Оцінка впливу на навколишнє середовище

Оцінка впливів на навколишнє середовище (ОВНС) входить до складу стандартних для України процедур, що мають бути виконані під час планування проектів та отримання дозволів. Правила проведення ОВНС, а також консультацій з громадськістю і поширення інформації містяться у «Державних будівельних нормах України» ДБН А.2.2-1-2003 (назва: «Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд»).
Додаток Е до цих «Норм» містить перелік видів діяльності та об’єктів, які створюють ризик негативного впливу на навколишнє середовище. Для таких проектів необхідно виконувати ОВНС у повному обсязі і за це відповідає Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Спорудження об’єктів (повітряної лінії електропередачі, підстанції та волоконно-оптичної лінії зв’язку) не входить до цього переліку. У ДБН А.2.2-1-2003 зазначається, що для проектів, які не входять до цього переліку, ОВНС може виконуватися у меншому обсязі і визначається у кожному випадку окремо. Процедура надання дозволу у цьому випадку знаходиться у компетенції місцевих органів Державного комітету природних ресурсів України і Державної санітарно-епідеміологічної служби (Міністерство охорони здоров’я). Таким чином, дозвіл на впровадження проекту знаходиться у компетенції органів влади Винницької області.
За вимогою Міністерства охорони навколишнього природного середовища України ОВНС необхідно проводити відповідно до положень ДБН А.2.2-1-2003 та вимог природоохоронного законодавства (лист №2497/21-10 від 11.04.2005р).
Положення ДБН А.2.2-1-2003, що стосується правил проведення ОВНС в Україні, також передбачають публічні консультації та оприлюднення інформації, як цього вимагає Орхуська Конвенція1, до якої входить і Україна. Згідно з цими положеннями ДБН публічні консультації необхідні тільки для проектів з вищезазначеного переліку у Додатку Е (тобто проектів з підвищеним ризиком небезпечного впливу на довкілля), тоді як для інших проектів вистачає рішення щодо результатів ОВНС, яке приймає регулюючий орган.
Згідно із Технічним завданням (ТЗ) на проведення ОВНС (див. Додаток А), затвердженим НЕК «Укренерго» за погодженням із представництвом МБРР в Україні (м.Київ 01034 вул.Лисенка,2) оцінка впливу на навколишнє середовище має виконуватися для проектів Категорії В з включенням деяких положень Категорії А (План управління захистом довкілля та План моніторингу).
Таким чином процес оцінки впливу на навколишнє середовище повинен відповідати вимогам норм і стандартів, які діють в Україні по відношенню до таких проектів, а також вимогам МБРР.

Призначення ОВНС
Звіт з ОВНС повинен служити основним документом, керуючись яким компетентні регулюючі органи України надаватимуть дозвіл на реалізацію проекту, а МБРР виконуватиме екологічну оцінку цього проекту для того, щоб прийняти рішення про його фінансування.
Крім того, це дослідження утворить основу для визначення екологічних вимог до інженерних та будівельних робіт, закупівлі обладнання і т.п., які будуть створені на наступних етапах планування проекту. Це необхідно для того, аби проектування, будівництво та експлуатація згідно з цим проектом відбувалися відповідно до екологічних норм і стандартів

Автомобіль повинен бути оснащений засобами пожежогасіння та надання першої медичної допомоги.
Про всі порушення в процесі експлуатації рухомого складу на лінії зазна¬чаються в подорожньому листі в графі«Особливі відмітки».
Технічні вимоги щодо безпеки перевезень.
Автомобілі а також напівпричепи повинні мати шини з глибиною протек¬тора не менше 1.6 мм., обов'язково повинен бути задній протиударний при¬стрій ( у відповідності до положення ЕСЕ №58/01 або Директиви 70/221/ЄЕК з урахуванням останніх змін, що присутні в Директиві 81/333/ЄЕК), а також бо¬кові захисні направляючі (у відповідності до положення ЄЕС №73/00 або Ди¬рективи 89/297/ЄС).
Автомобілі повинні бути обладнані попереджувальним сигналом про не¬безпеку ( у відповідності до положення ЄЕС №6/01 Директиви 76/759/ЄЕС) і червоним попереджуючим трикутником (у відповідності до положення ЄЕК №27/03); повинні використовувати тахограф (у відповідності до положення ЄЕК №3821/85, що доповнене положенням ЄЕС №3688/92).
Автомобілі повинні обладнуватися анти блокувальними гальмами, підсилювачем рульового управління та повинні відповідати вимогам стосовно випробувань на автошляхах, також повинні мати два противідкотні упори, бук¬сир.
