Типологія річок західної Грузії

Типологію річок Західної Грузії вперше проведено у форматі Водної Рамкової Директиви Європейського Союзу, яка є основним законодавчим документом у сфері водної політики в державах-членах ЄС. Дослідження річок Чорноморського басейну Грузії у контексті оцінки їх гідрографічних, геоморфологічних та геологічних характеристик, виконана колективом науковців кафедри екології Національного університету водного господарства та природокористування.

У методичному плані результати досліджень зводяться до розкриття типології річкових басейнів Західної Грузії, на якій базується сукупність операційних аспектів впровадження Директиви включно з моніторингом, оцінкою та звітністю. На основі виділених дескрипторів (висота басейну над рівнем моря, площа водозбору, геологія) виконана оцінка геологічних, морфологічних та гідрографічних умов річкових басейнів, яка дозволяє кількісно типізувати річки Західної Грузії.

 

 

Головною метою дослідження, в аспекті виконаної типології річкових басейнів, є виділення референсних умов, як основи екологічного стану гидроморфологічної оцінки якості водотоків.

До основних завдань дослідження входили: вибір системи дескрипторів, виявлення типоспецифічних референсних умов, а саме: висвітлення гідроморфології руслового комплексу на виділених ділянках обстежуваних річок.

Впродовж багатьох десятиліть вчені розробили різноманітні класифікації річок в залежності від рельєфних характеристик басейну, їх живлення, внутрішньорічного розподілу стоку (О. І. Воєйков,. Б.Д. Зайков, П.С.Кузін, М.Л.Львович) та їх розмірів [1, 2]. Для характеристики річкового басейну використовують такі параметри: площа, довжина басейну та максимальна ширина басейну. Крім морфометричних характеристик, басейну властиві ще ряд фізико-географічних характеристик, а саме: географічне положення, природна зона, геологічна будова, рельєф, клімат, грунтово-рослинний покрив, а також характер та розмір впливу на нього господарської діяльності суспільства.

При розподілі річок за розмірами головним критерієм є їх водозбірна площа і, рідше, довжина. Відповідно до Статті 79 Водного Кодексу України за розміром водозбірного басейну річки поділяються на: великі (понад 50 тис. км2), середні (2-50 тис. тис. км2), малі (менше 2 тис. км2) [3]. Враховуючи довжину водотоку ріки класифікують як: найменші – при довжині менше 10 км, малі – 10 – 100 км, середні – 100 – 500 км та великі річки довжина яких більше 500 км [4].

У Росії прийнята дещо інша класифікація річок за розмірами: великими ріками вважаються рівнинні ріки з площею басейну більше 50 тис.км2, а також переважно гірські ріки з площею водозбору більше 30 тис.км2; середніми називаються рівнинні річки з площею водозбору від 2 тис.км2 до 50 тис.км2; до малих належать річки довжиною до 200 км з площею водозбору менше 2 тис.км2. Також окремо виділяють потічки, водотоки, довжиною менше 10 км [5].

У Сполучених Штатах Америки до малих річок належать гірські річки з площею водозбору 400-600 км2, та рівнинні – 2000 – 4000 км2.

Користуючись досвідом України, в даній роботі нами було здійснено спробу використання положень Водної Рамкової Директиви для території Західної Грузії. На основі гідрографічних, морфологічних та геологічних характеристик нами була проведена типологія водних об’єктів Чорноморського басейну Західної Грузії. Слід відзначити, що в Україні дана типологія була виконана для річок басейнів Тиси, Прип’яті [6, 7, 8, 9, 10].

Дана типологія охоплює водні об’єкти тільки однієї категорії - річки. Гідрографічна сітка Західної Грузії представлена великою кількістю річок, що беруть початок на південних схилах Головного Кавказького хребта та несуть свої води транзитом по Колхідській низовині та річковою сіткою, яка зароджується у межах самої низовини. Щільність річкової мережі території дослідження становить понад 3,5 км/км2. Всього нами було розглянуто 34 річки Західної Грузії, з них типізовано 21 річка (таблиця 1), водозбірна площа яких становить понад 55 тис.км2 [11, 12 ].

