Лісове господарство в системі природоохоронного управління річковими басейнами

Закон України „Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства”(2002, з подальшими  змінами) передбачає розроблення і затвердження на законодавчому рівні положень про басейновий принцип управління водокористуванням і охороною вод. Річковий басейн є цілісною енергетичною системою, тому такий принцип управління є доцільним не лише щодо водних ресурсів, а й  для комплексного природокористування та охорони природи.
       Гідрологічні та ґрунтозахисні функції лісів проявляються як на окремій лісовкритій ділянці, так і в масштабах всього водозбору. В першому випадку позитивний ефект є переважно для лісового господарства („ліс для лісу”), в другому –для  всіх природокористувачів („ліс для всіх”). Питання про ведення лісового господарства з врахуванням меж водозборів (за водозбірним принципом) піднімається віддавна. В міжнародній лісівничій організації IUFRO  працює комісія „Управління басейнами та планування землекористуванням”, в країнах Західної Європи застосовують окремі засади такого господарювання і продовжують активно їх впроваджувати.
       Українське законодавство, не передбачаючи водозбірного принципу господарювання в лісах, враховує гідрологічну й захисну роль лісу шляхом:
- заборони або обмеження певних лісогосподарських заходів („Порядок  поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захисності та виділення особливо захисних  земельних ділянок лісового фонду” та „Правила рубок головного користування в лісах України”);
- використання при гідрологічних розрахунках даних про стокорегулюючий  вплив лісів (СНиП 2.01.14 – 83.).
       Результати останніх гідрологічних та лісогідрологічних досліджень показують, що окремі положення цих  нормативних документів слід кардинально змінити.
       Лісогідрологічна наука сьогодні пропонує для впровадження результати досліджень кількісного впливу лісів на окремі складові частини процесу формування стоку. Їх використання можливе лише при скоординованих діях в масштабах всього водозбору. Найбільш актуально це для гірських умов Карпат і Криму.
       Перехід в горах до водозбірного принципу господарювання лісом гальмується різним підпорядкуванням лісів, що лежать в межах басейну і менших водозборів, які він включає. Проведений аналіз показав, що на водозборах площею від 50 км2 розташовані ліси держлісгоспів Держкомлісу, Міноборони, міжгосподарських лісгоспів Мінсільгоспу, заповідних об’єктів Мінекології. Вирішення цієї проблеми не вимагає  нагальних змін меж лісництв і держлісгоспів. Слід лише запровадити додатковий поводозбірний облік лісового фонду, створивши відповідні бази даних. Для цього слід встановити приуроченість лісів до водозборів різної площі і прируслових ділянок.
       Проведена нами ретроспективна оцінка лісогосподарських заходів і їх гідрологічних наслідків та моделювання на майбутнє  свідчить, що навіть при строгому дотриманні вимог існуючих нормативних документів на окремих водозборах відбувались і можуть відбутися істотні зміни гідрологічно-захисної функції лісів, особливо щодо впливу на меженний стік та зменшення ерозії ґрунтів.  Тому при плануванні розрахункової лісосіки за видами та способами рубань слід на основі існуючих лісогідрологічних знань оцінювати зміни водного балансу водозборів різної площі, координувати об’єми робіт, запобігаючи небажаним ефектам. Також можна здійснювати лісомеліоративні заходи і змінювати в потрібному напрямі умови формування стоку.
       Перехід на басейнове управління природокористуванням вимагатиме прийняття окремих змін в законодавчих та нормативних актах. В лісовому господарстві ці зміни будуть мати  певний обмежувальний характер (особливо спочатку). Проте, враховуючи тривалість лісовирощування, вони  дозволять вже сьогодні  розробити стратегію збереження і посилення гідролого-захисного впливу “ліс для всіх”.
 
Лісове господарство в системі природоохоронного управління річковими басейнами / Кульчицький-Жигайло І.Є. // І-й Всеукраїнський з’їзд екологів: міжнар. наук.-техн. конф., 4–7 жовтня 2006 р.: тези допов. – Вінниця, 2006. – С. 79.
МНПК “Перший Всеукраїнський з’їзд екологів”,  4-7 жовтня, 2006 р. 
Вінницький національний технічний університет
Секція 2 “ Моделювання і моніторинг довкілля. Геоінформаційні системи і технології”.
Скачати в форматі pdf: 
Оцінка: 
0
No votes yet