Енергоефективність як релігія

Зупинка поставок газу і відкритий військовий конфлікт з Росією не залишили політичному керівництву України іншого вибору, як впритул зайнятися посиленням енергетичної безпеки країни.

Стрімкий зліт тарифів на воду, газ і опалення ставить жирну крапку на епосі "тарифних" загравань влади з населенням. Ігри закінчилися, починається реальна боротьба за енергетичну, а з нею і національну безпеку України.

Основною зброєю в цій боротьбі повинна стати енергоефективність і тотальне енергозбереження. Останні опитування показують, що суспільство готове активно підключитися і співпрацювати з державою в битві за енергонезалежність України.

Всупереч поширеній думці, енергетична залежність України від східного сусіда не обмежується тільки газом. У 2013 році країна спожила 50 млрд м3 газу, з яких імпорт становить 28 млрд кубометрів, або 56%. Водночас, майже вся українська атомна енергетика працює на російському ядерному паливі.

Враховуючи, що АЕС виробляють близько 44% всієї електроенергії, то виходить, що майже кожен другий кіловат в країні проведений на російському урані. Таким чином, якщо по газу ми залежимо на 56%, то з ядерного палива - майже на всі 100%. Про цей факт чомусь згадують нечасто.

В цілому, за весь 2013 Україна імпортувала з Росії одного тільки газу і ядерного палива на $ 12,6 млрд.

У перерахунку на кожного громадянина України, це $ 280. Через колосальну неефективність використання ресурсів (у чому Україна традиційно займає лідируючі позиції в Європі), фактично ми платимо з власної кишені в казну сусідньої держави, яка не соромиться на ці ж гроші відправляти до нас найманців і військову техніку.

Тому священним обов'язком держави, органів місцевого самоврядування, бізнесу і кожного громадянина на сьогодні є перетворення грошей, які ми платимо за імпортні енергоресурси, у внутрішні інвестиції. Яким чином?

Енергоефективність повинна стати не просто пріоритетом держави, вона повинна стати державною релігією, догмою, аксіомою і "ідеєю фікс" окремо взятої людини.

 

Країна парадоксів

В енергетичній сфері Україна - країна парадоксів. Держава щомісяця витрачає сотні мільйонів доларів на імпортний газ, у той час як на енергоефективність гроші не виділяються. Поки в цивілізованому світі підвищують ефективність використання наявних потужностей, в Україні планують збільшувати їх число.

Замість того щоб скорочувати споживання імпортного газу, ми плануємо замінити його на сланцевий. Держава все ніяк не усвідомлює, що навіть якщо Україна буде такою ж багатою енергоресурсами, як, скажімо, Саудівська Аравія, через аномальну енергомарнотратні та неефективності ми спалимо ці ресурси даремно.

У сучасному світі виграють не ті країни, які володіють енергією, а ті, які можуть ефективно використовувати її.

Взяти, для прикладу, втрати в електричних мережах. В Україні вони набагато вище, ніж середні по ЄС, зафіксовані ще наприкінці 1960-х років, і вдвічі перевищують сучасні показники Заходу.

Більше того, якщо на початку тисячоліття втрати зменшувалися прискореними темпами (на 2-3% щороку), то останнім часом зменшення практично зупинилося. У 2009 році втрати в мережах загального користування становили понад 20 млрд кВт ⋅ год Це приблизно стільки ж, скільки спожили підприємства сфери послуг та сільського господарства разом узяті.

20 млрд кВт / год - це більше, ніж річний рівень виробництва електроенергії двома атомними реакторами-"мільйонниками". Рівень втрат в українських мережах майже вдвічі перевищує експорт електроенергії.

Таким чином, якщо довести рівень нормативних втрат струму в Україні до середньоєвропейського, то можна значно підвищити ефективність роботи всієї енергосистеми країни і генеруючих потужностей.

Нескладні розрахунки свідчать, що при зниженні втрат в мережах до 6% можна заощадити 10 млрд кВт ∙ год електроенергії на рік. Це більше, ніж за цей час продукує один ядерний реактор ВВЕР-1000.

Маючи такі втрати, виникає питання, навіщо будувати нові реактори, якщо, скоротивши одні лише втрати, можна відмовитися від двох застарілих?

Звичайно, виникає питання, де взяти гроші на підвищення енергоефективності?

І тут оголюється інша національна особливість політики енергоефективності: впевнено займаючи лідируючі позиції у світі з неефективного використання енергії, ми не хочемо витрачати гроші на енергозбереження. Притому, що в країні є маса джерел фінансування енергоефективності як для промисловості, так і для бюджетних організацій. Це доводить успішна діяльність банків розвитку (Європейський банк реконструкції та розвитку, Європейський інвестиційний банк, Світовий банк і т.д.) і міжнародних фондів (НЕФКО, E5P та ін.)

