Викиди забруднювальних речовин у атмосферу від енергетичних установок. Методика визначення

Назва: 
Викиди забруднювальних речовин у атмосферу від енергетичних установок. Методика визначення

Download


УДК 662.611:66.074.3

 

ГКД 34.02.305––2002

ВИКИДИ ЗАБРУДНЮВАЛЬНИХ РЕЧОВИН
У АТМОСФЕРУ ВІД ЕНЕРГЕТИЧНИХ УСТАНОВОК

Методика визначення

ВЫБРОСЫ ЗАГРЯЗНЯЮЩИХ ВЕЩЕСТВ
В АТМОСФЕРУ ОТ ЭНЕРГЕТИЧЕСКИХ УСТАНОВОК

Методика определения

Чинний від 01.07.2002

1 Галузь використання

Ця методика встановлює порядок визначення викидів основних забруднювальних речовин та парникових газів, що надходять у атмосферне повітря з димовими газами, які утворюються під час спалювання органічного палива в енергетичних установках.

Межі використання методики поширюються на котли та камери згоряння газотурбінних установок, які розміщені на теплових електричних станціях та котельних і працюють на твердому, рідкому та газоподібному паливі.

Основні напрями використання керівного документа:

- складання державної та галузевої звітності;

- прогнозні оцінювання обсягів викидів забруднювальних речовин.

2 Нормативні посилання

У цій методиці є посилання на такі нормативні документи:

- Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”. ¾ Затв. пост. Верховної Ради України від 25.06.1991 № 1264-XII;

- Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”. ¾ Затв. пост. Верховної Ради України від 05.02.1998 № 186/98-ВР;

- Закон України “Про охорону атмосферного повітря”. ¾ Затв. пост. Верховної Ради України від 16.10.1992 № 2707-XII;

- Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про охорону атмосферного повітря”. ¾ Затв. пост. Верховної Ради України від 21.06.2001 № 2556-ІІІ;

- Закон України “Про електроенергетику”. ¾ Затв. пост. Верховної Ради України від 16.10.1997 № 575/97-ВР;

- Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику”. ¾ Затв. пост. Верховної Ради України від 22.06.2000 № 1821-III.

- ГОСТ 11022¾95 (ISO 1171¾81) Топливо твердое минеральное. Методы определения зольности;

-                     ГОСТ 27313¾95 (ISO 1170¾77) Топливо твердое минеральное. Обозначение показателей качества и формулы пересчета результатов анализа для различных состояний топлива.

3 Основні положення

Під час спалювання органічного палива в енергетичних установках у атмосферне повітря разом з димовими газами надходять забруднювальні речовини та парникові гази. За цією методикою обліковуються такі забруднювальні речовини та парникові гази:

-         речовини у вигляді суспендованих твердих частинок;

-         оксиди сірки SОx у перерахунку на діоксид сірки або сірчистий ангідрид SО2;

-         оксиди азоту NОx у перерахунку на діоксид азоту NО2;

-         оксид вуглецю СО;

-         важкі метали та їх сполуки;

-         діоксид вуглецю CO2;

-         метан CH4;

-         азоту (І) оксид або оксид діазоту N2O.

Валові викиди забруднювальних речовин та парникових газів визначаються на основі:

-         постійних вимірювань концентрацій забруднювальних речовин у димових газах енергетичних установок;

-         розрахункових методів за даними про витрати та склад використаного палива і характеристики енергетичних та газоочисних установок.

Валові викиди інших забруднювальних речовин, (наприклад, неметанових летких органічних сполук, стійких органічних забруднювачів та ін.) будуть визначатись окремими нормативними документами.


4 Визначення викидів забруднювальних речовин за даними постійних вимірювань

Під час проведення постійних вимірювань концентрацій забруднювальних речовин і поточних витрат димових газів, які надходять у атмосферне повітря від енергетичної установки, валовий викид Ej, т, j-ї забруднювальної речовини за проміжок часу P визначається за формулою

                                                                                                           (1)

де P            – проміжок часу звітності;

cj(t)        – масова концентрація j-ї забруднювальної речовини в сухих димових газах, яка вимірюється в момент часу t, мг/м3;

V(t)        – витрата сухих димових газів, яка вимірюється в момент часу t, м3/с;

Dt           – дискретність вимірювань, с.

Масова концентрація cj, мг/м3, j-ї забруднюючої речовини в сухих димових газах, розраховується через об’ємну концентрацію за співвідношенням

                                                                   ,                                                                 (2)

де cvj           – об’ємна концентрація j-ї забруднювальної речовини в сухих димових газах, см33;

rj               – густина j-ї забруднювальної речовини в умовах вимірювання її концентрації, кг/м3.

Густина забруднювальної речовини rj, кг/м3, в умовах вимірювання концентрації розраховується за формулою

                                                               ,                                                             (3)

де rj0          – густина j-ї забруднювальної речовини при нормальних умовах (тиску p0 та температурі T0), кг/нм3;

p                – тиск в умовах вимірювання концентрації, МПа;

T                – температура в умовах вимірювання концентрації, K.

Під час проведення постійних вимірювань тільки масової концентрації забруднювальної речовини cj(t) поточна витрата димових газів V(t) розраховується через обсяги витрат палив, які спалюються в енергетичній установці:

                                                   ,                                                                 (4)

де (vДГ)i – питомий об’єм сухих димових газів на робочу масу під час спалювання i-го палива при нормальних умовах, нм3/кг;

bi(t) – витрата i-го палива в момент часу t, кг/с.

Питомий об’єм vДГ сухих димових газів розраховується при стандартному вмісті кисню і нормальних умовах. Формула (1) для визначення валового викиду j-ї забруднювальної речовини приймає вигляд:

                                               ,                                              (5)

де Ej               – валовий викид j-ї забруднювальної речовини за проміжок часу P, т;

c¢j(t)       – приведена масова концентрація j-ї забруднювальної речовини в сухих димових газах при стандартному вмісті кисню і нормальних умовах в момент часу t, мг/нм3;

(vДГ)i      – питомий об’єм сухих димових газів на робочу масу під час спалювання i-го палива при стандартному вмісті кисню і нормальних умовах, нм3/кг;

bi(t)        – витрата i-го палива в момент часу t, кг/с;

Dt           – дискретність вимірювань, с.

Приведену масову концентрацію c¢j(t), мг/нм3, j-ї забруднювальної речовини в сухих димових газах при стандартному вмісті кисню та нормальних умовах в момент часу t можна отримати через значення виміряної масової концентрації j-ї забруднювальної речовини сj(t) за формулою

                                                 ,                                                   (6)

де cj(t)        – виміряна масова концентрація j-ї забруднювальної речовини в сухих димових газах при нормальних умовах в момент часу t, мг/нм3;

O2          – вміст кисню в димових газах при вимірюванні концентрації, %;

a            – коефіцієнт надлишку повітря при вимірюванні концентрації;

a0          – коефіцієнт надлишку повітря при стандартному вмісті кисню в димових газах .

Формули розрахунку питомого об’єму сухих димових газів під час спалювання палива з урахуванням його механічного недопалу наведено в додатку A . Для розрахунку питомого об’єму сухих димових газів у випадку використання газоподібного палива попередньо необхідно перерахувати об’ємні характеристики палива в масові. Формули перерахунку об’ємних характеристик газоподібного палива в масові наведено в додатку Б . Усі розрахунки провадяться для робочої маси палива. Формули перерахунку характеристик палива з сухої беззольної маси на робочу або суху наведено в додатку В . За відсутності фактичних даних про елементний склад палива використовуються значення, наведені в додатку Г.


5 Визначення викидів забруднювальних речовин розрахунковими методами

Розрахункові методи визначення викиду забруднювальної речовини базуються на використанні показника емісії. Показник емісії характеризує масову кількість забруднювальної речовини, яка викидається енергетичною установкою в атмосферне повітря разом з димовими газами, віднесену до одиниці енергії, що виділяється під час згоряння палива. Він залежить від багатьох чинників. Існують два показники емісії ¾ узагальнений та специфічний.

Узагальнений показник емісії забруднювальної речовини є середньою питомою величиною викиду для певної категорії енергетичних установок, певної технології спалювання палива, певного виду палива з урахуванням заходів щодо зниження викиду забруднювальної речовини. Він не враховує особливостей хімічного складу палива.

Специфічний показник емісії є питомою величиною викиду, яка визначається для конкретної енергетичної установки з урахуванням індивідуальних характеристик палива, конкретних характеристик процесу спалювання та заходів щодо зниження викиду забруднювальної речовини.

При наявності обох показників емісії забруднювальної речовини необхідно використовувати специфічний.

Валовий викид j-ї забруднювальної речовини Ej, т, що надходить у атмосферу з димовими газами енергетичної установки за проміжок часу Р, визначається як сума валових викидів цієї речовини під час спалювання різних видів палива, у тому числі під час їх одночасного спільного спалювання:

                                                   ,                                                 (7)

де Eji          – валовий викид j-ї забруднювальної речовини під час спалювання i-го палива за проміжок часу P, т;

kji           – показник емісії j-ї забруднювальної речовини для i-го палива, г/ГДж;

Bi           – витрата i-го палива за проміжок часу P, т;

(Qri)i       – нижча робоча теплота згоряння i-го палива, МДж/кг.

Показники емісії забруднювальних речовин визначаються за формулами, наведеними в розділах 5.1 ¾ 5.8.