В даній роботі в якості вихідних даних було використано гідрографічні характеристики 67 гідрологічних постів, розташованих в межах річкових басейнів Західної Грузії [11].

При проведенні типології річок Західної Грузії першим кроком було виділення екорегіону у відповідності з географічною територією. Водні об’єкти території дослідження належить до 24 екорегіону – Кавказ [13].

Всі річки було поділено на типи з використанням обов’язкових дескрипторів згідно системи А (висота басейну над рівнем моря, площа водозбору, геологія).

Директива не дає чітких вказівок щодо мінімальних розмірів водного об’єкту, але встановлює дві системи поділу водних об’єктів на типи – Система А та Система В (Додаток ІІ 1.2). Тільки Система А визначає величини розмірних характеристик річок, найменший розмірний клас для типу річок становить 10 – 100 км2 водозбірної площі (середні річки 100 – 1000 км2, великі 1000 – 10 тис.км2, дуже великі >10 тис.км2). Тим не менш визнається, що в деяких регіонах, де розташована велика кількість малих водних об’єктів, цей підхід потребує адаптації.

Враховуючи географічні та гідрологічні характеристики території Західної Грузії було дещо змінено межі класів обов’язкових дескрипторів, запропонованих Водною Раковою Директивою при використанні Системи А. За своєю середньою висотою над рівнем моря річкові басейни були поділені на ті, що розташовані на низовині (нижче 500 м), ті, що розташовані на середній висоті (від 500 до 1000 м) та ті, що знаходяться на височині (вище 1000 м) та, відповідно, річки були поділені на низинні, напівгірськи та гірські.

В залежності від розмірів водозбірної прощі річки поділено на малі, середні, великі та дуже великі. До малих річок віднесено річки з площею менше 500 км2, середніх – від 500 до 1000 км2, до великих – 1000 – 10 тис.км2 та до дуже великих належать ріки з площею водозбору більше 10 тис.км2.

Таблиця 1 – Гідрографічні характеристики басейнів річок Західної Грузії


Річка

Середня висота водозбору, м

Площа водозбору, км2

Віддаль від витоку річки, км

Річка

Середня висота водозбору, м

Площа водозбору, км2

Віддаль від витоку річки, км

1

Інгурі

2560

4062

213

12

Техурі

1430

1170

99

2

Хобі

1640

1340

150

13

Супса

1670

1100

118

3

Ріоні

2370

13390

327

14

Натанебі

1970

657

62,2

4

Джоджора

1900

434

51

15

Кінтріши

1120

291

45

5

Квіріла

1320

3620

140

16

Чаквісцкалі

710

176

21

6

Дзірула

880

1190

76

17

Королісцкалі

541

159

29,5

7

Чхерімела

1100

398

30

18

Кубісцкалі

190

3,9

2,9

8

Ткібулі

840

126

21

19

Барцхана

170

19,0

8,8

9

Ханісцкалі

1230

914

51,8

20

Аджерісцкалі

1590

1450

73

10

Губісцкалі

240

426

45

21

Чорохі

1530

22130

438

11

Цхенісцкалі

2240

2123

184

 

 

 

 

 

До дуже великих рік належить найбільша за водністю в Західної Грузії – ріка Ріоні та транскордонна ріка Чорохі, що бере свій початок в Туреччині і протікає її територією 412 км, а на території Грузії лише – 26 км. До великих рік – належать Інгурі, Хобі, Цхенісцкалі, Техурі, Квіріла, Дзірула, Супса, Аджарісцкалі.

Також нами було проведено порівняння критеріїв розмежування річкових басейнів за розмірами їх площ водозборів закладених у Водному Кодексі України та у Водній Рамковій Директиві. Встановлено суттєві розбіжності у розмежуванні типів річок згідно цих документів. Так, відповідно до Системи А Водної Рамкової Директиви серед 21 типізованої річки дві належать до малих річок, 9 – до середніх, 8 – до великих та 2 ріки належать до дуже великих. Провівши типізацію річок за вимогами Водного Кодексу України нами виявлено 5 середніх річок, а решта мають площу водозбору мене ніж 2000 км2 і, відповідно, відносяться до малих річок.

