Інтерв'ю Міністра екології та природних ресурсів України Едуарда Ставицького


Інтерв'ю в газеті "Дзеркало тижня. Україна" від 1 червня 2012 р.

Ще кілька таких міністрів, як Едуард Ставицький, який очолює тепер Міністерство екології та природних ресурсів, і уряду не страшні навіть найпривабливіші соціальні обіцянки президента народу України. Чи виконуватиме він їх — інше питання, але кошти для цього зможе акумулювати в стислі терміни. Митниця та податкова нервово косяться на те, як спритно «геологи» збирають бонуси. Втім, косяться не тільки вони. Сьогодні закладається альтернатива безальтернативному російському газу. Як усе це відбувається — у своєму першому інтерв’ю в ролі глави Міністерства екології та природних ресурсів DT.UA розповів Едуард Ставицький.
— Едуарде Анатолійовичу, топ-темою останнього півріччя був вибір переможців тендерів на укладання угоди про розподіл продукції (УРП) на розробку Олеської та Юзівської площ, де збираються видобувати сланцевий газ. Саме ви розповіли про цей конкурс наприкінці 2011 року й уже як міністр екології та природних ресурсів оголосили про його результати…

— Як ви знаєте, 10 травня Кабінетом міністрів України було прийнято рішення за результатами тендерів про відбір інвесторів для геологічного вивчення і розробки Олеської та Юзівської площ. По Олеській площі (Івано-Франківська та Львівська області) перемогла американська компанія Chevron, по Юзівській (Донецька та Харківська області) — британсько-нідерландська Shell. Це публічні компанії, які входять у топ-10 провідних компаній світу з капіталізації, а також оснащеності та інновацій у всіх галузях, а не тільки в нафтогазовій.

— Коли слід очікувати підписання УРП і спільних операційних договорів із Chevron і Shell?

— Згідно з діючим законодавством і умовами конкурсів, що відбулися, упродовж трьох місяців інвестор має надати Міжвідомчій комісії з укладення та виконання УРП драфт (проект) майбутньої угоди про розділ продукції з викладенням свого бачення укладання договору та подальшої роботи в його рамках. Як я розумію, текст цього договору може становити від 100 до 200 сторінок, залежно від деталізації. Документ цей юридично дуже складний. Тому і з боку інвесторів, і з нашого боку (Держгеонадра і створені компанії «Надра Олеська» і «Надра Юзівська») над договорами працюють провідні юридичні компанії світу, щоб уникнути в подальшому юридичних колізій.

Упродовж 90 днів драфти договорів будуть подані в Міжвідомчу комісію, після чого в нас є три місяці на їхній розгляд і внесення своїх пропозицій. Сподіваюся, у результаті активної роботи обидва договори (УРП) з Chevron і Shell буде підписано у вересні-жовтні, у крайньому разі, до кінця цього року. Я так обнадійливо кажу, тому що обидві компанії вже надали досить докладні графіки робіт. Відповідно, обидві компанії розраховують на підписання договорів уже цього року. Щоб не відставати від розроблених Chevron і Shell графіків, усім доведеться активно працювати.

— Поясніть, у чому відмінність між раніше укладеними з інвесторами договорами про спільну діяльність (СД) і обговорюваними спільними операційними угодами (СОУ).

— Договори про спільну діяльність за українським законодавством, зокрема, стосовно надрокористування, мають такий головний недолік для міжнародної нафтогазової компанії (МНК). Власник спецдозволу на користування надрами, а це НАК «Нафтогаз України» або НАК «Надра України», «Укрнафта», є й власником усіх видобутих у рамках спільної діяльності вуглеводнів. Навіть якщо 100% фінансування в рамках цієї спільної діяльності надає партнер — МНК. За діючим законодавством, підприємства, в яких частка держави не менш як 50%, чи СД із часткою держкомпанії не менш як 50%, зобов’язані продавати видобутий газ населенню за регульованим тарифом.

Таким чином, увесь газ, видобутий у рамках СД із МНК, як власність держателя спецдозволу — держкомпанії продається за регульованими (нижче від ринкових) цінами, а інвестор може претендувати лише на 50% можливого прибутку від такої операції. Це для МНК абсолютно не привабливо.

