Дешевий газ для уряду – небезпека для українців

В Україні незабаром розпочнуть видобуток сланцевого газу. До кінця року уряд планує підписати відповідні угоди з гігантами галузі – компаніями Shell і Сhevron. А в Харківській області вже будують свердловину для видобутку блакитного палива. За словами урядовців, на Юзівській площі (Харківська й Донецька області) та Олеській площі (Львівська й Івано-Франківська області) планують видобувати 15 млрд куб. м газу щороку. І вже до 2020-го повністю забезпечити потреби країни в паливі й зменшити ціну енергоносіїв.
Натомість наші європейські сусіди масово відмовляються від розробки сланців, попри дешевизну такого газу й енергетичну незалежність від Росії. Так, цього року мораторій на його видобуток оголосили у Чехії, 2011-го – в Болгарії, Франції, Німеччині та Швейцарії. Про намір заборонити видобуток сланцевого газу заявляють і в Румунії. В усіх цих країнах мораторії ввели, оскільки вважають надто небезпечним спосіб видобутку палива методом гідророзриву пласту. Його суть – у закачуванні в сланцеві породи під високим тиском великої кількості води разом із хімічними речовинами, що допомагають вивільняти газ. Його ж головна небезпека – може призвести до забруднення ґрунтових вод.
Але українські урядовці не ведуть дискусії з населенням, а провадять лише переговори зі світовими компаніями про перерозподіл продукції та прибутків. Представників органів місцевого самоврядування до торгів не допускають, а жодних документів, які оцінювали б імовірні наслідки такого видобутку, в нашій державі досі не оприлюднили. Проте терміни початку промислового видобутку вже відомі. Як заявив Едуард Ставицький, міністр екології, буріння в Україні мають розпочати вже наступного року, дослідно-промислову розробку – у 2014-2016 роках. А промислову – із 2017-го.

Кінематограф проти сланцю

Поки у нас підраховують прибутки, в багатьох країнах проводять багатотисячні демонстрації проти видобутку сланцевого газу.

Першим про небезпеку технології гідророзриву пласта на весь світ заговорив кінорежисер Джош Фокс. 2006 року він отримав пропозицію на 100 000 доларів від газовидобувної компанії за дозвіл видобувати сланцевий газ на його землях. Саме це спонукало кінорежисера вирушити країною і розпочати зйомку фільму про наслідки такої діяльності. У стрічці автор розповідає про звичайних людей, які живуть на територіях, де вже видобувають сланцевий газ: подекуди чиста питна вода внаслідок видобутків перетворилася на темно-коричневу, в інших вона насичена газом: якщо піднести сірник до відкритого крана, потік води на мить спалахує.

Люди скаржаться на погане самопочуття і на те, що у них хворіють тварини, які п'ють заражену воду. Кажуть, що власне перегляд цього фільму, який 2011 року було номіновано на «Оскар» у категорії «Найкращий документальний фільм», також він отримав спеціальний приз журі на фестивалі незалежного кіно «Санденс» (США), спонукав багато країн розпочати детальне дослідження небезпек, які може спричинити технологія гідророзриву.

Від українців приховують правду

Видобувні компанії нібито намагаються пояснювати мешканцям особливості способу видобутку і його безпечність. Наприклад, у липні цього року у Львові компанія Сhevron організувала зустріч із науковцями, представниками влади та деяких громадських організацій. Але на неї потрапили лише запрошені. Єлизавета Алексєєва, юрисконсульт Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина», каже, що сподівалася прийти на зустріч, де розкажуть про ймовірні наслідки видобутку сланцевого газу компанією Сhevron для довкілля і про те, яким чином гарантуватимуть безпеку. Але все обмежилося майже семигодинною презентацією компанії, де розповідали лише загальні речі. Ставити питання не дозволяли, доволі різко перериваючи тих, хто намагався це робити. Врешті все ж надали близько 50 хвилин на запитання, поставити які встигло кілька осіб, хоча присутніх було 30. Та і конкретних відповідей не дочекалися…

– Коли хтось із запрошених намагався поставити якесь серйозніше питання про технології та питання безпеки, представники компанії відповідали, що серед присутніх немає технічних працівників та екологів, які можуть кваліфіковано відповісти, – розповідає Алексєєва. – А ті, хто є, із відділу зв'язків із громадськістю, знизували плечима і казали: «У нас усе добре». Врешті все це назвали «громадськими слуханнями», що викликало величезне обурення у присутніх.

Жодної конкретики щодо гарантій безпеки видобування не представили корпорації і під час засідання громадської ради при Міністерстві екології, яке провели неурядові організації. Звучали лише загальні заяви на кшталт: «Ми слідуємо найкращим практикам, дбаючи про довкілля». Екологи також почули, що енергетики «діятимуть лише в межах українського законодавства та договору про розподіл продукції». Робити якісь додаткові «широкі жести» для безпеки довкілля України ніхто не планує.

