Особливості поводження з відходами в Житомирській області за період з 2007 по 2011 рр.

Проблема поводження з твердими відходами останнім часом стає все більш актуальною в Україні. Застосування недосконалих технологічних процесів та недостатня комплексність використання сировини в промисловості одночасно з поліпшенням умов якості життя спричиняє утворення великої кількості твердих промислових та побутових відходів. Питомі показники утворення лише твердих побутових відходів за даними Мінжитлокомунгоспу України в середньому по країні становлять 250 кг/рік на душу населення, а у великих містах досягають 330-380 кг/рік. Вони є одним з вагомих факторів погіршення якості навколишнього середовища в великих містах, та мають стійку тенденцію до збільшення в сучасних умовах виробництва.

Ситуація на сьогодні ускладнилась ще і тим, що за останні 5 років в Україні зменшились обсяги переробки твердих відходів з 13 % до 3-4 % з відповідним зниженням якості довкілля та втратою значних обсягів цілком придатних для повторного використання ресурсів [2].
Метою роботи було провести аналіз та визначити особливості поводження з відходами в Житомирській області за період з 2007 до 2011 рр. і визначити найбільш перспективні напрямки поводження з відходами області. В процесі дослідження були використані розрахунково - порівняльний  та аналітичний методи досліджень. Матеріалом для досліджень була статистична інформація про стан і поводження з відходами в Житомирській області та Україні.
Результати досліджень. За даними держстатистики в межах держави майже 71 % всіх утворених у 2011 р. відходів складали мінеральні відходи первинного гірничого та збагачувального циклу – розкривні та шахтні породи, шлами й інші продукти збагачення корисних копалин, які потім у вигляді териконів, відвалів, шламосховищ накопичуються на території країни. Для них характерна висока територіальна концентрація в гірничовидобувних районах – Донбасі, Кривбасі, Львівсько-Волинському і частково в інших; рослинні та тваринні відходи в загальній структурі відходів становили 2,9 %, а побутові відходи лише 1,8 % [2].
За різними оцінкам рівень утилізації промислових відходів в Україні коливається для різних видів відходів від 5 до 10 %, хоча в розвинених країнах він досягає 70-80 %. Це свідчить про слабкий розвиток переробних виробництв та недостатню увагу до цієї проблеми на державному рівні. Хоча в діючому природоохоронному законодавстві питанням поводження з відходами відведено чільне місце.
Структура утворення відходів в Житомирської області в 2011 р. дещо відрізнялась від загальної структури відходів по країні (рис.1), а саме в області суттєво переважало утворення відходів рослинного та тваринного походження (тваринні та рослинні відходи разом з деревними відходами складають 49,4 %) [1]. Така ситуація є сприятливою для використання цих відходів в якості альтернативних джерел енергії, насамперед одержання біопалива з деревних відходів та одержання біодобрива та біогаза шляхом зброджування рослинних та тваринних залишків (компостування та метанове зброджування), а у порівняні з попереднім 2010 р. кількість цих відходів зменшилась на 30 %.

Рис.1. Структура утворення відходів в Житомирській області, 2011 р.

Досить високий показник утворення побутових та подібних до них відходів (16,6 %) можна пояснити у тому числі суттєвим збільшенням використання пакувальних матеріалів (пластичні та полімерні маси, металеві банки тощо). Така ситуація свідчить про доцільність планування розміщення на території області сміттєпереробних комплексів з утилізації відходів, оснащеними лініями сортування відходів з метою їх подальшої переробки.

Таблиця 1 – Основні показники поводження з відходами I-III класів небезпеки

в Житомирській області, тис. т


Показники

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

2011 рік

1

Утворилося

5,619

4,643

4,720

5,087

4,161

2

Одержано від інших підприємств

0,432

0,098

0,038

1,067

1,115

3

Передано іншим підприємствам

2,303

0,590

0,455

0,644

0,687

4

Утилізовано, перероблено,
у тому числі спалено

0,337
0,010

0,301
0,008

0,289
0,007

0,763
0,022

0,761
0,024

5

Направлено в сховища організованого складування (поховання)

