Фітосозологічна презентативність фітоценозів долин лиманів межиріччя Дністер – Тилігул
Питання охорони, екології рідкісних видів, ступінь трансформації їх місцезростань – завжди були пріоритетними і не лише для регіональних науковців [Смирнова-Гараєва, 1980; Костильов, 1981; Шеляг-Сосонко, Костильов, 1981; Костильов, 1987; Дубина, Шеляг-Сосонко, 1989; Попова, 2004; Бондаренко, 2009; Бондаренко, Васильева, 2009 та ін.].
Зважаючи на вихід нової Червоної Книги України [2009] та «Переліку видів тварин і рослин…» [Рішення…, 2011] нині є потреба переглянути та поновити існуючі відомості, визначити стан рідкісної флори межиріччя за умов сучасного антропогенного навантаження та ін.
Виявлення рідкісних видів проводили маршрутним методом [Алёхин, 1938] за умов багаторічних польових експедиційних виїздів. Рослини визначали за [Определитель…, 1987], їх номенклатурні назви, а також розподіл видів у родинах наводяться за S.L. Mosyakin, M.M Fedoronchuk [1999]. Біоморфологічну характеристику визначали за положенням бруньок поновлення і здатністю виду до способу їх захисту протягом несприятливого періоду [Серебряков, 1962]. Види рослин розподілені за флороценотипами, відповідно до робіт Р.В. Камеліна [1973] на основі схем [Бельгард, 1950], з урахуванням регіональних особливостей. Виділено гігроморфи та геліоморфи [Горишина, 1979; Екофлора, 2000]. Виявлені види, які охороняються на державному [Червона …, 2009] та місцевому рівнях [Рішення…, 2011].
В результаті польових досліджень протягом 2000-2010 рр. рослинного покриву узбережжя восьми лиманів межиріччя Дністер – Тилігул виявлені рідкісні види, які охороняються на різних рівнях. Їх кількісний розподіл представлений у таблиці 1.
Таблиця 1 – Наявність рідкісних видів у долинах лиманів
Назви лиманів |
|
Рівень охорони |
|||||
Загалом |
ЧКУ (2009) |
Перелік Од. обл. |
|||||
абс. число |
% |
абс. число |
% |
абс. число |
% |
||
Дністровський |
33 |
56,90 |
8 |
44,44 |
25 |
62,50 |
|
Хаджибейський |
26 |
44,83 |
8 |
44,44 |
18 |
45,00 |
|
Тилігульський |
19 |
32,76 |
8 |
44,44 |
11 |
27,50 |
|
Куяльницький |
17 |
29,31 |
5 |
27,78 |
12 |
30,00 |
|
В. Аджаликський |
14 |
24,14 |
3 |
16,67 |
11 |
27,50 |
|
Сухий |
12 |
20,69 |
2 |
27,78 |
10 |
25,00 |
|
Аджаликський |
11 |
18,97 |
2 |
11,11 |
9 |
22,50 |
|
Кучурганський |
2 |
3,45 |
- |
- |
2 |
5,00 |
|
Загалом |
58 |
100,00 |
18 |
100,00 |
40 |
100,00 |
На основі систематичного аналізу встановлено, що рідкісні рослини долин лиманів межиріччя Дністер – Тилігул відносяться до 58 видів з 49 родів, 31 родини, чотирьох класів та трьох відділів. Дан представлені у таблиці 2.
Таблиця 2 – Таксономічний спектр рідкісних видів
Відділи і класи |
Кількість |
Відділи і класи |
Кількість |
||||||||||
види |
роди |
родини |
види |
роди |
родини |
||||||||
абс. число |
% |
абс. число |
% |
абс. число |
% |
абс. число |
% |
абс. число |
% |
абс. число |
% |
||
Magnoliophyta |
56 |
96,55 |
47 |
95,92 |
29 |
93,55 |
Gnetopsida |
1 |
1,72 |
1 |
2,04 |
1 |
3,23 |
Liliopsida |
17 |
29,31 |
13 |
26,53 |
7 |
22,58 |
Polypodiophyta |
1 |
1,72 |
1 |
2,04 |
1 |
3,23 |
Magnoliopsida |
39 |
67,24 |
34 |
69,39 |
22 |
70,97 |
Polypodiopsida |
1 |
1,72 |
1 |
2,04 |
1 |
3,23 |
Pinophyta |
1 |
1,72 |
1 |
2,04 |
1 |
3,23 |
Загалом |
58 |
100 |
49 |
100 |
31 |
100 |
Таким чином, основна частина видів (67,24%), родів (69,39%) і родин (70,97%) належить до класу Magnoliopsida.