Експерти переконані, що український уряд не ставитиме жорстких вимог до інвестора і не змушуватиме компанії, які розроблятимуть родовища сланцевих газів, дослухатися до вимог громадськості щодо забезпечення безпеки та надання достатньо інформації про технології видобутку.

– Щоби нас почули, необхідні масові акції, – переконаний Олексій Василюк, заступник голови неурядової організації Національний екологічний центр України (НЕЦУ). – Зараз треба щонайменше щоби повідомили, на яких саме ділянках планують проводити роботи. Бо виходить, що тендери вже виграні, роботи фактично розпочалися, а досі не відомо, де саме будуть свердловини. Надали тільки якісь абстрактні контури Юзівської та Олеської площ. Досі жодних висновків щодо впливу від видобутку сланцевих газів в Україні ніхто не оприлюднював. Підозрюю, їх просто не робили!

Еколог переконаний: щоби домогтися інформації та відповідальності, має бути максимум протестних дій знизу. Саме масові протести у багатьох країнах змусили уряди цих держав відмовитися від видобутку сланцевого газу (чи бодай обережніше до нього ставитися).

Небезпека для землі й води

На даний момент Державна служба геології та надр України у відповіді на запит НЕЦУ визнала, що видобуток сланцевого газу пов'язаний із двома основними небезпеками: знищенням рослин і забрудненням води.

Олексія Василюка лякає, що видобування проводитимуть на територіях природно-заповідного фонду, яких багато саме на території Юзівської площі. З досвіду Сполучених Штатів, поруч зі свердловинами, які там розташовані що 100-200 метрів, повністю знищено рослинний покрив...

Крім того, побоювання екологів викликає і збереження водних ресурсів – захист ґрунтових і поверхневих вод від зараження реагентами, які використовують при видобуванні.

Дослідження є, але нам не покажуть

Цікаво, що оцінку впливу на довкілля України технології гідророзриву пласта, виявляється, таки проводили. Робило її Американське агентство з міжнародного розвитку (USAID) на замовлення уряду США (!) спеціально для України (!). Цей документ підготували відповідно до «Меморандуму про взаєморозуміння» України та США щодо видобутку сланцевого газу – повідомив Джон Бонайн, президент Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» на засіданні громадської ради при Міністерстві екології. За його інформацією, цей документ був готовий ще 1 травня 2012 року, але уряд США зберігає його в секреті.

– Якби цей документ був розроблений у США і для США, він був би доступний громадськості, – повідомив Джон Бонайн. – Але від громадськості України його приховують. А інформація, яка в ньому міститься, життєво необхідна. Питання в тім, чому Вашингтон не оприлюднює цього документа?

Щоби отримати більше інформації про видобуток сланцевих газів на Західній Україні, ми звернулися до речниці компанії Сhevron Саллі Джонс. Упродовж дванадцяти календарних днів ми отримали шість листів від речниці, у яких вона обіцяла відповісти на поставлені запитання «в наступні кілька днів» та пропонувала переглянути промоційний ролик компанії. А от відповідей ми так і не отримали.

Сланцеве лобі

Той факт, що у видобутку сланцевих газів хтось дуже зацікавлений у столиці, сумнівів не викликає.

Саме із лобіюванням видобутку сланцевого газу екологи пов'язують призначення новим міністром екології та природних ресурсів України Едуарда Ставицького. Ще до 20 квітня 2012 року він очолював Державну службу геології та надр України і своєї прихильності до сланцевого газу на цій посаді (втім, і тепер) не приховує. На сайті Державної служби геології та надр досі розміщено промо-ролик під назвою Shale gas («Сланцевий газ»), де нинішній міністр довкілля, на той момент перебуваючи на посаді голови Держгеонадр, розповідає про переваги видобування. «На сьогоднішній день найбільш серйозною перспективою розвитку наф­тогазової галузі є видобуток сланцевого газу так званими нетрадиційними способами видобутку… Запрошуємо інвестувати зарубіжних інвесторів у видобуток сланцевого газу в Україні. Велком ту Юкрейн», – закликає у ролику Едуард Ставицький.

Схоже, зі зміною крісла точка зору високопосадовця не змінилася.

ZIK звернувся до Міністерства екології та природних ресурсів із проханням повідомити, чи проводили в міністерстві дослідження, залучали експертів і якимось чином намагалися з'ясувати, чи становитиме загрозу видобуток сланцевого газу для довкілля України і якими є результати таких досліджень. Адже саме такими питаннями мали б перейматися в Міністерстві екології, чи не так? Надати коментар тут відмовилися – сказали, що потрібно написати запит. А у відповідь на інформаційний запит (за шість робочих днів, хоча закон передбачає як максимальний термін п'ять діб) на жодне питання не відповіли, повідомивши, що скерували запити газети до Державної служби геології та надр України. Однак і звідти відповіді ми так і не дочекалися. Тим часом Едуард Ставицький, перебуваючи на посаді міністра екології, не цурається розповідати про райдужні прогнози видобутку сланцевого газу в Україні.