5.1 Речовини у вигляді суспендованих твердих частинок

Показник емісії речовини у вигляді суспендованих твердих частинок (далі – твердих частинок) визначається як специфічний і розраховується за формулою

                                        ,                                         (8)

або

                                    ,                                          (9)

де kтв          - показник емісії твердих частинок, г/ГДж;

Qir          - нижча робоча теплота згоряння палива, МДж/кг;

Ar           - масовий вміст золи в паливі на робочу масу, %;

aвин         - частка золи, яка виходить з котла у вигляді леткої золи;

QС          - теплота згоряння вуглецю до CO2, яка дорівнює 32,68 МДж/кг;

q4           - втрати тепла, пов’язані з механічним недопалом палива, %;

hзу             - ефективність очищення димових газів від твердих частинок;

Gвин        - масовий вміст горючих речовин у викидах твердих частинок, %;

kтвS         - показник емісії твердих продуктів взаємодії сорбенту та оксидів сірки і твердих частинок сорбенту, г/ГДж.

Вміст золи Ar в паливі та горючих у викиді твердих частинок Gвин визначаються при проведенні технічного аналізу за ГОСТ 11022¾95 (ISO 1171¾81) палива і леткої золи, яка виходить з енергетичної установки, відповідно.

Зола палива виходить з енергетичної установки у вигляді леткої золи (виносу) та або донної золи (шлаку). Частка золи, яка виноситься з енергетичної установки у вигляді леткої золи, aвинзалежить від технології спалювання палива і визначається за даними останніх випробувань енергетичної установки, а за їх відсутності – за паспортними даними. За відсутності таких даних значення aвин приймаються згідно з таблицею Д.1 одаток Д ).

Значення ефективності очищення димових газів від твердих частинок hзу визначається за результатами останніх випробувань золоуловлювальної установки або за її паспортними даними. Ефективність золоуловлювальної установки визначається як різниця між одиницею та відношенням масових концентрацій твердих частинок після і до золоуловлювальної установки.

При використанні сорбенту для зв’язування оксидів сірки в топці котла (наприклад, за технологіями спалювання палива в киплячому шарі) чи при застосуванні технологій сухого або напівсухого зв’язування сірки утворюються тверді частинки сульфату та сульфіту і невикористаного сорбенту. Показник емісії твердих частинок невикористаного в енергетичній установці сорбенту та утворених сульфатів і сульфітів kтвS, г/ГДж, розраховується за формулою

                              ,                         (10)

де Qir          - нижча робоча теплота згоряння палива, МДж/кг;

Sr           - масовий вміст сірки в паливі на робочу масу, %;

aвин         - частка золи, яка виходить з котла у вигляді леткої золи;

mпрод       - молекулярна маса твердого продукту взаємодії сорбенту та оксидів сірки, кг/кмоль;

mсорб       - молекулярна маса сорбенту, кг/кмоль;

mS           - молекулярна маса сірки, яка дорівнює 32 кг/кмоль;

m           - мольне відношення активного хімічного елементу сорбенту та сірки (таблиця Д.2 додатка Д);

hI               - ефективність зв’язування сірки сорбентом у топці або при застосуванні сухих та напівсухих методів десульфуризації димових газів (таблиці Д.2 і Д.3 додатка Д );

hзу             - ефективність очистки димових газів від твердих частинок.

5.2 Діоксид сірки SO2

Показник емісії  г/ГДж, оксидів сірки SO2 та SO3, у перерахунку на діоксид сірки SO2, які надходять у атмосферу з димовими газами, є специфічним і розраховується за формулою

                                                    ,                                          (11)

де Qir          - нижча робоча теплота згоряння палива, МДж/кг;

S r             – вміст сірки в паливі на робочу масу за проміжок часу P, %;

hI           – ефективність зв’язування сірки золою або сорбентом у енергетичній установці;

hII          – ефективність очистки димових газів від оксидів сірки;

b                        – коефіцієнт роботи сіркоочисної установки.

Масовий вміст сірки в робочій масі потрібно визначати під час технічного аналізу палива відповідно до ГОСТ 27313¾95 (ISO 1170¾77).

Усереднені значення вмісту сірки для різних видів і марок палива наведено в додатку Г . Ці значення беруться у випадку відсутності достовірних даних технічного аналізу.

Ефективність зв’язування оксидів сірки золою або сорбентом у енергетичній установці hI залежить від технології спалювання та хімічного складу палива, яке спалюється, і типу сорбенту. Під час спалювання твердого палива, до мінеральної складової якого входять сполуки лужних та лужноземельних металів, відбувається часткове зв’язування сірки з утворенням сульфатів або сульфітів. Під час спалювання твердого палива за технологіями киплячого шару подача сорбенту разом з паливом забезпечує ефективне зв’язування сірки в топці енергетичної установки. За відсутності даних для енергетичної установки про ефективність зв’язування сірки в топковому просторі значення hI для різних технологій спалювання палива приймаються згідно з таблицею Д.2 (додаток Д ).

Димові гази можуть бути очищені від оксидів сірки в сіркоочисних установках шляхом застосування технологій десульфуризації димових газів з різною ефективністю очищення hII. Коефіцієнт роботи сіркоочисної установки b визначається як відношення часу роботи сіркоочисної установки до часу роботи енергетичної установки. Для розрахунків необхідно використовувати значення hII, одержане під час останнього випробування сіркоочисної установки, і значення b, одержане при аналізі даних про роботу очисної та енергетичної установок у цілому. За відсутності таких даних значення ефективності сіркоочищення димових газів та коефіцієнта роботи сіркоочисної установки за різними технологіями десульфуризації приймаються згідно з таблицею Д.3 (додаток Д ).

До установок десульфуризації димових газів відносяться і деякі види золоуловлювальних установок. Для електростатичних фільтрів та циклонів ефективність уловлення оксидів сірки hII є незначною і дорівнює нулю. Для мокрих золоуловлювальних установок (мокрих скруберів типу МС та МВ) величина hII залежить від загальної лужності води на зрошення та від вмісту сірки в паливі S¢. Приведений вміст сірки визначається як відношення масового вмісту сірки на робочу масу палива до нижчої робочої теплоти згоряння палива (S¢S r/Qir). Дані про ефективність уловлення оксидів сірки в мокрих скруберах наведено в таблиці Д.4 (додаток Д ).

5.3 Оксиди азоту NOx

Під час спалювання органічного палива утворюються оксиди азоту NOx (оксид азоту NO та діоксид азоту NO2), викиди яких визначаються в перерахунку на NO2.

Показник емісії оксидів азоту kNOx, г/ГДж, з урахуванням заходів скорочення викиду розраховується як

                                                 ,                                         (12)

де (kNOx)0    - показник емісії оксидів азоту без урахування заходів скорочення викиду, г/ГДж;

fн            - ступінь зменшення викиду NOx під час роботи на низькому навантаженні;

hI           - ефективність первинних (режимно-технологічних) заходів скорочення викиду;

hII          - ефективність вторинних заходів (азотоочисної установки);

b                        - коефіцієнт роботи азотоочисної установки.

Для конкретної енергетичної установки специфічний показник емісії оксидів азоту може бути визначено на основі результатів випробувань енергетичної установки, документально підтверджених відповідними актами. Формулу перерахунку значення виміряної концентрації забруднювальної речовини в показник емісії приведено в додатку A.

Значення узагальненого показника емісії оксидів азоту під час спалювання органічного палива за різними технологіями без урахування заходів щодо скорочення викиду NOx визначаються згідно з таблицею Д.5 (додаток Д ).

Під час роботи енергетичної установки на низькому навантаженні зменшується температура процесу горіння палива, завдяки чому скорочується викид оксидів азоту. Ступінь зменшення викиду NOx при цьому визначається за емпіричною формулою

                                                        ,                                                                 (13)

де fн            - ступінь зменшення викиду оксидів азоту під час роботи на низькому навантаженні;

Qф          - фактична теплова потужність енергетичної установки, МВт;

Qн          - номінальна теплова потужність енергетичної установки, МВт;

z             - емпіричний коефіцієнт, який залежить від виду енергетичної установки, її потужності, типу палива тощо.

Якщо відома тільки продуктивність парового котла D, його теплова потужність Q визначається згідно з додатком Ж . Емпіричний коефіцієнт z визначається під час випробувань енергетичної установки. За їх відсутності значення z береться з таблиці Д.6 (додаток Д ).

Первинні (режимно-технологічні) заходи спрямовано на зменшення утворення оксидів азоту в топці або камері згоряння енергетичної установки. До цих заходів відносяться: використання малотоксичних пальників, ступенева подача повітря та палива, рециркуляція димових газів тощо. Значення ефективності застосування первинних заходів hI, окремих та їх комбінацій, визначаються за результатами випробувань енергетичної установки після їх впровадження і затверджуються відповідними актами. Орієнтовні значення ефективності первинних заходів зменшення викиду оксидів азоту наведено в таблиці Д.7 (додаток Д).

За неможливості досягти за допомогою первинних заходів допустимої концентрації оксидів азоту в димових газах для їх очищення від NOx використовують азотоочисну установку. Значення ефективності hII та коефіцієнта роботи азотоочисної установки  (відношення часу роботи азотоочисної установки до часу роботи енергетичної установки) визначаються під час випробувань, а за їх відсутності ¾ згідно з таблицею Д.8 (додаток Д ).

5.4 Важкі метали

Викид важких металів та їх сполук пов’язано з наявністю в мінеральній частині палива сполук важких металів. До важких металів, сполуки яких найбільш шкідливі для навколишнього середовища, відносяться: арсен (As), кадмій (Cd), хром (Cr), мідь (Cu), ртуть (Hg), нікель (Ni), свинець (Pb), селен (Se), цинк (Zn) [1]). Під час спалювання мазуту або важкого дизельного палива до важких металів цієї групи віднесено також ванадій (V) та його сполуки. У частинках леткої золи більшість цих елементів зустрічається у вигляді оксидів і хлоридів. У газоподібних викидах можлива наявність ртуті, селену та арсену, які частково випаровуються з палива.

