Як вирішують проблему сміття в Швейцарії

Зазвичай туристи, які побували в Швейцарії, захоплюються чистотою міст і сіл країни, але рідко цікавляться, яким чином це досягається. Система сортування сміття, що практикується вже в багатьох країнах світу, в Швейцарії доведена абсолютно до крайності. Майже до абсурду. Сортують все, що піддається сортуванню.

Ця система не знає винятків - всі зобов'язані розкладати сміття по різних контейнерах. Це повна демократія, де беруть участь усі. І це повна відсутність демократії , де нічиї заперечення і дискусії не приймаються: не згоден - плати штраф. Подібний підхід до утилізації сміття можливий тільки в Конфедерації Хельветіке. Такий менталітет. Всім подобається жити чисто.

Факт, що ти багатий, не підносить тебе над законом. Нерідко можна побачити громадян, що висаджуються з Порше і без комплексу неповноцінності вивантажують порожні пляшки в пункт здачі тари. Пригадую свою екскурсію по Базелю. Гід розповідав, що базельці дуже скромні і що навіть найбагатша мешканка завжди здає і сортує пляшки за кольором.

Швейцарія лідирує в світі за кількістю здавання пляшок - понад 90% тари повертається на заводи по вторинній переробці скла. Програма з прийому та переробки використаного скла почалася в 1972 році і до цих пір успішно реалізується.

Тільки при поверненні деяких пивних пляшок в магазин, можна отримати назад свою заставу. В інших випадках, ті, хто здають пляшки, нічого за це не отримують. Але при цьому вони ще повинні зняти кришки і розсортувати пляшки і банки залежно від кольору скла. Біле, коричневе, зелене - окремо.

Папір переробляється окремо від картону (переробка картону стоїть дорожче) , тому від громадян вимагають здавати одне окремо від іншого. Майже третина друкованої продукції, виробленої в країні, повертається в пункти прийому вторсировини.

Нікому в голову не прийде викидати в сміття використані батарейки. Державна інформаційна кампанія вже промила мізки про небажаність попадання реагентів, що містяться в батарейках, в навколишнє середовище. Тому 60 % усіх продаваних в Швейцарії батарейок здаються назад і не викидаються у смітник.

Коротше кажучи, окремо здаються РЕТ -пляшки, окремо - старі електричні прилади і домашня техніка, окремо - будівельне сміття, окремо - лампи денного світла, окремо - консервні банки (які зобов'язані самостійно спресувати жерсть за допомогою магнітного преса), окремо - трупи тварин (за це треба платити, але закопувати їх забороняється), окремо - залишки рослинного масла, окремо - залишки машинного масла (міняти масло у власному автомобілі категорично заборонено - це за вас зроблять на СТО за 50 франків). Від одного тільки списку робиться нудно .

Можна цього і не робити, а викидати все у відро для сміття, скажете ви. Можна. Але тоді доведеться розоритися на податок, який стягується з кожного кілограма відходів. На кожен сміттєвий кульок наклеюється марка, що свідчить про сплату податку. Викинути п'ять кілограм сміття коштує 2-3 франка (ціна варіюється залежно від кантону) . Тому, більшість місцевих жителів несе все що можна в пункти з прийому вторсировини, де віддати старий комп'ютер або стару дитячу коляску нічого не варто.

Існує навіть перебільшений приклад, про те як правильно викинути використаний чайний пакетик: етикетку - до картону, сам пакетик - до старого паперу, заварку - в компост, скріпку - до використаного металу, а ниточку - в маркований сміттєвий кульок. Можна було б сказати, що це жарт .... але не в Швейцарії.

Були і є умільці , що намагаються позбавитися від відходів не наклеюючи марку. Але і на таких знайшлася управа - сміттєва поліція. Фахівці за допомогою сучасних технологій аналізують сміття, залишене не в тому місці або без оплати податку - знаходять порушника (це не прикол ) і штрафують його / її . Штрафи дуже високі . Нова Цюрихская газета писала про випадок, коли людина по дорозі на роботу  просто викинула з вікна автомобіля домашнє сміття в паперових мішках. Поліція вирахувала його. Порушника судили і наклали штраф: 6000 франків за утилізацію сміття і очищення траси, 3000 франків за порушення закону і 530 франків судових витрат. Разом, 9530 франків за витівку! Це дуже жорстоке покарання за швейцарськими мірками, оскільки кожен з любов'ю врахує кожен раппен. Такий менталітет .

У 80 -ті роки, коли маркування сміття була введене лише на південному сході країни, стало поширюватися явище, так званого, сміттєвого туризму. На вихідні люди брали свої сім'ї, забивали багажники накопиченими за тиждень відходами і їхали в іншу частину країни на пікнік. І по країні подорожували і сміття безкоштовно викидали. Тільки в Цюріх було звозили понад 3000 тонн "нелегальних" кульків з відходами в день. Тому, всім кантонам і громадам довелося ввести мито на сміття.

Ще в 80-ті роки ХХ століття екологічна ситуація в Швейцарії була катастрофічною - всі річки і озера забруднені фосфатами і нітратами, земля - важкими металами, біорізноманіття стрімко зменшувалася, а зростаюче суспільство споживання виробляло величезну кількість сміття . Дуже скоро жителі стали задихатися від власного сміття, виробничих і сільськогосподарських відходів. На такій маленькій території не було обширних площ, щоб можна було скинути відходи і забути про них.

Тоді-то й постало питання вироблення нової екологічної політики, яку стали з педантизмом втілювати. На це пішло два десятиліття, але результат перевершив всі очікування. Швейцарія зараз - одна з найбільш екологічно чистих країн світу, з розвиненим громадським транспортом і чистим гірським повітрям. З будь-якого озера і, природно, з під крана можна без побоювань пити воду.

У чому причина такого успіху? Причина в тому, що держава - це люди. Швейцарці доручили собі прибрати власну країну, і досягли успіху. Інше було лише справою часу.

До речі, швейцарські заводи з переробки промислових та побутових відходів готові надати допомогу Італії у подоланні «сміттєвої кризи ».

Попередні переговори про це вже ведуться з італійською стороною через посередників , «і в разі їх успішного завершення залишиться тільки заручитися підтримкою кантональних і федеральних властей Швейцарії» , повідомив президент швейцарської Асоціації підприємств з переробки відходів ( АСЕДО ) П'єр Амманн. На його думку, перші партії сміття можуть надійти до Швейцарії для утилізації вже на початку лютого.

Ця пропозиція продиктована аж ніяк не альтруїстичними міркуваннями. Сьогодні потужності 29 швейцарських заводів з переробки сміття використовуються тільки на 70%. Середня вартість переробки 1 тонни відходів становить 250 франків ($ 215 ), і переробка 110 тис. тонн сміття, вивезеного з Італії, принесе власникам підприємств 27 млн. франків ($ 23,3 млн.).

В даний час, за даними АСЕДО, кожен десятий контейнер із сміттям, призначений для утилізації, надходить до Швейцарії за кордону. У минулому році місцеві підприємства переробили 3,5 млн. тонн сміття , у тому числі 420 тис. тонн за кордону; 80 % «імпорту» склали відходи з Німеччини. «Але з урахуванням того , що у ФРН ведеться активне будівництво переробних заводів, ми повинні думати про перспективи використання наявних у нас потужностей. У цьому сенсі нинішня ситуація в Італії хоча і не вирішує для нас проблеми в довгостроковому розгляді , проте становить певний економічний інтерес», - зазначає Амманн .
 

Оцінка: 
0
No votes yet