У семи провідних родинах концентрується 28 видів (48,29%). Вказані родини містять від шести (Hyacinthaceae) до трьох (Asteraceae, Iridaceae) видів (рис. 1). Проте, преважна кількість родин (18 родин; 58,07% їх загальної кількості) є моновидовими (Ephedraceae, Menuanthaceae та ін.), які включають, однак, лише 30,96% видів. Суттєво більша частка родин є монородовими (28 родин; 90,32% родин), зокрема – Salviniaceae, Trapaceae та ін.
Рис. 1. Відсоткова частка видів у провідних родинах
Рис. 2. Розподіл рідкісних видів відповідно до їх флороценотипів
За своїми життєвими формами, більшість рідкісних видів є гемікриптофітами – 27 видів (46,55%). Дещо менше криптофітів (18; 33,03%), з них – 15 геофітів і 3 гідрофіти. Порівняно мало терофітів (6; 10,35%): Kohlrauschia prolifera (L.) Kunth., Ceratophyllum tanaiticum Sapjeg. й ін. Лише шістьма видами представлені деревно-чагарникові форми, з них чотири хамефіти (6,90%): Amygdalusnana L., Astragalusodessanus Besser, Ephedradistachya L. та Paronychia cephalotes (M.Bieb.) Besser.
За відношенням до водного режиму, переважна більшість видів є мезоксерофітами (11; 18,97%), ксерофітами(12; 20,69%) та ксеромезофітами (13; 22,41%). Порівняно мало мезофітів та гідрофітів (по 9; по 15,52%). За відношенням до освітлення домінують геліофіти (4; 77,59%). Геліосциофіти (7; 12,07%) і сциогеліофіти (6; 10,35%) представлені суттєво менше.
При розподілі видів відповідно до їх флороценотипу встановлено, що переважають степові рослини (18; 31,03%). Отримані результати представлені на рис. 2. Важливо, що вже наприкінці 80-х років ХХ сторіччя, через значне антропогенне навантаження, зокрема, у системі плавнево-літорального ландшафту Причорномор’я ділянки із зональним типом рослинності були чи не найменш збереженими [Дубына, Шеляг-Сосонко, 1989].
Дещо менше представлені петрофітний (10; 17,24%) та водний (15,52%) флороценотипи. Таким чином, більшість рідкісних видів рослин представляють групу інтразональних флороценотипів – 56,90% видів. Єдиним представником галофітного флороценотипу є Glaux maritima L.
На даній території до екстразональної групи відносяться види лісового і чагарникового флороценотипів, що разом являють лише 7 видів (12,07%). Єдиним відміченим лісовим видом є Scillabifolia L.
Два види – Salvinia natans (L.) All. та Trapa natans L. знаходяться під охороною Берської конвенції.
Відмічено вісім видів, які внесені у Європейський Червоний список та мають різні категорії охорони. З них – лише два: Eremogonecephalotes (M.Bieb.) Fenzl та Astragalus dasyanthus Pall. наводяться у Червоній книзі України [2009]. Решта (табл. 2) – внесені у Список рідкісних рослин Одеської області.
Загалом, з 58 рідкісних видів, знайдених у долинах лиманів, 18 – внесені у Червону Книгу України [2009] та ще 40 видів – охороняються на місцевому рівні [Рішення…, 2011].