5.4.1 Спалювання вугілля

Під час спалювання вугілля показник емісії важкого металу kв.м, г/ГДж, є специфічним і визначається за формулою

                                         ,                                (14)

де св.м         - масовий вміст важкого металу у паливі, мг/кг;

Qri          - нижча робоча теплота згоряння палива, МДж/кг;

aвин         - частка золи, яка виходить з котла у вигляді леткої золи;

fзб           - коефіцієнт збагачення важкого металу;

hзу          - ефективність золоуловлювальної установки;

fг            - частка важкого металу, яка виходить у газоподібній формі;

hгзу         - ефективність уловлення газоподібної фракції важкого металу в золоуловлювальній установці.

Частка золи aвин, яка виноситься з енергетичної установки у вигляді леткої золи, залежить від технології спалювання палива (див. таблицю Д.1 додатка Д ).

Масовий вміст важкого металу в паливі визначається під час проведення елементного аналізу палива, що спалюється в енергетичній установці.

За відсутності можливості вимірювання вмісту важких металів у паливі орієнтовні значення свм визначають згідно з таблицею Г.2 (додаток Г ).

Коефіцієнт збагачення fзб характеризує властивість “збагачення” (підвищення вмісту) важкого металу в частинках золи. Вміст важких металів у різних фракціях золи різний: у дрібній фракції золи вміст їх вищий, ніж у крупній. Оскільки в золоуловлювальній установці найбільш ефективно уловлюється крупна фракція, то в атмосферне повітря викидається дрібна фракція, в якій вміст важких металів більший. Діапазон значень та рекомендовані величини fзб наведено в таблиці Д.9 (додаток Д ).. Ці значення застосовуються у випадку відсутності даних для конкретних видів і марок твердого палива, яке спалюється в енергетичній установці.

Частка важкого металу, яка виходить з вугілля у газоподібному вигляді, fг залежить від фізико-хімічних властивостей важкого металу. Орієнтовні значення цієї частки наведено в таблиці Д.10 (додаток Д).

Ефективність уловлювання твердих частинок золоуловлювальною установкою hзу залежить від типу очисного обладнання, встановленого на енергетичній установці, наприклад електростатичного фільтра, рукавного фільтра, мокрого скрубера чи батарейного циклона.

Ефективність уловлювання газоподібних важких металів hгзу залежить від властивостей важкого металу, типу золоуловлювальної установки і наявності інших заходів очистки димових газів, таких, як сіркоочисні та азотоочисні установки. Ефективність повинна визначатися під час проведення випробувань установки. Значення ефективності уловлення газоподібної фракції важких металів hгзу в електрофільтрах наведено в табл. Д.11 (додаток Д ).

5.4.2 Спалювання мазуту

Під час спалювання в енергетичній установці мазуту утворюються сполуки важких металів, які є складовими мазутної золи. Сполуки ванадію відносяться до основних складових мазутної золи. Тому кількість викиду ванадію прийнято за контрольний параметр шкідливої дії мазутної золи на довкілля.

Показник емісії мазутної золи kV, г/ГДж, у перерахунку на ванадій є специфічним і розраховується за формулою

                                                ,                                                       (15)

де Qri          - нижча теплота згоряння палива, МДж/кг;

сV           - масовий вміст ванадію в паливі, мг/кг;

hос          – частка ванадію, який осідає з твердими частинками на поверхнях нагріву котла;

hзу(V)      – ефективність уловлювання ванадію золоуловлювальною установкою.

Масовий вміст ванадію у мазуті сV, мг/кг, визначається за результатами хімічного аналізу мазуту або розраховується за апроксимаційною формулою

                                                          ,                                                                    (16)

де Ar  - масовий вміст золи в мазуті на робочу масу, %.

Масовий вміст золи в мазуті Ar визначається за даними технічного аналізу палива.

Частка ванадію hос, яка осідає з твердими частинками на поверхнях нагріву котлів, залежить від конструктивних особливостей котлів. Її значення наведено в таблиці Д.12 (додаток Д ).

Під час спільного спалювання твердого палива та мазуту в пиловугільному котлі ефективність очищення димових газів hзу(V) від мазутної золи (в перерахунку на ванадій) hзу(V) розраховується за емпіричною формулою

                                                         ,                                                            (17)

де hзу          - ефективність очищення димових газів від твердих частинок згідно з 5.1;

fV               - емпіричний коефіцієнт, який враховує ефект “збагачення” ванадієм золи, яка виходить після золоуловлювальної установки, і залежить від типу золоуловлювальної установки (таблиця Д.13 додатка Д ).

Ефективність очищення димових газів від мазутної золи (в перерахунку на ванадій) hзу(V) в газомазутних котлах батарейними циклонами, які спеціально застосовуються для цього, визначається за емпіричною формулою (Д.1) (додаток Д ).

Для розрахунку показника емісії k п’ятиоксиду ванадію V2O5, г/ГДж, як забруднювальної речовини необхідно показник емісії мазутної золи в перерахунку на ванадій помножити на відношення молекулярних мас п’ятиоксиду ванадію та ванадію:

                                              ,                                     (18)

де kV           - показник емісії мазутної золи в перерахунку на ванадій;

    - молекулярна маса п’ятиоксиду ванадію, яка дорівнює 182 кг/кмоль;

mV          - молекулярна маса ванадію, яка дорівнює 51 кг/кмоль.

5.4.3 Спалювання природного газу

При спалюванні в енергетичній установці природного газу можуть виділятися в газоподібній формі в незначній кількості ртуть та її сполуки1).

Показник емісії ртуті kHg, г/ГДж, є узагальненим і розраховується за формулою

                                                            ,                                                        (19)

де (kHg)0      - показник емісії ртуті без використання золоуловлювальної установки, г/ГДж;

hгзу            - ефективність уловлювання ртуті в золоуловлювальній установці (таблиця Д.11 додатка Д ).

Значення (kHg)0 під час спалювання природного газу наведено в таблиці Д.14 (додаток Д ).

5.5 Оксид вуглецю CO

Утворення оксиду вуглецю CO є результатом неповного згоряння вуглецю органічного палива. Зі зменшенням потужності енергетичної установки концентрація CO в димових газах зростає. Основним методом визначення викидів оксиду вуглецю є вимірювання його концентрації.

За відсутності постійних вимірювань концентрації CO валовий викид оксиду вуглецю визначається за формулою (7).

Для конкретної енергетичної установки специфічний показник емісії оксиду вуглецю може бути визначено на основі результатів випробувань енергетичної установки, документально підтверджених відповідними актами. Формулу перерахунку значення виміряної концентрації забруднювальної речовини в показник емісії приведено в додатку A.

Значення узагальненого показника емісії оксиду вуглецю залежно від виду палива, потужності енергетичної установки та технології спалювання визначаються з таблиці Е.1 (додаток Е).

5.6 Діоксид вуглецю CO2

Діоксид вуглецю (вуглекислий газ CO2) відноситься до парникових газів і є основним газоподібним продуктом окислення вуглецю органічного палива. Обсяг викиду CO2 безпосередньо пов’язано із вмістом вуглецю в паливі та ступенем окислення вуглецю палива в енергетичній установці.

Показник емісії діоксиду вуглецю ,г/ГДж, під час спалювання органічного палива визначається за формулою

                                            ,                                              (20)

де Cr      - масовий вміст вуглецю в паливі на робочу масу, %;

         Qir      - нижча робоча теплота згоряння палива, МДж/кг;

    eC       - ступінь окислення вуглецю палива (додаток А );

    kC       - показник емісії вуглецю палива, г/ГДж.

Масовий вміст вуглецю в паливі визначається на основі елементного аналізу палива, що спалюється. Для газоподібного палива його може бути визначено, якщо відомий об’ємний вміст компонентів газоподібного палива (додаток Б ). За відсутності даних про паливо, яке спалюється, необхідно користуватись даними додатка Г .

Специфічний показник емісії вуглецю kC, г/ГДж, ¾ це відношення вмісту вуглецю палива до його теплоти згоряння:

                                                                 ,                                                          (21)

де Cr           – масовий вміст вуглецю в паливі на робочу масу, %;

Qir          – нижча робоча теплота згоряння палива, МДж/кг.

За відсутності даних про вміст вуглецю в паливі та його теплоту згоряння необхідно користуватись узагальненим показником емісії вуглецю, наведеним у таблиці Е.2 (додаток Е).

Під час спалювання органічного палива в енергетичній установці може утворюватись монооксид вуглецю, але в атмосфері він неодмінно перетвориться в діоксид вуглецю. Тому під час розрахунку показника емісії CO2 вважають, що весь вуглець палива, який згорів, перетворюється у вуглекислий газ.

5.7 Оксид діазоту N2O

Оксид діазоту (або оксид азоту (І) N2O відноситься до парникових газів. За відсутності постійних вимірювань концентрації N2O валовий викид оксиду діазоту визначається за формулою (7). Значення узагальненого показника емісії N2O залежно від виду палива, потужності енергетичної установки та технології спалювання наведено в таблиці Е.3 (додаток Е).

5.8 Метан CH4

Метан CH4 також відноситься до парникових газів. Утворення метану під час спалювання органічного палива в енергетичних установках дуже незначне. Воно пов’язане з неповним згорянням органічного палива і зменшується з підвищенням температури згоряння та масштабу енергетичної установки. За відсутності прямих вимірювань валовий викид метану визначається за формулою (7). Значення узагальненого показника емісії метану залежно від виду палива наведено в таблиці Е.4 (додаток Е).

5.9 Приклади розрахунків

Приклади розрахунку валових викидів забруднювальних речовин під час спалювання вугілля, мазуту і природного газу наведено в додатку И.



