Практична робота № 5 Заповідники і НПП Лісостепової зони

Назва: 
Практична робота № 5 Заповідники і НПП Лісостепової зони

Скачати

ЗАПОВІДНИКИ І НПП ЛІСОСТЕПОВОЇ ЗОНИ
Збереженість природи лісостепової зони нижча, ніж в лісовій зоні. Лісистість більша в її західній частині (за деякими схемами районування цю територію відносять до широколистянолісової зони).
Два із чотирьох заповідників ("Розточчя" і "Медобори" з філіалом "Кременецькі гори") і обидва НПП лісостепової зони ("Яворівський і "Подільські Товтри") знаходяться в Західно-Українській лісостеповій провінції.
Природний заповідник "Розточчя" площею 2084 га розташований у Львівській області в межах однойменної гряди22. Ця територія лежить у межах Розтоцько-Опільської фізико-географічної області. Рельєф горбистий. Переважає лісова рослинність, яка дуже різноманітна. Найбільші площі займають букові, буково-соснові, соснові, дубово-соснові та дубові ліси. Особливо характерними для Розточчя є буково-соснові ліси, які в інших регіонах не трапляються. До складу заповідника входить невелике, але флористично цінне болото. Для флори заповідника характерна наявність багатьох пограничноареальних видів – бореальних, центральноєвропейських, монтанних.
Національний природний парк "Яворівський" площею 7078,6 га також знаходиться у Львівській області в Розтоцько-Опільській фізико-географічній області23. На півдні національний парк межує з природним заповідником "Розточчя". Рослинність парку майже повністю лісова. В лісах переважають сосна, бук, дуб звичайний. Серед рідкісних видів рослин особливо цінним є зростання ендемічного виду товстянки двоколірної. Рослинний і тваринний світ, в цілому, дуже подібні на рослинний і тваринний світ природного заповідника "Розточчя", але дещо бідніші внаслідок меншої представленості лучної і болотної рослинності.
Природний заповідник "Медобори" знаходиться в Тернопільській області, його площа 10516,7 га24. Він складається з двох значно віддалених одна від одної частин - медоборської частини та філіалу "Кременецькі гори".
Медоборська частина заповідника має площу 9516,7 га. Вона розташована у східній частині Тернопільської області. Територія знаходиться в основному в межах Товтрової гряди і входить до Західно-Подільської височинної області. На вершинах пагорбів, які є залишками міоценового бар'єрного рифу, відслонюються вапняки. Переважає лісова рослинність. Найбільш поширені дубово-грабові ліси, ділянки з кам'янистими ґрунтами, що сформувалися на вапняках, зайняті кленово-ясеновими лісами. Є в заповіднику заплавні і позазаплавні луки. Близько 80 га займає степова рослинність. Найбільш созологічно цінними видами рослин на території заповідника є шиверекія подільська, сон великий, відкасник осотовидний. Територія заповідника важлива для охорони кажанів, із рідкісних їх видів тут виявлені нічниця Бехштейна, підковоніс малий, вечірниця мала.
Філіал "Кременецькі гори" мас площу 1000,0 га. Він знаходиться в північній частині Тернопільської області (Середньоподільська височина і в меншій мірі - область Малого Полісся). Природна рослинність представлена переважно дубово-грабовими лісами, меншу площу займають незаболочені чорновільхові ліси, є ділянки природних березових лісів та соснових культур з остепненим травостоєм. Фрагментарно трапляються соснові і березові ліси на кислих грунтах. Є степові ділянки і скелі. Серед рідкісних видів рослин на особливу увагу заслуговують сонцецвіт сивий і костриця бліднувата.
Національний природний парк "Подільські Товтри" має площу 261 316 га. Це найбільший національний природний парк України. Він знаходиться в південно-західній частині Хмельницької області. Це високоосвоєна територія. Неприродні території (в основному орні землі та населені пункти) займають біля 80% території. Найкраще збереженими є території Товтрової гряди та глибоко врізаних долин Дністра і його приток.
Товтри - це місцева назва скелястого дугоподібного пасма Західного Поділля, яке тягнеться з північного заходу на південний схід. Довжина його сягає 250 км (80 км у межах національного парку), ширина - 5-20 км, а абсолютні висоти коливаються від 400 до 436 м над рівнем моря. Над рівниною, що його оточує, це пасмо підіймається на 60-65 м. Товтри являють собою бар'єрний риф міоценового моря, складений мшанковими, мембранопоровими та черепашковими вапняками.
На території парку багато цінних геологічних пам'яток, зокрема "Китайське відшарування", яке є еталонним розрізом силурійських відкладів. Природна рослинність представлена переважно дубово-грабовими, грабово-ясеновими і кленово-ясеновими лісами. Значну площу в північній частині парку займають букові ліси, які тут знаходяться на східній межі ареалу. Великим є різноманіття степової рослинності. НПП "Подільські Товтри" - найбагатша за загальною кількістю видів судинних рослин природно-заповідна територія України (1543 види). Великою є і кількість видів рослин з Червоної книги України (49). Найбільш созологічно цінними з них є бруслина карликова, сон великий, шиверекія подільська, цибуля коса, цибуля переодягнена. На території парку багато цінних історико-культурних об'єктів: Бакотський печерний монастир, Кам'янець-Подільська фортеця (ХІ-ХІІ ст.), Домініканський (XIV ст.), Францисканський (XIV ст.) монастирі та ін.
До складу національного природного парку "Подільські Товтри" увійшли більше 130 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, з них 23 - загальнодержавного значення: 15 заказників (8 ландшафтних та 7 ботанічних), 4 геологічні пам'ятки природи, печера "Атлантида" (гіпсового походження, довжиною 1,8 км), 1 ботанічний сад - у м. Кам'янець-Подільському та 3 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Особливу цінність і значимість для рекреаційного господарства парку складає запас мінеральних вод, що вже сьогодні дає можливість формування ефективного профілактично - лікувального комплексу на базі мінеральної води типу "Нафтуся" в околицях Сатанова, с.Привороття-2, содових вод типу "Миргородська" в с. Маків, мінеральних вод з унікальними терапевтичними ефектами м. Кам'янець - Подільського, різноманітних розсолів з підвищеною концентрацією літію, брому, йоду та ін.
Канівський природний заповідник площею 2049,3 га знаходиться у Черкаській області26. Він включає височинну територію на правому березі Дніпра, заплавні острови і частину першої надзаплавної тераси на лівому березі Дніпра. За фізико-географічним районуванням територія належить до двох провінцій - Дністровсько-Дніпровської лісостепової і Лівобережно-Дніпровської лісостепової. Правобережна частина знаходиться в межах Канівських дислокацій, які мають тектонічне і гляціальне походження. Вона сильно почленована ярами і зайнята переважно грабовими лісами та культурами білої акації. На заплавних островах рослинність досить строката. Вона включає ліси з переважанням білої тополі, угруповання аморфи, лучну, болотну та водну рослинність. На першій надзаплавній терасі поширені дубові та соснові ліси, піщані луки. Заповідник, хоч і невеликий за площею, має високе екотопічне різноманіття. Це обумовлює багатство його флори - тут виявлено 973 види вищих судинних рослин.
Відділення Українського степового природного заповідника "Михайлівська цілина" є площею 202,4 га знаходить в Сумській області. За фізико-географічним районуванням ця територія належить до Лівобережно-Дніпровської лісостепової провінції (інколи її відносять до Середньоруської провінції). Михайлівська цілина включає вирівняну плакору ділянку і балки. Переважає степова та лучна рослинність. В кліматичних умовах лісостепової зони степова рослинність є нестійкою і при відсутності вилучення наземної фітомаси відносно швидко замінюється лучною або чагарниковою рослинністю. До створення заповідника тут інтенсивно випасалися коні. Тоді на цій території переважали степові дерниннозлакові угруповання, переважно з домінуванням типчака (костриці валіської). Припинення випасання має наслідком зменшення участі степових видів рослин і поширення більш вологолюбних лучних. Зараз у відділені заповідника переважає рослинність з домінуванням кореневищних лучних злаків. Найбільші зміни відбуваються на абсолютно заповідній ділянці площею 49 га. На решті площі з метою підтримки лучно-степової рослинності проводиться викошування.
Як вже зазначалося, заповідники і НПП в лісостеповій зоні розміщені дуже нерівномірно, концентруючись в її західній частині. В Правобережному Лісостепу заплановано створення ряду НПП на основі таких великих лісових масивів як Бритавський ліс (Вінницька область), Черкаський бір, Холодний Яр (Черкаська область), Чорний і Чутянський ліси (Кіровоградська область) та ін. На Лівобережжі планується створити кілька НПП в долинах річок (Сейму, Сули, Ворскли, Дніпра). Планується створити нові парки і в придністровській частині Західного Лісостепу.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК "ГОМІЛЬШАНСЬКІ ЛІСИ"
Розташування: Харківська область, Зміївський та Первомайський райони
Площа: 14314,8 га
Підпорядкування: Державний комітет лісового господарства України
Поштова адреса: 63436, Харківська обл., Зміївський р-н, с. Задонецьке, вул. Курортна, 156
gomolsha@yandex.ru
Сайт: http://gomilsha.org.ua