Спільні операційні угоди (СОУ) — це уніфіковані з урахуванням міжнародної нафтогазової практики договори. У міжнародній практиці купівлі-продажу є аналоги — уніфіковані договори поставки товарів (FOB, CIF та інші). Вони розроблені Асоціацією міжнародних нафтових переговорників — неурядовою організацією, яка поєднує провідних міжнародних експертів. У них відображено баланс інтересів сторін такої угоди. Вони зручні, тому що десятиліттями вдосконалюються, водночас є рамковими, стандартизованими, добре випробуваними в практичній діяльності. Можу сказати, що згідно з цими СОУ проекти фінансуватимуть інвестори. В яких обсягах, як це відбуватиметься, якими будуть відносини інвесторів і українських компаній, поки ще рано говорити. Знаю тільки, що основне, якщо не повне навантаження буде турботою інвесторів.

У частині розподілу продукції та погашення витрат на геологорозвідку і видобуток вуглеводнів це буде домовленість сторін. Основні критерії викладено в конкурсних документах, і ми від них не відійдемо. Але я не можу нині розголошувати деталі, тому що ведуться переговори й існують щодо цього юридичні обмеження. Потрібно трохи почекати, і все буде публічно та відомо громадськості. Чому я переконаний, що все відбудеться впродовж трьох місяців? Крім роботи прикладних фахівців, я минулого тижня зустрічався з керівництвом компанії Chevron. У найближчі дні президент компанії зустрінеться з прем’єр-міністром Миколою Азаровим, я також буду присутній на цій зустрічі. Цього тижня я зустрічався з двома віце-президентами Shell, які найближчим часом теж мають намір зустрітися з прем’єр-міністром. Ми обговорили всі реперні точки, які будуть відображені в договорах.

Тому я дуже задоволений результатами конкурсів, які як мінімум удвічі перевершили наші очікування.

— Чим, на ваш погляд, зумовлена така небачена, як для України, щедрість Shell і Chevron, котрі запропонували українській стороні вдвічі більшу частку в УРП порівняно з тендерною заявкою України — ви пропонували 16%, а вони погодилися більш як на 30%?

— Залежно від підтвердження даних геологічних досліджень і видобутку інвестори погодилися збільшувати українську частку в УРП не тільки до 30%, а з урахуванням підтвердження очікуваного рівня видобутку — аж до 60% (див. табл. — А.Є.). Отже, ніякої щедрості, це світова практика і досвід роботи названих компаній у різних країнах.

— Буквально через кілька днів після оголошення результатів конкурсу по Олеській та Юзівській площах ви заявили, що в ці родовища так званого сланцевого газу впродовж 30 років може бути інвестовано від 50 до 70 млрд. дол. На чому базується ваша оцінка таких колосальних інвестицій, тим паче, що іноземні компанії про це не говорять? Понад те, більшість фахівців галузі з різних країн і компаній вважають потенціал (і запаси) сланцевого газу в Україні, як і в Польщі, скажу так, маловивченими.

— Усе залежить від того, чи підтвердяться наші очікування та прогнози інвесторів при видобутку вуглеводнів. Вони готові ділитися саме з прибутку. І інвестувати залежно від показників геологорозвідки та початкового видобутку. Але я виходив із прогнозного фінансування за базовим сценарієм.

— Однак мінімум для інвесторів уже визначено.

— Так, 30% вони в будь-якому разі готові віддати. Від початку ми пропонували їм віддати лише 15,5%. Плюс компанія Shell запропонувала бонус, якого не було в умовах конкурсу.

— Трохи докладніше про це.

— Трохи. Бонус становитиме близько 400 млн. дол.

— Це разовий платіж?

— Ні, буде кілька платежів. Вони ні від чого не залежать і надійдуть прямо до бюджету.

— Незалежно від того, чи знайде Shell газ на Юзівській площі?

— Незалежно.

— Коли українська сторона одержить такий нежданий бонус від Shell?