Додаток А

(довідковий)


Визначення об’єму сухих димових газів

Питомий об’єм сухих димових газів, які утворюються під час повного згоряння палива, визначається на підставі даних про масовий елементний склад робочої маси палива та витрати повітря для його спалювання відповідно до стехіометричних співвідношень між паливом та повітрям. Для газоподібного палива перерахунок об’ємного вмісту його компонентів (індивідуальних газів) у масовий вміст хімічних елементів горючої маси наведено у додатку Б . Формули перерахунку характеристик палива з робочої маси палива на суху та горючу (суху беззольну) і навпаки наведено у додатку В . За відсутності інформації про елементний склад палива можна використовувати дані додатка Г або відповідну довідкову літературу.

Під час спалювання палива можливе його неповне згоряння, у першу чергу механічний недопал, внаслідок чого до викидів твердих частинок та шлаку потрапляють горючі речовини, головним чином вуглець.

Масовий вміст вуглецю Cвзг, який згоряє, % на робочу масу, виражається через масовий вміст вуглецю в паливі Cr за формулою

                                                               ,                                                                (А.1)

де eC           – ступінь окислення вуглецю палива;

     C r             – масовий вміст вуглецю в паливі на робочу масу, %.

Ефективність процесу горіння визначає ступінь окислення вуглецю палива eC. При повному згорянні палива ступінь окислення дорівнює одиниці, але за наявності недогоряння палива його значення зменшується. Ступінь окислення вуглецю палива eC в енергетичній установці розраховується за формулою

                                 ,                                 (А.2)

де Ar           – масовий вміст золи в паливі на робочу масу, %;

    C r              – масовий вміст вуглецю в паливі на робочу масу, %;

aвин           – частка золи, яка видаляється у вигляді леткої золи;

Gвин           – масовий вміст горючих речовин у виносі твердих частинок, %;

Gшл           – масовий вміст горючих речовин у шлаку, %.

Для природного газу рекомендоване значення eC становить 0,995, для мазуту – 0,991).

Вміст золи Ar в паливі та горючих речовин у шлаку Gшл і викидах твердих частинок Gвин визначається технічним аналізом палива (ГОСТ 27313¾95), а також шлаку та твердих частинок, які виходять з енергетичної установки. Частка золи aвин, яка виноситься з енергетичної установки у вигляді леткої золи, залежить від технології спалювання палива. Вона визначається для енергетичної установки за паспортними даними та при проведенні її випробувань. За відсутності такої інформації значення aвин визначаються за даними таблиці Д.1 (додаток Д).

Під час спалювання 1 кг робочої маси палива з урахуванням механічного недопалювання питомий об’єм сухих димових газів , нм3/кг (за відсутності в них кисню) визначається за формулою1).

                                    ,                         (А.3)

де C взг          – масовий вміст вуглецю палива, що згорів, на робочу масу, %;

S r              – масовий вміст сірки в паливі на робочу масу, %;

N r             – масовий вміст азоту в паливі на робочу масу, %;

    – питомий об’єм азоту повітря, необхідного для горіння палива, нм3/кг.

Питомий об’єм азоту , нм3/кг,  в повітрі, яке необхідне для спалювання палива, визначається за формулою

                                                        ,                                                   (А.4)

де         – питомий об’єм кисню, необхідного для проходження стехіометричних реакцій окислення, нм3/кг.

Питомий об’єм кисню , нм3/кг, необхідного для проходження стехіометричних реакцій окислення,

                                 ,                                    (А.5)

де C взг          – масовий вміст вуглецю палива, що згорів, на робочу масу, %;

H r             – масовий вміст водню в паливі на робочу масу, %;

S r              – масовий вміст сірки в паливі на робочу масу, %;

O r             – масовий вміст кисню в паливі на робочу масу, %.

Константи в рівняннях (А.3) – (А.5) є стереометричними множниками.

Густина сухих димових газів  визначається як відношення питомої маси сухих димових газів  до питомого об’єму сухих димових газів  (під час спалювання 1 кг  робочої маси палива). Питома маса сухих димових газів  визначається за відсутності в них кисню та водяної пари, яка утворилася в результаті випарювання вологи палива та окислення водню.

Густина сухих димових газів , кг/нм3, визначається за формулою

                                                     ,                                                                     (А.6)

де        – питома маса сухих димових газів, кг/кг;

        – питомий об’єм сухих димових газів, нм3/кг.

Питома маса сухих димових газів , кг/кг, вираховується за формулою

                            ,                               (А.7)

де C взг          – масовий вміст вуглецю палива, що згоряє, на робочу масу, %;

N r             – масовий вміст азоту в паливі на робочу масу, %;

S r              – масовий вміст сірки в паливі на робочу масу, %;

        – питомий об’єм кисню, необхідного для проходження стехіометричних реакцій окислення, нм3/кг.

Одержане значення  за відсутності кисню в димових газах (коефіцієнт надлишку повітря a = 1) може бути приведене до стандартного вмісту кисню в димових газах, наприклад, до 6 %,  за допомогою рівняння

                                      ,                                     (А.8)

де vдг          – питомий об’єм сухих димових газів, приведений до стандартного вмісту кисню в димових газах, нм3/кг;

        – питомий об’єм сухих димових газів при O2 = 0 %, нм3/кг;

O2ст        – стандартний об’ємний вміст кисню в сухих димових газах, %.

Перерахунок значення виміряної концентрації в показник емісії j-ї забруднювальної речовини для конкретного джерела викиду здійснюється за формулою

                                      ,                                                                               (А.9)

де kj            – показник емісії j-ї забруднювальної речовини, г/ГДж;

с´j          – виміряна масова концентрація j-ї забруднювальної речовини в сухих димових газах, приведена до нормальних умов та стандартного вмісту кисню, мг/нм3;

 vдг         – питомий об’єм сухих димових газів, приведений до стандартного вмісту кисню, нм3/кг;

Qir          – нижча робоча теплота згоряння палива, МДж/кг.


Додаток Б

(довідковий)


Перерахунок характеристик газоподібного палива

Для газоподібного палива, як правило, відомі його об’ємні характеристики:

- склад – метан (CH4), етан (C2H6), пропан (C3H8), бутан (C4H10), пентан (C5H12) та більш важкі вуглеводні, азот (N2), сірководень (H2S), оксид (CO) і діоксид (CO2) вуглецю;

- теплота згоряння;

- об’ємна витрата;

- об’єм використаного палива за певний проміжок часу.

У методиці та додатку А для визначення величин викидів та питомого об’єму використовуються масові характеристики палива – масовий елементний склад, масова теплота згоряння, маса використаного палива. Тому для газоподібного палива об’ємні характеристики необхідно перерахувати в масові.

Питома маса кожного індивідуального газу в сухому стані газоподібного палива визначається за формулами:

                                              ,                                                          (Б.1)

                                               ,                                                       (Б.2)

                                              ,                                                        (Б.3)

                                               ,                                                     (Б.4)

                                              ,                                                     (Б.5)

                                               ,                                                       (Б.6)

                                              ,                                                              (Б.7)

                                              ,                                                           (Б.8)

                                              ,                                                             (Б.9)

                                              ,                                                        (Б.10)

де m i          – питома маса i-го індивідуального газу в 1 нм3 сухого палива, кг/нм3;

(i)v             – об’ємний вміст i-го індивідуального газу, %.

Густина сухого газоподібного палива r н, кг/нм3, при нормальних умовах визначається як сума питомих мас індивідуальних газів, що входять до складу палива,

                                        ,                                  (Б.11)

де m i          – питома маса i-го індивідуального газу в 1 нм3 сухого палива при нормальних умовах, кг/нм3;

mCpHq     – питома маса вуглеводню CpHq, який складається з p атомів вуглецю та q атомів водню при нормальних умовах, кг/нм3.

Масовий елементний склад сухого газоподібного палива визначається за формулами:

                           ,                              (Б.12)

                                ,                                    (Б.13)

                                                           ,                                                          (Б.14)

                                                       ,                                                    (Б.15)

                                           ,                                        (Б.16)

де C daf          – масовий вміст вуглецю в паливі на горючу масу, %;

H daf          – масовий вміст водню в паливі на горючу масу, %;

N daf          – масовий вміст азоту в паливі на горючу масу, %;

S daf           – масовий вміст сірки в паливі на горючу масу, %;

O daf          – масовий вміст кисню в паливі на горючу масу, %;

r н          – густина сухого газоподібного палива при нормальних умовах, кг/нм3;

m i          – питома маса i-го індивідуального газу в 1 нм3 сухого газоподібного палива, кг/нм3.

Для перерахунку об’ємної витрати газоподібного палива в масову використовують формулу

                                                                 ,                                                                 (Б.17)

де b            – масова витрата газоподібного палива, кг/с;

bv               – об’ємна витрата газоподібного палива при нормальних умовах, нм3/с;

r н          – густина газоподібного палива при нормальних умовах, кг/нм3.

Маса використаного газоподібного палива В, т, за проміжок часу Р та масова теплота згоряння розраховуються за формулами:

                                                              ,                                                                   (Б.18)

                                                            ,                                                               (Б.19)

де Bv               – об’єм використаного газоподібного палива за проміжок часу P при нормальних умовах, тис. нм3;

Qir          – масова нижча теплота згоряння газоподібного палива, МДж/кг;

        – об’ємна нижча теплота згоряння газоподібного палива при нормальних умовах, МДж/нм3;

r н          – густина газоподібного палива при нормальних умовах, кг/нм3.

Додаток В
(довідковий)


Перерахунок характеристик палива

Складові та характеристики палива можуть бути перераховані на робочу (raw), суху (dry) масу (коли в паливі відсутня волога), суху беззольну (dry ach-free) або горючу масу (коли в паливі відсутня негорюча частина – зола та волога).

У таблиці В.1 наведено множники перерахунку масового вмісту складових палива на робочу, суху або горючу масу.