3,843

3,983

4,78

3,883

6

Направлено в місця неорганізованого складування за межі підприємств

0,079

0,043

0,014

7

Втрати відходів внаслідок витікання, випаровування, пожеж, крадіжок

0,019

0,022

0,008

0,004

0,014

8

Наявність відходів на кінець року

27,65

31,45

35,43

40,3

44,1

9

Наявність відходів (т) у розрахунку на 1 км2

0,93

1,06

1,19

1,35

1,48

За останні 5 років кількість утворених відходів І-ІІІ класу небезпеки на території Житомирської області зменшилась на 26 % з 5619 т в 2007 р.  до 4162 т в 2011 р., в той час як кількість наявних відходів збільшилась майже на 60 %  і становила станом на кінець 2011 р. 44101 т.  Кількість перероблених відходів за цей період збільшилась приблизно в 2,3 рази  (з 337 т в 2007 р. до 761т в 2011  р.) і становила 18 % всієї кількості відходів (таблиця 1). За досліджуваний період прослідковується також чітка тенденція  збільшення кількості наявних відходів на 1км2 території області, що свідчить по збільшення антропогенного навантаження на навколишнє середовище. Збільшення відбулось в 1,6 разів становило в 2011 р.1,48 т/км2, в той час як в середньому по країні цей показник становив 32,3 т/км2 [1,2].  Відбулось збільшення і кількості  наявних відходів з 211,1тис.т всіх відходів (I – ІV класу небезпеки) в 2010 р. до 222,82 тис.т в 2011 р.
Найбільшу кількість відходів І-ІІІ класу небезпеки протягом досліджуваного періоду утворювали в м.Малині (>50 % всіх відходів області) та м. Житомирі (10-32 %), така ж ситуація склалась і в 2011 р. – в

м. Малині утворилось 77,5 % та м. Житомирі – 10 % всіх відходів області [1].
Аналіз показників наявності відходів за містами та районами свідчить, що найбільша кількість відходів І-ІІІ класу небезпеки станом на кінець 2011 р. знаходилась в м. Малині (96,62 % загальної кількості по області), наступними за обсягами є Радомишльський район (1,6 %), Баранівський район (1,4 %), в інших містах та районах знаходилось менше 1 % всіх відходів області.
Найбільш позитивну динаміку за досліджуваний період зменшення кількості утворених відходів І-ІІІ класу небезпеки спостерігали в м. Житомирі – зменшення відбулось в 4,3 рази та м. Нов. -Волинському в 3,8 разів.  Натомість динаміку збільшення показали Житомирський (в 11,2 рази) та Вол.-Волинський (в 4,6 рази) райони. Причиною перозподілу кількості відходів між м. Житомиром та Житомирським районом, в тому числі, є переміщення відходів з міста на територію прилеглого району. Що стосується відходів ІV класу небезпеки, то найбільше їх  утворювали в  м. Житомир, Попільнянський, Вол.Волинський та Овруцький районах[1].         
Токсичні промислові відходи з причин відсутності в області полігонів по їх захороненню складуються на спеціально обладнаних майданчиках підприємств. На початок  2010 року на них накопичено 35,4 тис. т. відходів, з яких 1,3 %  відноситься до І та ІІ класу небезпеки. Крім того в області накопичено 594,1 тонн непридатних пестицидів, які зберігаються в 262 складських приміщеннях. Найбільша кількість непридатних пестицидів станом на кінець 2010 року знаходилась в Андрушівському (98 т), Любарському (41,2 т) та Попільнянському (36,1 т)  районах [4].
Внаслідок наявності різних типів виробництва, існуючих в області, якісний склад відходів різноманітний:

