Екологічна безпека експлуатації складських майданчиків і споруд для зберігання пестицидних препаратів

Пестициди – це токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності

(Закон України “Про пестициди і агрохімікати” від 2 березня 1995 року).

Основна кількість заборонених і непридатних до використання пестицидів накопичилася в Україні наприкінці 70-х – 80-х років ХХ ст., коли в сільському господарстві широко застосовувалися інтенсивні технології і рівень використання пестицидів складав 3 – 4 кг/га сільськогосподарських угідь. Більшість пестицидів, що тоді використовувалася, в подальшому потрапила до списку заборонених препаратів. Тому вироблені на власних хімічних заводах чи імпортовані препарати, які не можна було далі використовувати, почали складувати. Інша частина відходів пестицидів накопичилася через наявну у той час систему централізованого постачання, оскільки замовлення та закупівля пестицидів проводилися за єдиним планом постачання, і часто невикористані препарати зберігалися в господарствах тривалий час і втрачали свої властивості.

На території України накопичено значний об’єм непридатних до використання та заборонених до застосування пестицидних препаратів. На території України нараховується 109 складів централізованого зберігання ХЗЗР та біля 5000 складів, які знаходяться в господарствах різних форм власності. Умови зберігання не відповідають еколого-гігієнічним вимогам відносно поводження з речовинами 1 – 2 класів небезпеки [1,2].

Остаточна їхня кількість навіть на сьогоднішній день (не зважаючи на проведену інвентаризацію терміном на 01.01.2003 р.) не встановлена, що вказує на негативний стан їх обліку та зберігання. Нині у Вінницькій області складовано понад 2000 тонн непридатних до використання пестицидних препаратів, які зберігаються з 80-90-х років минулого століття. З них близько 1100 тонн – у Джуринському отрутомогильнику і понад 1000 тонн – по господарствах області. Серед інших хімічних відходів – понад 408 тис. тонн фосфогіпсів на колишньому “Хімпромі”, золошлакові відходи Ладижинської ТЕС становлять 22 млн. тонн (понад 0,5 млн. тонн золошлакових сумішей утворюються щорічно), при проектній потужності 10 млн. тонн та ін. Всі вони очікують своєї черги на знешкодження і вторинну переробку [1].

Під дією атмосферних опадів виникає небезпека попадання ХЗЗР в НПС, наслідком чого може стати забруднення ґрунтів, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря. При цьому понижується родючість ґрунту та пригнічується діяльність ґрунтової мікрофлори. Високотоксичні компоненти пестицидів здатні накопичуватись в тканинах більшості живих організмів, в тому числі і людини, які отримують їх з повітрям, їжею і водою. Це в свою чергу призводить до захворювань, пов’язаних з порушенням функцій імунної і репродуктивної систем.

Все це вказує на підвищений рівень екологічної небезпеки та на необхідність обґрунтування техногенних ризиків зберігання, транспортування та знешкодження небезпечних речовин і відходів.

Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, що затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173, та Державними санітарними правилами “Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві” ДСП 8.8.1.2.001-98 встановлені вимоги щодо зберігання пестицидів, що спрямовані на усунення негативного впливу пестицидів на життя і здоров’я людей та довкілля.

Зберігання пестицидів допускається тільки в спеціально призначених для цього складах – базисних та витратних. До базисних складів відносяться прирейкові, пришосейні, районні, між господарчі склади, до витратних – склади господарств, тваринницьких і птахівницьких комплексів, а також інших організацій.

Зберігання пестицидів на складі допускається тільки після його погодження установами санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України, Міністерства екології та природних ресурсів і отримання паспорта. Паспортизація здійснюється щорічно. При виявлені порушень санітарних правил паспорт вилучається і подальша експлуатація складу не допускається.

З метою запобігання негативного впливу пестицидів на довкілля встановлюються санітарно-захисні зони. Розміри санітарно-захисних зон від складів зберігання отрутохімікатів та мінеральних добрив до житлової забудови та водоймищ (табл. 1).

Таблиця 1 –  Розміри санітарно-захисних зон від складів зберігання отрутохімікатів та мінеральних добрив