При розподілі річок Західної Грузії за їх віддалю від витоку нами було виділено 7 середніх та 14 малих річок.

Диференціювання водних об’єктів відносно геологічного складу підстиляючих порід було проведено на основі геологічної інформації, а також були уточнені за допомогою ландшафтних та ґрунтових карт Грузії [14, 15, 16]. Для території Західної Грузії характерно три типи порід – вапнякові (карбонові), складені переважно кальцій карбонатом – кальцитом (вапняки, мергель), породи органічного (органогенного) походження – торф, кам’яне вугілля, кремнієві породи – а саме: піски, піщаники, сланці, гранітоїди, кварцити.

Значна частина Західної Грузії складена кремнієвими (кристалічними) породами палеогенового, юрського та тріасового періодів, які розповсюджені в межах Грузинської глиби. Субстрат глиби складено вулканічними і метаморфічнми породами. Дзірульський кристалічний масив складено гранітоїдами палеозою та докембрію. Кремнієві (кристалічні) породи присутні у верхніх течіях переважної більшості річок та виступають вище базису ерозії у вигляді мальовничих скель та порогів, так званих гранітних пейзажів.

У порівнянні з кристалічними вапнякові породи мають менш значне поширення в межах території дослідження. Вони представлені вапняками, крейдою та мергелями палеогенового, юрського та крейдяного періодів. Породи органічного (органогенного) походження мають найбільше розповсюдження в межах Колхідської низовини на території де переважає більш вологий субтропічний клімат та представлені торф’яниками. У Колхідській низовині також розвинені континентальні антропогенні відклади, а також морські відклади четвертинного періоду (піски, суглинки, глини, галька, гравій, щебінь, валуни).

Після такої типізації згідно обов’язкових дескрипторів системи А Водної Рамкової Директиви в межах Західної Грузії нами було виділено 17 типів річкових водних об’єктів, які представлені в таблиці 2.

Таблиця 2 – Типологія річок Чорноморського басейну Грузії


Тип

Назва типу річки

Річка

1 тип

Мала низинна річка в органічних породах

Кубісцкалі, Барцхана, Губісцкалі

2 тип

Мала низинна річка у вапнякових породах

Кубісцкалі, Барцхана, Губісцкалі

3 тип

Мала напівгірська річка в органічних породах

Королісцкалі, Чаквісцкалі Ткібулі

4 тип

Мала напівгірська річка у вапнякових породах

Королісцкалі, Чаквісцкалі Ткібулі,

5 тип

Мала напівгірська річка у кремнієвих породах

Чаквісцкалі Ткібулі

6 тип

Мала гірська річка в органічних породах

Кінтріші

7 тип

Мала гірська річка у вапнякових породах

Чхерімела Кінтріші

8 тип

Мала гірська річка у кремнієвих породах

Джоджора, Чхерімела, Кінтріші

9 тип

Середня гірська річка в органічних породах

Ханісцкалі, Натанебі

10 тип

Середня гірська річка у вапнякових породах

Ханісцкалі, Натанебі

11 тип

Середня гірська річка у кремнієвих породах

Ханісцкалі, Натанебі

12 тип

Велика гірська ріка в органічних породах

Інгурі, Хобі, Цхенісцкалі, Техурі, Супса,

13 тип

Велика гірська ріка у вапнякових породах

Інгурі, Хобі, Супса, Техурі, Цхенісцкалі, Квіріла, Дзірула, Аджарісцкалі

14 тип

Велика гірська ріка у кремнієвих породах

Інгурі, Хобі, Супса, Техурі, Цхенісцкалі, Квіріла, Дзірула, Аджарісцкалі

15 тип

Дуже велика гірська ріка в органічних породах

Роіні, Чорохі

16 тип

Дуже велика гірська ріка у вапнякових породах

Роіні, Чорохі

17 тип

Дуже велика гірська ріка у кремнієвих породах

Ріоні

Всього

 

21

Нами були обрані найбільш характерні ділянки дослідження для кожного з типів водних об’єктів, які могли б репрезентативно характеризувати закономірності гідроморфології річок території дослідження.