— Більша частина бонусних платежів надійде до бюджету вже цього року.

Ще дуже важливий момент. На першому етапі фінансування інвесторами геологорозвідувальних робіт ми виставляли умови: 1,6 млн. грн. по Юзівській площі та 1,3 млн. грн. — по Олеській (точну цифру назвати не можу, тому що зв’язаний зобов’язаннями про конфіденційність). Це обов’язковий акцептований платіж у геологорозвідку й попереднє (розвідувальне) буріння. Отже, усі ці цифри збільшено більш як удвічі за пропозицією компаній Chevron і Shell. Відповідно, і обсяги робіт на стадії попередньої геологорозвідки збільшено вдвічі.

Я вважаю це непоганим заділом для майбутнього результату. У разі успішності пошукових робіт інвестори перейдуть до видобутку. Тоді бюджет одержуватиме податки, передбачені законодавством, плюс частину додаткової продукції, запропонованої переможцями в заявках. При цьому 50% від сукупної частки інвесторів у додатковій продукції одержуватимуть компанії «Надра Олеська» і «Надра Юзівська» і опосередковано їх засновник на 90% — НАК «Надра України».

— Розкажіть докладніше про компанії, створені українською стороною за участю НАК «Надра України» і ЗАТ «СПК-Геосервіс» для роботи в проектах УРП із Chevron і Shell?

— Для участі як партнерів міжнародних нафтогазових компаній — переможців конкурсів на площах Олеська і Юзівська (операторів угод про розподіл продукції) на тендерній основі визначено господарські товариства «Надра Олеська» і «Надра Юзівська», відповідно до міжнародної нафтогазової практики — як спеціально створені проектні компанії (так звані special purpose vehicle).

Згідно зі статтею 7 Закону «Про угоди про розподіл продукції» і за умовами конкурсів, визначеними постановами КМУ від 30.11.2011 р. №1297 і №1298, переможці конкурсів укладають УРП у партнерстві з національною акціонерною компанією або господарським товариством, створеним за участі такої компанії, з рівними частками — по 50%.

Міжвідомча комісія з укладання і виконанню УРП провела перший етап конкурсного відбору такого партнера для МНК, на який запросила тільки дві профільні державні акціонерні компанії — НАК «Нафтогаз України» і НАК «Надра України». На підставі критеріїв, встановлених Міжвідомчою комісією, переможцем першого етапу конкурсного відбору було визначено НАК «Надра України». При цьому конкурсна комісія відзначила брак досвіду компанії «Надра України» у роботах щодо нетрадиційного газу, відсутність пропозицій з фінансування її участі в УРП без залучення бюджетних коштів і нестачу фахівців у сфері пошуку нетрадиційного газу.

У результаті було прийнято рішення про проведення другого етапу конкуру, а саме — відбору недержавної компанії, яка змогла б у разі створення з НАК «Надра України» СП посилити потенціал українського партнера для співробітництва з МНК в угоді про розподіл продукції.

У постановах №1297 і №1298 чітко виписані критерії відбору такого партнера держкомпанії. Згідно з цими критеріями, Держгеонадра як орган управління корпоративними правами НАК «Надра України» провів конкурсний відбір, у якому перемогу одержало ЗАТ «СПК-Геосервіс».

— Чому саме ЗАТ «СПК-Геосервіс»? Який його статутний фонд, хто засновники і який стосунок до них маєте ви?

— Переваги «СПК-Геосервіс» — конкретний досвід геологорозвідувальних робіт з нетрадиційного газу. Зокрема, компанія виконала роботи щодо сланцевого газу на замовлення провідних МНК — ExxonMobil, Chevron, Total та інших, має кваліфікованих фахівців саме в цій сфері. На жаль, в Україні геосервісних компаній і фахівців такого рівня немає. Крім того, «СПК-Геосервіс» запросила в конкурсній заявці частку у СП з НАК «Надра України» в 10%, а не 49 або 50%, як інші учасники конкурсу; взяла на себе зобов’язання не тільки залучити фінансування на свою частку участі в 10% у «Надра Олеська» і «Надра Юзівська», а й забезпечити повне фінансування участі зазначених компаній у УРП.