І клас небезпеки представлений відходами, що містять ртуть, і зокрема люмінесцентні лампи, які місять сполуки ртуті, а також батареї свинцеві зіпсовані або відпрацьовані; ІІ класу небезпеки відповідають такі відходи, як зіпсовані або відпрацьовані масла та мастила, фільтрувальні матеріали промислові відходи, що містять хлористу мідь, азотнокислий свинець та ін.; ІІІ клас небезпеки представлений фарбами зіпсованими, забрудненими або неідентифікованими, їх залишками, які не можуть бути використані за призначенням, відходами очищення стічних вод, зіпсованими виробами електроізоляції, зіпсованими та пошкодженими шинами та ін.; ІV класу відповідають тверді побутові відходи (ТПВ) та такі відходи виробництва, як склобій, осад очисних споруд, відходи сільськогосподарського виробництва, відходи полімерів, деревини тощо.
Переважну кількість ТПВ області (майже 98 %) захоронюють у сховищах організованого складування та звалищах. Частину паперових, скляних, металевих та полімерних відходів області організовано збирають спеціалізовані переробні підприємства з подальшою їх вторинною переробкою.
В області налічується 3 підприємства, що здійснюють діяльність у сфері поводження з небезпечними відходами: ТОВ «Укрвторкольормет» та  ДП «Еколект-Житомир» здійснюють збирання та зберігання відпрацьованих батарей, свинцевих акумуляторів, сполук свинцю; ТОВ «Екотехнологія» здійснює збирання та зберігання шламових відходів, що містять мідь, відходів каталізаторів, які містять мідь, цинк, алюміній, нікель, молібден, кобальт. А також 16 підприємств, які здійснюють збирання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини: макулатури, склобою, відходів полімерних, відходів гумових, у тому числі зношених шин, матеріалів текстильних вторинних, використаної металевої тари (ящиків, фляг, каністр, банок, зокрема алюмінієвих банок з-під напоїв) [4]. 
За даними державного обліку в області станом на 1.01.2010 року налічувалось 856 сміттєзвалищ та чотири полігона для зберігання твердих побутових відходів. Майже всі з них експлуатуються з порушенням екологічних та санітарних вимог, не дотримуються технологічні вимоги складування відходів, відсутні спостережні свердловини за змінами у стані підземних вод, не дотримані розміри санітарно-захисних зон. Незадовільно проводяться роботи з паспортизації, рекультивації та санації сміттєзвалищ.
Найбільша кількість сміттєзвалищ Житомирської області зосереджена в Овруцькому районі – 108 об’єктів, які разом займають 31,4 га, а найбільші площі під твердими побутовими відходами зайняті в Попільнянському та Черніхівському районах – майже по 37 га. Станом на 1.01.2010 р. 563,8 га території області зайнято під полігони (102,9 га) та звалища (461 га).
На кінець 2009 року на них накопичено близько 12 млн. т. відходів. Щорічно до цієї кількості додається близько 300 тис. т. твердих побутових відходів [4].  
Видаленням ТПВ на полігони та звалища займаються переважно комунальні підприємства і частково підприємства інших форм власності. Основними проблемами, які можна виділити у сфері поводження  з ТПВ є застарілість парку сміттєвозів (зношеність у середньому становить 70 %) та контейнерів для збирання ТПВ, відсутність виділених земельних ділянок для спорудження нових полігонів, пожежонебезпечність звалищ через порушення технологічних регламентів захоронення побутових відходів.
Залишається актуальною проблемою запровадження роздільного збору побутових відходів, особливо це доцільно в містах області, де відбувається значне їх накопичення.
Слід зазначити, що лише роздільний збір ТПВ не вирішує проблеми відходів. Повинно бути організовано подальше сортування окремо зібраних відходів на спеціалізованих підприємствах, які обладнані сміттєсортувальним комплексом, що працюють в ручному або автоматичному режимах в залежності від складу відходів.
Так, сучасний сміттєсортувальний комплекс може переробити за рік від 50 до 200 тис. т ТПВ. Як правило, в залежності від технології сортування (в ручному або автоматичному режимах) такий комплекс може ефективно працювати виключно на відходах, які зібрані роздільним способом. У випадку не роздільного збору (сумісного) ефективність такого комплексу складає всього 10-25 % відсортованих відходів, які придатні до вторпереробки [3].
Висновки. Аналізуючи ситуацію можна констатувати, що зменшення кількості відходів може бути досягнуто двома шляхами: зменшенням обсягів їх утворення та рециклінгом вторинної сировини, що міститься у складі відходів. Якщо перший шлях пов’язаний насамперед з запровадженням маловідходних технологій та виробництв, то збільшення питомої частки рециклінгу відходів окрім економічного ефекту вторинного використання сировини дозволить збільшити щонайменше у 1,5-2 рази терміни  експлуатації організованих сховищ відходів, а також сприятиме зменшенню кількості неорганізованих місць їх зберігання. Такий підхід в результаті сприятиме покращанню екологічного стану на території області.
Найбільш перспективними містами для запровадження роздільного збору та планування сміттєпереробного комплексу ТПВ в першу чергу є місця найбільших обсягів утворення цих відходів - м. Житомир, Попільнянський, Вол.Волинський та Овруцький райони.

Список літератури
1. Статистичний щорічник Житомирської області за 2011 рік [Електронний ресурс]/ Головне управління статистики у Житомирській області, 2012. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM).
2. Статистичний щорічник Україні за 2011 рік [Електронний ресурс]/ Державна служба статистики [за ред. 

О. Г. Осауленка], 2012. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM).
3. Вихорев В.В. Твердые бытовые отходы (рынок – состояние, проблемы и перспективы)/ В.В.Вихорев // Упаковка. – 2007. – №1. – С.50-53.
4. Екологічний паспорт Житомирської області за 2010 рік [Електронний ресурс]/ Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області.

Особливості поводження з відходами в Житомирській області за період з 2007 по 2011 рр. [Електронний ресурс]  / [Корж З.В.] // Режим доступу: http://eco.com.ua/content/osoblyvosti-povodzhennya-z-vidhodamy-v-zhytomyrskiy-oblasti-za-period-z-2007-po-2011-rr

Оцінка: 
0
No votes yet