Таблиця В.1 ¾ Перерахунок масового вмісту складових палива

Маса

Початкове значення маси

робочої

Сухої

горючої

Робоча

1

(100 - W r)/100

(100 - W r- Ar)/100

Суха

100/(100 - W r)

1

(100-Ad)/100

Горюча

100/(100 - W r- Ar)

100/(100 - Ad)

1

Примітка.    W r      – масовий вміст вологи в паливі на робочу масу, %;

                      Ar         – масовий вміст золи в паливі на робочу масу, %;

                     Ad          – масовий вміст золи в паливі на суху масу, %.

У таблиці В.2 наведено формули перерахунку нижчої робочої теплоти згоряння палива Qir в нижчу суху теплоту згоряння палива Qid та нижчу горючу теплоту згоряння палива Qidaf і навпаки.

Таблиця В.2 ¾ Перерахунок теплоти згоряння палива

Теплота згоряння

Початкове значення маси

робочої

Сухої

горючої

Qir

1

Qid

1

Qidaf

1

Примітка. Qir           – нижча робоча теплота згоряння палива, МДж/кг;

              Qid     – нижча суха теплота згоряння палива, МДж/кг;

              Qidaf  – нижча горюча теплота згоряння палива, МДж/кг;

             W r       – масовий вміст вологи в паливі на робочу масу, %;

              A– масовий вміст золи в паливі на робочу масу, %;

              Ad – масовий вміст золи в паливі на суху масу, %.

При неповному окисленні вуглецю палива в енергетичній установці величина Qir фактично зменшується на величину енергії палива, що не догоріло, а саме:

                                                    ,                                                           (В.1)

де Qir*  – нижча теплота згоряння палива з урахуванням механічного недопалу, МДж/кг;
Qir   – нижча теплота згоряння палива, МДж/кг;
QС   – теплота згоряння вуглецю, МДж/кг, QС = 32,657 МДж/кг;

eC    – ступінь окислення вуглецю палива (формула (А.2) додатка А).


Додаток Г

(довідковий)


Склад і характеристики різних видів органічного палива

Тверде паливо

В таблиці Г.1 наведено орієнтовний елементний склад палива на горючу масу для найбільш поширених марок вугілля. Масовий елементний склад палива на робочу масу та нижча робоча теплота згоряння визначаються за даними таблиці Г.1, формулами перерахунку, наведеними у Додатку В, та даними технічного аналізу палива, зокрема, за інформацією про вміст вологи та золи у вугіллі (на робочу масу).

Таблиця Г.1 ¾ Елементний склад вугілля (масовий вміст на горючу масу)11)

Вугілля

C daf, %

H daf, %

S daf, %

O daf, %

N daf, %

V daf, %

Qidaf, МДж/кг

Антрацитовий штиб АШ

93,5

1,8

2,4

1,5

0,8

4,0

33.24

Пісне вугілля ТР

89,0

4,2

3,3

2,1

1,5

12,0

34.29

Донецьке газове ГР

81,0

5,4

4,4

7,7

1,5

40,0

31.98

Донецьке довгополуменеве ДР

75,5

5,5

4,3

13,1

1,6

43,0

30.56

Львівсько-волинське (ЛВ) ГР

79,5

5,2

3,7

10,3

1,3

39,0

31.69

Олександрійське буре Б1Р

67,5

5,8

5,9

19,9

0,9

58,5

26.96

У таблиці Г.2 наведено інформацію про орієнтовний вміст основних важких металів у робочій масі вугілля родовищ України 2)3).

Таблиця Г.2 ¾ Вміст важких металів свм у енергетичному вугіллі, мг/кг

Вугілля

As

Cd

Cr

Cu

Hg

Ni

Pb

Se

Zn

Антрацитовий штиб АШ

20

0

47

29

0.28

26

20

0

40

Донецьке пісне ТР

20

0

47

29

0.20

26

18

0

40

Донецьке ГР

20

0

47

29

0.14

26

14

0

40

Донецьке довгополуменеве ДР

20

0

47

29

0.16

26

16

0

40

Львівсько-Волинське (ЛВ) ГР

20

0

47

29

0.16

26

16

0

40

Олександрійське буре Б1Р

20

0

47

29

0.16

26

14

0

40

Мазут

У таблиці Г.3 наведено орієнтовні дані характеристик основних марок мазуту, які використовується в енергетиці1).

Таблиця Г.3 ¾ Склад енергетичних мазутів

Показники

Марка мазуту

високосірчистого

малосірчистого

40

100

200

40

100

Середні:

         

            Sdaf, %

2,50

2,70

3,00

0,40

0,40

            Cdaf, %

85,50

85,70

85,90

87,50

87,50

            Hdaf, %

11,20

10,60

10,20

11,50

11,10

            (O + N)daf, %

0,80

1,00

0,90

0,60

1,00

            Q daf, МДж/кг

40,40

40,03

39,77

41,24

40,82

Граничні:

         

            Ad, %

0,15

0,15

0,30

0,15

0,15

            Мазутна зола (V2O5), мг/кг

600

600

1200

600

600

            W r, %

2,00

2,00

1,00

2,00

2,00

Природний газ

У таблиці Г.4 наведено орієнтовний склад (об’ємні частки в сухому газі, %), теплоту згоряння та густину природного газу, який постачається з двох газопроводів: Уренгой –Ужгород та Середня Азія – Центр1).

Таблиця Г.4 ¾ Характеристики природного газу для різних газопроводів

Газопровід

CH4, %

C2H6, %

C3H8, %

C4H10, %

C5H12, %

CO2, %

N2, %

H2S, %

Qid, МДж/нм3

rп, кг/нм3

Уренгой¾Ужгород

98.90

0.12

0.011

0.01

0.00

0.06

0.90

0.00

33.08

0.723

Середня Азія¾Центр

94.29

2.80

0.73

0.15

0.03

1.00

1.00

0.00

34.21

0.764


Додаток Д

(рекомендований)


Параметри установок очищення димових газів

В таблицях Д.1–Д.8 наведено орієнтовні значення величин для визначення зменшення викидів забруднювальних речовин залежно від виду палива та технології спалювання.

Таблиця Д.1 ¾ Частка леткої золи aвин при різних технологіях спалювання палива1)

Котел

Вугілля

Мазут

З твердим (сухим) шлаковидаленням

0,95

1,00

Відкрита топка з рідким шлаковидаленням

0,80

1,00

Напіввідкрита топка з рідким шлаковидаленням

0,70

1,00

Двокамерна топка:

0,55

1,00

       з вертикальним передтопком

0,30

1,00

       горизонтальна циклонна

0,15

1,00

З циркулюючим киплячим шаром              

0,50

З бульбашковим киплячим шаром

0,20

З нерухомим шаром

0,15

Таблиця Д.2 ¾ Ефективність зв’язування оксидів сірки золою або сорбентом у топці

Технологія спалювання

hI

Примітка

Факельне спалювання вугілля в котлах з рідким шлаковидаленням

0,05

Зв’язування золою палива

Факельне спалювання вугілля в котлах з твердим шлаковидаленням

0,10

Те саме

Факельне спалювання мазуту в котлах

0,02

Спалювання в киплячому шарі

0,95

Зв’язування сорбентом у котлі при мольному відношенні Ca/S m = 2,5

Таблиця Д.3 ¾ Ефективність та коефіцієнт роботи сіркоочисної установки2).

Технологія десульфуризації димових газів

Параметри
сіркоочисної установки

hII

b

1

2

3

Мокре очищення – у скрубері з використанням вапняку (вапна) або доломіту з одержанням гіпсу

0,95

0,99

Мокре очищення – процес Веллмана¾Лорда з використанням солей натрію

0,97

0,99

 
 

 

 


1 Тепловой расчет котельных агрегатов (нормативный метод) / Под ред. Н.В. Кузнецова, В.В. Митора, И.Е. Дубровского, Э.С. Карасиной. – М.: Энергия, 1973. – 295 с.; Тепловые и атомные электрические станции: Справочник/ Под общ. ред. В.А. Григорьева и В.М. Зорина.– М.: Энергоиздат, 1982.– 624 с.– (Теплотехника и теплоэнергетика).

2 Питомі показники викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від основних виробництв промисловості та сільського господарства. ¾ Київ: Мінекоресурсів України, 2001”.

Закінчення таблиці Д.3

1

2

3

Мокре очищення – процес Вальтера з використанням аміачної води

0,88

0,99

Напівсухе очищення – розпилення крапель суспензії або розчину сорбенту в реакторі (технології ESOX, GSA, Niro Atomizer…)

0,90

0,99

Сухе очищення – інжекція сухого сорбенту (DSI)

0,45

0,98

Напівсухе очищення – процес LIFAC як розвиток процесу DSI з розпилом крапель води

0,80

0,98

Напівсухе очищення – процес Lurgi CFB (з використанням реактора циркулюючого киплячого шару) з розпилом крапель води

0,90

0,99

Сухе очищення – абсорбція активованим вугіллям

0,95

0,99

Каталітичне очищення від оксидів сірки і азоту (DESONOX, SNOX)

0,95

0,99

Таблиця Д.4 ¾ Ефективність уловлювання оксидів сірки hII під час золоочищення за допомогою мокрого скрубера1)

Приведений вміст сірки, %/(МДж/кг)

Лужність води на зрошення, мг-екв/дм3

0

5

10

0,01

0,0250

0,1450

0,3000

0,02

0,0220

0,0850

0,1680

0,03

0,0195

0,0520

0,1010

0,04

0,0180

0,0390

0,0660

0,05

0,0175

0,0300

0,0520

0,06

0,0170

0,0260

0,0430

0,07

0,0165

0,0215

0,0350

0,08

0,0160

0,0200

0,0300

0,09

0,0155

0,0190

0,0275

0,10

0,0150

0,0180

0,0230

0,11

0,0145

0,0170

0,0205

0,12

0,0135

0,0160

0,0200

0,13

0,0130

0,0150

0,0185

0,18

0,0120

0,0120

0,0120

Таблиця Д.5 ¾ Показник емісії оксидів азоту без урахування первинних заходів, г/ГДж

Технологія спалювання

Тверде паливо

Мазут

Газотурбінне паливо

Природний газ

 
 

1

2

3

4

5

 

Факельне спалювання:

         

Теплова потужність котла  ³ 300 МВт:

200

150

 

     з рідким шлаковидаленням при спалюванні антрациту

420

 

     з рідким шлаковидаленням при спалюванні кам’яного вугілля

250

 

     з твердим шлаковидаленням при спалюванні кам’яного вугілля

230

 
 
 

 

 


1 Тепловой расчет котельных агрегатов (нормативный метод) / Под ред. Н.В. Кузнецова, В.В. Митора, И.Е. Дубровского, Э.С. Карасиной. – М.: Энергия, 1973. – 295 с.