Засновниками СПК є три відомі українські геологи (причому з моменту створення компанії) — Сергій Стовба, Ігор Попадюк і Оксана Хрящевська.

— Особисто ви маєте стосунок до створених компаній ЗАТ «Надра Олеська» і ЗАТ «Надра Юзівська» і частку в них?

— Абсолютно ніякого! Більше того, якщо ви цікавитеся цією темою, то, напевно, помітили, що я намагаюся робити все максимально прозоро і відкрито, щоб не було потім пересудів. У нас деякі ЗМІ надто полюбляють «гарячі пиріжки» продавати. Нікого не хочу критикувати. У кожного, звичайно, свій хліб. Але професіоналізм завжди залишається професіоналізмом.

Вважаю за необхідне уточнити, що, підписавши контракт з компаніями рівня Shell і Chevron, ви автоматично підпадаєте під дію антикорупційних законів Великобританії і США. А вже злішого, якщо можна так висловитися, антикорупційного законодавства, ніж у Великобританії, я взагалі не знаю.

Ще на стадії конкурсів я відповідав на запити посольств США, Великобританії, Італії, і всі інші компанії-претенденти знайомилися з нашим антикорупційним законодавством. Інвесторів насамперед цікавлять репутаційні ризики. Для нас, як для країни, яку останнім часом намагаються обвинуватити в недемократичних засадах, у непрозорості проведення певних тендерних конкурсів, дуже важливо було, щоб ми на цьому етапі не спіткнулися. Тому кожне питання відшліфовувалося до міліметра. Тож ніяких несподіванок ні для кого з нас немає.

За чашкою чаю в Чикаго, де зібралися бізнес-еліта нафтогазових компаній, які хочуть працювати в Україні, та їхні основні акціонери, ми обговорювали різні питання. І вони казали: «У вашій країні демократії більше, ніж у будь-якій західній країні». У нас про кого хочеш можна сказати все, що хочеш. Вони здивовані таким рівнем свободи слова в Україні. Я згоден, є багато нарікань на нашу судову систему, Кримінальний і Господарський кодекси, які можна визнати в якійсь частині. Але ж ми рухаємося вперед, не стоїмо на місці. Не можна зробити за два роки те, що не робилося 20 років. Плюс ще пострадянський синдром має минути.

— Попередній президент України В.Ющенко був дружньо налаштований щодо США, і дружина в нього американка. Однак при ньому американські компанії на український ринок не рвалися. А тут, здавалося б, проросійський В.Янукович — і американські компанії підписують із нами договори. Ви можете це пояснити?

— Я висловлю свою громадянську позицію та свою позицію як міністр. З позиції міністра дії нашого президента я не можу обговорювати. Але скажу свою думку з приводу того, що бачу. Насамперед у нас є ідеологія, яка була озвучена президентом під час передвиборної кампанії й безпосередньо після того, як Віктор Федорович став президентом. Ідеологія проста: національні інтереси і пріоритет національного розвитку. Україна — самодостатня держава як суб’єкт міжнародних відносин. Ми рівні серед рівних і ми себе так позиціонуємо. І наш президент, і ми, призначені чиновники, повинні виконувати функції та завдання, те, що ми пообіцяли виборцям. Я вважаю, що в цій частині ми виконуємо зобов’язання на «відмінно». Я навіть сказав би, що західна частина території України просто приголомшена такою поведінкою відносно національних інтересів і гордості за свою країну, як це персоніфікує президент. На Заході це гідно поваги, і потроху всі починають розуміти, що ми прагнемо бути рівними серед рівних.

