є центром розвиненого сільськогосподарського виробництва [3].

Характеризуючи земельний фонд Одеської агломерації слід зупинитись на екологічних умовах, які його формують. Так, територія розміщена в степовій зоні. Поряд з теплим степовим кліматом формується високий агропромисловий потенціал регіону. У ґрунтовому покриві переважають чорноземи звичайні в північній частині агломерації та чорноземи південні в центральній та південній частині. Вздовж узбережжя моря в межах Комінтернівського району вузьку смугу займають темно-каштанові ґрунти. У заплавах річок розповсюджені лучно-чорноземні ґрунти в комплексі з приморськими солончаками.

Для аналізу геоморфологічних умов території та його впливу на використання земельних ресурсів за допомогою ГІС-технологій нами розроблена цифрова модель рельєфу Одеської агломерації, що дає повне наявне уявлення про рельєф регіону (рис.1). Так, поверхня території агломерації рівнинна, подекуди має пологохвилястий рельєф з абсолютними висотами від 150-160 м на півночі і 10-20 м на морському узбережжі та розташована в межах Причорноморської низовини. Поверхня складена лесами, розчленована долинами, балками та ярами.

Загальна площа земельного фонду за нашими розрахунками в Одеській агломерації складає 1005,26 тис.га. В структурі земельного фонду на 01.01.2011 року сільськогосподарські землі займають домінуючу частину і складають близько 79 відсотків території – 794,65 тис.га, забудовані землі – 51,74 тис.га, ліси та інші лісовкриті площі – 42,08 тис.га, відкриті заболочені землі – 24,75 тис.га, відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом складають 10,78 тис.га, території, що покриті поверхневими водами – 80,46 тис.га. При цьому з усіх земель площа земель природоохоронного призначення складає 1,92 тис.га, оздоровчого призначення – 1,04 тис.га, рекреаційного призначення – 3,08 тис.га, історико-культурного призначення – 0,02 тис.га.


Рис.1. Цифрова модель рельєфу та структура земельного фонду Одеської агломерації

 

Надмірне розширення площі ріллі призвело до порушення екологічно збалансованого співвідношення сільськогосподарських угідь, лісів та водойм, що негативно позначилося на стійкості агроландшафтів і зумовило значне техногенне навантаження на екосферу. Досить інтенсивно розвиваються процеси лінійного розмиву та яроутворення. Значні площі систематично піддаються вітровій ерозії. На якісному стані земельних ресурсів відбиваються також і інші негативні чинники (засоленість, солонцюватість, перезволоженість тощо). До того ж нераціональне сільськогосподарське використання земель призводить до зниження родючості ґрунтів через їх переущільнення, втрати структури, водопроникності та аераційної здатності з усіма екологічними наслідками, що звідси випливають. Останнім часом посилились процеси деградації ґрунтового покриву, які зумовлені техногенним забрудненням.

Найбільшу небезпеку для навколишнього природного середовища становить забруднення ґрунтів важкими металами, збудниками хвороб. Таким чином, у структурі земель області значні площі займають ґрунти з незадовільними властивостями (деградовані та інші малородючі ґрунти).

Важливим фактором є здатність навколишнього природного середовища до самоочищення і самовідновлення. До природних територій, що очищують повітря можна віднести ліси та лісо вкриті площі та об’єкти природно-заповідного фонду. До того ж площа земель природоохоронного призначення в структурі земельного фонду займає незначну частину. Однак, взагалі кажучи, площа існуючих природоохоронних територій не є достатньою для підтримки екологічного балансу територій.

Це ставить на меті завдання щодо розробки і застосування заходів по охороні природи та раціональному використанню земельних ресурсів.

Постійний економічний та соціальний розвиток регіону, демографічний фактор, фактор природокористування та збільшення потреби в території, що виникають в процесі розвитку агломераційних ефектів та багато інших причин впливають на зміни стану території, що в свою чергу ставить перед суспільством задачу в оновленні картографічних матеріалів та широке використання геоінформаційних технологій. Для розв’язання цих задач найбільш прийнятним і універсальним є геоінформаційне картографування [1].

З існуючих джерел збору необхідної інформації для картографічного забезпечення та можливості проведення екологічного моніторингу найбільш об’єктивним джерелом інформації є космічні знімки (рис. 2), за допомогою яких легко прослідковувати динаміку цих змін.


Рис.2. Фрагмент космічного знімку частини міста Южний Комінтернівського
району Одеської області
Аналізуючи сьогодні сучасну ситуацію в Одеській агломерації, слід зазначити, що існує низка значних проблем в екологічній сфері:

  • погіршення якості води річок;
  • забруднення підземних вод пестицидами, нітратами та нітритами;
  • незадовільний технічний стан очисних споруд;
  • деградація приморських рекреаційних зон, унікальних пляжів;
  • прогресуюче підтоплення територій;
  • низька забезпеченість заповідними територіями;
  • деградація природних екосистем, що не увійшли до складу природно-заповідного фонду (Хаджибейський, Куяльницький та інші лимани), які мають дуже велику рекреаційну та біосферну цінність;
  • поширення зсувних процесів;
  • екологічний стан місць розташування військових об’єктів на території;
  • висока розораність сільськогосподарських угідь.

Висновки

Ефективний моніторинг еколого-економічної збалансованості територій вимагає обробки та аналізу значної кількості інформації для отримання достовірних даних, оцінок, висновків та прийняття на їх основі оптимальних рішень для отримання необхідного результату. Для повноцінного багатофакторного аналізу необхідні сучасні комп’ютерні засоби та геоінформаційні технології.

Список літератури

1.Зацерковний В.І. Використання геоінформаційних технологій в екологічному моніторингу Чернігівської області / В.І. Зацерковний, С.В. Кривоберець, Ю.С. Сімакін // Аграрний вісник Причорноморя. – 2009. – Вип. 51. – С.82-86.
2.  Зінченко Т.Є. Інституціональні аспекти трансформації землекористувань населених пунктів в сучасних ринкових умовах / Т. Є. Зінченко. – Житомир: Видавництво «ПП Рута», 2010. – 214 с.
3. Одесса – город-агломерация-портово-промышленный комплекс. / под общей ред. А.Г. Топчиева. – Одесса: АО Бахва 1994. – 360 с.

УДК 504.062
Зінченко Т. Є. Застосування геоінформаційних технологій при оцінці використання земельних ресурсів агломерацій  [Електронний ресурс]  / [Зінченко Т. Є.] // Збірник наукових статей “ІІІ-го Всеукраїнського з’їзду екологів з міжнародною участю”. – Вінниця, 2011. – Том.2. – С.488–491. Режим доступу: http://eco.com.ua/

Скачати в форматі pdf:

Оцінка: 
0
No votes yet