Охорона навколишнього середовища набуло гострого значення , особ¬ливо тепер у вік бурного розвитку промисловості, транспорту, будівництва доріг і промислових споруд. Враховуючи, що одним з основних недоліків ав¬томобільного транспорту є забруднення атмосфери, необхідно рішенню цієї проблеми приділяти постійну і особливу увагу.
Експлуатаційні переваги автомобільного транспорту роблять його при¬вабливим для пасажирів та вантажовідправників. Але при цьому необхідно враховувати його згубний вплив на оточуюче середовище. Транспорт значно впливає зміну клімату та забруднення повітря. На долю автомобільного тран¬спорту при його експлуатації приходиться більше 15% загального викиду за¬бруднюючих речовин в атмосферу, а в великих містах промислових центрів — до80% забруднення. В загальному обсязі забруднення атмосфери автомобіль¬ним транспортом залишається основним джерелом і становить більше 65%, а по токсичності 45%.
В склад відпрацьованих газів автомобіля входять такі шкідливі речовини (окис вуглецю, азоту, різні вуглеводні, сірчаний газ, з'єднання свинцю, сажа), які шкідливо впливають на здоров'я людини, послаблюючи здатність крові постачати організму кисень, що впливає на сприйняття навколишнього світу, реакцію, викликає млявість. У результаті неповного згоряння палива виника¬ють частки сажі, які при вдиханні з повітрям глибоко проникають у легені і провокують респіраторні захворювання, бронхіт та астму. Транспортний шум являє собою також серйозну небезпеку для людей, особливо якщо вони жи¬вуть біля автомагістралей. Він призводить до стресів і безсоння.
Тільки один справний вантажний автомобіль на протязі року викидає в атмосферу 8-1 От окису вуглецю. Транспортні засоби являються джерелом підвищеного шуму та електромагнітних випромінювань. В зв'язку з цим розроблюється ряд заходів по недопущенню дальшого забруднення навколишнього середовища. Якщо проектна документація не пройшла екологічної експертизи, не розпочинається будівництво ні одного промислового об'єкта. Перед світо¬вою автомобілебудівною промисловістю настало завдання, розробки та нала¬годження випуску нових екологічно вигідних, екологічно чистих автомобілів.
В кожній області створені екологічні служби, які ведуть контроль за ста¬ном навколишнього середовища. Вони наділені повноваженнями застосувати міри адміністративного впливу до посадових осіб, які допускають порушення норм екологічної безпеки.
Верховна Рада України прийняла Закон „Про охорону навколишнього середовища, яким заборонено експлуатацію автомобілів у випускних газах яких в місті забруднюючих і токсичних речовин перевищує граничні допусти¬мі норми.
Забезпечення міжнародних екологічних норм до автомобільного транс¬порту сприятиме оздоровленню навколишнього середовища, зростанню еко¬номічної ефективності транспортного виробництва.
Для зниження негативного впливу на навколишнє середовище диплом¬ним проектом передбачається:
- випуск на лінію технічно справного рухомого складу, звертаючи особливу увагу на двигун, систему мащення, ущільнення вузлів та механізмів;
- своєчасне виявлення автомобілів, які мають підвищений вплив то¬ксичних речовин та підвищену димність відпрацьованих газів;
- використання на автомобіля якісних, по призначенню паливо - ма¬стильних матеріалів, спеціальних рідин;
- дотримуватись діючих норм і правил складу стічних вод в каналі¬зацію, річки, грунт;
- побудова і використання системи повторного використання води на постах мийки та технічного обслуговування автомобілів;
- обладнання складів ПММ, постів технічного обслуговування і ре¬монту засобами збору та обробки стічних вод від нафтоутримуючих відходів виробництва;
- збір відпрацьованих нафтопродуктів і здача їх на переробку.
Центральні органи виконавчої влади почали відчувати наближення президентських виборів з початку року. Виявлялося це у величезній кількості доручень, що виходили з Кабміну й стосувалися не лише безперервної звітності, що мала на меті демонструвати ефективність чинного уряду, а й підготовки заходів за участю прем’єр-міністра. План його поїздок регіонами на рік складався під керівництвом відомого філософа та еколога Анатолія Толстоухова, міністра Кабінету міністрів, таким чином, щоб ці поїздки збігалися зі значними подіями, наприклад, пуском блоку №2 Хмельницької АЕС. Окремі ж міністри теж часу даремно не витрачали і розпочали підготовку «запасних аеродромів» для себе на післявиборний період, використовуючи наявні у своєму управлінні матеріальні резерви ввірених їм міністерств. Ситуація, описана нижче, справді відповідає афоризму М.Жванецького, що став народною приказкою: хто що охороняє, той те й має.