Ніхто не вважав нашого президента проросійським або проамериканським. Наш президент — це президент усієї України, 46 мільйонів, він захищає конституційні права кожного громадянина. Тому ми допомагаємо йому в цьому та, сподіваюся, робимо цю роботу досить непогано.Тому-то ми й підписуємо договори із провідними світовими компаніями. Згадайте, як ми починали тему сланцевого газу, коли я керував компанією «Надра України». Тоді я розповідав про досягнуті успіхи, про те, що Україна стала членом співтовариства видобувачів нетрадиційного газу. Трохи хвалився тоді. Але от результат — в Україні видобуватимуть нетрадиційний газ. І те, що так виходить, що ми підписуємо меморандуми і договори напередодні візиту глави держави в США, Давос або ЄС, — це не простий збіг обставин, це наша робота. У нас системний підхід. Вибудувано чітку вертикаль розуміння. Всі структури в державі працюють як єдиний механізм. Є багато проблем, але ми намагаємося налагодити цей механізм.

— Хто і як контролюватиме виконання інвестзобов’язань тих-таки Shell і Chevron?

— Міжвідомча комісія наділена функціями контролю. У ній представлені практично всі основні міністерства, пов’язані з нафтогазовидобутком, а також із фінансово-економічними процесами, — Мінфін, Мінекономрозвитку, Мін’юст, Міненерговугільпром, Держподаткова адміністрація, Держмитслужба. Важелів для впливу на процес у нас цілком достатньо. Але ми підходимо не тільки з погляду регуляторного органу, швидше, з дерегуляційною місією, але з вимогою виконати зобов’язання. Ми досить злагоджено працюємо, і я впевнений, що так буде і надалі. Ви вже знаєте про постанову Кабміну про проведення нових конкурсів…

— Оголосіть їх зараз!

— Зараз не оголошу, можу анонсувати (інтерв’ю з міністром відбулося 30 травня. — А.Є.). Йдеться про дві ділянки на Чорноморському шельфі — Скіфську та Фороську. Площа Скіфської ділянки становить майже 16 698,2 кв. км, Фороської — близько 13 614,9 кв. км. Вони межують між собою. Скіфська ділянка розташована ближче до кордону з Румунією, Фороська — ближче до ПБК.

— Чи пов’язано це з нещодавнім підписанням меморандуму в Чикаго? І який стосунок до цього може мати Chevron і/або ExxonMobil?

— Не пов’язано. По-перше, меморандум ми підписали з ExxonMobil щодо сухопутної частини Придніпровської западини. Йдеться про вивчення і сучасну інтерпретацію даних, отриманих раніше нашими геологами. ExxonMobil виконає цю роботу на безоплатній основі. Ми надаємо інформацію, ExxonMobil її обробляє. Тільки держава Україна в особі Держгеонадр і Міністерства екології та природних ресурсів, яке я очолюю, — з одного боку, та ExxonMobil — з іншого матимуть у своєму розпорядженні цю інформацію. Але це буде конфіденційною інформацією двох сторін.

— Як справи із законодавчим забезпеченням надрокористування?

— Ми подали кілька законопроектів до Кабміну і ВР. Зокрема, законопроект про надрокористування, який я раніше анонсував. Гадаю, його ухвалять якщо не на цій сесії, то на наступній, ще до виборів. Цей закон своєчасний, і я не бачив небажання його приймати. Можливо, опозиція не хоче, щоб хороше зробили до них або без них. Але наша коаліційна група упевнена в тому, що цей документ буде проголосований.

— Надрокористувачі нарікають на високу ренту. Інвестори зі США теж говорять про це.

— Щодо ренти парламент ухвалив закон минулого тижня. Сподіваюся, президент його скоро підпише.

У Чикаго керівники Chevron і ExxonMobil спробували привернути увагу Віктора Федоровича до певних норм, що викликають у них запитання. Зокрема, до рентних платежів і до того, що податкова об’єднала рентний платіж із податком на надрокористування. В.Янукович чітко пояснив, щоб вони не сумнівалися в стабільності оподаткування, і що ніхто не збирається змінювати закони в хаотичному порядку. При визначенні ренти враховано авторизовані методи з урахуванням зауважень як торговельної палати США, так і інших компаній, у тому числі і європейського співтовариства. Це ще одна стабілізаційна норма, що дає інвестору впевненість у завтрашньому дні.

— Але кому, як не міністру екології та природних ресурсів, слід наполягати саме на підвищенні рентних платежів за надрокористування?

