Фітосозологічна презентативність фітоценозів долин лиманів межиріччя Дністер – Тилігул

Питання охорони, екології рідкісних видів, ступінь трансформації їх місцезростань – завжди були пріоритетними і не лише для регіональних науковців

[Смирнова-Гараєва, 1980; Костильов, 1981; Шеляг-Сосонко, Костильов, 1981; Костильов, 1987; Дубина, Шеляг-Сосонко, 1989; Попова, 2004; Бондаренко, 2009; Бондаренко, Васильева, 2009 та ін.].

Зважаючи на вихід нової Червоної Книги України [2009] та «Переліку видів тварин і рослин…» [Рішення…, 2011] нині є потреба переглянути та поновити існуючі відомості, визначити стан рідкісної флори межиріччя за умов сучасного антропогенного навантаження та ін.

Виявлення рідкісних видів проводили маршрутним методом [Алёхин, 1938] за умов багаторічних польових експедиційних виїздів. Рослини визначали за [Определитель…, 1987], їх номенклатурні назви, а також розподіл видів у родинах наводяться за S.L. Mosyakin, M.M Fedoronchuk [1999]. Біоморфологічну характеристику визначали за положенням бруньок поновлення і здатністю виду до способу їх захисту протягом несприятливого періоду [Серебряков, 1962]. Види рослин розподілені за флороценотипами, відповідно до робіт Р.В. Камеліна [1973] на основі схем [Бельгард, 1950], з урахуванням регіональних особливостей. Виділено гігроморфи та геліоморфи [Горишина, 1979; Екофлора, 2000]. Виявлені види, які охороняються на державному [Червона …, 2009] та місцевому рівнях [Рішення…, 2011].

В результаті польових досліджень протягом 2000-2010 рр. рослинного покриву узбережжя восьми лиманів межиріччя Дністер – Тилігул виявлені рідкісні види, які охороняються на різних рівнях. Їх кількісний розподіл представлений у таблиці 1.

Таблиця 1Наявність рідкісних видів у долинах лиманів

Назви лиманів

 

Рівень охорони

Загалом

ЧКУ (2009)

Перелік Од. обл.

абс. число

%

абс. число

%

абс. число

%

Дністровський

33

56,90

8

44,44

25

62,50

Хаджибейський

26

44,83

8

44,44

18

45,00

Тилігульський

19

32,76

8

44,44

11

27,50

Куяльницький

17

29,31

5

27,78

12

30,00

В. Аджаликський

14

24,14

3

16,67

11

27,50

Сухий

12

20,69

2

27,78

10

25,00

Аджаликський

11

18,97

2

11,11

9

22,50

Кучурганський

2

3,45

-

-

2

5,00

Загалом

58

100,00

18

100,00

40

100,00 

На основі систематичного аналізу встановлено, що рідкісні рослини долин лиманів межиріччя Дністер – Тилігул відносяться до 58 видів з 49 родів, 31 родини, чотирьох класів та трьох відділів. Дан представлені у таблиці 2.

Таблиця 2Таксономічний спектр рідкісних видів

Відділи і класи

Кількість

види

роди

родини

абс. число

%

абс. число

%

абс. число

%

Magnoliophyta

56

96,55

47

95,92

29

93,55

Liliopsida

17

29,31

13

26,53

7

22,58

Magnoliopsida

39

67,24

34

69,39

22

70,97

Pinophyta

1

1,72

1

2,04

1

3,23

Gnetopsida

1

1,72

1

2,04

1

3,23

Polypodiophyta

1

1,72

1

2,04

1

3,23

Polypodiopsida

1

1,72

1

2,04

1

3,23

Загалом

58

100,00

49

100,00

31

100,00

Таким чином, основна частина видів (67,24%), родів (69,39%) і родин (70,97%) належить до класу Magnoliopsida.

У семи провідних родинах концентрується 28 видів (48,29%). Вказані родини містять від шести (Hyacinthaceae) до трьох (Asteraceae, Iridaceae) видів (рис. 1). Проте, преважна кількість родин (18 родин; 58,07% їх загальної кількості) є моновидовими (Ephedraceae, Menuanthaceae та ін.), які включають, однак, лише 30,96% видів. Суттєво більша частка родин є монородовими (28 родин; 90,32% родин), зокрема – Salviniaceae, Trapaceae та ін.


Рис. 1. Відсоткова частка видів у провідних родинах

За своїми життєвими формами, більшість рідкісних видів є гемікриптофітами – 27 видів (46,55%). Дещо менше криптофітів (18; 33,03%), з них – 15 геофітів і 3 гідрофіти. Порівняно мало терофітів (6; 10,35%): Kohlrauschia prolifera (L.) Kunth., Ceratophyllum tanaiticum Sapjeg. й ін. Лише шістьма видами представлені деревно-чагарникові форми, з них чотири хамефіти (6,90%): Amygdalusnana L., Astragalusodessanus Besser, Ephedradistachya L. та Paronychia cephalotes (M.Bieb.) Besser.

За відношенням до водного режиму, переважна більшість видів є мезоксерофітами (11; 18,97%), ксерофітами(12; 20,69%) та ксеромезофітами (13; 22,41%). Порівняно мало мезофітів та гідрофітів (по 9; по 15,52%). За відношенням до освітлення домінують геліофіти (45; 77,59%). Геліосциофіти (7; 12,07%) і сциогеліофіти (6; 10,35%) представлені суттєво менше.

При розподілі видів відповідно до їх флороценотипу встановлено, що переважають степові рослини (18; 31,03%). Отримані результати представлені на рис. 2. Важливо, що вже наприкінці 80-х років ХХ сторіччя, через значне антропогенне навантаження, зокрема, у системі плавнево-літорального ландшафту Причорномор’я ділянки із зональним типом рослинності були чи не найменш збереженими [Дубына, Шеляг-Сосонко, 1989].