Національний природний парк "Гомільшанські ліси" був створений указом Президента України від 6 вересня 2004 року № 1047. Парк розташовано у мальовничому куточку лівобережної України, у долині річок Сіверський Донець та Гомольша, на відстані 45 км від міста Харкова. Загальна площа парку становить 14314,8 га, із них у постійному користуванні парку знаходиться 3377,3 га.
Перші "заповідні" об'єкти на території нинішнього парку виникли ще за часів Петра І, коли тут був затверджений "Заповідний корабельний гай". Починаючи з 1914 року, вчені Харківського університету на чолі з професором В.М. Арнольді пропонували надати цій території заповідний статус, оскільки вона являє собою цінний резерват рідкісних, реліктових та ендемічних видів рослин та тварин. Відомо, що на початку XX століття була заповідана частина вікового лісу, яка межує з ділянкою, відведеною для Донецької біологічної станції, у 1926 році була об'явлена пташиним заповідником територія в заплаві р. Сіверського Дінця в урочищі "Хомутки". У 1932 році "Ліси   Гомільшанської лісової дачі" та "Заплавний ліс "Хомутки" охоронялися в якості пам'яток природи республіканського значення. У 1972 році було оголошено ландшафтний заказник місцевого значення "Гомільшанська лісова дача" площею 9092 га, на базі якого і було створено національний парк.
Національний парк "Гомільшанські ліси" є одним з найбільш мальовничих районів Лівобережної України. Повноводний Сіверський Донець, річка Гомольша і численні озера, прибережні "гірські" кручі і широкі тераси, вікові дуби, гаї і соснові бори, квітучі галявини і луки - все це надає місцевості особливу, неповторну красу.
Парк було створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання типових і унікальних лісостепових природних комплексів долини р. Сіверський Донець.
За функціональним зонуванням територія парку розподілена на заповідну зону площею 1022,4 га, зону регульованої рекреації - 1380,3 га, стаціонарної рекреації - 1100,5 га та господарську - 10811,6 га.
Згідно з фізико-географічним районуванням територія парку відноситься до Харківської схилово-височинної області Середньоросійської лісостепової провінції Лісостепової зони.
Клімат в районі розміщення парку належить до помірно-теплого, з поперемінним зволоженням. Середня багаторічна температура повітря становить +7°С, середня температура липня - +21,5°С, середні річна сума опадів - 511 мм. Тривалість безморозного періоду складає 155-160 днів. Глибина снігового покриву становить 18-20 см з тривалістю його збереження близько 3 місяців.
На території парку є геологічні, геоморфологічні та гідрологічні пам'ятки природи. На кручах правого берега С. Дінця в ярах та балках можна прослідкувати за зміною палеографічних обставин, починаючи з еоцену. Тут можна побачити еволюцію ґрунтового покриву та знайти скам'янілості і відбитки древньої флори. До геоморфологічних пам'яток належить урочище "Провалля", яке представляє собою багатосходинковий зсув, вкритий степовою та чагарниковою рослинністю а також зсув на схилах Монастирської гори, висота якого сягає 60 метрів. Цікавими гідрологічними пам'ятками є старичні озера та болота, такі як озеро Біле (довжина 1122 м, найбільша ширина - 297 м, площа 19,6 га), затока Косач (залишок старого русла р. Сіверський Дінець) та ін.