Йтиметься про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та міністра С.Полякова, котрий, як відомо, колись був начальником чинного прем’єра. Прихід його до міністерства супроводжувався капітальним «чищенням» рядів і призначенням керівниками департаментів і управлінь міністерства «своїх» людей, як правило, із донецьких. Те, що вони в охороні природи не розбираються, нітрохи не бентежило нашого героя, який прийшов не природу охороняти, а ефективно для себе й донецького «клану» використовувати місце, що йому дісталося, у «коаліційному» уряді. Злі язики кажуть, що кадри черпалися в основному зі звільнених із міліції та прокуратури, а один начальник управління, мовляв, колись навіть працював начальником в’язниці у відомому всім місті на сході України. Яка різниця — ув’язнених охороняти чи природу, чи не правда? Скандали почали супроводжувати пана Полякова від початку цього року. Революційні перетворення міністерства не знайшли розуміння серед колишніх працівників, і щоб їх позбутися, він пішов шляхом реорганізації нормально функціонуючих структур, приміром, державних екологічних інспекцій Чорного та Азовського морів. Все це супроводжувалося баталією в пресі та судовими розбірками. Тактика «після нас — хоч потоп» є характерною рисою діяльності нашого героя. Його наступнику, боюся, дістанеться «випалена земля», тобто повністю зруйнована інфраструктура міністерства. Масштаб стихійного лиха, яке спіткало цю організацію після того, як її очолив Поляков, не могло в жахливому сні приснитися бувалим працівникам, котрі пережили не одного міністра.
Внаслідок чергового етапу адміністративної реформи до складу Мінприроди з грудня 1999 року ввійшов Держкомгідромет України разом із підвідомчими підприємствами й установами. Таким чином, до сфери управління міністерства потрапив Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут, який 2005 року відзначатиме своє 150-ліття. Інститут є єдиною науковою установою в Україні з питань гідрометеорології і займає досить велику площу на проспекті Науки. Наукова діяльність інституту велика й відома за межами України, зокрема, з системних досліджень фізики хмар, вивчення гідрометеорологічних явищ у гірських районах Криму та Карпат, радіаційного та хімічного моніторингу поверхневих вод Чорного та Азовського морів.
Для виконання своїх завдань в галузі радіаційного моніторингу, що набув особливого значення для нашої країни після подій на Чорнобильській АЕС, 1988 року інститут за власні кошти побудував збірний металевий модуль на кшталт «Кисловодськ» МКС-30-6-30-ВД загальною площею 952 кв. м. У цьому модулі були розміщені експериментальні майстерні дослідницько-конструкторського відділу інституту, а також лабораторії: гідрохімії, радіаційного моніторингу навколишнього середовища, гамма-спектрометричних вимірів. Тут знаходиться унікальне устаткування. У лабораторіях проводяться первинне опрацювання та підготовка до радіонуклідного та хімічного аналізів проб грунтів, рослин, води, завислих наносів, донних відкладень водойм, атмосферних аерозолей, гідробіонтів. Всі ці дослідження здійснюються відповідно до державних програм моніторингу радіоактивного забруднення навколишнього середовища (спостереження за трансграничним перенесенням радіоактивних речовин, моніторинг впливу радіаційно небезпечних об’єктів на навколишнє середовище, фоновий моніторинг). Крім того, інститут активно працює в рамках міжнародних наукових проектів МАГАТЕ, Європейської комісії, ПРООН, а також виконує низку досліджень на замовлення Міннауки, МНС, Держкомводхозу й т.п.
11 березня 2004 року на ім’я директора інституту надійшов лист із Мінприроди за підписом начальника управління капітального будівництва й матеріально-технічного забезпечення В.Кисельова, в якому він просить надати необхідні матеріали для передачі на баланс підприємства «Науково-виробниче природоохоронне об’єднання» приміщення модуль зі всім устаткуванням. Мета — «зміцнення матеріальної бази та ефективної діяльності» зазначеного державного підприємства. Підставою для листа Кисельова послужив лист директора «Науково-виробничого природоохоронного об’єднання» Д.Скидана на ім’я міністра від 10 березня 2004 р. Вражаюча оперативність, чи не так?
Дивує те, що питання передачі матеріальних цінностей, причому чималих, намагалися вирішити простим листом начальника управління міністерства. Це порушення прийнятих процедур.