Таким чином, основна частина рідкісних видів, що в області охороняються на державному та місцевому рівнях, відносяться до класу Magnoliopsida. Представлені родини, здебільшого, є моновидовими (58,07% родин) та монородовими (90,32%). Переважна більшість рідкісних видів є гемікриптофітами (46,55%) та криптофітам (33,03%). Серед гігроморф переважають мезоксерофіти (18,97%), ксерофіти (20,69%) та ксеромезофіти (22,41%). Серед геліоморф домінують геліофіти (77,59%). Основна частина видів (31,0%) є учасникам степових фітоценозів.
Загалом, відмічено 18 видів з Червоної Книги України, вісім видів, внесених у Європейський Червоний список, два – охороняються Бернською конвенцією. На місцевому рівні охороняються 40 видів рослин.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
- Алёхин В. В. Методика полевого изучения растительности и флоры. – [2-е изд.] – Москва: Наркомпрос, 1938. – 204 с.
- Бельгард А. Л. Лесная растительность юго-востокаУкраины. – К.: Изд. Киев. гос. ун-та им. Т. Г. Шевченка, 1950. – С. 35.
- Бондаренко Е. Ю., Васильева Т. В. Редкие виды в лесонасаждениях юга Одесской области // Молодые исследователи – ботанической науке 2009: Vат. междунар. научно-практич. конф.: 24 – 25 сентыбря 2009: статьи. – Гомель: ГГУ им. Ф. Скорины, 2009. – С. 143 – 147.
- Бондаренко О. Ю. Конспект флори пониззя межиріччя Дністер – Тилігул. – К.: Фітосоціоцентр, 2009. – 332 с.
- Горышина Т. К. Экология растений. – М.: Высшая школа, 1979. – 368 с.
- Дубына Д. В., Шеляг-Сосонко Ю. Р. Плавни Причерноморья. – К.: Наук. думка, 1989. – 272 с.
- Екофлора України в 5 т. – К.: Фітосоціоцентр, 2000 – 2009. – Т. 1 – 3, 5.
- Камелин Р. В. Флорогенетический анализ естественной флоры горной Средней Азии. – Л.: Наука, 1973. – 355 с.
- Костильов О. В. Рослинність схилів Куяльницького лиману // Укр. ботан. журн. – 1987. – Т. 44, № 5. – С. 81 – 84.
- Костильов О. В. Рослинність урочища Холодна Балка (Одеська область) // Укр. ботан. журн. – 1981. – Т. 38, № 5. – С. 33 – 37.
- Определитель высших растений Украины / под ред. Ю. Н. Прокудина. – К.: Наук. думка, 1987. – 548 с.
- Попова О. М. Роль природно-заповідного фонду Одеської області у збереженні судинних рослин міжнародного рівня охорони // Вісник Львів. ун-ту. Серія: біологічна. – 2004. – Вип. 36. – С. 85 – 90.
- Рішення Одеської Обласної Ради № 90-VI від 18.-2.2011 р.
- Серебряков И. Г.Экологическая морфология растений. – М.: Высшая школа, 1962. – 378 с.
- Смирнова-Гараева Н. В. Водная растительность Днестра и её хозяйственное значение. – Кишинёв: Штиица, 1980. – 136 с.
- Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я. П. Дідуха. – К.: Глобалконсалтинг, 2009. – 900 с.
- Шеляг-Сосонко Ю. Р., Костильов Ю. Р. Степова рослинність схилів Тилігульського лиману // Укр. ботан. журн. – 1981. – Т. 38, № 4. – С. 10 – 13.
- Mosyakin S. L., Fedoronchuk М.М. Vascular Plants of Ukraine. A nomenclature Checklist. – Kiev, 1999. – 345 p.
УДК 58.006:502.75 (477-74)
Бондаренко О.Ю. Фітосозологічна презентативність фітоценозів долин лиманів межиріччя Дністер – Тилігул [Електронний ресурс] / [Бондаренко О.Ю.] // Збірник наукових статей “ІІІ-го Всеукраїнського з’їзду екологів з міжнародною участю”. – Вінниця, 2011. – Том.1. – С.296–298. Режим доступу: http://eco.com.ua/