На території парку представлений майже весь спектр лісостепових ґрунтів. Переважна їх більшість належать до типових, але на території парку вони мають особливу цінність, так як залягають під природною рослинністю первинного походження, тобто це первинний, антропогенно незмінений, або слабо змінений варіант цих ґрунтів. Найціннішими із них є сірі та темно-сірі лісові ґрунти під первинною давньовіковою дібровою на вододілі, і вони представляють собою еталони цих ґрунтів для лівобережжя Дніпра та для всієї лісостепової зони України.
На території парку переважає лісовий тип рослинності. На високому правому березі р. С.Дінець зростають широколистяні ліси - кленово-ясенево-липові діброви. На третій піщаній терасі лівого берега річки переважають соснові бори та субори. Для заплави найбільш характерні заплавні ліси - берестово-пакленова діброва, а також розповсюджені осокірники, вербняки та вільшняки. Заплавні та суходільні луки, степова рослинність, болота та водна рослинність займають у парку невеликі площі.
Діброви національного парку є одними з найкращих на Лівобережній України. До наших часів збереглося біля 500 га лісу віком 130-150 років, зустрічаються окремі 200-300- річні дуби та найстаріший дуб на території України, якому майже 600 років. На старовинному Муравському шляху, який колись проходив біля цієї території, збереглося біля десятка дубів-велетнів, вік яких сягає 350 років.
Природна рослинність парку має водорегулююче, ґрунтозахисне значення, сприяє поліпшенню якості води та повітря, пом'якшує клімат. Наукове значення природних фітоценозів парку підсилюється наявністю рідкісних та типових рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, яких тут відмічено 9 серед лісових та водно-болотних фітоценозів.
Територія парку лежить на південній межі Лівобережного лісостепу, а тому відрізняється значним флористичним багатством. Всього тут налічують близько 1000 видів судинних рослин. Перелік рідкісних рослин становить 132 види, з яких 37 видів - це рослини нагірних дібров, 34 види - рослини  борової тераси, 31 вид зустрічається на заплавних луках та 30 - степових видів. До Червоної книги України та міжнародних "червоних" переліків занесені: хвощ великий, цибуля ведмежа, в'язіль стрункий, що є реліктовою рослиною дольодовикового періоду, аконіт дібровний (ендем басейну С.Дінця), вороняче око, любка дволиста, костриця висока, костриця шорстколиста гніздівка звичайна, гронянка півмісяцева, зозулині сльози яйцевидні, зозулинець болотний, ковила волосиста та дніпровська, косарики тонкі, рябчик малий і ін.
Тваринне населення Гомільшанського національного парку включає різноманітні зоогеографічні групи тварин, переважно з широкими ареалами. Основне ядро тваринного населення складають представники неморального лісового комплексу. Тут зустрічаються також види середземноморського походження, які знаходяться на північній межі свого ареалу. В лісах Гомільшанського лісового масиву виявлено низку реліктів атлантичного, третинного та льодовикового походження. По гіпновим та сфагновим болотам борової тераси ізольовано зустрічаються представники північної тайгової фауни, а на суміжних піщаних стаціях мешкає низка псамофільних і термофільних видів середземноморського і навіть середньоазіатського походження - реліктів ксеротермічного періоду.
Різноманіття біотопів даного природного комплексу сприяє розвитку різних видів наземних хребетних тварин. Тут зустрічається близько 20 видів земноводних та плазунів. На піщаних кучугурах по узліссях бору мешкає рідкісна різнобарвна ящурка - плазун, що зберігся у незмінному вигляді з дольодовикового періоду.
Майже 130 видів птахів мешкає у парку, більша частина з них має статус рідкісних у Європі. Зустрічаються рибалочка голубий, бджолоїдка, сиворакша, вивільга. На заплавних луках зустрічається деркач - вид, занесений до Червоної книги Міжнародної спілки охорони природи (МСОП), до Європейського Червоного списку і є дуже рідкісним у країнах Західної Європи. Гніздяться тут великі хижі птахи, занесені до Червоної книги України - орел-могильник та орлан-білохвіст, скопа, яструб-тювик, змієїд, великий підорлик та орел-карлик. У кронах дерев, дуплах та штучних гніздівлях можна зустріти сіру та вухату сов, хатнього сича, голуба-синяка та інших. У заплаві гніздяться лиска, водяна курочка, чайка, шилохвіст та ін. Над плесами ширяють річкові крячки, мартини, є багато берегових ластівок, що будують нори у крутих берегах С. Дінця. Тут зустрічаються чаплі сіра та руда, журавель сірий.
У затоці Косач мешкають багато видів водоплавних птахів. У цих місцях звичайно трапляються крижні, бугайчики. Саме тут розташована колонія сірої чаплі - у різні роки тут нараховувалося до 100 гнізд цього птаха.
На території масиву мешкає низка рідкісних та зникаючих видів тварин, занесених до міжнародних "червоних" списків та Червоної книги України. Тут зустрічаються європейська норка, видра річкова, борсук, горностай, 10 видів кажанів: вечірниця мала, нічниця ставкова, вечірниця велетенська, вухань бурий і ін., гоголь, яструб-тювик, пугач, мідянка, гадюка степова, ялець Данилевського, вирезуб, стерлядь. На території парку відмічено 40 видів комах, занесених до Червоної книги України: скарабей священний, дозорець-імператор, вусач мускусний, жук-олень, ведмедиця Гера, стрічкарка орденська блакитна, каптурниця срібляста, бражник мертва голова, бражник дубовий, джміль вірменський, рофітоідес сірий і ін.
Гармонійне сполучення природного ландшафту і культурно-історичних пам'яток та лікувально-кліматичні умови обумовлюють високий рекреаційний потенціал парку й створюють можливості для відпочинку та екотуризму.
На території національного природного парку "Гомільшанські ліси" розміщені десятки археологічних пам'яток (дві з них: Великогомільшанське та Сухогомільшанське городища мають Європейське значення), відкриті (селища) городища, кургани-могильники та інші пам'ятки культури різних археологічних епох - від неоліту (VI-III тис. до н.е.) до епохи Київської Русі.
Велику історичну цінність має Великогомільшанське городище, обнесене земляним валом з курганним могильником (більш тисячі курганів та інших пам'яток скіфського часу VI-III ст. до н.е.) та Сухогомільшанський археологічний комплекс з середньовічними оборонними стінами, оселями, поховальними спорудами VIII-X ст., залишки яких збереглися до наших часів.
Між селищами Коропове та Гайдари розміщене кам'яне городище "Коропове". З трьох сторін воно обнесено ровами і валами з залишками кам'яних стін. Проведені розкопки показали що воно двошарове, нижній шар відноситься до скіфського періоду, а верхній - до роменської культури VIII-X століть.
До сьогоднішнього дня збереглися також і залишки Свято-Миколаївського монастиря, заснованого у 1648 році запорізькими козаками, який був останнім осередком волелюбного козацтва на Україні.
Національний природний парк "Гомільшанські ліси" запрошує на пішохідні екологічні та краєзнавчі маршрути: "Сіверсько-Донецькі крутосхили", "Дубовий Гай", "Козача гора".

