Директор Карпатського заповідника заважає закарпатській владі

Карпатський біосферний заповідник по праву вважається природною перлиною Карпат. Це думка не тільки патріотів України, але й світової громадськості. Підтвердженням цього є те, що заповідник 4 рази удостоєний диплома Ради Європи, яким нагороджуються біосферні заповідники, що відповідають найвищим міжнародним вимогам.

Очоливши у 1987 р. Карпатський біосферний заповідник, Федір Дмитрович, зробив чимало на ниві заповідної справи. У першу чергу, домігся зарахування його до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО (1992 р.), розширення його території майже у п'ять разів (до 58 тис. га), розробив пропозиції до Закону України "Про природно-заповідний фонд", зініціював та обґрунтував необхідність прийняття Законів України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" та "Про мораторій на проведення суцільних рубок в ялицево-букових лісах на гірських схилах Карпатського регіону", рішень парламенту й уряду України щодо сталого розвитку гірських територій, утворення українсько-румунського біосферного резервату в Марамороських горах тощо. З його ініціативи та під його керівництвом збудовано єдиний в Україні музей екології гір та історії природокористування в Карпатах (м. Рахів), еколого-освітні центри "Музей нарцису" (м. Хуст), у географічному Центрі Європи та високогір'ї Карпат. Він – організатор видання Всеукраїнського екологічного науково-популярного журналу "Зелені Карпати" (1993 р.) та регіональної екологічної газети "Вісник Карпатського біосферного заповідника" (2006 р.). Визначними результатамим його природоохоронної діяльності стало включення пралісів заповідника до переліку об'єктів Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО, затвердження урядом України плану заходів щодо їх збереження та розвитку, нагородження Карпатського біосферного заповідника Радою Європи Європейським дипломом (1997, 2002, 2007, 2012 рр.), реалізація серії міжнародних екологічних проектів тощо. Федір Дмитрович – організатор багатьох резонансних міжнародних науково-практичних конференцій із проблем сталого розвитку та збереження етнокультурної спадщини Карпат.

За свої заслуги у заповідній справі він удостоєний звання "заслужений природоохоронець України", нагороджений орденом "За заслуги ІІІ ступеня", медалями Виставки досягнень народного господарства СРСР і Міжнародного академічного рейтингу "Золота фортуна", багатьма почесними грамотами міністерств екології, освіти та науки України, почесною відзнакою Закарпатської обласної ради "За розвиток регіону" тощо. Він також є почесним працівником туризму України, почесним громадянином міста Рахова та румунського міста Вішеу-де-Сус.
 

Однак чомусь Рахівська районна та Закарпатська обласна влади не зуміли оцінити усіх цих заслуг Федора Дмитровича. Вони домагаються зміщення його з посади директора заповідника. Основною причиною такої політики, напевно, є намагання Федора Дмитровича виконати указ Президента України про розширення території Карпатського біосферного заповідника. Схоже, що розширення заповідника не на руку силам, які займаються експлуатацією Карпатських лісів. Які тенденції переможуть у Карпатському краї – гонитва за наживою шляхом винищення природних ресурсів, чи здоровий глузд, який підказує зберігати карпатські ліси як гаранти нашої екологічної безпеки?