Для газу закон нАписаний

Щоби «пропхати» ідею видобутку сланцевого газу, навіть поспіхом змінили законодавство. Ще донедавна для того, аби певна ділянка, що місить корисні копалини, потрапила в перелік надр, які можна передавати на розробку інвесторам, необхідна була згода органа місцевого самоврядування. І от коли Львівська й Івано-Франківська обласні ради (від рішення яких залежало, чи буде внесено Олеську площу до переліку надр) виявилися незговірливими, закон змінили так, що їх рішення тепер не потрібне.

Місцеві ради вимагали надати більше інформації про технологію розробки та безпеку видобування. Вимагали включити представників місцевих рад у конкурсну комісію та комісію, яка працюватиме над угодою про розподіл продукції. Ці вимоги проігнорували.

– Представник Міністерства охорони навколишнього природного середовища, що був присутній на першому семінарі, який проводив Chevron у Львові восени

2011 року, сказав: «Що ви тут сперечаєтеся? Якщо не дасте погодження, ми внесемо зміни в законодавство і зробимо все без вас», – пригадує Єлизавета Алексєєва, юрисконсульт МБО «Екологія-Право-Людина». – Так і зробили. За кілька місяців у листопаді 2011-го Верховна Рада України внесла зміни до ЗУ «Про угоди про розподіл продукції». Всі три читання провели буквально за три тижні. Таким чином усунули місцеву владу від прийняття рішень, а вимоги місцевих рад так і не виконали.

Ще одна можливість, де тео­ретично мали б бути залучені органи місцевого самоврядування: перед підписанням угоду про розподіл продукції повинні погодити місцеві ради. Теоретично, якщо вони не дадуть погодження, така угода не мала б бути підписана. Однак сумнівно, чи зможе негативна відповідь місцевих рад стати на заваді видобутку сланцевого газу на певній території. Адже закон, який це передбачає, можуть знову змінити, як це вже одного разу зробили.

Приватна територія? Вилучити!

Експертів лякає і той факт, що в Законі про розподіл продукції передбачено процедуру відчуження земель для суспільних потреб. Тобто, як і під час Євро, приватну територію, яка виявилася «не в тому місці», можуть просто забрати, мотивуючи це «суспільною необхідністю».

– Приватна власність може бути відібрана у людини за надання справедливої компенсації. Але у нашій країні міру «справедливості» визначає держава, – коментує Алексєєва. – Якщо ти на неї погоджуєшся – береш компенсацію і забираєшся, якщо не погоджуєшся – на тебе подають у суд і в судовому порядку вирішують, яка компенсація є справедливою, але, за великим рахунком, людина буде змушена піти.

Юрисконсульт також зазначає моральний бік справи. Каже, що навіть якщо з матеріальної точки зору ця компенсація буде справедливою, ніхто ж не враховує, що людина прожила в якомусь селі все своє життя, вона любить краєвид навколо, а в її дітей у цій місцевості є друзі...

Негативний досвід уже є

На сході України тим часом компанія Shell, що перемогла у тендері на розробку сланцевого газу на Юзівській площі, вже будує першу свердловину. Екологи кажуть, що це будівництво дозволило скласти перше враження про роботу фірми. І вони далекі від позитивних.

Shell приступив до будівництва першої свердловини в околицях сіл Біляївка та Веселе Первомайського району Харківської області. Щоправда, наразі це не видобуток сланцевого газу, а видобуток газу «із твердої породи (піщаника)». Але механізм той самий.

– Сланцевий газ – це газ зі сланців. Він залягає на глибині 3000 метрів. А в околицях села Біляївка та Веселе видобуватимуть газ із пісковиків, що залягають ще глибше, – пояснює Олег Вяткін, представник екологічної групи «Печеніги». – Казати, що це сланцевий газ, неправильно. Але технологія видобутку така сама. І те, що зараз відбувається, нас лякає.

В еколога вже є чимало питань до компанії. По-перше, будівництво свердловини почали на значно більшій території, ніж було заявлено. По-друге, складу хімікатів, які закачуватимуть у воду, так і неоприлюднили, пояснивши це комерційною таємницею.

– Має бути чітко прописана відповідальність фірми у разі аварійних ситуацій, адже це нова методика для України! Але жодних гарантій Shell не дає, – обурюється Вяткін. – Причім мотивація у них дуже цікава – вони стверджують, що їхня технологія настільки відпрацьована, що жодних аварійних ситуацій бути не може…

Щодо вигоди від видобутку для місцевої громади, то тут, знову ж таки, досі нічого не відомо. Соціальна сфера отримає підтримку «в обсязі, який визначить Shell разом із райадміністрацією» – йдеться в протоколі громадських слухань… А буде це лікарня і школа чи, може, лише лавки під сільрадою – наразі невідомо.

Наталя Горбань
газета ZIK №34 (30 серпня 2012р.)

Оцінка: 
0
No votes yet