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК «БУЗЬКИЙ ГАРД»
Національний природний парк «Бузький Гард» — національний природний парк на території Арбузинського, Братського, Вознесенського, Доманівського та Первомайського районів Миколаївської області
На території парку знаходиться заповідне урочище Ґард на річці Бог (Південний Буг), колишній центр Бого-Ґардівської паланки Війська Запорізького Низового.
Історія
Парк створений 30 квітня 2009[1] року з метою збереження, відтворення і раціонального використання унікальних природних та історико-культурних комплексів у басейні Південного Бугу, що мають важливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»[2].
Парк підпорядкований Міністерству охорони навколишнього природного середовища України.
Площа парку становитиме 6138,13 гектара, в тому числі 2650,85 гектара земель, що надаються парку у постійне користування, та 3487,28 гектара земель, що включаються до його складу без вилучення у власників земельних ділянок та землекористувачів.
Президент Віктор Ющенко доручив Кабміну протягом двох місяців затвердити положення про парк, за 6 місяців - підготувати матеріали і вирішити питання вилучення 2650 га землі і передачі землі у користування Бузького Гарду, у 2009-2011 роках розробити та затвердити проект організації території парку, передбачити у державному бюджеті кошти на фінансування парку.
У грудні 2006 року Тернопільська обласна рада звернулася до Верховної Ради та Кабінету міністрів України з проханням захистити пам'ятник національної історико-культурної та природної спадщини Бузький Гард (Миколаївська обл.), що входить до складу регіонального ландшафтного парку Гранітно-степове Побужжя, від затоплення при будівництві Ташлицької гідроакумулюючої електростанції (Миколаївська область).
Раніше громадські та екологічні організації заявляли, що завершення будівництва Ташлицької ГАЕС призведе до екологічної катастрофи внаслідок затоплення порогів Південного Бугу, урочища Ґард та однойменного острова.
Справжньою перлиною для туристів є Регіонально-ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя», який розташований у межах Первомайського, Доманівського, Арбузинського, Вознесенського, Братського, Врадіївського районів Миколаївської області, а також в районі міста Южноукраїнськ...
Долину річки Південний Буг недарма вважають однією з найкращих природних «перлин» України. Особливо мальовничою є територія від північної околиці с.Кінецьпіль до м.Вознесенська. Мало хто ще знає про дивовижні річки Мертвовод та Арбузинку, які є притоками р.П.Буг. Так, течія цих річок, не така стрімка, як Бугу, але за мільйони років ці маленькі річки створили неповторний каньйон (фото №1), який захоплює подих. Годинами можна дивитися на цей витвір мистецтва, створений природою.

Долини річок Південний Буг, Мертвовод та Арбузинка, які знаходяться на Миколаївщині, необхідно розглядати як один суцільний, комплексний об’єкт .
Для створення унікального ландшафту у долинам цих річок природа працювала понад 3000 мільйонів років (фото №2). На цій території на денну поверхню виходять одні з найстаріших порід Українського Кристалічного Щита – супракрустальні товщі, серії і ультраметаморфічні, інтрузивно-магматичні комплекси.
 
Супракрустальні товщі та серії представлені:
-          відслоненнями дністрово-бузької серії – кристалосланці та гнейси гранулітової фації (абсолютний вік близько 3650 мільйонів років);
-          відслоненнями бузької серії – гнейси високоглиноземесті, піроксен-біотитові, графітові, кальцифіри, кварцити залізисті, кварцити безрудні, кристалосланці основного складу (неоархей, абсолютний вік 2800-2560 мільйонів років).
Ультраметаморфічні, інтрузивно-магматичні комплекси представлені:
-          відслоненнями гайворонського комплексу – ендербіти (абсолютний вік 3650-3400 мільйонів років);
-          відслоненнями бердичівського комплексу – гранат-біотитові, сіліманіт-гранат-біотитові, піроксен-гранат-біотитові (вінницити) граніти та мигматити інколи з кордієритом (2080-1980 мільйонів років).

Ще унікальність даної території полягає в тому, що вона знаходиться на межі двох структурних мегаблоків Українського Щита – Інгульського та Дністрово-Бузького, і в відслоненнях на денній поверхні можна спостерігати контакти між ними (фото№3).
 
Відслонення кристалічних порід на денній поверхні дають змогу фахівцям розуміти та уявляти процеси створення планети, суходолу, континентів, структурних блоків та взаємодію між ними.
Частину запропонованої площі займає територія регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя». Площа, що знаходиться під охороною, складає 6267 га. земель.
На цій ділянці знаходиться велика кількість унікальних об’єктів живої природи та прибузьких і причорноморських ендеміків:
-          900 видів судинних рослин, 26 з яких занесено до Червоної книги України;
-         не менше 9000 видів комах, 56 з яких занесено до Червоної книги України;
-          300 видів хребетних тварин, 46 з яких перебувають під охороною держави.
  В долині річки Південний Буг, між селами Мигія та Олександрівка знайдено 98 археологічних пам’яток. Вони мають велику наукову цінність і представляють неперервний хронологічний ряд від палеоліту (які датуються 30 тисяч років до н.е.), та часів формування слов’янського етносу. Особливо цікавими є залишки поховань – кіммерійців, скіфів, трипільців, сарматів, древніх слов’ян, римлян та інші.
  Середня течія Південного Бугу була останнім притулком запорізьких козаків після ліквідації козацтва на дніпровських порогах. Тут була створена одна з найпотужніших територіальних одиниць Запорозької Січі – Буго-Гардська паланка з адміністративним центром біля злиття балки Ташлик та Південний Буг (знаменитий острів Гард (фото №4).