Закінчення таблиці Д. 5

1

2

3

4

5

Теплова потужність котла  < 300 МВт:

 

140

100

     з рідким шлаковидаленням при спалюванні антрациту

250

     з рідким шлаковидаленням при спалюванні кам’яного вугілля

180

     з твердим шлаковидаленням при спалюванні кам’яного вугілля

160

     з горизонтальною циклонною топкою для кам’яного вугілля

480

Циркулюючий киплячий шар

70

Киплячий шар під тиском

100

Нерухомий шар

100

Камера згоряння газової турбіни

150

150

120

Таблиця Д.6 ¾ Значення емпіричного коефіцієнта z

Теплова потужність (паропродуктивність) котельної установки

Тверде паливо

Природний газ, мазут

Паровий котел 140 МВт і вище (200 т/год і вище)

1,15

1,25

Паровий котел від 22 до 140 МВт ( від 30 до 200 т/год)

1,15

1,25

Водогрійний котел

1,15

1,25

Таблиця Д.7 ¾ Ефективність первинних заходів hI скорочення викиду NOx1).

Тип первинних заходів

Ефективність hI

Малотоксичні пальники

0,20

Ступенева подача повітря

0,30

Подача третинного повітря

0,20

Рециркуляція димових газів

0,10

Трьохступенева подача повітря та палива

0,35

Малотоксичні пальники + ступенева подача повітря

0,45

Малотоксичні пальники + подача третинного повітря

0,40

Малотоксичні пальники + рециркуляція димових газів

0,30

Ступенева подача повітря + подача третинного повітря

0,45

Ступенева подача повітря + рециркуляція димових газів

0,40

Малотоксичні пальники + ступенева подача повітря +
 рециркуляція димових газів

0,50

Малотоксичні пальники + ступенева подача повітря +
 подача третинного повітря

0,60

Таблиця Д.8 ¾ Ефективність та коефіцієнт роботи азотоочисної установки NOx1)

Технологія очищення димових газів від NOx

Ефективність hII

Коефіцієнт роботи b

Селективне некаталітичне відновлення (СНКВ)

0,50

0,99

Селективне каталітичне відновлення (СКВ)

0,80

0,99

Активоване вугілля

0,70

0,99

DESONOX – SNOX

0,95

0,99


Примітка. Технологія DESONOX і її різновид SNOX базуються на каталітичному очищенні димових газів одночасно від оксидів сірки та азоту.

Таблиця Д.9 ¾ Коефіцієнт збагачення важких металів після золоуловлювача1) [2])

 

Ступінь уловлення

η £ 0.7

0.7 < η £ 0,97

 0,97 < η £ 0,99

η > 0,99

Арсен (As)

1,0

= 3,70 ∙ η – 1,59

= 175 ∙ η – 167,75

5,5

Кадмій (Cd)

1,0

= 7,04 ∙ η – 3,93

= 205 ∙ η – 195,55

7,0

Хром (Cr)

1,0

1,0

1,0

1,0

Мідь (Cu)

1,0

= 0,37 ∙ η + 0,74

= 60 ∙ η – 57,10

2,3

Ртуть (Hg)

1,0

1,0

1,0

1,0

Нікель (Ni)

1,0

= 1,48 ∙ η – 0,04

= 95 ∙ η – 90,75

3,3

Свинець (Pb)

1,0

= 5,56 ∙ η – 2,89

= 175 ∙ η – 167,25

6,0

Селен (Se)

1,0

= 7,78 ∙ η – 4,44

= 220 ∙ η – 210,30

7,5

Цинк (Zn)

1,0

= 7,04 ∙ η – 3,93

= 205 ∙ η – 195,55

7,0

Таблиця Д.10 ¾ Частка газоподібної фракції важкого металу при спалюванні вугілля1)

Важкий метал

Частка газоподібної фракції

Арсен (As)

0,005

Ртуть (Hg)

0,900

Селен (Se)

0,150

Інші

0

Таблиця Д.11¾Ефективність уловлювання газоподібної фракції важкого металу золоуловлювальною установкою під час спалювання твердого палива1)

Золоуловлювальна установка

Ефективність

Електростатичний фільтр

0,35

Інші

0

Таблиця Д.12¾Значення частки ванадію, яка осідає з твердими частинками на поверхнях нагріву котлів

Котел

Значення

З проміжними пароперегрівачами, очищення поверхонь яких провадиться під час зупинки

0,07

Без проміжних пароперегрівачів (за тих самих умов очищення)

0,05


Таблиця Д.13¾Значення емпіричного коефіцієнта fV для розрахунку ефективності уловлювання ванадію золоуловлювальною установкою, формула (17)

Золоуловлювальна установка

Емпіричний коефіцієнт

Електростатичний фільтр

0,6

Мокрий скрубер

0,5

Батарейний циклон

0,4

Емпірична формула розрахунку ефективності очищення димових газів від мазутної золи (у перерахунку на ванадій) hзу(V) в газомазутних котлах батарейними циклонами, які спеціально застосовуються для цього, що діє в діапазоні значень ефективності пилоочищення циклону 0,65…0,85:

                                             ,                                      (Д.1)

де hзу(V)      - ефективність очищення димових газів від мазутної золи;

hзу          - ефективність очищення димових газів від твердих частинок (6.1).

Таблиця Д.14¾Показник емісії важкого металу під час спалювання природного газу (без урахування золоуловлювальної установки)1)

Важкий метал

Показник емісії, г/ГДж

Ртуть (Hg)

1×10 –4

Інші

0


Додаток Е

(рекомендований)


Показники емісії CO, вуглецю палива, N2O і CH4

В таблицях Е.1–Е.4 наведено значення показників емісії оксиду вуглецю (CO), вуглецю палива, оксиду діазоту (N2O) та метану (CH4) залежно від виду палива та технології спалювання.

Таблиця Е.1¾Показник емісії оксиду вуглецю kCO, г/ГДж

Показник

Тверде паливо

Мазут

Природний газ

Факельне спалювання:

15

17

 Котел з рідким шлаковидаленням

11,4

 Котел з твердим шлаковидаленням

11,4

Спалювання в киплячому шарі

9,7

Спалювання в нерухомому шарі

121

Спалювання в камері згоряння ГТУ

15

15

Таблиця Е.2¾Показник емісії вуглецю палива kC, г/ГДж1)

Паливо

Значення

Вугілля:

 

            Антрацит

28 160

            Пісне

26 050

            газове та довгополуменеве

25 180

            Буре

25 630

Мазут

21 100

Природний газ

15 300

Таблиця Е.3¾Показник емісії оксиду діазоту N2O, г/ГДж1)

Технологія і паливо

Значення

Вугілля (факельне спалювання)

1,4

Вугілля (киплячий шар)

56

Вугілля (нерухомий шар)

1,4

Мазут

0,6

Природний газ

0,1

Камера згоряння газової турбіни

2,5

Таблиця Е.4¾Показник емісії метану CH4, г/ГДж1)

Паливо

Значення

Вугілля

1,0

Мазут

3,0

Природний газ

1,0


Додаток Ж

(довідковий)


Визначення теплової потужності котельної установки

У додатку наведено формули розрахунку теплової потужності для різних типів котельних установок.

Для парових котлів теплова потужність Q залежить від паропродуктивності D0, параметрів пари та інших характеристик котла.

Формула розрахунку теплової потужності парового котла Q, МВт, на основі даних про його паропродуктивність має вигляд

                                                              ,                                                                (Ж.1)

де D0          – паропродуктивність парового котла, т/год;

w            – відношення паропродуктивності до теплової потужності котла, т/(год× МВт).

Значення відношення паропродуктивності котла D0 до його теплової потужності Q наведено в таблиці Ж.1

Таблиця Ж.1¾Значення  відношення паропродуктивності котла до його теплової потужності

Обладнання

Значення

Котел з тиском свіжої пари p0 ( 13,8 МПа (при D0³ 500 т/год) з проміжним перегрівом

1,35

Котел з тиском пари в межах: 9,8 МПа £ p0£ 13,8 МПа (при D0 < 500 т/год) без проміжного перегріву

1,45

Котел з тиском пари в межах: 1,4 МПа < p0 < 9,8 МПа (при D0 = 6,5…75 т/год для перегрітої пари) без проміжного перегріву

1,35

Котел з тиском пари p0£ 1,4 МПа (при D0£ 20 т/год для насиченої пари) без проміжного перегріву

1,50

Для водогрійних котлів формула переведення теплової потужності з Гкал/год в МВт(т) має вигляд

                                                        ,                                                  (Ж.2)

де Q   – теплова потужність водогрійного котла, МВт;

N   – теплова потужність водогрійного котла, Гкал/год.