Типологія являє собою один з перших кроків практичного впровадження Директиви. Від цього напрямку залежать результати визначення екологічного стану поверхневих водних об’єктів. Головною метою типології є виявлення типоспецифічних референсних умов, які в свою чергу є першими в екологічній класифікації. Запропонована типологія на даному етапі дослідження дає можливість достатньо об’єктивно класифікувати річки Західної Грузії, хоча ще потребує подальшого уточнення, як самих дескрипторів так і їх диференціації. Вона має бути узгоджена з використанням біологічних елементів якості, для надання їй більшої репрезентативності.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1. Михайлов В.Н., Добровольский А.Д. Общая гидрология: Уч. – М., 1991. – С. 140.
  2. А.А. Соколов "Гидрография СССР", Гидрометеоиздат, Л., 1952.
  3. Водний кодекс України із змінами і доповненями, внесеними ЗакономУкраїни від 21 вересня 2000 року за № 1990-ІІІ, – 38с.
  4. Паламарчук М.М., Ревера О.З. Нове життя малих річок. – К.: Урожай, 1991.
  5. Антимонов Н. А. Исследования малых рек. — Л.: Гидрометеоиздат, 1950. — 128 с.
  6. Ободовський О.Г., Онищук В.В., Розлач З.В., Яцюк М.В. Гідроекологічна безпека урбанізованих заплавних територій у басейні р.Лімниця / Картографія та вища школа, вип. 10. 2005. – с.140-147.
  7. Ободовський О.Г., Ярошевич О.Є. Гідроморфолоічна оцінка якості річок басейну Верхньої Тиси / За ред.. О.Г.Ободовського.-К.:Інтертехнодрук, 2006.-70с.
  8. Впровадити методику гідроморфологічної оцінки якості річок басейну Ужа для прийняття оптимальних водогосподарських рішень. Зал. Звіт по НДР №д.р.0106U006718. КНУ імені Тараса Шевченка.-2006р. -200с.
  9. Оценка гидроморфологического качества рек бассейна Припяти. – Киев, Минск, 2007. – с3-11.
  10. Совместная стратегия внедрения Водной Рамочной Директивы (2000/60/ЕС) Реки и озера – типология, референсные условия и системы классификации. Руководство № 10. Рим, 2003. – с.15-22.
  11. Ресурсы поверхностных вод СССР. Т.9. Закавказье и Дагестан. Гидрографические описания. Л.: Гидрометеоиздат, 1974. 578 с.
  12. Природные ресурсы Грузинской ССР, т.VI. Гидроенергетические ресурсы., М., 1965г.
  13. Водна Рамкова Директива ЄС 2000/60/ЄС. Основні терміни та їх визначення.– Київ 2006. – 240 с.
  14. И.М. Буачидзе. Геологическое районирование территории Грузии. Труди Грузинского политехнического института им. С.М.Кирова, 1955г.
  15. Геология СССР. Грузинская ССР. Том Х. (Часть І. Геологическое описание), - М.; Изд. Недра, 1964г.
  16. Особенности геологии горных областей на примере Грузинской ССР. Кварцхава Л.Ф. Обзорная серия Гидрология и инженерная геология, №15, ВИЭМС, 58с.

УДК 556.5 (479.22)  
Клименко М.О. Типологія річок західної Грузії [Електронний ресурс]  / [Клименко М.О., Вознюк Н.М., Вербецька К.Ю.] // Збірник наукових статей “ІІІ-го Всеукраїнського з’їзду екологів з міжнародною участю”. – Вінниця, 2011. – Том.1. – С.193–196. Режим доступу: http://eco.com.ua/

Скачати в форматі pdf:

 

Скачати презентацію у форматі pdf

Оцінка: 
0
No votes yet