У кінці ХVІІІ століття бузький острів Мигія був центром Гайдамацького руху. На острові був розташований табір – Гайдамацька Січ, що надавав притулок та захист гайдамакам.
В місті злиття р.П.Буг та р.Синюхи, сьогодні розташоване м.Первомайськ на Бузі, у минулому на цій території були збудовані запорозька фортеця Орлик, турецька — Голта та польська — Богополь.
Про величне козацьке минуле свідчать назви місцевості по долині р.Південний Буг – острів козака Мамая, острів Гард, урочище Протіч з Протічанською скелею (фото №5), скеля Турецький стіл, Брама, Сова, Пугач, Гайдамацька балка та інші.
 
Так на площі збереглися чудові історико-архітектурні об’єкти – гідроелектростанція (фото №6) в с.Мигія, яка була побудована понад 100 років тому представниками шляхетського роду Скаржинських,

та млиновий комплекс, збудований паном Сабанським в 1902р. на північній околиці с.Кінецпіль (Фото №7).
 
Від с.Кінецьпіль до м. Южноукраїнська проходить чергування ділянок порогів та спокійної течії. Найкращі пороги, які є Меккою водного туризму і місцем паломництва тисяч спортсменів та туристів, розташовані біля с.Мигія , с.Куріпчино, с.Семенівка, с.Львове, с.Іванівка, с.Констянтинівка і останні біля м.Южноукраїнська (фото №8 ).

Стрімкі скелі, які утворюють каньйони по берегам річок сягають висоти до 50 метрів і є чудовим місцем для тренувань альпіністів. Каньйони знаходяться біля с.Куріпчино, м.Южноукраїнська, гирла річки Велика Корабельна (Іванівський міст) по руслу Південного Бугу та с.Актово і с.Петропавлівка по руслу Мертвовода.
Територія має надзвичайно високий рекреаційний потенціал – дивовижні краєвиди, історико-культурну цінність, велику кількість радонових джерел, хорошу автотранспортну розв’язку і є однією з найкращих в Європі природних трас для водного слалому.
Сучасна площа регіонального ландшафтного парку становить 7394,3 га. Вже у 2008 році планується оформлення переходу Регіонального ландшафтного парку у Національний природний парк, який стане першим національним парком на Миколаївщині. Передбачається, що в разі створення цього парку до його складу увійде і знаменитий острів Гард.
Прорізаючи південний відріг прадавніх гір (Українського щита), Південний Буг протягом майже 40 км протікає долиною з крутими скельними берегами, висота яких іноді досягають 40-60 м. На дні такого глибокого і вузького (300-400 м шириною) каньйону ( «каньйон» у перекладі з іспанської - труба) шумить велика річка. Іскра водоспадами, ревуть 12 (тільки великих!) Порогів, які в історичному минулому називали тут брояками.
У славні козацькі часи на цій території доглядали один за одним запорізька фортеця Орлик, турецька - Голта і польська - Богополь. Тобто сходилися кордони Запорожжя, Туреччини та Польщі. Сюди щороку, в літній час, із Січі вирушав полковник з особливою командою (до 600 чоловік) для охорони кордону та підтримки порядку. Тут була козацька митниця.
Місцева флора налічує понад 800 видів судинних рослин, з яких близько 100 занесено до Червоної книги України та Європейського червоного списку. Крім типового різнотрав'я (лучного, наскального тощо), тут надзвичайно багато ендеміків і реліктів із далекого геологічного минулого, оскільки цей регіон (як уже зазначалося) є одним із центрів флористичного розмаїття і, загалом, формування біоти cтепного краю. Багатий світ тварин: до 50 «червонокнижників»! - Хоча це «похоронний» показник, далеко не найкраща характеристика фауни. Взагалі ж місцева орнітофауна нараховує 186 видів! Природне (водночас історичне) урочище Бузький Гард, яке входить до складу парку, є пам'яткою історичного ландшафту вільностей Запорозької Січі, першої козацької республіки. На сьогоднішній день це останні автентичні ландшафти володінь знаменитого Війська Низового Запорозького, своєрідний оберіг козацької старовини.
Актовський каньйон біля села Актів Вознесенського району - частина Національного природного парку "Бузький Гард". Звідси - велика кількість об'єктів живої природи. Рокитне скелі іноді досягають 50 метрів. Актовський каньйон представляє собою унікальне поєднання лісової та водної екосистем з ансамблем скель та гранітних валунів і займає площу більше 250 гектарів, глибина каньйону - до 40-50 метрів. В глибині каньйону річка Мертвовод, затиснута скелями, долає свій шлях, протискуючись через кам'яні брили. Опускаючись з вершин каньйону до річки, потрапляємо в долину, оточену з трьох боків стрімкими скелями. Каньйон р.. Мертвовод цікавий і в історичному плані, так як є сакральним (регіліозним) центром Скіфії.
ГЕТЬМАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК
Гетьманський національний природний парк — національний природний парк на території Великописарівського, Охтирського та Тростянецького районів Сумської області.
Парк створений 27 квітня 2009[1] року з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних природних комплексів Лівобережного лісостепу, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»[2].
Парк підпорядкований Міністерству охорони навколишнього природного середовища України.
Площу земель парку становить 23360,1 гектара, в тому числі 11673,2 гектара земель, що надаються парку у постійне користування, та 11686,9 гектара земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.
Президент України Віктор Ющенко доручив[1] Кабінетові Міністрів України:
• забезпечити затвердження у двомісячний строк положення про парк;
• забезпечити підготовку у шестимісячний строк матеріалів та вирішення відповідно до законодавства питання щодо вилучення 11673,2 гектара земель і надання їх у постійне користування парку;
• забезпечити розроблення у 2009—2011 роках та затвердження проекту організації території парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів;
• забезпечити вирішення питання щодо утворення адміністрації парку та забезпечення її функціонування;
• передбачати в Державному бюджеті України кошти, необхідні для функціонування парку.
Загальна інформація
Територія Парку знаходиться в Великописарівському, Охтирському, та Тростянецькому районах Сумської області.
Загальна площа території Парку становить 23360,1 гектара, в тому числі 11673,2 гектара земель, що вилучаються в установленому порядку та надаються Парку у постійне користування, і 11686,9 гектара земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.
Парк створено з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних природних комплексів Лівобережного лісостепу, що мають важливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.
Основними завданнями Парку є:
збереження цінних природних, ландшафтних та історико-культурних комплексів і об'єктів;
створення та розширення мережі оздоровчих і туристичних закладів і створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів;
проведення наукових досліджень природних комплексів та їхніх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів;
проведення екологічної освітньо-виховної роботи тощо;
створення та розширення існуючої мережі рекреаційних закладів.

ХОТИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК
Природний парк створено 22 січня 2010 року згідно з указом Президента України Віктора Ющенка для збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів у басейні річки Дністер.
До території національного природного парку «Хотинський» погоджено в установленому порядку включення 9446,1 гектара земель державної власності, зокрема 2832,2 гектара земель Державного підприємства «Сокирянське лісове господарство» та 277,7 гектара земель Державного підприємства «Хотинське лісове господарство», які вилучаються в установленому порядку та надаються національному природному парку в постійне користування, і 459,5 гектара земель Державного підприємства «Кельменецьке спеціалізоване лісництво АПК», 214,7 гектара земель Державного підприємства «Хотинське державне спеціалізоване лісництво АПК» та 5662 гектарів Дніпровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів, що включаються до складу національного природного парку без вилучення.
Згідно з указом Президента України Кабінет Міністрів України повинен:
1. забезпечити:
1. вирішення питання щодо утворення адміністрації національного природного парку «Хотинський» та належне її функціонування;
2. затвердження у шестимісячний строк у встановленому порядку Положення про національний природний парк «Хотинський»;
3. підготовку протягом 2010—2011 років матеріалів та вирішення відповідно до законодавства питань щодо вилучення і надання у постійне користування національному природному парку «Хотинський» 3109,9 гектара земель, а також розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку, отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками;
4. розроблення протягом 2010—2012 років та затвердження в установленому порядку Проекту організації території національного природного парку «Хотинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів;
2. передбачати під час доопрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та підготовки проектів законів про Державний бюджет України на наступні роки кошти, необхідні для функціонування національного природного парку «Хотинський».

НПП «ДНІСТРОВСЬКИЙ КАНЬЙОН»
На території Борщівського, Бучацького, Заліщицького і Монастириського районів Тернопільської області Президент України розпорядився створити національний природний парк «Дністровський каньйон», повідомляє УНІАН.
Згідно з указом до території національного природного парку «Дністровський каньйон» планується включення 10829,18 га земель, а саме: 7189,65 га земель державної власності, що надаються (у тому числі з вилученням у землекористувачів) національному природному парку в постійне користування, і 3639,53 га земель, що включаються до його території без вилучення.
Президент доручив Кабінету міністрів України забезпечити:
• вирішення питання щодо утворення адміністрації національного природного парку «Дністровський каньйон» та належного її функціонування;
• затвердження у шестимісячний строк у встановленому порядку Положення про національний природний парк «Дністровський каньйон»;
• підготовку протягом 2010-2011 років матеріалів та вирішення відповідно до законодавства питань щодо вилучення і надання 7189,65 гектара земель національному природному парку «Дністровський каньйон» у постійне користування, а також розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку,
• отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками;
• розроблення протягом 2010-2012 років та затвердження в установленому порядку Проекту організації території національного природного парку «Дністровський каньйон», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів;
• підготовку протягом 2013-2015 років матеріалів до проекту розширення території національного природного парку «Дністровський каньйон» відповідно до наукового обгрунтування.
Також уряду доручено передбачати під час доопрацювання проекту Закону «Про державний бюджет України на 2010 рік» та підготовки проектів законів про державний бюджет на наступні роки кошти, необхідні для функціонування національного природного парку «Дністровський каньйон».

НИЖНЬОСУЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК
Природний парк створено 11 грудня 2009 року згідно указу президента України Віктора Ющенка з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів Середнього Придніпров'я. До території національного природного парку «Нижньосульський» погоджено в установленому порядку включення 18635,11 гектара земель державної власності, у тому числі 1315 гектарів земель, які вилучаються у Державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» і надаються парку в постійне користування, 441,3 гектара земель запасу на території Оржицького району та 431 гектара земель запасу на території Семенівського району, які надаються парку в постійне користування, та 16447,81 гектара земель, які включаються до складу національного природного парку без вилучення.
Згідно указу президента Кабінет Міністрів України повинен:
1. забезпечити:
1. вирішення питання щодо утворення адміністрації національного природного парку «Нижньосульський» та належного її функціонування;
2. затвердження у тримісячний строк у встановленому порядку Положення про національний природний парк «Нижньосульський»;
3. підготовку протягом 2010—2011 років матеріалів та вирішення відповідно до законодавства питання щодо надання 2187,3 гектара земель у постійне користування національному природному парку «Нижньосульський», а також розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку, отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками;
4. розроблення протягом 2010—2012 років та затвердження в установленому порядку Проекту організації території національного природного парку «Нижньосульський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів;
5. продовження разом із Черкаською та Полтавською обласними державними адміністраціями роботи з розширення території національного природного парку «Нижньосульський» за рахунок включення прилеглих земель, насамперед земель лісового фонду;
2. передбачати під час доопрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та підготовки проектів
законів про Державний бюджет України на наступні роки кошти, необхідні для функціонування національного природного парку «Нижньосульський».

ПИРЯТИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК
Природний парк створено 11 грудня 2009 року згідно указу президента України Віктора Ющенка з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів. До території національного природного парку «Пирятинський» погоджено в установленому порядку включення 12028,42 гектара земель державної власності, у тому числі 5555,14 гектара земель запасу, які надаються національному природному парку в постійне користування, та 6473,28 гектара земель, які включаються до складу національного природного парку без вилучення.
Згідно указу президента Кабінет Міністрів України повинен:
1. забезпечити:
1. вирішення питання щодо утворення адміністрації національного природного парку «Пирятинський» та забезпечення її функціонування;
2. затвердження у тримісячний строк у встановленому порядку Положення про національний природний парк «Пирятинський»;
3. підготовку протягом 2010—2011 років матеріалів та вирішення відповідно до законодавства питання щодо надання 5555,14 гектара земель у постійне користування національному природному парку «Пирятинський», а також розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку, отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками;
4. розроблення протягом 2010—2012 років та затвердження в установленому порядку Проекту організації території національного природного парку «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів;
2. передбачати під час доопрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та підготовки проектів законів про Державний бюджет України на наступні роки кошти, необхідні для функціонування національного природного парку «Пирятинський».
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК «ПІВНІЧНЕ ПОДІЛЛЯ»
Природний парк створено 11 грудня 2009 року згідно указу президента України Віктора Ющенка з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів Північного Поділля. До території національного природного парку «Північне Поділля» погоджено в установленому порядку включення 15587,92 гектара земель державної власності, у тому числі 5434,4 гектара земель, що надаються (в тому числі з вилученням у землекористувачів) національному природному парку в постійне користування, та 10153,52 гектара земель, що включаються до його території без вилучення.
Згідно указу президента Кабінет Міністрів України повинен:
1. забезпечити:
1. вирішення питання щодо утворення адміністрації національного природного парку «Північне Поділля» та належного її функціонування;
2. затвердження у тримісячний строк у встановленому порядку Положення про національний природний парк «Північне Поділля»;
3. підготовку протягом 2010—2011 років матеріалів та вирішення відповідно до законодавства питання щодо надання у постійне користування національному природному парку «Північне Поділля» 5434,4 гектара земель, а також розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку, отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками;
4. розроблення протягом 2010—2012 років та затвердження в установленому порядку Проекту організації території національного природного парку «Північне Поділля», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів;
2. передбачати під час доопрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та підготовки проектів законів про Державний бюджет України на наступні роки кошти, необхідні для функціонування національного природного парку «Північне Поділля».
Дана територія фізико-географічних районів Гологір та Вороняків, що разом із Розточчям та Кременецькими горами (Тернопільська область) формують північно-західний край Подільської височини. На цій території сформувалися унікальні осередки рослинних видів, а також букові лісостани, що ростуть на північно-східній межі ареолу та становлять особливу цінність у загальноєвропейському масштабі. Тут бере початок р. Західний Буг, що має міждержавне значення. На території парку поширено понад 200 видів рослин різного статусу охорони.
Національний природний парк створений з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів Північного Поділля.

НПП «КРЕМЕНЕЦЬКІ ГОРИ»
Упродовж кількох десятиріч Тернопільщина лідирує в розвитку заповідної справи серед інших областей. Нині вона має один із найвищих рівнів заповідності в Україні — близько дев’яти відсотків площі.
Державне управління охорони навколишнього природного середовища в області надіслало до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріали про погодження місця розташування земельних ділянок для створення національного природного парку(далі НПП) «Кременецькі гори» на площі 6,95 тис. га.
Ідея його створення зародилася у 1992 році. Період узгодження щодо створення НПП із землекористувачами дуже затягнувся. Обласне управління лісового господарства лише у 2007-2008 роках надало погодження на створення НПП на площі близько 6,8 тис. га.
У межах зарезервованої території є 30 територій та об’єктів природно-заповідного фонду, з яких чотири — загальнодержавного значення, 26 — місцевого. Серед них — філія «Кременецькі гори» природного заповідника «Медобори» площею 1000 га, чотири ботанічних заказники загальною площею 359,0 га, три загальнозоологічних заказники загальною площею 1581,0 га, сім геологічних пам’яток природи загальною площею 31 га, 16 ботанічних пам’яток природи загальною площею 82 га, один ботанічний сад площею 200 га.
Чому необхідно надати цим територіям заповідний статус національного значення? Національний природний парк — природоохоронна, рекреаційна, культурно-освітня, науково-дослідна установа загальнодержавного значення. Вона створюється з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
Природнича і культурна спадщина цих територій має загальнонаціональний і загальноєвропейський характер. Кременецькі гори — це одночасно геолого-геоморфологічний феномен Північноподільського уступу, місцезнаходження рідкісних екосистем і сотень пам’яток історії та культури багатьох народів Європи.
Флора Кременецьких гір багата й різноманітна. Дослідження встановили, що на території Кременецького кряжу зростає 978 видів вищих судинних рослин, які належать до чотирьох відділів, п’яти класів, дев’яносто трьох родин і трьохсот шістнадцяти родів.
Кременецькі гори є одним з унікальних регіонів на території України, що виділяється своєрідністю геологічної будови, рельєфу, рослинного і тваринного світу, мальовничими краєвидами, сприятливим кліматом, що може використовуватися в рекреаційних цілях.
Неповторні природні ландшафти Кременецьких гір зберегли чимало рослин-ендеміків.
Зелений туризм на території проектованих НПП дозволить залучити зовнішні інвестиції у фермерські господарства, сільськогосподарські кооперативи та особисті селянські господарства для створення умов сталого сільськогосподарського виробництва. Регіон відомий як центр паломництва. Свято-Успенську Почаївську лавру та інші храми щорічно відвідують 200 тис. паломників з усього світу. Також у Кременці, Почаєві, Шумську є велика кількість архітектурних пам’яток, музеїв.
Сьогодні, на жаль, інфраструктура для обслуговування туристів та відпочивальників розвинена недостатньо. В регіоні є 7 готелів, 76 закладів харчування. Подальший розвиток рекреаційного комплексу пов’язаний з розширенням інфраструктури готельного комплексу, закладів харчування, спортивно-розважальних та спортивно-оздоровчих баз.
Національний природний парк створить позитивний імідж області, що є важливою передумовою туристичного бізнесу та надасть нові робочі місця для місцевого населення. Тому проектований національний природний парк «Кременецькі гори» — це база екологічного, зеленого туризму в області та важливий чинник зростання добробуту населення і оптимізації відносин людини з природою.
Формування екологічної мережі України та її регіонів відповідно до вимог ЄС передбачає збільшення кількості природоохоронних територій та забезпечення зв'язків між ними. Однією з важливих складових регіональної екологічної мережі Тернопільської області повинен стати НПП «Кременецькі гори». Його створення дозволить зберегти унікальні, цінні у науковому, природоохоронному та рекреаційному відношеннях природні комплекси та об'єкти – дивовижні території з багатими і різноманітними природними умовами. М'який помірний клімат, родючі ґрунти, водні джерела, мальовничий горбогірний рельєф створюють сприятливі умови для розмаїття лісової, водно-болотної рослинності, проживання диких тварин. Особливо цінними для науки є унікальні лісові ділянки з реліктовою рослинністю, типові відслонення крейди з рештками туронської фауни.
Незважаючи на високий ступінь сільськогосподарської та промислової освоєності, Кременеччина характеризується надзвичайною різноманітністю та мальовничістю ландшафтів, багатим ресурсним потенціалом, який потребує нагальної охорони та екологічно обгрунтованого невиснажливого використання, унікальним генофондом рослинного і тваринного світу, цікавою геологічною будовою, безцінними пам'ятками історії та культури. Природні та історико-культурні комплекси й об'єкти мають велике пізнавальне та еколого-виховне значення. Регіон дуже перспективний для розвитку рекреаційно-оздоровчої галузі, туризму, зимових видів спорту.
Низька господарська освоєність території обумовлено інснуванням філіалу природного заповідника «Медобори» «Кременецькі гори», створеного для збереження в природному стані неповторних ландшафтів з цінними рідкісними ендемічними і реліктовими видами рослин, геологічними утвореннями, пам'ятками історії та культури, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Проте його площа є незначною і не може забезпечити належний природоохоронний режим території.
Національний природний парк «Кременецькі гори» пропонується створити на території Кременецького і Шумського  районів на площі більше 8 тис. гектарів.
Багатство та унікальність ландшафтів різноманітність природних ресурсів, насамперед лісових та рекреаційних, рослинний світ (в тому числі цінні лікарські рослини), своєрідність фауни (зокрема мисливського призначення) доповнюється історико-культурною спадщиною. Історичні пам’ятки, релігійні центри краю мають не тільки загальнодержавне, а й міжнародне значення. Інтерес до цього регіону підсилюється етнічними традиціями, древньою культурою, гостинністю місцевого населення. Отже, створення НПП «Кременецькі гори» може сприяти оптимізації  господарського комплексу  північної частини Тернопільської області, більш збалансовано використовувати унікальні рекреаційні ресурси краю.
ДВОРІЧАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК
Парк створено згідно указу президента України Віктора Ющенка 11 грудня 2009 року з метою збереження, відтворення та раціонального використання цінних природних територій та об'єктів лісостепової зони, що мають важливе природоохоронне, рекреаційне та культурно-освітнє значення. До території національного природного парку «Дворічанський» погоджено в установленому порядку включення 3131,2 гектара земель державної власності, у тому числі 658,8 гектара земель, що перебувають у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліга», вилучаються в установленому порядку та надаються національному природному парку в постійне користування, і 2472,4 гектара земель, які включаються до складу національного природного парку без вилучення.
Згідно указу президента Кабінет Міністрів України повинен:
1. забезпечити:
1. вирішення питання щодо утворення адміністрації національного природного парку «Дворічанський» та забезпечення її функціонування;
2. затвердження у тримісячний строк у встановленому порядку Положення про національний природний парк «Дворічанський»;
3. вирішення протягом 2010 року відповідно до законодавства питань щодо вилучення 658,8 гектара земель, що перебувають у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліга», і надання їх у постійне користування національному природному парку «Дворічанський»;
4. розроблення протягом 2010 — 2011 років проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку «Дворічанський», отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками;
5. розроблення протягом 2010 — 2012 років та затвердження в установленому порядку Проекту організації території національного природного парку «Дворічанський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів;
6. підготовку протягом 2010 — 2012 років матеріалів щодо розширення території національного природного парку «Дворічанський»;
2. передбачати під час доопрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та підготовки проектів законів про Державний бюджет України на наступні роки кошти, необхідні для функціонування національного природного парку «Дворічанський».

СЛОБОЖАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК
Природний парк створено 11 грудня 2009 року згідно указу президента України Віктора Ющенка з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів лісостепової зони. До території національного природного парку «Слобожанський» погоджено в установленому порядку включення 5244 гектарів земель державної власності, які вилучаються у державного підприємства «Гутянське лісове господарство» та надаються національному природному парку в постійне користування.
Згідно указу президента Кабінет Міністрів України повинен:
1. забезпечити:
1. вирішення питання щодо утворення адміністрації національного природного парку «Слобожанський» та забезпечення її функціонування;
2. затвердження у шестимісячний строк у встановленому порядку Положення про національний природний парк «Слобожанський»;
3. підготовку протягом 2010—2011 років матеріалів та вирішення відповідно до законодавства питань щодо вилучення та надання у постійне користування національному природному парку «Слобожанський» 5244 гектарів земель, а також розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку, отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками;
4. розроблення протягом 2010—2012 років та затвердження в установленому порядку Проекту організації території національного природного парку «Слобожанський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів;
2. передбачати під час доопрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та підготовки проектів законів про Державний бюджет України на наступні роки кошти, необхідні для функціонування національного природного парку «Слобожанський».
БІЛООЗЕРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК
Білоозерський національний природний парк — новостворена природоохоронна територія на території Переяслав-Хмельницького району Київської області та Канівського району Черкаської області. Національний парк створено з метою вдосконалення управління збереженням, відтворенням і рекреаційним використанням типових та унікальних природних комплексів, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.
Національний парк був створений згідно указу Президента України Віктора Ющенка № 1048/2009 11 грудня 2009 року. До території національного природного парку «Білоозерський» погоджено в установленому порядку включення 7014,44 гектари земель державної власності, які вилучаються у Державної організації "Лісове господарство «Білоозерське»" і надаються національному природному парку в постійне користування.
Згідно указу Віктора Ющенка, Кабінет Міністрів України повинен:
1) вирішити у шестимісячний строк у встановленому порядку питання щодо реорганізації Державної організації "Лісове господарство «Білоозерське»" в національний природний парк «Білоозерський»;
2) забезпечити:
• затвердження у шестимісячний строк у встановленому порядку Положення про національний природний парк «Білоозерський»;
• вирішення протягом 2010 року відповідно до законодавства питання щодо вилучення та надання у постійне користування національному природному парку «Білоозерський» 7014,44 гектара земель;
• розроблення протягом 2010 року проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і проекту з організації та встановлення меж території національного природного парку, виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками;
• розроблення протягом 2010 — 2011 років та затвердження в установленому порядку Проекту організації території національного природного парку «Білоозерський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів;
• продовження разом із Київською та Черкаською обласними державними адміністраціями роботи з розширення території національного природного парку «Білоозерський» за рахунок включення прилеглих земель, насамперед лісового фонду;
3) передбачати під час доопрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та підготовки проектів законів про Державний бюджет України на наступні роки кошти, необхідні для функціонування національного природного парку «Білоозерський».
 

Скачати

Формат: 
doc
Розмір: 
2,3 Мб