— Чому? Екологічні ризики? Вважаю, ми повинні запроваджувати поняття екологічного податку, як це прийнято у світі, а не підвищувати рентних платежів. Відповідно, думати і про поповнення спеціального екологічного фонду, який використовуватиметься для розвитку екологічних програм. Цей фонд є. Частина грошей іде до бюджету, частина залишається на екологічні програми. На сьогодні екологічний фонд за планом на цей рік — від 600 до 700 млн. грн. Ми розраховуємо попрацювати, і я поставив завдання вийти на рівень 800—900 млн. грн. Цього року екологічний податок надходить безпосередньо від тих підприємств, які не те щоб завдають шкоди екології, а роблять викиди понад норми, що порушує екологічний баланс.

Більш того, у пропозиціях компаній Shell і Chevron є цілий розділ з екології, і ми над цим ретельно працюємо, включаючи й управління екологічними ризиками. Особливо Львівська облрада говорить, що рішення щодо Олеської площі прийняли в обхід місцевих органів самоврядування. Ще раз хочу сказати про те, що ніхто нікого не обходив. Це був конкурс з визначення переможця. Зараз розпочнеться рутинна робота, і договори про розподіл продукції також пройдуть узгодження в органах місцевого самоврядування. Тільки після цього буде підписано договір і УРП. Переконаний, що ми правильно проведемо роботу на рівні місцевого самоврядування, і ні в кого не виникне жодних претензій.

— Повертаючись до анонсованих конкурсів на дві ділянки на шельфі Чорного моря, що послужило поштовхом до їхнього проведення? І чому не робили цього раніше?

— Це заплановані моменти, які розглядалися в жовтні-листопаді 2011-го. Ми хотіли ще торік усе це втілити в життя. Але розуміли, що в бюджетному році не встигаємо, і потрібно зробити заділ на майбутній рік. Тоді було оголошено нову концепцію по бюджету, соціальні ініціативи президента. Безумовно, багато хто цікавився: на що та звідки ви хочете одержати ці необхідні кошти, у тому числі й від цих конкурсів? У публічній передачі пані Акімову запитували: що це за 6 млрд. грн., звідки ви їх візьмете? От, будь ласка, перші два конкурси вже покриють соціальні зобов’язання. А ми розраховуємо провести цього року ще кілька тендерів.

— Перші два конкурси по шельфу — це який обсяг бонусів?

— Ми розраховуємо, що перекриємо 6 млрд. грн.

— Ці гроші підуть до бюджету?

— Так, прямий платіж —
6 млрд. грн. — прямо до бюджету. Це мінімум, на що ми розраховуємо.

— Знаєте, як це називається? Хабар від цих компаній.

— Чому хабар? Адже це прямий платіж. Це бонус. Ніякого хабара немає. Це світова практика. Тоді що, податки — теж хабар?!

— Давайте поговоримо і про податки. Знаю, що Мінфін просував проект із підвищення рентних платежів. Але ненароджений ще законопроект було поховано Р.Ахметовим. У ньому йшлося про збільшення ренти на видобуток вугілля та залізної руди в
30 разів, адже нині вона становить сльози — 0,67 дол. з тонни…

— Що ви знову на Ріната Леонідовича...

— Та ні, він білий і пухнастий. А як із законопроектом?

— Нічого не поховано. Почитайте рентний закон, там усе відображено. Підняли ставки, узгодивши це з великими виробниками. Я особисто вів круглий стіл за участі всіх представників не тільки групи СКМ, а всіх учасників ринку. Розмовляли, проводили роботу. Міністр фінансів проводив таку саму роботу. Були побажання Держподаткової служби про збільшення ренти. Але були проаналізовані ренти, які платяться у світі. І взято той рівень, який підходить для логістики та для концентрації нашої руди. Ви знаєте, що наші руди потрібно збагачувати. Відповідно, це велика витратна частина. Йдеться не про якісь лобістські групи, а саме про детальне опрацювання даного питання. І воно опрацьоване. Якоюсь мірою, я сказав би, прийнято рішення, яке влаштувало б як надрокористувачів-виробників, так і Держподаткову адміністрацію та Мінфін. Це те, що я знаю. Може, хтось знає більше, нехай викладе факти.

