Відходи виробництва гідрохінону – особливості складу та шляхи переробки

Проблема раціонального використання вторинних ресурсів, таких, як відвали хімічних, металургійних та гірнодобуваючих підприємств, є однією з актуальних проблем для усіх регіонів України. Накопичення цих відходів призводить до забруднення екосфери, недовикористанню мінеральної сировини, відторгненню все більших територій землі під відвали.
Але найбільшої уваги потребують тверді відходи хімічних виробництв, як діючих, так і законсервованих. Шлами хімічних виробництв поряд з цінними компонентами, що потребують повернення у використання, включають у себе різноманітні хімічні речовини, зазвичай, токсичні, які не тільки негативно впливають на екологічний стан довкілля, але й ускладнюють можливу переробку відходу. 
Так, на території м. Шостка на протязі 19 років накопичувалися тверді відходи виробництва гідрохінону, кількість яких на теперішній час складає близько 160 тис. тонн. Вони були утворені в процесі окиснення аніліну в хінон піролюзитом у сірчанокислому середовищі з наступним відновленням хінону в гідрохінон залізним порошком. Ці відходи складаються в основному з оксиду мангану(IV), розбавленого баластом руди, залишками гідрохінону, продуктів його полімеризації та шламами стадії відновлення хінону, що включають в себе хінон, залізо та його оксиди.
Гідрохінон, як і супутні йому відходи технологічного процесу відносяться до токсичних та шкідливих речовин, дія яких на організм людини вивчено недостатньо. В Україні не визначено ГДК хінонів у навколишньому середовищі, тоді як у США вона складає 2 мг/м3. Безперечно, такі відходи, знаходячись у великій кількості поблизу садових ділянок, утворюють загрозу як для довкілля, так і безпосередньо для людини.
Оцінювання вмісту гідрохінону у складі шламу та ґрунтах навколо шламонакопичувача проводилося за специфічною методикою, основаною на фотометричному методі аналізу з відносною похибкою 7%. Експериментальні дані вказують, що в радіусі 100 м від накопичувача у верхньому шарі ґрунту вміст гідрохінону складає від 0, 001 до 0,2 %. Вміст гідрохінону у складі шламу складає близько 1%. 
Виходячи з цього, з метою утилізації накопиченого шламу і повернення у використання сполук мангану, а також зменшення впливу на навколишнє середовище пропонується схема вилучення мангану зі шламу розчинами сульфатної кислоти. Завдяки таким особливостям шламу, як присутність гідрохінону та сполук Феруму, можна відмовитися від попереднього відновного випалу шламу, тим самим уникнувши токсичних газових викидів в атмосферу.
Література
1. Цыганков А.П., Балацкий О.Ф., Сенин В.Н. Технический прогресс – химия – окружающая среда. – М.:Химия, 1979. – 296 с.
2. Павленко О.В., Мараховская А.Ю. Отходы производства гидрохинона – перспективное вторичное сырьё // Матеріали VІІI Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Екологія. Людина. Суспільство”– Київ: НТУУ КПІ, 2005.
3. Коренман И.М. Фотометрический анализ. Методы определения органических соединений. – М.:Химия, 1975. – С. 244.
 
 
Відходи виробництва гідрохінону – особливості складу та шляхи переробки / Павленко О. В.  // І-й Всеукраїнський з’їзд екологів: міжнар. наук.-техн. конф., 4–7 жовтня 2006 р.: тези допов. – Вінниця, 2006. – С. 35.
МНПК “Перший Всеукраїнський з’їзд екологів”,  4-7 жовтня, 2006 р. 
Вінницький національний технічний університет
Секція 1 “Техногенно-екологічна безпека України і прогнозування ризиків. Переробка та утилізація промислових і побутових відходів”.
Скачати в форматі pdf: 
Оцінка: 
0
No votes yet