До питання екологізації освіти в Україні як фактору екологічної свідомості

Екологічна ситуація в Україні вимагає зосередження всіх наявних сил на розробленні та впровадженні єдиних підходів до екологізації освіти. Адже вже сьогодні жертвами забруднення природи стали практично всі, хто проживає в Україні. Джерелами забруднення є не тільки заводи, підприємства, що мають справу з хімічними речовинами. Хоч їх і прийнято вважати джерелом всіх негараздів, пов’язаних з екологією. Проте не вони засмічують вулиці, бо декому ліньки підійти до урни, є не свідомі люди, які отруюють вуличних тварин, знущаються з них, зривають молоді пагони дерев чи квітки – лише заради розваги. В чому причина такого відношення до природи і яким чином це можна змінити ?

У першій енцикліці «Спаситель людини» Івана Павла ІІ наголошується на винятковій ролі церкви в порятунку створеної Богом природи, а в його листі з нагоди Дня миру 1990 року безвідповідальне ставлення до довкілля вже чітко окреслено як гріх, тобто порушення Божих заповідей. Отже, «екологічний гріх» занесено до категорії найважчих соціальних проступків.

Те, як людина сприймає світ, є вектором її життя. 

Згідно з основним законом екології – «законом розвитку за рахунок довкілля» - будь-яка система може розвиватися тільки за рахунок використання матеріально-енергетичних та інформаційних можливостей навколишнього середовища.

Відомо, що суспільство розвивається доти, доки здатне зберігати рівновагу між тиском на середовище і відновленням останнього. Наприклад, земля острова Пасхи піддавалась ерозії внаслідок вирубки лісу для будівництва човнів, домів та ін. Жителі не потурбувалися про своє майбутнє. Вони зрубали останнє дерево на острові.

Для виконання правил соціально-екологічної рівноваги, людям, крім матеріальних благ, необхідні духовні цінності, зокрема, відношення людини до природи. Рівень цього відношення визначається рівнем екологічної свідомості,  культури,  що залежить від якості екологічної освіти і виховання.

На сьогоднішній день існує декілька визначень «екологічна свідомість». Одне з них сформульовано Удо Куккарцем та Герхардом де Хааном [1]. Згідно з їх  теорією екологічна свідомість складається з трьох компонентів:

1) екологічні знання, тобто знання людини про природу, про проблеми охорони навколишнього середовища, про мислення філософів та традиції пов’язані з природою;
2) відношення до екології, готовність діяти, розмірковування над вирішенням екологічної проблеми;
3) повсякденна екологічна поведінка.

В цьому плані особливе значення має дитинство – як період активної соціалізації особистості, коли відбувається оволодіння основними нормами поведінки, котрі засвоюються на все подальше життя людини.  Саме в цей час необхідно закладати фундамент для формування екологічної свідомості.

Необхідно враховувати те, що певна частина населення України має споживчий погляд на життя або інакше кажучи словами Людовіка XV «Після нас – хоч потоп».

Далеко за прикладами ходити не доводиться. З власного досвіду. Минулого року у нашому дворі було висаджено 6 саджанців дерев. Жодне не вижило. Їх було вирвано з коренем. Ким? Дітьми!  І батьки, не звертаючи на це уваги. стояли поряд.

Такі дії дітей не можна ставити їм в провину у повній мірі, оскільки діти є віддзеркаленням батьків, їхньої екологічної свідомості. Тому дитячий садок, школа (ліцей, гімназія, коледж) та вищий навчальний заклад повинні мати комплексну програму для створення систематичності викладання «зелених» предметів.

А тепер звернемося до досвіду іноземних країн.

В дитячих садках Німеччини кожна група має свою емблему у вигляді обраної самими дітьми звіра . Дітей водять до ботанічного саду не тільки як на екскурсію, а й для милування природою. Спеціаліст розповідає про те, що не можна смітити, наступати на квітки та комах, ламати гілля дерев та треба бережливо ставитися до тварин. Турбота виявляється і там, де навіть не очікуєш її бачити. В дитячих садках великі вікна, і, аби птахи бачили, де скло, вікна  розмальовують.