— Ще одне запитання стосовно законопроекту, прийнятого парламентом у першому читанні, який дозволяє компаніям, які розвідали родовище, його безальтернативно розробляти...

— Це ви про закон Рибакова, прийнятий у першому читанні?

— Так. Як ви до нього ставитеся? З одного боку, логіка в цьому є…

— Я сказав би, що логіка пряма та ґрунтується на практичному досвіді. От у чому відмінність: пріоритет видобутку за тим, хто розвідав родовище, — так. Але ми будемо відштовхуватися від реальної вартості об’єкта. Тобто ти розвідав, ти зробив, ти захистив запаси — ти автоматично одержуєш фору. І сьогодні цей закон працює. Але якщо ти не хочеш платити згідно із законом до держскарбниці певну суму грошей, то держава має право реалізувати (продати) чи викупити це розвідане родовище.

Ми хочемо зробити доповнення: упущена норма оплати до держбюджету. Мабуть, хтось «попрацював у першому читанні» парламенту. Але ми за цим стежимо і зробимо так, щоб для держави та надрокористувачів було прийняте взаємоприйнятне рішення.

— Чи справді «Нафтогаз України» залучав міжнародні компанії до реалізації проектів, у яких вони беруть участь? У тому числі компанію Eni?

— Це право національних компаній працювати з усіма суб’єктами. Чудово, якщо працюють із публічними компаніями. Справді, НАК «Нафтогаз України» співробітничає з Eni, ці документи проходили через Держгеонадра, тому що вона контролює всі процеси. «Нафтогаз» уклав меморандум з Eni також про взаємодію щодо Скіфської та Фороської ділянок.

— Слід вважати, що Eni братиме участь у найближчому конкурсі з геологорозвідки та розробки названих ділянок Чорноморського шельфу?

— А ніхто не забороняє «Нафтогазу» та Eni подати заявку. НАК «Надра України» може подати заявку, і Shell, і ExxonMobil. Це все попереду. Буде цікаво.

— Проте умови конкурсу щодо ділянок шельфу Чорного моря передбачають виплату бонусу державі мало не відразу після конкурсу…

— Будь ласка, платіть гроші та працюйте. При цьому не обов’язково в співпраці з українськими госпоб’єктами, як це було обумовлено в тендері стосовно Олеської та Юзівської площ.

— І яка величина бонусу?

— По Скіфській площі — 12 млн. грн., по Фороській — 10 млн. грн.

— Ви ризикуєте стати першим конкурентом паливного міністра Бойка…

— Не хочу. До того ж у нас різні напрями. Ми дуже тісно співпрацюємо. Ми знайомі з Юрієм Анатолійовичем більше десяти років, і я ще пам’ятаю, коли він працював директором Лисичанського НПЗ. Ми поставляли туди нафту. Один одного знаємо дуже добре, і в нас конкуренції між собою немає. Ми працюємо в певному тандемі. У нас загальна мета та завдання, поставлене президентом, — нарощування видобутку та посилення енергетичної безпеки нашої країни. І коли вчора один із великих політиків минулого заявив, що сланцевий газ — це міф, то я зрозумів, що влучив у десятку.

— Напрями начебто різні, але ситуація може скластися так, що спрацює найсприятливіший сценарій видобутку сланцевого газу. Це навіть без урахування енергозбереження. До речі, хтось вивчав попит на сланцевий газ в Україні та його конкурентність на вітчизняному ринку? Знову ж таки, міністр Бойко, який збирається в Америці купувати скраплений газ, не приховує бажання впливати на ціни на газ. І що одержимо на ринку України — не диверсифікацію, а конкуренцію джерел і цін?

— То це ж чудово, виграє виробник.

— Виробник виграє, а як же споживач?

— Наведу найяскравіший приклад. США: ціна на газ у 2002 році досягала 250 дол. за тисячу кубометрів. За десять років ціна газу знизилася до 100 дол. і навіть опустилася до пікової низької ціни — 69 дол. І тільки після прийняття рішення про профіцит, заморожування видобутку ціна газу в США знову піднялася до рівня 100 дол. США хочуть відрегулювати (ручним способом!) збільшення цін на газ до 120 дол., тому що почав страждати той, хто видобуває.