Додаток И

(довідковий)


Приклади розрахунків

Загальні дані

Розглядається енергоблок з котлом, призначеним для факельного спалювання вугілля з високим вмістом летких, типу газового або довгополуменевого, з рідким шлаковидаленням. Номінальна паропродуктивність котла енергоблока становить 950 т/год, а середня фактична паропродуктивність – 760 т/год. На ньому застосовується ступенева подача повітря та рециркуляція димових газів. Пароперегрівачі котла очищуються при зупинці блока. Для уловлювання твердих частинок використовується електростатичний фільтр типу ЕГА з ефективністю золовловлення 0,985. Установки для очищення димових газів від оксидів азоту та сірки відсутні. За звітний період використовувалось таке паливо:

- донецьке газове вугілля марки ГР ¾ 1 096 363 т;

- високосірчистий мазут марки 40 ¾ 70 945 т;

- природний газ із газопроводу Уренгой-Ужгород ¾ 84 762 тис. м3.

За даними елементного та технічного аналізу склад робочої маси вугілля такий, %:

                                                                вуглець (Cr)                          –                              52,49;

                                                                водень (Hr)                            –                              3,50;

                                                                кисень (Or)                            –                              4,99;

                                                                азот (Nr)                 –                              0,97;

                                                                сірка (Sr)                                –                              2,85;

                                                                зола (Ar)                                –                              25,20;

                                                                волога (Wr)                           –                              10,00;

                                                                леткі речовини (Vr)             –                              25,92.

Нижча теплота згоряння робочої маси вугілля становить 20,47 МДж/кг. Технічний аналіз уловленої золи та шлаку показав, що масовий вміст горючих речовин у леткій золі Gвин дорівнює 1,5 %, а в шлаці Gшл – 0,5 %.

За даними таблиці Г.3 (додаток Г) склад горючої маси мазуту такий, %:

                                                                вуглець                                  –                              85,50;

                                                                водень                                   –                              11,20;

                                                                кисень та азот                      –                              0,80;

                                                                сірка                                       –                              2,50.

Нижча теплота згоряння горючої маси мазуту дорівнює 40,40 МДж/кг, вологість робочої маси палива ¾ 2,00 %, зольність сухої маси ¾ 0,15 %, вміст ванадію (V) ¾  333,3 мг/кг (= 2222 ´ 0,15).

За даними таблиці Г.3 (додаток Г ) об’ємний склад сухої маси природного газу становить, %:

                                                                метан (CH4)                          –                              98,90;

                                                                етан (C2H6)                            –                              0,12;

                                                                пропан (C3H8)                      –                              0,011;

                                                                бутан (C4H10)                        –                              0,01;

                                                                вуглекислий газ (CO2)        –                              0,06;

                                                                азот (N2)                                –                              0,90.

Об’ємна нижча теплота згоряння газу дорівнює 33,08 МДж/м3, густина – 0,723 кг/м3 при нормальних умовах.

Перерахована теплова потужність при номінальній паропродуктивності 950 т/год становить 950/1,35 = 704 МВт (додаток Ж) при середній фактичній паропродуктивності 760 т/год  –  760/1,35 = 563 МВт.

Викиди під час спалювання вугілля

При використанні вугілля потрібно розраховувати викиди оксидів азоту, сірки і вуглецю, твердих частинок та важких металів, а також N2O та CH4.

Валовий викид оксидів азоту

Узагальнений показник емісії оксидів азоту kNOx розраховується за формулою (12):

                                      , г/ГДж.

Показник емісії оксидів азоту кам’яного вугілля без урахування заходів зі зменшення викидів (kNOx)0 становить 250 г/ГДж (таблиця Д.5 додатка Д). Як видно з таблиці Д.6 (додаток Д), відповідний емпіричний коефіцієнт для розрахунку ступеня зниження викиду NOx під час роботи на низькому навантаженні z = 1,15. Відповідно до початкових даних та згідно з таблицею Д.7 додатка Д ефективність первинних заходів зі зменшення викиду оксидів азоту hI становить 0,40. Азотоочисної установки на енергетичній установці немає, тому ефективність hII та коефіцієнт роботи b дорівнюють нулю. Показник емісії kNOx оксидів азоту

                                  г/ГДж.

Тоді за формулою (7) валовий викид

                          т.

Валовий викид сірчистого ангідриду

Показник емісії оксидів сірки (у перерахунку на діоксид сірки SO2), які надходять у атмосферу з димовими газами за проміжок часу P, є специфічним і розраховується за формулою (11):

Ефективність зв’язування оксидів сірки золою або сорбентом у енергетичній установці hI  (таблиця Д.2додатка Д ) становить 0,05. Сіркоочисна установка відсутня, тому ефективність hII та коефіцієнт роботи b дорівнюють нулю. Показник емісії оксиду сірки

 г/ГДж.

Тоді за формулою (7) валовий викид

 т.

Валові викиди оксидів вуглецю

За даними таблиці Е.1 додатка Е показник емісії оксиду вуглецю kCO становить 11,4 г/ГДж. Тоді за формулою (7) валовий викид оксиду вуглецю ECO

 т.

Показник емісії вуглекислого газу при спалюванні органічного палива визначається за формулою (20)

, г/ГДж.

У цьому прикладі при рідкому шлаковидаленні частка золи, яка видаляється у вигляді леткої золи aвин становить 0,8 (таблиця Д.1 додатка Д). У котлі відбувається неповне згоряння палива, у першу чергу через механічний недопал. Ступінь окислення вуглецю для робочої маси палива eC в енергетичній установці розраховується за формулою (А.2):

,

Показник емісії вуглекислого газу

 г/ГДж

Тоді за формулою (7) валовий викид

 т.

Валовий викид твердих частинок

Показник емісії твердих частинок визначається як специфічний і розраховується за формулою (8):

Сіркоочисна установка відсутня, тому викиду твердих частинок сорбенту та продуктів взаємодії сорбенту та оксидів сірки немає. Ефективність золоуловлювальної установки hзу за даними останніх випробувань становить 0,985. Показник емісії твердих частинок

 г/ГДж.

За формулою (7) валовий викид

 т.

Валовий викид важких металів

За даними таблиці Г.2 додатка Г вміст важких металів у робочій масі вугілля становить, мг/кг:

свинець (Pb) – 14;

ртуть (Hg) – 0,14;

хром (Cr) – 47;

нікель (Ni) – 26;

мідь (Cu) – 29;

цинк (Zn) – 40;

арсен (As) – 20.

При спалюванні вугілля показник емісії важкого металу визначається за формулою (15):

, г/ГДж.

З наявних у вугіллі важких металів ртуть і арсен частково виходять з палива в газоподібному вигляді. За даними таблиці Д.9 додатка Д ця частка становить 0,9 (для Hg) і 0,005 (для As). Для решти важких металів вона дорівнює нулю. Ефективність уловлювання в золоуловлювальній установці газоподібної ртуті hзу дорівнює 0,35 (таблиця Д.13 додатка Д). За даними таблиці Д.9 (додаток Д) при ефективності золоуловлювача 0,985 коефіцієнт збагачення важких металів становить: арсен – 5,07, хром – 1,0, мідь – 2,06, ртуть – 1,0, нікель – 2,85, свинець – 5,00, цинк – 5,93. Результати розрахунків зведено в таблицю И.1.

Таблиця И.1 – Розраховані значення викидів важких металів

Важкий метал

As

Cr

Cu

Hg

Ni

Pb

Zn

Показник емісії, г/ГДж

0,075

0,027

0,044

0,004

0,043

0,041

174

Валовий викид, т

1,723

0,619

0,991

0,090

0,974

0,928

3,913

Валовий викид оксиду діазоту

Валовий викид оксиду діазоту N2O під час спалювання вугілля розраховується за даними таблиці Е.3 (додаток Е) та формулою (7):

 т.

Валовий викид метану

Валовий викид метану CH4 під час спалювання вугілля розраховується за даними таблиці Е.4 (додаток Е) та формулою (7):

 т.

Викиди під час спалювання мазуту

При використанні мазуту потрібно розрахувати викиди оксидів азоту, сірки і вуглецю, твердих частинок і мазутної золи (у перерахунку на ванадій або п’ятиоксид ванадію), а також N2O та CH4.

Перерахунок характеристик мазуту

Для перерахунку складу палива на робочу масу застосовуються множники згідно з таблицею В.1 (додаток В). Склад робочої маси мазуту такий:

вуглець                              – 85,50·(100 – 2,0 – 0,15)/100 = 83,66 %;

водень                               – 11,20·(100 – 2,0 – 0,15)/100 = 10,96 %;

кисень та азот                  – 0,80·(100 – 2,0 – 0,15)/100 = 0,78 %;

сірка                                   – 2,50·(100 – 2,0 – 0,15)/100 = 2,45 %;

зола                                    – 0,15·(100 – 2,0)/100 = 0,15 %;

ванадій (V)                        – 333,3·(100 – 2,0)/100 = 327,4 мг/кг.

Згідно з таблицею В.2 (додаток В) нижча теплота згоряння з горючої маси Qidaf на робочу Qir перераховується за формулою

 МДж/кг.

Валовий викид оксидів азоту

Показник емісії оксидів азоту (kNOx)0 без урахування первинних заходів згідно з даними таблиці Д.5 (додаток Д) дорівнює 200 г/ГДж.

Відповідно до початкових даних і згідно з таблицею Д.5 (додаток Д) ефективність первинних заходів зменшення викиду оксидів азоту hI становить 0,40. Емпіричний коефіцієнт z дорівнює 1,25 (таблиця Д.6 додатка Д). Азотоочисна установка відсутня, тому ефективність hII та коефіцієнт роботи b дорівнюють нулю. Показник емісіїkNOx оксидів азоту

 г/ГДж.

Валовий викид оксидів азоту ENOxза звітний період дорівнює

 т.

Викид сірчистого ангідриду

Показник емісії оксидів сірки (у перерахунку на діоксид сірки SO2), які надходять в атмосферу з димовими газами за проміжок часу P, є специфічним і розраховується за формулою (11):

 г/ГДж.

