Індикаторні групи лишайників в урбанізованих екосистемах Ялтинського амфітеатру

 Розподіл лишайників у межах урбанізованих екосистем є закономірним явищем. Це пов’язано не тільки з екологічними властивостями нових та природних екотопів, але і з атмосферним забрудненням, функціональною структурою, тривалістю та інтенсивністю використання міської території

[9]. Ліхеноіндикація базується на екологічному законі індивідуальності видів [1]. Види реагують на певні фактори середовища (у тому числі й антропогенні) по різному. Вони мають індивідуальні екологічні амплітуди, оптимальні, песимальні та летальні умови середовища. У той же час серед різних організмів є групи видів з подібними екологічними вимогами, які утворюють ценоз. Для використання лишайників у якості індикаторів необхідно знати їх екологію, їх «відповідь» на змінені атмосферні умови [10].

      У вітчизняній ліхенології частіше всього використовують поняття «чутливі» та «токситолерантні» до «атмосферного забруднення» види лишайників [6]. Як відмічав італійський вчений П.Л. Німіс [16], терміни «якість повітря» і «атмосферне забруднення» мають різне значення. Якість повітря відноситься до ефекту дії різних полютантів на різноманітні об’єкти, включаючи людину, тварини, рослини і навіть такі неорганічні субстрати як пам’ятники, тоді як термін «забруднення повітря» визначає концентрації полютантів в атмосфері. Використання терміну «забруднення атмосфери» має певні труднощі як теоретичного так і практичного значення, серед яких головними є:
а) наявність недостатніх знань щодо ефекту дії різних полютантів на людину, тварин та рослини;
б) факт шкоди залежить не завжди від середніх значень концентрації полютантів, але частіше від їх пікових значень та часу їх направленої дії;
в) наявність недостатніх знань щодо синергетичних ефектів різних полютантів на різноманітні організми;
г) розсіяні знання щодо переносів та накопичення полютантів в екосистемах або ландшафтах [15].
      Використання лишайників як біоіндикаторів забруднення повітря основане на припущенні щодо ефектів змін у навколишньому середовищі під дією забруднення повітря на живі організми. Організм можна використовувати як індикатор, коли є специфічні відповідні реакції на дії різних значень полютантів. У більшості випадків одна і та ж специфічна реакція може бути викликана як одним полютантом, так і дією суміші полютантів, а іноді і природними екологічними факторами. Розділити синергетичну дію різних полютантів дуже важко. Навіть при встановленні переважної дії того чи іншого полютанта на організм, виникає проблема визначення концентрації полютантів, яку біоіндикатори показати не можуть.

      Лишайники можна використовувати як індикатори якості повітря [16]. Їх використання в якості таких індикаторів базується на загальній реакції лишайників щодо феномену забруднення в цілому, на противагу дії окремо взятого полютанта в його певних кількісних показниках. Цей підхід також має свої недоліки, тому що встановлений загальний ефект забруднення, без кількісних показників, по різному буде впливати на людину, тварин та рослини.

      Оцінивши позитивний та критичний боки використання тих чи інших індикаторних груп ми пропонуємо використовувати загальну схему яка включає зв’язки між характеристикою ландшафтів та антропогенним впливом на приземний шар повітря, групами полеотолерантності та індикаторними видами лишайників (таблиця 1). Характеристика ландшафтів та ступінь антропогенного впливу подібна до схеми ландшафтів для класів полеотолерантності Естонії [10]. В запропонованій схемі ми використали всього п’ять варіантів ландшафтів з різною антропогенною дією в яких зустрічаються лишайники на відміну від 10 для Естонії, а також замість 10 класів полеотолерантності, які використовуються для розрахунків індекса полеотолерантності, ми використали всього 5 груп полеотолерантності.

      Індикатори якості повітря можна застосовувати для більшої кількості видів лишайників, ніж індикатори забруднення повітря. Це поняття є загальним по відношенню до окремих індикаторів забруднення повітря, які співвідносяться лише з певними видами лишайників, як наприклад Lecanora conizeoides та Scoliciosporum chlorococcum - два токситолерантних до кислотного забруднення види [7, 8].

      Географічне положення південного узбережжя Криму, захищеність його від холодних вітрів і вплив Чорного моря сприяють формуванню особливого субтропічного середземноморського типу клімату. З точки зору медичної кліматології кліматичні умови даного регіону полегшують функціонування організму, поступово тренують його механізми адаптації, розширюють можливості компенсації порушених функцій. Лишайники потенційно можна використовувати як біоіндикатори санітарно-гігієнічного стану атмосферного повітря. 

      Фітокліматичні еклементи ліхенобіоти [12] дають нам певну інформацію щодо відношення лишайників до кліматичних характеристик. Так, лишайники середземноморсько-атлантичного елементу, мають фітокліматичний оптимум на територіях з кліматом вологих субтропіків. Лишайники цього елемента переважно зустрічаються як епіфіти у вологих субтропічних лісах, та епіліти – в затінених і зволожених умовах півдня Європи [12]. Низку видів лишайників саме цього елементу можна вважати індикаторами субтропічного середземноморського клімату, який використовується у медичній кліматології [13].