Нам пощастило більше, ніж Польщі, враховуючи, що в Україні використовуватимуть уже випробувані, у тому числі на польській території, новітні технології видобутку газу сланцевих пластів. До того ж у нас геологічна структура краща. А в іншому сланцевий газ — це той самий метан.

— До сфери вашої діяльності як міністра екології та природних ресурсів відноситься й Держагентство екологічних інвестицій. Яких змін у цьому напрямі можна очікувати? Вашому попереднику Злочевському не дуже-то вдавалося співпрацювати, наприклад, із Японією в рамках програм Кіотського протоколу. Крім того, за інформацією DT.UA, уряд підтримав ідею створення єдиної компанії для якнайшвидшого освоєння «кіотських» грошей. Проти були тільки два міністри…

— Які гроші та які міністри? Є японські гроші та іспанські. Є проекти, які мають бути виконані, — вони затверджені японською стороною. І виходить, що я був призначений на посаду міністра й ледь встиг швидко підписати договори, тому що якби ми на 1 вересня не запустили «кіотські» проекти, то мали б повернути ці гроші, що, я гадаю, з радістю сприйняла б японська сторона. Тому що вони чотири роки тут мучилися, а ринок квот провис. Тому комерційну вигоду для японців було упущено. Ми всі ці питання зняли, запропонувавши використовувати «кіотські» гроші на соціальні проекти, а саме: модернізувати київський метрополітен, побудувати завод «Енергія», утеплити школи, дитячі садки та муніципальні установи із залученням прозорих компаній.

Наприклад, єдиний, хто може виконати проект по київському метрополітену, — це Крюковський завод. По заводу «Енергія», знову ж, з участю японських технологій, — це, по-моєму, корпорація Mitsubishi або Toshiba. Уряд сказав, що давайте зробимо публічно, прозоро, і нехай переможе найсильніший. От і перемагає найсильніший, просто це зайняло більше часу. Жодних «проти» або «за» немає. Рішення Кабміном прийняте — ми все виконаємо, і японська сторона задоволена процесом і готова розглядати інші проекти в майбутньому. У нас є ще невикористаних 24 млрд. одиниць.

— За названими проектами яку суму коштів отримано?

— Загальна сума — близько 4 млрд. грн. Ці гроші перебувають на рахунку в Держказначействі. 1,650 млрд. грн. з них спрямовується на соціальні проекти (утеплення дитячих садків, шкіл, інших муніципальних об’єктів). Трохи більше 1 млрд. грн. — на київський метрополітен. Ще близько 1 млрд. грн. — на завод «Енергія». Ще кошти буде витрачено на електромобілі для Міністерства внутрішніх справ, від яких буде менше викидів в атмосферу.

— Ви сказали, що у 2020 році Україна досягне газової незалежності. На чому базується ваш сміливий прогноз?

— Це факт. У 2020 році спитаєте з мене. Якщо ми зробимо все так, як запланували, то я не помилився. Простий підрахунок. Україна споживає близько 50 млрд. кубометрів газу на рік. Самі ми видобуваємо 22—23 млрд. Тобто дефіцит — 28 млрд. кубометрів газу. Базовий сценарій видобутку на Юзівській площі — це від 10 до 15 млрд. кубометрів на рік; на Олеській — 3—5 млрд. Мілководний шельф уже наступного року тільки на ліцензійних площах «Чорноморнафтогазу» дасть 1—2 млрд. кубометрів газу. А згодом — 8—10 млрд. кубометрів.

Сьогодні непомірна плата за імпортований газ гальмує нас у розвитку. І це, м’яко кажучи, дратує нас усіх. Ми маємо намір позбутися цієї перешкоди.

Джерело:
http://dt.ua/ECONOMICS/otsel_grozit_nachnem_gazpromu-103128.html
http://www.menr.gov.ua/content/article/10835

 
Оцінка: 
0
No votes yet