Ефективність зв’язування оксидів сірки hI за даними таблиці Д.2 (додаток Д) становить 0,05, а ефективність уловлювання оксидів сірки разом з твердими частинками в золоуловлювальній установці дорівнює нулю. Сіркоочисна установка відсутня, тому ефективність hII та коефіцієнт роботи b дорівнюють нулю. Показник емісії оксиду сірки

 г/ГДж.

Тоді за формулою (7) валовий викид

 т.

Валові викиди оксидів вуглецю

За даними таблиці Е.1 (додаток Е) показник емісії оксиду вуглецю kCO становить 15 г/ГДж. Тоді за формулою (7) валовий викид ECO оксиду вуглецю

 т.

Показник емісії вуглекислого газу під час спалювання органічного палива визначається за формулою (19):

, г/ГДж.

Ступінь окислення вуглецю eC під час спалювання мазуту в енергетичній установці за даними додатка А становить 0,99. Показник емісії вуглекислого газу

 г/ГДж.

За формулою (7) валовий викид

 т.

Валовий викид твердих частинок

Показник емісії твердих частинок визначається як специфічний і розраховується за формулою (8):

 г/ГДж.

Сіркоочисна установка відсутня, тому викиду твердих частинок сорбенту та продуктів взаємодії сорбенту та оксидів сірки немає. Масовий вміст горючих речовин у викиді твердих частинок Gвин становить 0 %. Ефективність золоуловлювальної установки hзу, за даними останніх випробувань, становить 0,985. Показник емісії твердих частинок

 г/ГДж.

Тоді за формулою (7) валовий викид

 т.

Валовий викид ванадію

Показник емісії мазутної золи в перерахунку на ванадій розраховується за формулою (14):

 г/ГДж.

Частка ванадію hос, який осідає з твердими частинками на поверхнях нагріву, для котла з проміжними пароперегрівачами, очищення поверхонь яких провадиться під час зупинки, становить 0,07. Емпіричний коефіцієнт fV для електростатичних фільтрів становить 0,6 (додаток Д). Ефективність уловлювання ванадію електрофільтром під час спільного спалювання вугілля та мазуту

.

Показник емісії мазутної золи в перерахунку на ванадій

 г/ГДж.

Тоді за формулою (7) валовий викид ванадію

 т.

Показник емісії п’ятиоксиду ванадію за формулою (18)

 г/ГДж.

За формулою (7) валовий викид п’ятиоксиду ванадію

 т.

Валовий викид оксиду діазоту

Валовий викид оксиду діазоту N2O під час спалювання мазуту розраховується за даними таблиці Е.3 (додаток Е) та формулою (7):

 т.

Валовий викид метану

Валовий викид метану CH4 під час спалювання мазуту розраховується за даними таблиці Е.4 (додаток Е) та формулою (7):

 т.

Викиди під час спалювання природного газу

При використанні природного газу потрібно розраховувати викиди оксидів азоту, сірки і вуглецю, оксиду діазоту та метану.

Перерахунок характеристик природного газу, кг/нм3

Питома маса кожного індивідуального газу в сухому паливі визначається за формулами, наведеними в додатку Б.

, ,

,

,

,

,

де mi – питома маса i-го індивідуального газу в 1 нм3 сухого газоподібного палива, кг/нм3;

(i)v – об’ємний вміст i-го індивідуального газу, %.

Масовий елементний склад сухого газоподібного палива визначається за формулами

,

, ,

,

,

де C daf– масовий вміст вуглецю в паливі на горючу масу, %;

H daf – масовий вміст водню в паливі на горючу масу, %;

N daf – масовий вміст азоту в паливі на горючу масу, %;

O daf– масовий вміст кисню в паливі на горючу масу, %;

r н – густина сухого газоподібного палива, кг/нм3.

Таким чином, отримано значення, % масового елементного складу природного газу:

вуглець – C r = Cdaf = 73,67;

водень – H r = Hdaf = 24,65;

кисень – O r = O daf = 0,12;

азот – N r = N daf = 1,56.

Масова нижча теплота згоряння Qir

 МДж/кг.

Масова витрата природного газу

B = Bvr п = 84 762·103·0,723 = 61 252 т.


Валовий викид оксидів азоту

Показник емісії оксидів азоту (kNOx)0 без урахування первинних заходів згідно з даними таблиці Д.5 (додаток Д) дорівнює 150 г/ГДж. У таблиці Д.6 (додаток Д) емпіричний коефіцієнт z для природного газу становить 1,25. Відповідно до вихідних даних та згідно з таблицею Д.7 (додаток Д) ефективність первинних заходів зменшення викиду оксидів азоту hI становить 0,40. Азотоочисна установка відсутня, тому ефективність hII та коефіцієнт роботи b дорівнюють нулю. Показник емісіїkNOx оксидів азоту

 г/ГДж.

Тоді за формулою (7) валовий викид

 т.

Валові викиди оксидів вуглецю

За даними таблиці Е.1 (додаток Е) показник емісії оксиду вуглецю kCO становить 17 г/ГДж. Валовий викид оксиду вуглецю ECO

 т.

Показник емісії вуглекислого газу під час спалювання органічного палива визначається за формулою (20):

 г/ГДж.

Ступінь окислення вуглецю eC під час спалювання природного газу в енергетичній установці за даними додатку А становить 0,995. Показник емісії вуглекислого газу

 г/ГДж.

Тоді за формулою (7) валовий викид

 т.

Валовий викид ртуті

Валовий викид ртуті під час спалювання природного газу розраховується за даними таблиці Д.12 (додаток Д) та формулою (19):

 т.

Валовий викид оксиду діазоту

Валовий викид оксиду діазоту N2O при спалюванні природного газу розраховується за даними таблиці Е.3 та формулою (7):

 т.


Валовий викид метану

Валовий викид метану CH4 під час спалювання природного газу розраховується за даними таблиці Е.4 (додаток Е) та формулою (7):

 т.

В таблиці И.2 наведено значення викидів всього розглянутого спектру забруднювальних речовин щодо кожного палива та загалом.

Таблиця И.2. — Валові викиди, т, забруднювальних речовин

Викид

Вугілля

Мазут

Природний газ

Всього

1

2

3

4

5

SO2

59 393

3 297

0

62 690

NOx

2 604

254

191

3 049

CO

256

42

48

346

CO2

2 096 657

215 455

164 635

2 476 747

Тверді частинки

3366

1,60

0

3367,6

Pb

0,921

0

0

0,921

Hg

0,090

0

0,00028

0,09028

Cr

0,619

0

0

0,619

Ni

0,974

0

0

0,974

Cu

0,991

0

0

0,991

Zn

3,913

0

0

3,913

As

1,723

0

0

1,723

V2O5

0

0,95

0

0,95

N2O

31,40

1,68

0,28

33,36

CH4

22,40

8,42

2,80

33,62

         

Витрата палива, (т у.п.)

765 957,4

95 739,4

95 697,2

957 394,0

Розрахунок питомого об’єму сухих димових газів

Загальна формула визначення питомого об’єму сухих димових газів при нормальних умовах (додаток А) має вигляд

.

Під час спалювання вугілля питомий об’єм сухих димових газів

 нм3/кг

Під час спалювання мазуту питомий об’єм сухих димових газів

 нм3/кг

Під час спалювання природного газу питомий об’єм сухих димових газів

 нм3/кг,

а якщо питомий об’єм сухих димових газів віднести до одиниці об’єму природного газу, то

нм3/нм3.


УДК 662.611:66.074.3

Ключові слова: забруднювальні речовини, викиди, показник емісії, важкі метали, димові гази, органічне паливо, вугілля, природний газ, котельна установка.


Підписано до друку 04.07.2002 р. Формат 60×84/16. Папір офсетний 70 г/м2. Наклад 200 прим.

Зам. № 811.

Видавництво “КВІЦ”

04080, м. Київ, вул.. Фрунзе 19-21. Тел. (044) 417-2172, 462-4851.

Свідоцтво про внесення до державного реєстру суб’єктів видавничої справи


ДК № 461 від 23.05.01 р.



[1]) Процедура оценки и представления данных о выбросах в рамках конвенции о трансграничном загрязнении воздуха на большие расстояния. ER.AIR/GE.1/1997/5. 30 June 1997.

1) Питомі показники викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від основних виробництв промисловості та сільського господарства. ¾ Київ: Мінекоресурсів України, 2001.

1 Викиди парникових газів. Підприємства Міненерго України. 1990 та 1999 роки. Ініціатива з питань зміни клімату, 2000 – 62 стор.

1 Тепловой расчет котельных агрегатов (нормативный метод) / Под ред. Н.В. Кузнецова, В.В. Митора, И.Е. Дубровского, Э.С. Карасиной. – М.: Энергия, 1973. – 295 с.

1 Энергетическое топливо СССР (ископаемые угли, горючие сланцы, торф, мазут и горючий природный газ ): Справочник / Под ред. Т.А. Зикеева. – М.: Энергия, 1968

2 Справочник по содержанию малых элементов в товарной продукции угледобывающих и углеобогатительных предприятий Донецкого бассейна. – Днепропетровск, 1994. – 187 с.

1 Питомі показники викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від основних виробництв промисловості та сільського господарства. ¾ Київ: Мінекоресурсів України, 2001

1 Питомі показники викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від основних виробництв промисловості та сільського господарства. ¾ Київ: Мінекоресурсів України, 2001

[2] Какарека С.В., Хомич В.С. и др. Выбросы тяжелых металлов в атмосферу: Опыт оценки удельных показателей – Минск: Институт геологических наук НАН Беларуси. 1998. - 156 с.

1 Питомі показники викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від основних виробництв промисловості та сільського господарства. ¾ Київ: Мінекоресурсів України, 2001.

Download

Розділи екологічної бібліотеки::