Дещо менше представлені петрофітний (10; 17,24%) та водний (15,52%) флороценотипи. Таким чином, більшість рідкісних видів рослин представляють групу інтразональних флороценотипів – 56,90% видів. Єдиним представником галофітного флороценотипу є Glaux maritima L.


Рис. 2. Розподіл рідкісних видів відповідно до їх флороценотипів

На даній території до екстразональної групи відносяться види лісового і чагарникового флороценотипів, що разом являють лише 7 видів (12,07%). Єдиним відміченим лісовим видом є Scillabifolia L.

Два види – Salvinia natans (L.) All. та Trapa natans L. знаходяться під охороною Берської конвенції.

Відмічено вісім видів, які внесені у Європейський Червоний список та мають різні категорії охорони. З них – лише два: Eremogonecephalotes (M.Bieb.) Fenzl та Astragalus dasyanthus Pall. наводяться у Червоній книзі України [2009]. Решта (табл. 2) – внесені у Список рідкісних рослин Одеської області.

Загалом, з 58 рідкісних видів, знайдених у долинах лиманів, 18 – внесені у Червону Книгу України [2009] та ще 40 видів – охороняються на місцевому рівні [Рішення…, 2011].

Таким чином, основна частина рідкісних видів, що в області охороняються на державному та місцевому рівнях, відносяться до класу Magnoliopsida. Представлені родини, здебільшого, є моновидовими (58,07% родин) та монородовими (90,32%). Переважна більшість рідкісних видів є гемікриптофітами (46,55%) та криптофітам (33,03%). Серед гігроморф переважають мезоксерофіти (18,97%), ксерофіти (20,69%) та ксеромезофіти (22,41%). Серед геліоморф домінують геліофіти (77,59%). Основна частина видів (31,0%) є учасникам степових фітоценозів.

Загалом, відмічено 18 видів з Червоної Книги України, вісім видів, внесених у Європейський Червоний список, два – охороняються Бернською конвенцією. На місцевому рівні охороняються 40 видів рослин.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1. Алёхин В. В. Методика полевого изучения растительности и флоры. – [2-е изд.] – Москва: Наркомпрос, 1938. – 204 с.
  2. Бельгард А. Л. Лесная растительность юго-востокаУкраины. – К.: Изд. Киев. гос. ун-та им. Т. Г. Шевченка, 1950. – С. 35.
  3. Бондаренко Е. Ю., Васильева Т. В. Редкие виды в лесонасаждениях юга Одесской области // Молодые исследователи – ботанической науке 2009: Vат. междунар. научно-практич. конф.: 24 – 25 сентыбря 2009: статьи. – Гомель: ГГУ им. Ф. Скорины, 2009. – С. 143 – 147.
  4. Бондаренко О. Ю. Конспект флори пониззя межиріччя Дністер - Тилігул. – К.: Фітосоціоцентр, 2009. – 332с.
  5. Горышина Т. К. Экология растений. – М.: Высшая школа, 1979. – 368 с.
  6. Дубына Д. В., Шеляг-Сосонко Ю. Р. Плавни Причерноморья. – К.: Наук. думка, 1989. – 272 с.
  7. Екофлора України в 5 т. – К.: Фітосоціоцентр, 2000 – 2009. – Т. 1 – 3, 5.
  8. Камелин Р. В. Флорогенетический анализ естественной флоры горной Средней Азии. – Л.: Наука, 1973. – 355 с.
  9. Костильов О. В. Рослинність схилів Куяльницького лиману // Укр. ботан. журн. – 1987. – Т. 44, № 5. – С. 81 – 84.
  10. Костильов О. В. Рослинність урочища Холодна Балка (Одеська область) // Укр. ботан. журн. – 1981. – Т. 38, № 5. – С. 33 – 37.
  11. Определитель высших растений Украины / под ред. Ю. Н. Прокудина. – К.: Наук. думка, 1987. – 548 с.
  12. Попова О. М. Роль природно-заповідного фонду Одеської області у збереженні судинних рослин міжнародного рівня охорони // Вісник Львів. ун-ту. Серія: біологічна. – 2004. – Вип. 36. – С. 85 – 90.
  13. Рішення Одеської Обласної Ради № 90-VI від 18.-2.2011 р.
  14. Серебряков И. Г. Экологическая морфология растений. – М.: Высшая школа, 1962. – 378 с.
  15. Смирнова-Гараева Н. В. Водная растительность Днестра и её хозяйственное значение. – Кишинёв: Штиица, 1980. – 136 с.
  16. Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я. П. Дідуха. – К.: Глобалконсалтинг, 2009. – 900 с.
  17. Шеляг-Сосонко Ю. Р., Костильов Ю. Р. Степова рослинність схилів Тилігульського лиману // Укр. ботан. журн. – 1981. – Т. 38, № 4. – С. 10 – 13.
  18. Mosyakin S. L., Fedoronchuk М.М. Vascular Plants of Ukraine. A nomenclature Checklist. – Kiev, 1999. – 345 p.

УДК: 58.006:502.75 (477-74)
Бондаренко О.Ю. Фітосозологічна презентативність фітоценозів долин лиманів межиріччя Дністер – Тилігул [Електронний ресурс]  / [Бондаренко О.Ю.] // Збірник наукових статей “ІІІ-го Всеукраїнського з’їзду екологів з міжнародною участю”. – Вінниця, 2011. – Том.1. – С.167–169. Режим доступу: http://eco.com.ua/

Скачати в форматі pdf:

Оцінка: 
0
No votes yet