Пестициди, що
зберігаються

Розміри санітарно-захисних зон, м

200

300

400

500

600

700

1000

Допустимі кількості пестицидів та мінеральних добрив, т

Отрутохімікати
/пестициди/

до 20

21-50

51-100

101-300

301-400

401-500

>500

Мінеральні добрива I типу

-

до 50

51-100

101-300

301-400

401-500

>500

Мінеральні добрива II типу

-

-

до 200

201-400

401-600

601-800

>800

Мінеральні добрива ІІІ типу

 -

до 100

101-500

501-1000

1001-2000

2001-3000

>3000

Мінеральні добрива ІV типу

до 500

501-1000

1001-2000

2001-4000

4001-8000

8001-10000

>10000

Примітки: 1. До I типу добрив відносяться: хлористий амоній, аміак водний, аміак рідкий, аміакати, вуглеаміакати, цианомід калію, сульфат амонію, сульфат амонію натрію; до II типу - калієва селітра, аміачна селітра, вапняно-аміачна селітра, на трієва селітра, кальцієва селітра; до III типу - фосфоритна мука, кісткова мука, преципітат, нітрофоска, діа моній фосфат, томасшлак, суперфосфат простий порошковий, калійна сіль,сульфат калію, калімагнезія, калімаг, хлористий калій-електроліт, крейдамелена, вапняна мука /порошок/, нітрофос, термофос; до IV типу відносяться - вапняна мука /сирого помелу/, ЖКУ, карбомід, су перфосфат простий гранульований, суперфосфат двійчастий гранульований,нітроамофоска, нітроамофос, амофос, амофоска, каініт, хлористий калій. 2. При зберіганні на одному майданчику отрутохімікатів та мінеральних добрив,а також добрив різних типів санітарно-захисний розрив встановлюється попереважаючому типу.

Площадка для будівництва базисного  складу  пестицидів або пункту хімізації відводиться з урахуванням умов землекористування та проекту перспективного будівництва  в  даному районі.  Вона  повинна  відповідати  санітарним і природоохоронним вимогам. Не допускається розташування вказаних об'єктів  в  погано провітрюваних долинах і котлованах. Майданчик повинен  мати відносно рівну поверхню та ухил, що забезпечує відвід поверхневого стоку з метою попередження   забруднення  відкритих  водойм  і ґрунтових вод пестицидами;  висота  стояння  останніх  на  ділянці повинна бути не менше 1,5 метра.

Агрохімкомплекси і  склади  пестицидів,  повинні  мати під'їзні дороги з твердим покриттям. На території цих об'єктів між окремими складськими приміщеннями і  функціональними  майданчиками обладнують проїзди  з  твердим  покриттям  або  частина  території повністю асфальтується.

Територія  складу  або  агрохімкомплексу  повинна бути огороджена,  озеленена,  мати два виїзди.  Площа її  повинна  бути достатньою для  розвороту  тракторів із навісними (агрегатованими) обприскувачами.

Склад і його територія повинні мати чітке зонування. Базисні склади та агрохімкомплекси повинні мати функціональні зони:

  1. склад  пестицидів,  майданчик  для  протруювання  насіння, приміщення для зберігання протруєного насіння, розчино-заправочний вузол;
  2. майданчик для зберігання машин,  апаратів і транспорту, що використовують для  робіт  з пестицидами і для їх перевезення;
  3. складські споруди для зберігання сухих мінеральних  добрив (затарених і незатарених), майданчик для розміщення аміаковозів та інших  засобів  для  транспортування  добрив  і  їх  застосування; майданчик для подрібнення добрив і їх змішування;
  4. майданчик для зберігання  рідких  аміачних  добрив  (аміак водний, аміак зріджений безводний);
  5. майданчик  з  написом  для  складування  порожньої   тари; майданчик   або   спеціальний   комплекс  для  знезараження  тари, транспортних засобів, апаратури та інш.; приміщення для зберігання засобів знезараження; споруди для очищення виробничих стічних вод; пральня;
  6. стоянка   "чистого"   автотранспорту,   гараж,  майстерні, цистерни з резервним запасом води;
  7. будинок адміністративного і побутового призначення [2-3].

Отже, склади по зберіганню пестицидних препаратів становлять підвищену екологічну небезпеку та потребують ґрунтовного аналізу та оцінки екологічного ризику на локальному і глобальному рівнях.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Петрук В. Г., Яворська О. Г., Ранський А. П. та ін. Екологічні аспекти термічного знешкодження непридатних отрутохімікатів. Монографія - Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2006. – 254 с.
2. Касимов А.М., Александров А.Н., Куденко О.Р., Плющев В.В. Тактика и стратегия решения проблемы обезвреживания непригодных агрохимикатов// Эко-П. Х.: 2004, С.56-57.
3. ДСП 8.8.1.2.001-98 Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві.
4. Природний техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління: монографія / Г.В. Лисиченко, Ю.Л. Забулонов, Г.А. Хміль; Ін-т геохімії навколиш. середовища НАН України. − К.: Наук. думка, 2008.

− 542 с.

УДК 620.26:504.054
Сушинська М. М.  Екологічна безпека експлуатації складських майданчиків і споруд для зберігання пестицидних препаратів [Електронний ресурс]  / [Сушинська М. М., Турчик П. М.] // Збірник наукових статей “ІІІ-го Всеукраїнського з’їзду екологів з міжнародною участю”. – Вінниця, 2011. – Том.1. – С.106–108. Режим доступу: http://eco.com.ua/

Скачати в форматі pdf:

Оцінка: 
0
No votes yet