Україна розглядає створення внутрішньої системи торгівлі квотами

Верховна Рада схвалила законопроект „Про стимулювання енергоефективності”, який передбачає створення національної системи торгівлі викидами парникових газів.
За це у четвер, 21 жовтня, проголосували 273 депутати з Партії регіонів, Нашої України-Народної самооборони, Блоку Литвина, Компартії та позафракційні.

Згідно з законопроектом, підприємства промисловості та енергетики з 1 січня 2013 року отримають дозволи на викиди парникових газів. Отримані дозволи на викиди обов’язково мають бути меншими за фактичний обсяг викидів у попередній період. Відповідно, підприємства повинні або запроваджувати нові технології та скорочувати викиди парникових газів, або купувати дозволи на викиди у інших підприємств. Якщо підприємство викидатиме більше парникових газів, ніж має згідно з дозволами, воно буде сплачувати штраф.

Ірина Ставчук, координатор програм зі зміни клімату Національного екологічного центру України:

„Ми підтримуємо уряд у намаганні запровадити політику скорочення викидів парникових газів. Але в Україні потрібно зуміти реалізувати більш прості механізми стимулювання скорочення викидів, які уже передбачені національними програмами з енергозбереження, але які ніхто не виконує. І тільки потім можна переходити до складніших механізмів.

Для нормального функціонування системи, яка запропонована у законопроекті, потрібна величезна адміністративна робота та прозорість надання дозволів на викиди. А даний законопроект містить механізми, що можуть сприяти корупційним схемам».

У проекті абсолютно не визначено, яким чином серед підприємств буде відбуватися розподіл дозволів на викиди. Ці цифри буде затверджувати Кабінет Міністрів України, у результаті, дозволи можуть надаватися за домовленостями, в індивідуальному порядку.

Також пропонується нечітке формулювання, за якого передбачається частково звільняти від оподаткування прибутку ті підприємства, які провели модернізацію виробництва, що призвело до скорочення викидів парникових газів. Але практично будь-яка модернізація, завдяки якій знижується споживання енергії, призводить до скорочення викидів парникових газів. Швидше за все, автори мали на увазі звільнення від прибутку від продажу квот на викиди, але тоді треба чітко це прописати.

Окрім цього, платити штрафи за не-скорочення викидів парникових газів муситимуть також і державні підприємства, які зараз отримують дотації з бюджету. Такі підприємства роками не можуть отримати з бюджету гроші на модернізацію, але будуть змушені платити штрафи, знову ж таки, з бюджетних коштів.

У НЕЦУ вважають, що замість того, щоб запускати в Україні цей складний механізм, владі потрібно, у першу чергу, виконати простіші програми з енергозбереження, які уже нею затверджені. По-друге, треба припинити субсидувати брудні сектори енергетики – вугільну та атомну. Вивільнені від субсидій кошти можна спрямувати на проекти енергозбереження у різних секторах економіки.

Довідка:

Два найбільш поширені інструменти для зниження викидів парникових газів – податок на викиди СО2 та система торгівлі викидами.

У разі запровадження податку, встановлюється податкова ставка на одиницю викидів СО2 або парникових газів (ПГ) на однаковому рівні для всіх підприємств. Таким чином, підприємства зацікавлені скорочувати викиди ПГ, щоб сплачувати менше податків. Однак підприємства мають вибір: чи впроваджувати певні заходи для зниження викидів ПГ, чи сплачувати податок в залежності від рівня витрат, які необхідні для зниження викидів.

У системі торгівлі викидами використовується інший підхід: підприємства отримують дозволи на певну кількість викидів (є різні підходи для розподілу дозволів), і мають змогу або знижувати викиди на власному підприємстві, або купувати додаткові дозволи в інших підприємств. Оскільки всі підприємства знаходяться на різному технологічному рівні, для деяких підприємств впроваджувати певні заходи для скорочення викидів є значно дешевше, ніж для інших. Тому встановлюється певна ринкова ціна на дозволи, і підприємства мають змогу торгувати дозволами на взаємовигідних умовах.

Принциповою відмінністю податку від торгівлі є те, що податок на викиди ПГ забезпечує порівняно стабільну ціну на викиди, у той час як ціна на дозволи викидів (для внутрішньої системи торгівлі) може значно коливатися, що ускладнює прийняття інвестиційних рішень. Однак дуже важко оцінити потенційне скорочення викидів у результаті запровадження податку, у той час як система торгівлі викидами забезпечує конкретне зниження викидів (якщо працює ефективно).

Іншими перевагами податку є те, що цей інструмент значно простіший для впровадження (враховуючи, що податкова система вже налагоджена) і потребує незначних адміністративних витрат, хоча, як правило, політично не популярний. На противагу, система торгівлі викидами є політично більш прийнятним інструментом, але розробка та впровадження механізму є дуже складними і потребують великих витрат.

Європейська система торгівлі викидами була офіційно запроваджена у 2005 році. Під час першого пілотного періоду система охоплювала лише найбільші установки серед шести найбільших секторів економіки. Загалом, система охопила близько 11 500 установок, що сумарно викидали 2 190,8 мільйонів тон СО2. Перший етап був не дуже вдалим і виконував, в основному, навчальну функцію. Другий етап розпочався в 2008 році і буде продовжуватися до 2012 року.

Законопроект „Про стимулювання енергоефективності” можна завантажити на сайті Верховної Ради України:
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_2?id=&pf3516=7231&skl=7

Iryna Stavchuk
climate change program coordinator
National ecological centre of Ukraine
Теми: 
Оцінка: 
0
No votes yet