У садках Америки у кожної групи є власна частина землі, де самі діти, під керівництвом вихователя, висаджують квітки та надалі вчаться за ними доглядати.

На дитячих садках «екологічне» виховання не закінчується. В школах Америки проводять конкурси на проект ландшафтного дизайну території школи. Втілюють в життя ті проекти, які є найбільш доступними для керівництва школи, погоджуючи при цьому з автором проекту, яким чином буде доглядатися територія. Престижним є впровадження свого власного проекту. Тому автор (чи автори) переймають на себе обов’язки за доглядом втіленого проекту, щоб не наймати садівника для обрізання кущів і дерев, аби надати їм бажану форму і т.ін. Крім цього за одним із предметів в навчальній програмі середньої школи учням задають виростити урожай без використання пестицидів.

У вищих навчальних закладах відбувається перепрофілювання в сторону екологізації обраного абітурієнтом фаху.

Наприклад, країни Західної Європи за останні чотири роки закрили 60 % усіх навчальних програм за напрямом «гірнича справа». Решта навчальних програм були змінені доповненими предметами, спрямованими на збільшення екологічності напряму. Відповідно, перевагу у фінансуванні отримують напрями, які випускатимуть спеціалістів, які б у своїй професійній діяльності були екологічно свідомими [2].

Специфіка сучасної екології полягає в тому, що вона з чітко біологічної науки  перетворилася на міждисциплінарну галузь, увібравши в себе розділи географії, геології, хімії, фізики, соціології, економіки, інформаційних технологій, культури тощо.

Сьогодні в Україні існує понад 300 закладів освіти, які готують фахівців для екологічної галузі, але тільки в деяких із них провадиться активна екологізація освіти (Вінницький національний технічний університет України, Донецький національний технічний університет України, Ужгородський національний  університет  України). Наприклад, в НТУУ «КПІ» на кафедрі наукових, аналітичних та екологічних приладів і систем в ході вивчення дисципліни «Екологія сталого розвитку» студенти самостійно розробляють методологію формування показників екологічного індексу сталого розвитку, досліджують екологічні проблеми Голосіївського лісу м. Києва, розробляють інструментально-методичне забезпечення контролю якості води водопровідної мережі НТУУ «КПІ», розробляють інструментально-методичне забезпечення контролю якості повітря в гуртожитку. Таким чином студенти отримують реальні результати, що є стимулом для подальшого наукового дослідження.

При цьому узагальнивши результати наукових досліджень, пов’язаних з вирішенням проблеми навколишнього середовища, використанням природних ресурсів і екологічної безпеки, студенти готують доповіді на науково-практичні конференції, наукові статті до публікації, методичні матеріали для практичних занять, впроваджують їх в навчальний процес. Таким чином відбувається екологізація освіти і формується екологічна свідомість як нова ідеологія життєдіяльності.

 В процесі розвитку екологічної свідомості треба керуватися вічним - і свого не забувати і чужого  не цуратись.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Haan G. de, Kuckarty U. Umweltbewusstein Denken und Handel in Umweltkrisen. Oplanden, 1996. S.37.
2. Федоренко О.І., Ткач В.Н., Тимочко Т.В. Питання екологічного виховання та освіти населення // журнал Екологічний вісник України / ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», Київ - 2006 р. -  №3.

УДК 37.033
Порєва В.О. До питання екологізації освіти в україні як фактору екологічної свідомості [Електронний ресурс]  / [Порєва В.О.] // Збірник наукових статей “ІІІ-го Всеукраїнського з’їзду екологів з міжнародною участю”. – Вінниця, 2011. – Том.2. – С.646–648. Режим доступу: http://eco.com.ua/

Скачати в форматі pdf:

Оцінка: 
0
No votes yet