      Отже, ми виділяємо такі індикатори якості повітря: високої якості, фонової якості, середньої якості, низької якості (таблиця 1). Індикатори забруднення повітря [3-6, 14], індикатори екологічної цілісності лісових ценозів [15] та індикатори кліматологічного стану повітря [13] є біоіндикаторами окремих параметрів повітря і можуть бути представлені всередині певних груп індикаторів якості повітря, уточнюючі вплив тих чи інших антропогенних або природних факторів.
 

 

1. Вайнерт Э., Вальтер Р., и др. Биоиндикация загрязнений наземних екосистем./ Под ред. Р. Шуберта. – М.: Мир, 1988. – 350с.
2. Димитрова Л.В. Ліхеноіндикація атмосферного повітря м. Полтава // Укр. ботан. журн. – 2008. – Т. 65, № 1 . – С. 122 – 129
3. Димитрова Л.В. Урбаногрупи епіфітних лишайників та особливості їх поширення // Укр. ботан. журн. – 2008. – Т. 65, № 3. – С. 408 – 417
4. Димитрова Л. В. Ліхеноіндикація забруднення атмосферного повітря м. Києва // Укр. ботан. журн. – 2008. – Т. 65, № 4. – С. 572 – 585
5. Зеленко С.Д. Ліхеноіндикаційна оцінка забрудненості повітря м. Чернігова // Укр. ботан. журн. –1999. – Т. 56, № 1. – С.64-67
6. Кондратюк С.Я., Мартиненко В.Г. Ліхеноіндикація (Посібник). – Київ-Кіровоград; ТОВ «КОД» – 2006. – 260 с.
7. Кондратюк С.Я. Безніс Н.Г. Особливості поширення токситолерантного лишайника Lecanora coniozaeoides на Україні //// Укр. ботан. журн. –1990. – Т. 47, № 1. – С.33-36
8. Кондратюк С.Я., Солоніна Е.Ф. Scoliciosporum chlorococcum ( Graewe ex Stenhammer) Vezda - токситолерантный лишайник України // Укр. бот. журн. - 1990. - 47, N3. - с. 37-41.
9. Малишева Н.В. Лишайники Санкт-Петербурга. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2003. – 100с.
10. Трасс Х.Х. Биоиндикация состояния атмосферной среды городов. – Экологические аспекты городских систем. – Мн.: Наука и техника, 1984. – С. 96-109.
11. Ходосовцев А.Е. Лихеноиндикационная оценка степени загрязненности воздуха в городе Херсоне // Константы. – 1995. – № 2(4). – С. 52-60.
12. Ходосовцев О.Є. Лишайники кам’янистих відслонень Кримського півострова. Дис….докт-біолог.наук: 03.00.21- мікологія. – Київ, 2004. – 812 с.
13. Ходосовцева Ю.А. Лишайники Ялтинського амфітеатру як індикатори кліматологічного стану приземного шару повітря // І-й відкритий з’їзд фітобіологів Херсонщини (Херсон, 2006). – Зб. тез доповідей. – Херсон: Айлант, 2006. – С. 61.
14. Kondratyuk S.Ya. Lichen indication mapping of air pollution in Ukraine // Ukr.bot.journ. - 1994. - 51,2-3. -p. 148-153.
15. Kondratyuk S.Ya., Coppins B.J., Zelenko S.D., Khodosovtsev A.Ye., Coppins A.M.. Wolseley P. A. Lobarion lichens as indicators of primeval forests in the Ukrainian Part of the Proposed Trilateral Reserve “Eastern Carpathians”// Lobarion lichens as indicators of the primeval forests of the eastern Carpathians (Darwin International Workshop: honored to the 100-years anniversary of a famous Ukrainian lichenologist Professor Alfred M.Oxner (1898-1973), 25-30 May 1998, Kostrino, Ukraine / Coppins B.J & Kondratyuk S.Ya. (eds.).  Kiev: Phytosociocentre, 1998.  P. 64-79.
16. Nimis P.L., Lazzarin A., Lazzarin G., Gasparo D. Lichens as bioindicators of air pollution by SO2 in Veneto region ( NE Italy). // Studia geobotanica. – 1991. – N 11. – P. 3 –76.

Ходосовцева Ю.А. ( Україна, Херсон)
Індикаторні групи лишайників в урбанізованих екосистемах Ялтинського амфітеатру
Збірник матеріалів ІІ-го Всеукраїнського з’їзду екологів з міжнародною участю
Скачати в форматі pdf:
http://eco.com.ua/sites/eco.com.ua/files/lib1/konf/2vze/zb_m/0078_zb_m_2VZE.pdf