Директор УкрНДІгідромету негайно дав відповідь, у якій докладно описує, що модуль є невід’ємною частиною інфраструктури інституту, дозволяє виконувати державні завдання й не може бути переданий разом з устаткуванням іншим організаціям. Два місяці знадобилося керівництву міністерства, щоб придумати, як здійснити задумане відчуження майна.
18 травня 2004 року з’являється наказ міністра «Про передачу основних засобів», відповідно до яких УкрНДІгідромет має безплатно (!) передати на баланс модуль, а пан Скидан має виділити інституту в модулі площі, необхідні для виконання науково-дослідних і виробничих функцій на умовах оренди(!). Скидан також повинний «провести необхідну роботу щодо переоформлення відповідно до чинного законодавства земельної ділянки для обслуговування та експлуатації будівлі».
Окремо зазначу, що в преамбулі наказу (дуже важливої частини з юридичної точки зору для обгрунтування його необхідності) є посилання на звернення Д.Скидана (лист від 10.03.2004 №01-03/04). Звичайно підставою для подібних дій є постанова чи розпорядження КМУ, указ Президента, посилання на державні програми. У даному випадку виявилося досить звернення директора підприємства, створеного в лютому 2004 року з незрозумілим статусом, щоб безплатно передати будівлю разом із дорогим унікальним устаткуванням. При цьому на умовах оренди для інституту!
Працівники інституту розповіли, що молодий директор «Науково-виробничого природоохоронного об’єднання», з’явившись у своїх майбутніх володіннях, насамперед поцікавився, чи зручні під’їзні шляхи до модуля (має намір зробити там майстерню для ремонту автомобілів). Та основне — швидко хоче оформити землю на відчуження від інституту. Такого розбою серед білого дня співробітники інституту ще не бачили. Навіть під час окупації Києва німецькі загарбники не чіпали інститут, дали можливість працювати вченим, не претендували на його приміщення.
Доля, аналогічна УкрНДІгідромет, спіткала й Гідрометеорологічний центр Чорного та Азовського морів, який є реперною кліматичною станцією. Знаходиться він на Французькому бульварі в Одесі. Відповідно до наказу Мінприроди №298 від 30 липня 2004 року, таким самим чином (на підставі звернення Д.Скидана) керівництво Гідрометеоцентру має безплатно передати «Науково-виробничому природоохоронному об’єднанню» об’єкти разом із земельною ділянкою площею 3,3 га в приморській 200-метровій зоні. Колектив центру звернувся з листом до голови облдержадміністрації, Президента України та генпрокурора з проханням припинити ці протиправні дії. Співробітники стверджують, що фірма дуже поспішає з оформленням паперів по землі. За неофіційними даними, на цій ділянці вона планує будівництво 12-поверхового житлового будинку з розважальним комплексом. Напевно, із погляду головного природоохоронника країни таке будівництво має безпосереднє відношення до природоохоронної діяльності. Цілком очевидно, що при будівельному бумі в приморській зоні Одеси, де земля коштує до 30 тис. доларів за сотку, зацікавленим особам плювати на те, що будівництво на території кліматичної та аерологічної станції є порушенням Закону України «Про гідрометеорологічну діяльність» і постанови КМУ №2262 від 11.12.1999 р. Адже саме контроль за дотриманням вимог законів у сфері охорони навколишнього природного середовища є святим обов’язком міністра С.Полякова.
Як не згадати тут спікера Верховної Ради В.Литвина, який у своїй промові на відкритті 6-ї сесії парламенту зазначив, що тотальне порушення Конституції, яке відбувається в нинішній час, законодавства України з боку керівників центральних органів виконавчої влади є загрозою для національної безпеки країни. Що вже говорити про міністрів, коли наш гарант Конституції сам же її спокійно порушує. Волаючими прикладами є, наприклад, призначення ним міністром палива та енергетики України С.Тулуба, який зберіг при цьому посаду президента хоча й державної, але надзвичайно прибуткової компанії НАЕК «Енергоатом», і першим замміністра цього самого міністерства Ю.Бойка, котрий очолює і донині не менш прибуткову державну компанію «Нафтагаз України». Нещодавно обидва стали Героями України, — очевидно, сильно ризикували життям, балансуючи між «двома стільцями».
Наш прем’єр знаменитий фразою: «Донбас порожняк не жене». З ним можна частково погодитися — Донбас і «донецькі» не женуть порожняк для себе, улюблених. А для держави донецька команда жене порожняк у чистому вигляді. Не до державних інтересів, оскільки розуміють, що перебувають при владі тимчасово, і намагаються урвати побільше. Ох, як хочеться сподіватися, що епоха «донецьких», «дніпропетровських» і «київських» ось-ось закінчиться...

Оцінка: 
0
No votes yet