У Львівській області вже кілька років успішно реалізується програма зниження процентних ставок за кредитами для населення на енергоефективні заходи. Інвестори стоять у черзі на видачу дешевих позик на енергоефективність, а ми всі продовжуємо інвестувати в чужу економіку.

Ще один парадокс. Якщо в Україні традиційно фокусуються на нарощування генерації енергії, то в усьому іншому світі намагаються скоротити попит у кінцевого споживача. 1,52 млрд т н.е. (Н.е. - нафтовий еквівалент) - саме стільки енергії вдалося зберегти в результаті заходів з енергозбереження в 11 країнах-членах Міжнародного енергетичного агентства з 1974 по 2010 рік.

Це більше, ніж було спожито нафти та електроенергії в цілому.

Таким чином, енергія, яку вдалося заощадити, є найбільшим джерелом енергії за останні 35 років у розвинених країнах.

Cтратегічний резерв

Не зайвим буде нагадати, що енергоємність валового внутрішнього продукту України в два-чотири рази перевищує середній рівень енергоємності ВВП країн ЄС.

Наприклад, ВВП Польщі за паритетом купівельної спроможності (ПКС) більше ВВП України майже вдвічі, хоча на виробництво такого обсягу ВВП витрачається менше паливно-енергетичних ресурсів, ніж в Україні.

ВВП Туреччини в три рази перевищує український, знову-таки, при такому ж обсязі використання ПЕР. Ці факти демонструють відсталість і системна криза української економіки, а також масштаб неефективного використання енергії.

Дослідження ("Рейтинг енергоефективності України") свідчать, що завдяки підвищенню енергоефективності в промисловості, сільському господарстві, сфері послуг і житловому секторі до європейського рівня можна знизити споживання майже вдвічі.

У грошовому еквіваленті ця економія складає близько 185 млрд грн.

Багато це чи мало? За ці гроші, наприклад, можна було б побудувати більше 3000 км доріг першого класу. Щорічно! 3000 км - це відстань між Львовом та Донецьком і назад.

185 млрд грн - це будівництво більше 900 вітчизняних поїздів щорічно!

За ці гроші можна закрити потреби армії і різко підвищити ефективність системи охорони здоров'я та освіти. Пора перетворити наш потенціал енергоефективності у внутрішні інвестиції. Це підвищить конкурентоспроможність української економіки, зменшить навантаження на навколишнє середовище, поліпшить платіжний баланс країни.

Почати цей процес нескладно, він навіть не потребує бюджетних коштів.

Насамперед, потрібен сильний і чіткий закон України про ефективне використання ПЕР. Муніципалітети, підприємства та установи державної та комунальної форм власності повинні отримати можливість залишати грошову економію від реалізації заходів з енергозбереження у себе на покриття відсотків по кредитах і подальші інвестиції в розвиток.

Всі споживачі теплової енергії повинні бути оснащені лічильниками та автоматичними погодними регуляторами.

Для цього необхідно прийняти закон про обов'язковий облік теплової енергії. Необхідно посилити будівельні норми і стандарти для нових будівель.

Підвищення тарифів на газ і електроенергію для населення можна компенсувати адресною допомогою соціально уразливим категоріям населення.

Громадські організації готові до співпраці з державою в інформуванні суспільства. Однак чи готове до цього держава?

Не чекаючи поки розвернеться і запрацює неповоротка, громіздка бюрократична машина, громадські організації та активісти взялися за забезпечення енергетичної незалежності України. 10 липня 2014, стартувала інформаційна кампанія "Енергія еволюція UA. Бережі Енергію. Збережи Україну!".

Кремль зробив те, чого не вдавалося жодному уряду України - почати процес підняття тарифів до економічно обгрунтованого рівня.

Прийшов час зрозуміти, що найдешевша і екологічно чиста енергія - це не енергія атомних станцій або навіть поновлюваних джерел енергії. Це та енергія, яка не була спожита!

Енергозбереження - найбільша "електростанція" і найбільший паливно-енергетичний ресурс України. Енергоефективність сьогодні - це не опція і не альтернатива, це виживання країни завтра.

***

Всі фото взяті зі сторінки енергії Еволюція UA в "Фейсбуці"

Джерело: http://www.epravda.com.ua/columns/2014/07/30/478877/

Оцінка: 
0
No votes yet